Ухвала

від 17.06.2020 по справі 227/2863/18

ДОБРОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

17.06.2020 227/2863/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2020 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі

Головуючого судді Левченка А.М.,

за участі

секретаря судового засідання Коверченкової М.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 12.12.2018р. у справі № 227/2863/18 за позовом ОСОБА_1 до Золотоколодязької сільської ради Добропільського району, виконавчого комітету Золотоколодязької сільської ради Добропільського району про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ

В березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про перегляд рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 12.12.2018 року по справі № 227/2863/18 за нововиявленими обставинами, в якій просила переглянути та скасувати рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 12.12.2018 року по справі № 227/2863/18 на підставі нововиявлених обставин, якими є розпорядження сільського голови від 04.03.2020 року за № 17ос про прийняття позивача на роботу в Золотоколодязький сільський будинок культури та задовольнити позовні вимоги, викладені в позовній заяві, поданій до суду в липні 2018 року.

В обґрунтування заяви зазначає, що той факт, що її було прийнято на роботу в той же сільський будинок культури, з якого вона була звільнена за прогул, свідчить про те, що фактичною підставою її звільнення з роботи був не прогул без поважних причин, а особисті мотиви колишнього сільського голови с. Золотий Колодязь Сидоренко Т.Б., що і підтверджується нововиявленими обставинами у справі № 227/2863/18 року, якими є розпорядження сільського голови від 04.03.2020 року за № 17ос про прийняття її на роботу. Крім того, зазначає, що нововиявленими обставинами є наявність на момент слухання справи № 227/2863/18 Правил внутрішнього трудового розпорядку у виконавчому комітеті Золотоколодязької сільської ради, які від суду були приховані сільським головою с. Золотий Колодязь ОСОБА_3 , та відповідно до яких субота 16.06.2018 року для ОСОБА_1 не була робочим днем; не були введені зміни в організації виробництва і праці по зверненням громадян, які повинні були передувати змінам істотних умов праці; не були введені розпорядчим документом працедавця ОСОБА_1 , сільського голови ОСОБА_3 , ні наміри ввести зміну істотних умов праці, ні фактично введені безпосередньо з зазначеної дати саме для ОСОБА_1 зміни істотних умов праці; незважаючи на те, що в попередженні про зміну істотних умов праці було зазначено, що існуючі умови праці - існуючий графік роботи ОСОБА_1 - не можуть бути збережені, виявляється може бути збережений графік роботи ОСОБА_1 за яким вона працювала до звільнення. Також, вважає ново виявленими обставинами звернення в.о. старости сіл ОСОБА_3 щодо роботи ОСОБА_1 - що свідчить про упередженість та особисту неприязнь ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , оскільки посадова особа діяла всупереч ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Заявник та представник заявника у судовому засіданні заявлені вимоги підтримали у повному обсязі, надали пояснення аналогічні викладеним у заяві та одаткових поясненнях до заяви про перегляд судового рішення.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення вимог заперечувала, зазначила що долучені до матеріалів справи докази не є нововиявленими обставинами.

Заслухавши пояснення сторін, дослідили матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення заяви, виходячи з наступного.

В липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Золотоколодязької сільської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, неодноразово уточнюючи позовні вимоги, остаточно просила визнати п.3 рішення виконавчого комітету Золотоколодязької сільської ради від 21 березня 2018 року за № 22 незаконним; визнати розпорядження сільського голови с. Золотий колодязь від 19 червня 2018 року (з уточненням дати винесення розпорядження) за № 01-05/35 про звільнення з роботи ОСОБА_1 незаконним; поновити ОСОБА_1 на роботі на займаній посаді; стягнути з виконавчого комітету Золотоколодязької сільської ради на користь позивача середній заробіток за дні вимушеного прогулу з 20 червня 2018 року по день винесення рішення по справі, з розрахунком один робочий день - 276,90 грн., який станом на 11 грудня 2018 року складає 33781,80 грн.

Ухвалою суду від 12.07.2018 року провадження у справі відкрито, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 22.10.2018 року в якості співвідповідача у справі залучено Виконавчий комітет Золотоколодязької сільської ради Добропільського району Донецької області.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 12.12.2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Золотоколодязької сільської ради Добропільського району, виконавчого комітету Золотоколодязької сільської ради Добропільського про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відмовлено.

В грудні 2018 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення стосовно позовної вимоги Визнати пункт 3 Рішення виконавчого комітету Золотоколодязької сільської ради Добропільського району Донецької області від 21.03.2018 за № 3 незаконним .

Ухвалою суду від 28.12.2018 року в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду від 12.12.2018 та ухвалою суду від 28.12.2018 року представник позивача ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного суду, в якій просив скасувати ухвалу Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 28.12.2018 року та справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання по пункту першому позовних вимог, а саме: Визнати пункт 3 Рішення виконавчого комітету Золотоколодязької сільської ради Добропільського району Донецької області від 21.03.2018 року за № 22 незаконним; скасувати рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 12.12.2018 та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Постановами Донецького апеляційного суду від 20.03.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 , залишено без задоволення, рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 12.12.2018 року залишено без змін; ухвалу Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 28.12.2018 року залишено без змін.

В квітні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 12.12.2018 року, постанову Донецького апеляційного суду від 20.03.2019 у справі № 227/2863/18 скасувати та винести нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги до виконавчого комітету Золотоколодязької сільської ради та Золотоколодязької сільської ради Добропільського району Донецької області.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.07.2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення; рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 12.12.2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 20.03.2019 залишено без змін.

Так, рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 12.12.2018 року встановлено, що позивач з 03 жовтня 2016 року працювала на посаді культорганізатора сБК Золотий колодязь Золотоколодязької сільської ради.

Згідно рішення виконавчого комітету Золотоколодязької сільської ради Добропільського району Донецької області від 21 березня 2018 року № 22 затверджено графік роботи культорганізатора сБК ОСОБА_1 : вівторок-субота з 10.00 до 19.00 год, перерва з 13.00 до 14.00 год. вихідний: неділя-понеділок, що також підтверджується протоколом № 4 засідання виконавчого комітету Золотоколодязької сільської ради Добропілсьького району Донецької області від 21 березня 2018 року.

Сільським головою Золотоколодязької сільської ради Добропільського району Донецької області 26 березня 2018 року винесено розпорядження № 01-04/21 Про повідомлення про зміну істотних умов праці , яким доручено секретарю сільської ради ОСОБА_4 повідомити культорганізатора сБК с.Золотий Колодязь про зміну істотних умов праці, а саме зміну графіку роботи з 01 червня 2018 року: вівторок-субота з 10.00 до 19.00 год, перерва 13.00 до 14.00 год., вихідний: неділя-понеділок. Повідомлення вручено 02 квітня 2018 року під її особистий підпис.

Також рішенням суду було встановлено, що позивач була відсутня на робочому місці без поважних причин 14 червня 2018 року з 17 год. 45 хв. до 18 год. 45 хв., 15 червня 2018 року з 17 год. 25 хв. до 19 год. 00 хв., а також 16 червня 2018 року з 14 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв.,

Згідно пояснювальної записки Денисової ОСОБА_5 . ОСОБА_6 від 18 червня 2018 року, щодо відсутності 16 червня 2018 року на робочому місці, остання пояснила, що працює за графіком з 08.00 год. по 17.00 год. з перервою з 12.00 год. по 13.00 год., вихідні субота-неділя. 16 червня 2018 року субота, вихідний. Згідно пояснювальних записок від 18 червня та 15 червня 2018 року, щодо відсутності 14 та 15 червня 2018 року на робочому місці, пояснила що працює за графіком з 08.00 год. по 17.00 год. з перервою з 12.00 год. по 13.00 год., вихідні субота, неділя.

19 червня 2018 року на підставі розпорядження сільського голови № 01-05/35 ОСОБА_1 звільнена з посади культорганізатора Золотоколодязького будинку культури з 19 червня 2018 року через прогул.

Звертаючись з позовними вимогами позивач, як на підставу своїх вимог покликалась на незаконність п. 3 Рішення виконавчого комітету Золотоколодязької сільської ради Добропільського району №22 від 21 березня 2018 року, яким затверджено новий графік роботи культорганізатора сБК, на який як стверджує позивач вона не погоджувалась, а подовжувала працювати за старим графіком роботи.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий комітет Золотоколодязьської сільської ради, змінюючи графік роботи культорганізатора СБК ОСОБА_1 , діяв в межах свої повноважень, тому його рішення є законним, в організації виробництва і праці дійсно відбулися зміни, недотримання позивачем режиму роботу є порушенням трудової дисципліни, за яке обґрунтовано застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Такими обставинами згідно частини 2 ст. 423 ЦПК України є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Як роз`яснено у п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 30 березня 2012 року Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами , що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Слід розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги.

Розрізняти також слід нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Отже, кваліфікуючою ознакою нововиявленої обставини, яка фактично існувала на час вирішення справи, є те, що про неї не було і не могло бути відомо тій особі, для якої така обставина має значення під час вирішення справи, оскільки вона могла вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення.

Як роз"яснено в пунктах 4 та 5 постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №4 "Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами", судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Разом з тим, процедура скасування остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним (рішення ЄСПЛ у справі PRAVEDNAYA v. RUSSIA № 69529/01, § 27, 28, від 18 листопада 2004 року).

Також, у відповідності з п. 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 30 березня 2012 року Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами , роз`яснено, що питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України ).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року у справі Праведная проти Росії ).

Крім того, як вбачається з рішення Європейського суду з прав людини від 18.11.2004 року у справі Правєдная проти Росії та рішення від 06.12.2005 року у справі Попов проти Молдови , процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.

Водночас, згідно ч. 4 ст. 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювались судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Оцінюючи доводи заявника та представника завника, суд вважає, що відомості надані суду, не можуть слугувати нововиявленими обставинами для перегляду Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 12.12.2018 року по справі № 227/2863/18, оскільки вони не відповідають усім необхідним умовам для тих обставин, які можуть вважатися нововиявленими.

Обставини на які посилається заявник у своїй заяві не є тими обставинами, які могли б спростувати факти, покладені в основу судового рішення або вплинути на висновки суду при його ухваленні та фактично зводяться до переоцінки доказів оцінених судом у процесі розгляду справи та враховуючи те, що додані до заяви розпорядження сільського голови Шахівської сільської ради від 04.03.2020 за № 17ос про прийняття позивача на роботу в Золотоколодязький сільський будинок культури; звернення в.о. старости сіл ОСОБА_3 від 19.05.2020 року та 25.05.2020 року щодо роботи культорганізатора Золотоколодязького будинку культури ОСОБА_1 є новим доказом, а не доказом який підтверджує нововиявлені обставини (на час винесення рішення судом першої інстанції відповідних документів не існувало), заява є такою, що не підлягає задоволенню.

Що стосується заявленого представником позивача ОСОБА_2 клопотання про винесення окремої ухвали щодо здійснення посадовою особою місцевого самоврядування ОСОБА_3 криминального правопорушення за ознаками ч.1 ст.384 КК України, а саме: надання у 2019 році до Донецького апеляційного суду завідомо підроблених доказів (Правила внутрішнього трудового розпорядку Золотоколодязьського сБК), суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 262 ЦПК України, суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Окрема ухвала суду - це процесуальне судове рішення, якою суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону і причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Отже, підставою для постановлення окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Відтак, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено склад правопорушення. Якщо суд не встановив такого порушення, підстав для окремої ухвали немає.

В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги якого порушено, і в чому саме полягає порушення (ч. 5 ст. 262 ЦПК України).

Суд звертає увагу, що статтею 262 ЦПК України не встановлено процесуального обов`язку суду постановляти окрему ухвалу. Постановлення окремої ухвали є правом суду у разі встановлення судом підстав для окремої ухвали.

Представником позивача, на переконання суду, не наведено достатніх підстав та аргументів для винесення окремої ухвали.

Таким чином, законних підстав для винесення окремої ухвали судом не вбачається.

Крім цього, представник позивача та позивач не позбавлені права самостійно звернутись до органів досудового розслідування з відповідним зверненням з метою усунення порушень законодавства, які, на їх думку, були допущені представником відповідача .

Керуючись ст. 260 , 423-429 ЦПК України , суд, -

ПОСТАНОВИВ

В задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 12.12.2018р. у справі № 227/2863/18 за позовом ОСОБА_1 до Золотоколодязької сільської ради Добропільського району, виконавчого комітету Золотоколодязької сільської ради Добропільського району про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії карантину.

Повний текст ухвали виготовлено 22.06.2020 року.

Суддя А.М. Левченко

17.06.20