Ухвала

від 26.11.2020 по справі 227/2863/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

26 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 227/2863/18

провадження № 61-13888ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17 червня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду

від 19 лютого 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 12 грудня 2018 року у справі

№ 227/2863/18 за позовом ОСОБА_1 до Золотоколодязької сільської ради Добропільського району, виконавчого комітету Золотоколодязької сільської ради Добропільського району про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Золотоколодязької сільської ради Добропільського району, виконавчого комітету Золотоколодязької сільської ради Добропільського про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 12 грудня 2018 року, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного суду

від 20 березня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 03 липня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 12 грудня 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 20 березня 2019 року залишено без змін.

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 12 грудня 2018 року. Заява мотивована тим, що розпорядженням голови Золотоколодязької сільської ради від 04 березня

2020 року № 17ос її було повторно прийнято на роботу в Золотоколодязький будинок культури. Та на час ухвалення судового рішення судом не було враховано ту обставинну, що фактично підставою для її звільнення стали неприязнені стосунки з колишнім сільським головою і це підтверджується повторним прийняттям її на роботу в подальшому після зміни керівника. Зазначає, що нововиявленими обставинами є Загальні правила роботи Золотоколодязької сільської ради, правила внутрішнього трудового розпорядку, з якими вона не була завчасно ознайомлена та які були приховані від суду відповідачем. Відповідно до зазначених правил субота 16 червня 2018 року для ОСОБА_1 не була робочим днем.

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17 червня 2020 року, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду

від 19 лютого 2020 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що обставини, на які посилається в своїй заяві ОСОБА_1 не є нововиявленими обставиннами

в розумінні статті 423 ЦПК України.

У вересні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17 червня

2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року ,

у якій посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції .

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Тлумачення пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України свідчить, що нововиявленими обставинами є обставини, які: існували на час розгляду справи, не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; є істотними для розгляду справи, тобто належать до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Обставини, які вважаються нововиявленими, повинні одночасно відповідати цим вимогам.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA,

№ 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).

Встановивши, що обставини, на які посилається ОСОБА_1

не є нововиявленими, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE,

№ 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчить, що правильне застосовування судом першої та апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

Частиною четвертою статті 394 ЦПК України передбачено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17 червня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду

від 19 лютого 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 12 грудня 2018 року у справі

№ 227/2863/18 за позовом ОСОБА_1 до Золотоколодязької сільської ради Добропільського району, виконавчого комітету Золотоколодязької сільської ради Добропільського району про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

І. О. Дундар

В. І. Крат