Постанова

від 18.06.2020 по справі 909/811/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2020 р. Справа №909/811/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Федорів Н.В.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Транс-Сервіс" від 31.01.2020

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.12.2019 (повний текст рішення складено 08.01.2020, суддя Матуляк П.Я.)

у справі № 909/811/19

за позовом Релігійної організації Релігійна громада Української православної церкви Київського патріархату храму "Покрови Пресвятої Богородиці" міста Бурштина Івано-Франківської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Транс-Сервіс", с. Задністрянськ Галицький район Івано-Франківська область

про розірвання договору оренди майна та стягнення заборгованості в сумі 319300,00 грн.,

представники сторін:

- від позивача - Шимелько Михайло Романович (керівник),

- від відповідача - Раврик Ігор Дмитрович (адвокат), Верега Станіслав Миколайович (керівник).

02.08.2019 до Господарського суду Івано-Франківської області звернулася Релігійна організація Релігійна громада Української православної церкви Київського патріархату храму "Покрови Пресвятої Богородиці" міста Бурштина Івано-Франківської області (надалі - Релігійна громада УПЦ КП храму Покрови Пресвятої Богородиці ) із позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) "Захід-Транс-Сервіс" про розірвання договору оренди майна №06 від 17.08.2017 та стягнення заборгованості в сумі 319300,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до договору оренди №06 від 17.08.2017 позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове володіння та користування автокран МАЗ 5355, що підтверджується актом приймання-передачі від 17.08.2017. З моменту укладення договору та до травня 2018 року відповідач належним чином виконував зобов`язання щодо сплати орендної плати, однак з червня 2018 року орендну плату він сплачував несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого станом на серпень 2019 року у нього виникла заборгованість у розмірі 319300 грн. Позивач також зазначив, що з огляду на його усну заяву від 20.06.2018 договір оренди не вважається продовженим.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 26.12.2019 позов у даній справі задоволено.

Ухвалюючи рішення, місцевий господарський виходив з наступного:

1) матеріалами справи підтверджується факт укладення договору оренди, передачі майна в оренду, звернення позивача до відповідача із листом-претензією від 22.02.2019, а також факт несплати відповідачем орендних платежів загалом на суму 319300,00грн.;

2) суд відхилив твердження позивача про те, що договір оренди не вважається продовженим з огляду на його заяву від 20.06.2018 з огляду на те, що в матеріалах справи немає зазначеної заяви та доказів її направлення відповідачу;

3) з огляду на те, що відповідач допустив порушення своїх зобов`язань зі сплати орендних платежів, обумовлених пунктами 5.2 та 7.1 договору, це є підставою для його розірвання на підставі п.9.1 договору.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 03.03.2020 було виправлено описку в резолютивній частині рішення суду та в наказі від 30.01.2020, виданому на його виконання, зазначивши ідентифікаційний код ТзОВ "Захід-Транс-Сервіс" (37799907).

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, пославшись на те, що вирішуючи спір, місцевий господарський суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, дійшов висновків, що не відповідають встановленим обставинам справи, у зв`язку з чим просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким в позові відмовити.

У своїй апеляційній скарзі скаржник зазначив наступне:

1) в акті прийому-передачі майна від 17.08.2017 зазначено, що ТзОВ Захід-Транс-Сервіс передає, а Релігійна громада УПЦ КП Покрови Пресвятої Богородиці приймає у тимчасове володіння автокран МАЗ, що свідчить про те, що договір оренди не вступив в дію, оскільки ТзОВ Захід-Транс-Сервіс в той же день повернуло Релігійній громаді орендоване майно;

2) ТзОВ Захід-Транс-Сервіс жодного дня не використовувало автокран, оскільки позивач не передавав йому техпаспорт на автомобіль, а ТзОВ Захід-Транс-Сервіс не виготовляло тимчасового свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу;

3) зі змісту позовної заяви та з розрахунку заборгованості випливає те, що за період з жовтня 2017 року по травень 2018 року Релігійна громада УПЦ КП Покрови Пресвятої Богородиці отримала дизпалива на суму 181 350 грн. Однак, ТзОВ Захід-Транс-Сервіс не оплачувало позивачу жодної гривні в грошовому чи матеріальному виразі, по бухгалтерських обліках ТзОВ Захід-Транс-Сервіс не відображено жодного місяця надання послуг з оренди транспортного засобу позивача. Будь-яких актів приймання-передачі наданих послуг оренди за жодний місяць між сторонами не підписано, немає жодного рахунку на оплату таких послуг;

4) Релігійна громада УПЦ КП Покрови Пресвятої Богородиці не має права здавати в оренду транспортні засоби з метою отримання прибутку адже вона є неприбутковою організацією. Крім того, вона не має права отримувати орендні платежі за автокран, оскільки не є його власником.

Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи та вимоги апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Стосовно доводів скаржника зазначив наступне:

1) твердження відповідача про те, що укладений між сторонами договір не вступив у дію, є спробою ухилитись від виконання взятих на себе зобов`язань, оскільки в акті прийому-передачі майна від 17 серпня 2017 року, на який покликається сам відповідач, у графі ''прийняв" вказано прізвище, ініціали, підпис та печатка самого відповідача. Таким чином, скаржник посилається на незначну описку у тексті зазначеного акта з метою уникнення сплати заборгованості;

2) відповідач помилково стверджує, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, оскільки усі ті обставини, на які покликається скаржник, були повністю досліджені судом першої інстанції, що відображено в оскаржуваному рішенні. Зокрема, суд зазначив, що ним не приймаються твердження відповідача, пов`язані із відсутністю у відповідача техпаспорта на автомобіль та тимчасового свідоцтва про реєстрацію автокрана, а також пов`язані із статусом позивача як неприбуткової організації, оскільки ці обставини не звільняють відповідача від виконання прийнятих на себе договірних зобов`язань. Щодо твердження відповідача про те, що договір не вступив у дію, суд зазначив, що у графі "прийняв" акта приймання-передачі від 17.08.2017 зазначено прізвище, ініціали, підпис та печатка відповідача;

3) ТзОВ Захід-Транс-Сервіс з моменту укладення договору здійснює експлуатацію крану на своєму будівництві і продовжує користуватись ним до сьогоднішнього дня, що може бути підтверджено свідками у випадку необхідності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення з огляду на наступне:

17.08.2017 між Релігійною громадою УПЦ КП "Покрови Пресвятої Богородиці" (орендодавець) та ТзОВ "Захід-Транс-Сервіс" (орендар) було укладено договір оренди №6, за умовами якого позивач зобов`язався передати, а відповідач, у свою чергу, прийняти у тимчасове володіння та користування автокран МАЗ 5355.

Зазначений договір скріплено підписами та печатками сторін.

Відповідно до п.3.2 та п.4.1 договору, передача майна за договором здійснюється на підставі акта приймання-передачі. Майно, що орендується, вважається переданим орендареві з моменту підписання акта приймання майна.

Термін оренди складає 24 місяці та може бути продовжений за згодою сторін (п.4.2, 4.3 договору).

Актом приймання-передачі від 17.08.2017 підтверджується факт передачі відповідачу орендованого майна - автокрана МАЗ.

Вказаний акт містить основну частину, у якій зазначено, що згідно з договором від 17.08.2017 за № 06 ТзОВ Захід-Транс-Сервіс передає, а Релігійна громада УПЦ КП Покрови Пресвятої Богородиці приймає у тимчасове володіння автокран МАЗ.

Водночас, у вказаному акті наявні також реквізити Прийняв та Передав із підписами уповноважених сторін та відбитками їх печаток, які засвідчують факт приймання-передачі майна. Згідно вказаних реквізитів саме Релігійна громада УПЦ КП Покрови Пресвятої Богородиці передала, а ТзОВ Захід-Транс-Сервіс прийняло автокран МАЗ.

Оскільки згідно договору № 06 від 17.08.2017 орендарем було саме ТзОВ Захід-Транс-Сервіс , то суд зазначає, що орендар не міг передати орендодавцю у тимчасове володіння обумовлене договором майно. Інформацію, що міститься в основній частині акта щодо передачі майна, на яку покликається скаржник у своїй апеляційній скарзі, колегія суддів вважає опискою. Більше того, про те, що акт від 18.07.2017 не може вважатися актом повернення майна від орендаря орендодавцю свідчить і той факт, що орендар не подав первинного акта, на підставі якого відповідне майно він отримав.

З огляду на наведене, колегія суддів відхиляє покликання скаржника на те, що орендар повернув орендоване майно, а також на те, що договір оренди не вступив в дію.

Одночасно як безпідставні, суд відхиляє й покликання скаржника на факти непередачі йому техпаспорта автомобіля та неоформлення тимчасового свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, оскільки вказані питання не врегульовувалися договором оренди і, відповідно, не є предметом дослідження у даній справі.

Згідно з п.5.1, 5.2 договору розмір орендних платежів складає 1000,00 грн. за 1 робочий день; орендна плата сплачується частково готівкою і частково в обмін на паливо-мастильні матеріали.

Пунктом 7 договору сторони визначили обов`язок орендаря використовувати майно, що орендується, за його цільовим призначенням та своєчасно здійснювати орендні платежі.

З огляду на те, що договір не містить норм, які би передбачали обов`язковість складення сторонами щомісячних актів наданих послуг та необхідність виставлення орендодавцем рахунків чи вчинення сторонами інших дій, пов`язаних із фіксуванням кількості та вартості наданих послуг, а також норм, які врегульовують чіткий порядок розрахунку за надані послуги, колегія суддів відхиляє покликання скаржника на відсутність у матеріалах справи будь-яких актів приймання-передачі наданих послуг оренди, рахунків на оплату таких послуг.

У позовній заяві позивач покликається на те, що з моменту укладення договору та до травня 2018 року відповідач належним чином виконував зобов`язання щодо сплати орендної плати, проте з червня 2018 року, в порушення прийнятих на себе договірних зобов`язань, орендну плату сплачував несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого у нього станом на серпень 2019 року виникла заборгованість у розмірі 319300,00грн.

До позовної заяви позивач долучив розрахунок заборгованості, з якого вбачається, що часткову оплату за договором відповідач проводив шляхом передачі позивачу дизпалива на суму 181350 грн. та грошової оплати на суму 5350 грн. В той же час, в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем своїх зобов`язань у будь-який спосіб.

22.02.2019 позивач направив на адресу відповідача лист-претензію щодо сплати 192650 грн. орендної плати та повернення орендованого майна. Факт направлення претензії та її вручення 07.03.2019 підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, що наявне у матеріалах справи.

Відповіді на претензію та доказів сплати відповідачем орендної плати станом на день заявлення позову 02.09.2019 у розмірі 319300,00 грн. матеріали справи не містять.

Відповідно до 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно в користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідні положення передбачені і в ст. 283 ГК України, відповідно до якої за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 договору, термін оренди складає 24 місяці та може бути продовжений за згодою сторін.

Водночас, ст. 764 ЦК України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

В матеріалах справи відсутні докази наявності заперечень наймодавця (позивача), що викладені відповідно до ст.764 ЦК України належним чином. Отже, з огляду на неповернення відповідачем позивачу орендованого майна, договір оренди був з 17.08.2019 продовженим.

Твердження позивача про, нібито, його усне звернення до відповідача з приводу розірвання договору, яке мало місце 20.06.2018, є недоведеним, у зв`язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до його уваги.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 193 ГК України, зміст якої кореспондується з вимогами положень статей 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормою ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як було зазначено вище, згідно з п.5.1, 5.2 договору розмір орендних платежів складає 1000,00грн. за 1 робочий день; орендна плата сплачується частково готівкою і частково в обмін на паливо-мастильні матеріали. В той же час, умовами договору оренди не встановлено строку оплати орендної плати.

Враховуючи лист-претензію позивача від 22.02.2019, факт направлення якої та її отримання відповідачем підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, строк сплати відповідачем орендної плати є таким, що настав.

В порушення умов договору відповідач прийняті на себе договірні зобов`язання належним чином не виконав, заборгованість з орендної плати не сплатив.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Станом на день винесення судом рішення, відповідач доказів погашення заборгованості не надав, доводи позивача не спростував.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правомірно визнав обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 319300,00грн. заборгованості з орендної плати згідно договору оренди від 17.08.2017.

Колегія суддів зазначає, що предметом позовної заяви у даній справі є стягнення заборгованості за період, у який, за твердженнями позивача, відповідач не вносив жодної оплати за оренду автомобільної техніки (ні грошима, ні паливно-мастильними матеріалами). Відтак суд не досліджує стан розрахунків між сторонами у попередні періоди, які не включені у позовний період (зокрема, покликання позивача на сплату відповідачем 186700 грн.). Обов`язок доказування тих обставин, на яких базує свою позицію відповідач, в силу ст. 74 ГПК України, покладена на нього самого. Всупереч цьому, відповідач не подав жодного доказу, який би міг бути покладений судом в основу висновку про часткове чи повне виконання ним своїх договірних зобов`язань у період з липня 2018 року по серпень 2019 року.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

За положеннями ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Наведена правова норма кореспондується з ч. 3 ст. 291 ГК України, згідно якої договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.

Згідно з п.9.1 договору оренди, даний договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає, за винятком коли одна із сторін систематично порушує умови договору та свої зобов`язання.

З огляду на відсутність в матеріалах справи жодних доказів виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про систематичність порушення відповідачем умов договору оренди в частині сплати орендних платежів. Вказане є підставою для розірвання договору оренди на підставі п 9.1 цього договору та ст. 651 ЦК України.

Безпідставними є доводи скаржника про наявність у позивача статусу неприбуткової організації, оскільки вказана обставина не звільняє відповідача від обов`язку належним чином виконувати умови договору оренди.

Стосовно доводів скаржника про відсутність у позивача права власності на об`єкт оренди (автомобільний кран МАЗ), то з матеріалів справи вбачається, що вказаний транспортний засіб перебував у користуванні релігійної організації на підставі договору оренди №8 від 01.08.2017, укладеного між фізичною особою ОСОБА_4 та Релігійною громадою УПЦ КП "Покрови Пресвятої Богородиці", метою якого визначено побудову церкви та надання послуг з метою отримання коштів для побудови церкви.

Статтею 761 ЦК України визначено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Відповідно до ст.774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

В матеріалах даної справи відсутні будь-які докази того, що існує спір між позивачем у даній справі та ОСОБА_4 як власником автокрану з приводу передання автокрана в піднайм (суборенду) третій особі. Більше того, вказана обставина не є предметом дослідження у даній справі.

Інші доводи скаржника є необґрунтованими і не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалено відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 129, 269, 271, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.12.2019 у справі №909/811/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Транс-Сервіс" - без задоволення.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст. 287, 288 ГПК України.

Справу повернути в Господарський суд Івано-Франківської області.

Повний текст постанови складено 23.06.2020.

Головуюча суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.Б. Желік