Постанова

від 02.06.2020 по справі 160/11695/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 червня 2020 року м. Дніпросправа № 160/11695/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю 47 Атмосфер

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року (головуючий суддя Рищенко А.Ю.)

у справі № 160/11695/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю 47 Атмосфер

до Дніпровської міської ради

про визнання частково протиправним рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю 47 Атмосфер звернулось до суду з адміністративним позовом до Дніпровської міської ради, в якому просило визнати протиправним, скасувати пункт 2.2 рішення Дніпровської міської ради № 13/27 від 06.12.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний п. 2.2 рішення Дніпровської міської ради від 06.12.2017 №13/27 Про ставку земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги по сплаті земельного податку на території міста прийнятий з порушенням порядку прийняття рішення органами місцевого самоврядування щодо встановлення місцевого податку.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 в задоволенні позову відмовлено.

Суд зазначив, що п.2.2 рішення узгоджується із положеннями податкового законодавства, у тому числі і із змінами до законодавства, які регламентували порядок прийняття рішень щодо встановлення ставок місцевих податків у 2017-2018 роках. Зазначеними змінами до податкового законодавства, зокрема, було передбачено, що до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, не застосовуються положення пп.4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК України.

Не погодившись з рішення суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга фактично мотивована незгодою з висновками суду першої інстанції, скаржник вважає, що судом не в повному обсязі досліджено всі обставини справи, що призвело до не вірного вирішення спору по суті.

Відповідно до ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 04.03.2020 у цій справі розгляд апеляційної скарги ТОВ 47 Атмосфер призначений у судовому засіданні о 13:20 годин 21.04.2020.

Розгляд апеляційної скарги, призначений у судовому засіданні на 21.04.2020, відкладений на 02.06.2020 о 13:40, враховуючи подане представником позивача 21.04.2020 клопотання, мотивоване запровадженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 карантином.

Про час і місце судового засідання 02.06.2020 сторони повідомлені судом належним чином.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, жодні клопотання до початку судового засідання не подав.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 вирішено установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 22.05.2020 по 22.06.2020 на території (в тому числі, Дніпропетровської області) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.20210 № 211.

На території Дніпропетровської області як території регіону із сприятливою епідемічною ситуацією відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених п.3 цієї постанови.

Зокрема, дозволено з 22.05.2020 регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні за умови перевезення пасажирів у межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб.

З 1 червня 2020 року дозволено перевезення пасажирів залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому) між регіонами в межах кількості місць для сидіння, передбачених технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб; міжобласні пасажирські перевезення автомобільним транспортом між регіонами в межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб.

Крім того, станом на 02.06.2020 суди на території Дніпропетровської області працюють у штатному режимі без обмежень.

Виходячи з наведених обставин, апеляційний суд вважає відсутніми перешкоди для участі представника позивача у судовому засіданні в приміщенні Третього апеляційного адміністративного суду.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги, що суд не визнавав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, апеляційний суд вважає, що неявка представника позивача в судове засідання 02.06.2020 не є перешкодою для розгляду справи відповідно до ч.2 ст.313 КАС України.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляції скарги заперечує, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 06.12.2017 Дніпровською міською радою прийнято рішення № 13/27 Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги по сплаті земельного податку на території міста , яким установлено на території міста ставки земельного податку та розмір орендної плати за землю (додаток №1). Означене рішення, яке в ньому встановлено, набирає чинності з 01.01.2018.

Пунктом 2 цього рішення вирішено визначити об`єкт оподаткування, платників податку, податковий період, особливості оподаткування, інші обов`язкові елементи плати за землю згідно із ст.ст.46-49, 269-271, 273, 281-289 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп.2.2 п. 2 Додатку № 1 Ставки земельного податку та розмір орендної плати за землю ставка земельного податку становить у відсотках від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, що використовуються юридичними та фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких у встановленому порядку не оформлено - 3%, за винятком земельних ділянок, ставка податку за які встановлена у розмірі, меншому, ніж 3% згідно з видами цільового призначення земель, та з урахуванням пільгових категорій, зазначених у пунктах 1-3 додатка 2 до рішення.

Дія цього пункту не поширюється у випадках звільнення земельних ділянок від оподаткування або наявності пільг щодо сплати земельного податку.

Не погодившись з цим пунктом рішення Дніпровської міської ради № 13/27 від 06.12.2017, вказуючи, що він не відповідає вимогам Конституції України, Закону України Про оренду землі , Податкового та Земельного кодексів України, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Факт порушення своїх прав цим пунктом рішення позивач пов`язує з тим, що він є власником нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 , речове право на яку в установленому порядку не оформлено та не зареєстровано. Як вказує позивач, він з незалежних від нього причин не має змоги виготовити технічну документацію на земельну ділянку, її грошову оцінку, відповідно, укласти договір оренди земельної ділянки відповідно до Законів України.

Позивач посилається на те, що на підставі оскаржуваного пункту рішення до товариства в судовому порядку пред`явлена вимога про стягнення збитків у вигляді неодержаних доходів за земельну ділянку на АДРЕСА_1 за період з 29.08.2018 по 11.04.2019 в розмірі 172 626,43 грн. (господарська справа № 904/2744/19).

Відповідач, в свою чергу, зазначає, що земельна ділянка, яку використовує позивач, є сформованою, має своє цільове призначення, у розрахунках відповідачем використано не оскаржуваний п.2.2 рішення міської ради, а розмір орендної плати за землю, встановлений додатковим 1 до цього рішення для коду виду цільового призначення земель 3.10, який складає 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, тобто відповідач вважає, що оскаржуваний пункт рішення не порушує прав позивача.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Суд першої інстанції, з`ясовуючи обставини, що мають значення для справи, вірно виходив з того, що позовні вимоги ґрунтуються виключно на тому, що в оскаржуваному пункті рішення Дніпровської міської ради Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги по сплаті земельного податку на території міста № 13/27 від 06.12.2017 не вказано підстав, порядку, виду стягнення цих нарахувань і на підставі яких повноважень органів місцевого самоврядування ці стягнення визначаються.

З цього приводу зі змісту як оскаржуваної позивачем частини рішення № 13/27 від 06.12.2017, так і цього рішення в цілому вбачається, що дійсно пп.2.2 п. 2 Додатку № 1 до рішення Дніпровської міської ради № 13/27 від 06.12.2017 визначає лише відсотки нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, і його слід розглядати в сукупності з іншими положеннями вказаного рішення.

Тому суд першої інстанції вірно зазначив, що означений пункт рішення сам по собі є тільки невід`ємною складовою рішення Дніпровської міської ради Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги по сплаті земельного податку на території міста № 13/27 від 06.12.2017 і не може тлумачитись окремо, без врахування інших пунктів.

Щодо вирішеного суду питання правомірності оскаржуваного п. 2.2 рішення Дніпровської міської ради № 13/27 від 06.12.2017 апеляційний суд також погоджується з судом першої інстанції, зазначає таке.

Частиною 1 статті 69 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.

При цьому такі питання вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (п.24 ч.1 ст.26 цього Закону).

Відповідно до п.8.3 ст.8 ПК України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Вказані органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів, якими обов`язково визначаються передбачені ст.7 ПК України основні елементи, що включають ставки земельного податку (п.12.3 ПК України).

Органи місцевого самоврядування приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 № 483 Про затвердження форм типових рішень про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки . У формі додатка 1 до Типового рішення передбачено визначення ставки земельного податку з урахуванням, зокрема, ст.274 ПК України.

Відповідно до п.274.1 ст.274 ПК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки.

В спірному випадку відповідачем оскаржуваним пунктом рішення Дніпровської міської ради № 13/27 від 06.12.2017 встановлена ставка земельного податку у розмірі, який не перевищує граничний розмір цього податку, визначений у п.274.1 ПК України, висновок суду першої інстанції, що означений пункт рішення міської ради в повній мірі відповідає приписам Податкового кодексу України як в частині визначених ставок земельного податку, так і в частині визначеної підстави сплати земельного податку, який є обов`язковим платежем як для власників земельної ділянки так і для землекористувачів, є вірним.

З приводу посилання позивача на той факт, що без укладення договору оренди на земельну ділянку, підстав для сплати орендної плати за користування земельною ділянкою не вбачається, судом першої інстанції вірно зазначено, що в контексті спірних відносин, оскаржуваним п. 2.2 рішення Дніпровської міської ради № 13/27 від 06.12.2017 визначено саме ставку земельного податку, а не розмір орендної плати за користування земельними ділянками, що взагалі є різними поняттями за своєю суттю.

Разом з тим, слід враховувати, що ставка земельного податку напряму впливає на розмір орендної плати за землю, оскільки відповідно до приписів п.288.5 ст.288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки (пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України).

Крім того, апеляційний суд зазначає, що ст.206 Земельного кодексу України закріплений принцип платності використання землі як на умовах власності, так і користування (постійного або строкового).

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічна за змістом норма міститься у ч.3 ст.7 Закону України Про оренду землі , відповідно до якої до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (п."е" ч.1 ст. 141 ЗК України).

В спірному випадку, як вбачається з матеріалів справи, попередній власник нерухомого майна користувався земельною ділянкою, що розташована під цим майном, на умовах оренди, тому позивач за таких обставин може набути лише право оренди цієї земельної ділянки, відповідно, плата за землю для нього може бути встановлена лише у формі орендної плати.

Вирішуючи спір у господарській справі № 904/2744/19, Центральний апеляційний господарський суд в постанові від 05.02.2020 встановив, що ТОВ 47 Атмосфер фактично використовує земельну ділянку, на якій розміщено нерухоме майно, що належить йому на праві власності, ділянка є об`єктом цивільних прав, їй присвоєно кадастровий номер - 1210100000:03:281:0018, визначено межі та площу - 0,2340 га, визначена її нормативно грошова оцінка - 4040,57 грн за 1 кв.м.

Оскільки за спірний період товариство орендну плату не сплачувало, господарський суд дійшов висновку про стягнення з товариства 172 626,43 грн., як суми орендної плати, яку він мав би заплатити за спірний період в разі укладення договору оренди.

При цьому господарський суд встановив, що в будь-якому випадку в розрахунку підлягають застосуванню ставки орендної плати, визначені в Додатку №1 до Рішення міської ради від 12.07.2017, відповідно до цільового призначення земельної ділянки.

За правилами ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з вищенаведеного, вбачається, що оскаржуваний п.2.2 рішення Дніпровської міської ради № 13/27 від 06.12.2017 не впливає права та інтереси позивача, про захист яких він просить.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України закріплений взаємозв`язок між правом особи на звернення до суду і порушенням її суб`єктивних прав, а саме: кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист

Отже, завдання адміністративного судочинства не можуть бути реалізовані у разі звернення особи до суду за захистом прав, свобод та інтересів, які не належать їй особисто.

Аналіз ч. 1 і 2 ст. 55 Конституції України у взаємозв`язку та з урахуванням їх офіційного тлумачення дає підстави для такого правового висновку : конституційна гарантія права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб має на меті захист прав, свобод та інтересів безпосередньо людини, яка вважає, що її права, свободи, інтереси порушені, або порушуються, або створюються перешкоди для їх реалізації, або мають місце інші ущемлення прав та свобод (має місце протиправне втручання).

Право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, складовою якого є право звернення до суду (право на доступ до судової процедури), не є абстрактним, а пов`язане з правом конкретної особи, в інтересах якої виникає судовий процес, і з її переконанням у тому, що держава (в особі органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб) протиправно втрутилася у її права або свободи.

Тобто, право на оскарження рішення суб`єкта владних повноважень мають особи, щодо яких застосовано відповідне рішення, а також особи, які є суб`єктами правовідносин, де застосовуються прийняті таким суб`єктом акти. Для того, щоб особі було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що відповідач при прийнятті рішення (в оскаржуваній його частині) діяв у спосіб та у межах повноважень, передбачених чинним законодавством України. Позивачем не надано до суду доказів щодо порушення його прав та інтересів, у зв`язку чим відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю 47 Атмосфер залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року у справі № 160/11695/19 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя Н.А. Бишевська

суддя Я.В. Семененко