Окрема думка

від 27.05.2020 по справі 826/10766/18

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

суддів Великої Палати Верховного Суду

Бакуліної С. В., Власова Ю. Л., Кібенко О. Р., Рогач Л. І., Уркевича В. Ю.

27 травня 2020 року

м. Київ

у справі № 826/10766/18 (провадження № 11-1270апп19 ) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Самей до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація, Комунальне підприємство Київтранспарксервіс , Товариство з обмеженою відповідальністю Авто Гром , про визнання недійсним рішення за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Гром на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року

Історія справи

У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Самей (далі ? ТОВ Самей ) звернулося до адміністративного суду з позовом про визнання недійсним рішення Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі ? Департамент транспортної інфраструктури) від 21 березня 2017 року, яким затверджено схему організації дорожнього руху за адресою: місто Київ, вул. А. Ахматової, 15.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що оскаржуване рішення є протиправним та таким, що не відповідає вимогам законодавства. Зокрема, зазначав, що цим рішенням було затверджено схему дорожнього руху за адресою: місто Київ, вул. А. Ахматової 15, однак фактично вказана схема розповсюджується на адресу: місто Київ, вул. А. Ахматової 15-А, за якою свою господарську діяльність здійснює позивач.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року, оскаржуване рішення Департаменту транспортної інфраструктури визнано протиправним та скасовано.

Судові рішення мотивовані тим, що оскаржуваний акт про затвердження схеми організації дорожнього руху від 21 березня 2017 року в розумінні положень процесуального закону належить до індивідуальних актів, прийнятих суб`єктом владних повноважень. Відтак останній може бути скасований у судовому порядку у випадку невідповідності вимогам і критеріям, визначеним у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, належність такого документу до індивідуальних актів нівелює твердження Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Гром (далі ? ТОВ Авто Гром ) про те, що цей спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки такий аргумент прямо суперечить статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погодившись із такими судовими рішеннями, ТОВ Авто Гром подало касаційну скаргу, у якій просило рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року скасувати, а провадження у справі закрити. Заявник касаційної скарги також клопотав про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою від 01 листопада 2019 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відкрив касаційне провадження, а ухвалою від 11 грудня 2019 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з тим, що учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 24 січня 2020 року прийняла та призначила цю справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року касаційну скаргу ТОВ Авто Гром залишено без задоволення, арішення Окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року - без змін.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у пункті 39 постанови від 27 травня 2020 року зазначила, що в контексті конкретних обставин, беручи до уваги видові та сутнісні властивості затвердження Департаментом транспортної інфраструктури схеми організації дорожнього руху, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що спір у цій справі публічно-правовий та належить до юрисдикції адміністративних судів, є правильними. Правовідносини, які склались між учасниками цієї справи, є правовідносинами у сфері управлінської діяльності, що реалізуються суб`єктом владних повноважень. Відтак оскарження рішення Департаменту транспортної інфраструктури від 21 березня 2017 року, яким затверджено схему організації дорожнього руху, має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Частиною третьою статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються особи, які беруть участь у справі, без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.

Підстави та мотиви висловлення окремої думки

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Натомість, згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Звідси до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

У цій справі ТОВ Самей , звертаючись до суду з позовом до Департаменту транспортної інфраструктури в порядку адміністративного судочинства та з посиланням на статті 355, 368 та 369 Цивільного кодексу України (регламентують поняття і види права спільної власності, право спільної сумісної власності та його здійснення) як на правові підстави позову, зазначало, що воно є власником приміщень, що розташовані в підземній автостоянці за адресою: місто Київ, вул. А. Ахматової, 15-А, та разом з іншими власниками підземних гаражів володіє на праві спільної сумісної власності автостоянкою на 45 паркувальних місць, які облаштовані на даху цих гаражів. Позивач також стверджував, що 21 березня 2007 року Департаментом транспортної інфраструктури булозатверджено схему організації дорожнього руху, на підставі якої здійснюється господарська діяльність з паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, вул. А. Ахматової, 15.

Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Київської міської ради від 26 червня 2007 року № 930/1591 Про вдосконалення паркування автотранспорту в місті Києві Комунальне підприємство Київтранспарксервіс (далі ? КП Київтранспарксервіс ) визначено єдиним оператором з паркування транспортних засобів в місті Києві.

Рішенням Київської міської ради від 02 липня 2015 року № 667/1531 Про внесення змін до таблиці № 1 додатка 5 рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку до переліку паркувальних майданчиків, які закріплені за КП Київтранспарксервіс , включено майданчик за адресою: місто Київ, вул. А. Ахматової, 15 як спеціально обладнаний майданчик для паркування на 45 машиномісць.

08 грудня 2017 року між КП Київтранспарксервіс та ТОВ Авто Гром укладено договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць для паркування № ДНП-2017-12/64, що розташовані за адресою: місто Київ, вул. А. Ахматової, 15, згідно з яким ТОВ Авто Гром надано право на організацію та експлуатацію 40 місць для платного паркування транспортних засобів, здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту.

За таких обставин господарську діяльність з експлуатації місць для паркування автомобілів за вказаною адресою фактично здійснює ТОВ Авто Гром . Звідси спір у цій справі стосується правомірності використання паркувальних місць, якими володіє, за доводами позовної заяви, та безпідставно користується ТОВ Авто Гром . З огляду на суб`єктний склад цього спору, сторонами якого є суб`єкти господарювання (ТОВ Самей та ТОВ Авто Гром ), вважаємо, що розгляд та вирішення спору належить до повноважень господарського суду.

Більше того, у своїй касаційній скарзі ТОВ Авто Гром зазначало про постанову Північного апеляційного господарського суду від 10 квітня 2019 року в господарській справі № 910/5466/18 за позовом ТОВ Самей до ТОВ Авто Гром , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - КП Київтранспарксервіс , про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном - автостоянкою, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. А. Ахматової, 15-А. Цим рішенням суду апеляційної інстанції апеляційні скарги КП Київтранспарксервіс та ТОВ Авто Гром задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 30 серпня 2018 року у справі № 910/5466/18 скасовано, прийнято нове рішення про відмову в позові повністю.

Тобто господарський спір, що виник між ТОВ Самей та ТОВ Авто Гром щодо використання місць для паркування транспортних засобів, уже вирішено судом. Звернення ТОВ Самей до адміністративного суду з адміністративним позовом у цій справі фактично є намаганням позивача переглянути результати вирішення зазначеного господарського спору. Це суперечить принципу правової визначеності та не може розглядатися як добросовісне користування позивачем своїми процесуальними правами.

З огляду на викладене вважаємо, що спір у цій справі виник між ТОВ Самей та ТОВ Авто Гром і має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Звідси касаційна скарга ТОВ Авто Гром підлягала задоволенню, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2019 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року у справі № 826/10766/18 - скасуванню, провадження у справі - закриттю.

Судді: С. В. Бакуліна

Ю. Л. Власов

О. Р. Кібенко

Л. І. Рогач

В. Ю. Уркевич