Рішення

від 12.06.2020 по справі 906/1164/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/1164/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Ващук Ю.С. - адвокат, ордер серії АМ №1001117 від 03.12.2019,

від відповідача: Осадчук О.В., довіреність №04 від 08.01.2020,

Чаплінська В.М.. довіреність №03 від 08.01.2020,

від третьої особи на стороні позивача: не прибув,

від третьої особи на стороні відповідача: не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "ВВ Агро"

до Новоборівської селищної ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Хорошівської районної державної адміністрації

про про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів на суму 132725,03 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 132725,03 грн. безпідставно отриманих коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дані кошти було сплачено ним в якості орендної плати за Договором оренди землі від 05.09.2008 №040820600282, проте користування земельними ділянками, загальною площею 157,868 га, які передані в оренду як невитребувані паї, було припинено у зв`язку з витребуванням таких паїв власниками та оформленням права власності на такі земельні ділянки.

Ухвалою суду від 11.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

В послідуючому ухвалою суду від 03.12.2019 залучено до участі у справі в якості:

- третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області;

- третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Хорошівську районну державну адміністрацію.

08.01.2020 до суду надійшла заява відповідача про застосування строків позовної давності, відповідно до якої відповідач наголошував, що загальний строк позовної давності у 3 роки щодо вимог про стягнення надміру сплачених грошових коштів за користування земельними ділянками, якими фактично не користувався, сплинув до пред`явлення даного позову.

Також Господарським судом Житомирської області ухвалою від 06.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1164/19 до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити в повному обсязі. Наголошувала, що частина витребуваних паїв перебувала в користуванні інших орендарів. Також просила відмовити в задоволенні клопотання про застосування строку позовної давності, оскільки в даному випадку такий строк розпочав перебіг лише з того часу, коли позивач лише в серпні дізнався про кількість витребуваних земельних ділянок з моменту отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити в їх задоволенні з підстав, зазначених у відзиві на позов (а.с. 98-101 том 1), запереченнях на відзив (а.с. 176-178 том 1).

В зазначених заявах відповідач наполягав на тому, що позовні вимоги не підлягають задоволенню оскільки кошти в сумі 132725,03 грн. сплачені згідно договору оренди землі від 05.09.2008 №040820600282, що виключає застосування в даному випадку положень ст. 1212 ЦК України.

Також відповідач відзначив, що видача державних актів не відноситься до компетенції Хорошівської РДА та Новоборівської селищної ради. На думку відповідача, позивач при з`ясуванні зміни площі земель, які обробляються повинен був ініціювати укладення додаткової угоди до договору оренди землі від 05.09.2008 №040820600282. Дане питання було об`єктом розгляду комісії 01.09.2017, якою було рекомендовано голові Хорошівської РДА укласти додаткову угоду до договору оренди землі від 05.09.2008, який укладено з ПП "ВВ Агро", якою внести зміни щодо загальної площі орендованої земельної ділянки, розміру орендної плати, обов`язків орендаря при появі власників невитребуваних паїв вносити зміни в кадастровий поділ земельних ділянок.

Крім цього, відповідач зазначив, що сплата податку за користування земельною ділянкою обраховується самим позивачем відповідно до п. 286.2 ст. 286 ПК України, а в разі зміни об`єкта оподаткування платник має право змінити податкову декларацію (ст. 286.4 ПК України).

Водночас відповідач акцентує увагу на тому, що не є належним відповідачем, оскільки не є стороною договору оренди від 05.09.2008.

Третя особа Хорошівська районна державна адміністрація в судове засідання уповноваженого представника не направила.

12.06.2020 на електронну адресу суду надійшло клопотання Хорошівської РДА про розгляд справи у відсутність їх представника. Разом з тим, повідомили, що підтримують заперечення відповідача та просять відмовити в задоволенні позову.

Третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області в судове засідання уповноваженого представника не направила, хоч про час та місце розгляду справи повідомлена завчасно та належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення адресату поштового відправлення.

Оскільки явка представників третіх осіб в судове засідання не визнана обов`язковою, суд вважає, що їх неявка не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 05.09.2008 між Приватним підприємством "ВВ Агро" (орендар/позивач) та Володарсько-Волинською районною державною адміністрацією (орендодавець) укладено Договір оренди землі (Договір).

Вказаний договір оренди було зареєстрованого Володарсько-Волинським реєстраційним відділом Житомирської регіональної філій ДП "Центр ДЗК" 05.09.2008 року за №040820600282.

Згідно п. 1 вказаного Договору, орендодавець передає, а Орендар приймає на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації від 21.08.2008 за №344 в строкове платне користування земельні ділянки невитребуваних паїв, які знаходяться на території Фасівської сільської ради Володарсько-Волинського району Житомирської області за межами населених пунктів.

Згідно п. 2 Договору, в оренду передаються земельна ділянка площею 535,3155 га, в тому числі рілля 535,3155 га, яка включає 142 невитребуваних земельних ділянок. Перелік осіб, які є власниками не витребуваних земельних ділянок, наводиться в додатку № 1 до даного Договору.

Пункт 8 вказаного Договору передбачає, що договір укладається на 10 (десять) років. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Крім цього, Договір містить пункти 9 та 36 наступного змісту:

- у випадку звернення осіб, які мають право власності на невитребувану земельну ділянку (додаток №1 до цього договору), або їх спадкоємці з заявою про виділення їх земельної ділянки в натурі (на місцевості) та отримання державного акту на право власності, дія договору щодо конкретної земельної ділянки, яка була передана в оренду за цим Договором, припиняється в момент отримання її власником державного акту на право власності на земельну ділянку (ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі ( на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) (п. 9 Договору);

- у випадку звернення осіб, які мають право власності на невитребувану земельну ділянку (додаток №1 до цього договору), або їх спадкоємці з заявою про виділення їх земельної ділянки в натурі (на місцевості) та отримання державного акту на право власності, договір припиняється лише щодо земельної ділянки, на яку її власником буде отриманий державний акт на право власності на земельну ділянку, з моменту отримання такого державного акту. У випадку, передбаченому цим пунктом, до цього Договору мають бути внесені відповідні зміни щодо загальної орендованої площі та розміру орендної плати.

У відповідності до вимог п. 11 Договору, орендна плата сплачувалася з урахуванням коефіцієнта індексації.

Невід`ємними частинами Договору є, зокрема, план або схема земельної ділянки; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об`єкта оренди та перелік власників невитребуваних земельних ділянок ( додаток №1).

Водночас, позивач відзначив, що в період з 2010 по 2018 р.р зазначений договір оренди припинив свою дію щодо 49 земельних ділянок, які фактично були витребувані їх законними власниками у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до інформації Головного управління ДФС у Житомирській області від 20.11.18р. № 10247/69/06-30-52-12 сплачену позивачем за Договором оренди землі від 05.09.2008 № 040820600282 орендну плату відповідно до статті 10 Податкового кодексу України віднесено до місцевих податків та зараховано до місцевого бюджету Фасівській сільській раді, а з моменту створення об`єднаної територіальної громади - до місцевого бюджету ОТГ, і зокрема в сумі 146491,64 грн. за 2014 рік, в сумі 182968,06 грн. за 2015 рік, в сумі 219561,59 грн. за 2016 рік, в сумі219561,59 грн. за 2017.рік та в сумі 148813,97 грн. за 2018 рік ( а.с. 89 том 1).

На підставі Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" було утворено Новоборівську селищну об`єднану територіальну громаду, до складу якої ввійшло село Фасова.

05.08.2018 року вказаний вище договір оренди припинив свою дію за закінченням строку дії.

Позивач з метою виявлення реальної площі земельних ділянок, що перебували в користуванні останнього, самостійно вчинив дії щодо аналізу земельних ділянок на які зареєстровані права власності шляхом отримання інформаційних довідок з державного реєстру прав власності на нерухоме майно.

По результатам отримання відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно було встановлено, що протягом 2009 - 2015 років у зв`язку із оформленням права власності на витребувані фізичними особами земельні ділянки та передачею їх в користування іншим особам, фактично було припинено право користування 28 земельними ділянками на загальну площу 98,3421 га.

Вказане свідчить про те, що станом на 01.01.2016 у позивача припинилося право користування 28 земельними ділянками на загальну площу 98,3421 га, оскільки вони були фактично витребувані та зареєстровані за фізичними особами у відповідності до чинного законодавства України.

Але позивачем до відповідного місцевого бюджету за 2016 рік було повністю сплачено орендну плату в розмірі 219561,59 грн. згідно розрахунку орендованої площі земельних ділянок, вказаної в договорі оренди, тоді як фактична площа земельних ділянок, що використовувалися за цільовим призначенням в 2016 році склала 436,9734 га.

В 2016 році позивач мав заплатити за фактичне користування земельними ділянками по договору оренди лише 179224,64 грн., виходячи з наступного розрахунку: орендна плата за 1 га землі за 12 місяців 2016 року складає - 410,15 грн. (219 561,59 грн. (орендна плата за 12 місяців 2016 року) х 1 га землі / 535,3155 га (загальна площа оренди згідно умов договору)

410,15 грн. (оренд плата за 1 га) х 436,9734 га (фактично орендована площа землі).

Отже, згідно розрахунку позивача, за 2016 рік ним було надмірно сплачено орендної плати в сумі 40336,95 грн. (219561,59 грн. (сплачена орендна плата) - 179224,64 грн. (оренда плата з урахуванням площі земельних ділянок, що були витребувані).

Протягом 2016 року у зв`язку із оформленням права власності на земельні ділянки фізичними особами, в тому числі спадкоємцями, фактично було припинено право користування позивача ще на 5 земельних ділянок загальною площею 19,9039 га.

Станом на 01.01.2017 року по договору оренди землі було припинено право користування 33 (28 - за 2009-2015 рік) та 5 - за 2016 рік) земельними ділянками на загальну площу 118,246 га (98,3421 га + 19,9039 га), оскільки вони були фактично витребувані та право власності на такі зареєстровано за фізичними особами у відповідності до чинного законодавства України.

Проте, позивачем до відповідного місцевого бюджету за 2017 рік було повністю сплачено орендну плату в розмірі 219561,59 грн. виходячи з розрахунку орендованої площі земельних ділянок, вказаної в договорі оренди. При цьому фактична площа земельних ділянок, що використовувалися позивачем в 2017 році склала 417,0695 га (535,3155 га-118,246 га).

Отже, за користування земельними ділянками у 2017 році позивач мав заплатити орендну плату в розмірі 171061,05 грн. виходячи з наступного розрахунку:

орендна плата за 1 га землі за 12 місяців 2017 року складає - 410,15 грн. (219561,59 грн. (орендна плата за 12 місяців 2017 року) х 1 га землі / 535,3155 га (загальна площа оренди згідно умов договору)

410,15 грн. (оренд плата за 1 га) х 417,0695 га (фактично орендована площа землі).

З підрахунком позивача за 2017 рік позивачем було надмірно сплачено 48 500,54 грн. орендної плати (219 561,59 грн. сплачена оренда - 171 061,05 грн. оренда плата з урахуванням площі земельних ділянок, що були витребувані).

Протягом 2017 року у зв`язку із оформленням права власності на земельні ділянки фізичними особами, в тому числі спадкоємцями, фактично було припинено право користування ще 10 земельними ділянками на загальну площу 39,6227 га.

Станом на 01.01.2018 року по договору оренди землі було припинено право користування 49 земельними ділянками на загальну площу 157,8687 га (98,3421 га +19,9039 га + 39,6227 га), оскільки вони були фактично витребувані та зареєстровані за фізичними особами у відповідності до чинного законодавства України.

Проте, позивачем до відповідного місцевого бюджету за 2018 рік було повністю сплачено орендну плату за 8 місяців 2018 року в розмірі 148813,97 грн. виходячи з розрахунку орендованої площі земельних ділянок, вказаної в договорі оренди. При цьому фактична площа земельних ділянок, що використовувалися позивачем в 2018 році склала 377,4468 га (535,3155 га - 157,8687 га).

Отже, за користування земельними ділянками у 2018 році позивач мав заплатити орендну плату в розмірі 104926,43 грн. виходячи з наступного розрахунку:

орендна плата за 1 га землі за 8 місяців 2018 року складає - 277,99 грн. (148813,97 грн. (орендна плата за 8 місяців 2018 року) х 1 га землі / 535,3155 га (загальна площа оренди згідно умов договору)

277,99 грн. (оренд плата за 1 га) х 377,4468 га (фактично орендована площа землі).

Вказане свідчить про те, що за 2018 рік позивачем було надмірно сплачено орендної плати в сумі 43887,54 грн. (148 813,97 грн. сплачена оренда - 104 926,43 грн. оренда плата з урахуванням площі земельних ділянок, що були витребувані).

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що частина земельних ділянок, які були передані в оренду, як не витребувані паї, на момент укладення договору, тобто станом на 2008 рік, були витребувані, їм було присвоєно кадастрові номери та їх власники отримали державні акти про право власності не земельні ділянки.

Посилаючись на ст. 1212 ЦК України, позивач просив стягнути як безпідставно набуті Новоборівською селищною радою до місцевого бюджету у 2015-2018 р.р. належні йому грошові кошти в загальній сумі 132725,03 грн. в якості орендної плати.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Указ Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 передбачив програму поступового реформування КСП шляхом надання їхнім дійсним і колишнім членам земельних часток (паїв), тобто прав на землю у формі часток (паїв) усіх земель КСП, визначених у кількості гектарів, але без зазначення конкретного фізичного розташування або визначених меж. Указ передбачав, що частки (паї) мали бути розподілені між дійсними та колишніми членами КСП, а також певними категоріями працівників, зайнятими у соціальній сфері (освіта, медицина, тощо) у сільських місцевостях. Хоча Указ надав членам КСП можливість виходу з КСП разом зі своїми частками (паями), масовий процес ліквідації КСП шляхом видачі часток (паїв) фактично розпочався лише у 1999 році.

Указ Президента України № 1529/99 від 03 грудня 1999 року прискорив земельну реформу, встановивши вимогу щодо ліквідації всіх КСП до квітня 2000 року шляхом розподілу земельних часток (паїв) та іншого майна між його членами. У процесі ліквідації КСП значна частина сільського населення набула права на земельні частки (паї).

Потім було організовано масовий процес виділення часток (паїв) у земельні ділянки в натурі (визначені на місцевості). У результаті цього процесу мільйонам нових власників були видані акти на право власності на конкретні земельні ділянки-1. Земля, яка належала заявникам, пройшла цей процес.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України № 882-IV від 22 травня 2003 року, в якій було узагальнено проміжні результати земельної реформи, під час цього процесу земельні частки (паї) отримали 6,87 мільйонів українців, а 3,17 мільйонів виділили їх у земельні ділянки в натурі. Верховна Рада України звернула увагу на певні труднощі у видачі сертифікатів на право на земельну частку (пай) та їхню заміну на акти на право власності на земельні ділянки, з відставанням деяких областей: у Житомирській області лише 13% власників часток (паїв) отримали державні акти на право власності на землю (п. 15 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Зеленчук і Цицюра проти України" від 22 травня 2018 року, остаточне з 22.08.2018).

Судом встановлено, що за Договором оренди землі від 05.09.2008 №040820600282 позивачу в оренду як невитребувані земельні паї на території Фасівської сільської ради були надані 19 земельних ділянок, як невитребувані земельні паї, хоча їх власники у 2005 році отримали державні акти про право власності на земельні ділянки (№ земельної ділянки по схемі 68, 70, 71, 83, 87, 114, 158, 163, 171, 172, 175, 212, 249, 264, 265, 276, 281, 328).

Встановлені обставини у цій справі підтверджують викладене у п. 15 рішення Суду щодо проміжних результатів земельної реформи, а також доводять, що у складі наданих в оренду позивачу земель загальною площею 536,3155 га частина була виділена у земельні ділянки в натурі.

У п. 89 рішення у справі "Зеленчук і Цицюра проти України" від 22 травня 2018 року, Суд погодився з тим, що могли існувати об`єктивні перешкоди для ведення сільського господарства, але українські землевласники , також мали право передати свою землю в оренду, і це право не підлягало жодним обмеженням. Насправді держава не позбавляла їх доходу від їхньої власності. Здача землі в оренду була популярним видом отримання доходів від власності серед українських землевласників, про що свідчить велика кількість діючих договорів оренди землі та площа земель, яку вони охоплюють.

У п. 125 рішення у справі "Зеленчук і Цицюра проти України" від 22 травня 2018 року, Суд також погодився з тим, що для більшості українських землевласників фермерство не було доцільним рішенням з огляду на їхній вік і відповідні відстані.

Порядок паювання земель та виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) встановлено також Законом України від 05 червня 2003 року № 899-IV "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (далі - Закон про земельні частки (паї).

Стаття 80 ЗК України закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю) (ст. 81 ЗК України).

Таким чином, при вирішенні цього спору суд, враховуючи рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Зеленчук і Цицюра проти України" від 22 травня 2018 року та правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо особливого статусу земель сільськогосподарського призначення за Законом про земельні частки (паї), викладені у постанові 15.05.2019 у справі № 227/1506/18, приймає до уваги, що за Договором оренди землі від 05.09.2008 №040820600282 Позивач фактично користувався землями приватної, а не державної або комунальної власності.

Оскільки спірні відносини щодо повернення надміру сплачених позивачем грошових коштів до місцевого бюджету в якості орендної плати охоплюються 2015-2018 роками, суд застосовує ч. 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі", згідно якої розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

В свою чергу, суд застосовує статтю 13 Закону про земельні частки (паї) в редакції, яка була чинною як станом на дату укладення Договору оренди землі від 05.09.2008 №040820600282, так в у спірних 2015-2018роках, та відповідно до якої нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної районної державної адміністрації могли передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначалося у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомлялися про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо було відоме їх місцезнаходження.

Зміст 13 Закону про земельні частки (паї) дає підстави дійти однозначного висновку, що обов`язок письмово повідомити власників земельних часток (паїв) чи їх спадкоємців, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, про результати проведеного розподілу земельних ділянок, було покладено на Хорошівську районну державну адміністрацію (станом на дату укладення Договору оренди землі від 05.09.2008 №040820600283 - Володарсько-Волинська РДА). Лише з 01 січня 2019 року статтю 13 Закону про земельні частки (паї) викладено у новій редакції та яка не підлягає застосуванню до спірних відносин.

Окрім того, при вирішенні цього спору, суд застосовує умови п.п. 9 та 36 Договору оренди землі від 05.09.2008 №040820600283 про те , що у випадку звернення осіб, які мають право власності на невитребувану земельну ділянку (додаток №1 до цього договору), або їх спадкоємці з заявою про виділення їх земельної ділянки в натурі (на місцевості) та отримання державного акту на право власності, дія договору щодо конкретної земельної ділянки, яка була передана в оренду за цим Договором, припиняється в момент отримання її власником державного акту на право власності на земельну ділянку (ст. 13 Закону України " Про порядок виділення в натурі ( на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв); у випадку, передбаченому цими пунктами, до цього Договору мають бути внесені відповідні зміни щодо загальної орендованої площі та розміру орендної плати.

Зміст умов п.п. 9 та 36 Договору оренди землі від 05.09.2008 №040820600283 також дає підстави дійти однозначного висновку, що з ініціативою внесення відповідних змін щодо загальної орендованої площі та розміру орендної плати мав також виступити орендодавець - Хорошівська районна державна адміністрація, а не позивач у справі.

За умовою п. 24 Договору оренди землі від 05.09.2008 №040820600282 позивач має право на відшкодування збитків, заподіяних унаслідок невиконання орендодавцем зобов`язань, передбачених цих договором. Збитками вважаються фактичні втрати, яких орендар зазнав.

За змістом наведених положень ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема за завдану шкоду майну чи за порушення прав як власника земельної ділянки, так і землекористувача.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).

Натомість предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Також вході розгляду справи ухвалою суду від 06.02.2020 в порядку статті 81 ГПК України витребувано в Управління соціально-економічного розвитку Хорошівської РДА інформацію про те, чи було зареєстровано право оренди землі за ТОВ "Полісся-Інвест" (чи іншою юридичною особою) на підставі договорів оренди 2014-2016 року до моменту реєстрації права оренди за TOB "АСТ АГРО" на наступні земельні ділянки з кадастровим номером:

1821186500:06:001:0140, 1821186500:06:001:0148, 1821186500:06:001:0149,

1821186500:06:001:0411, 1821186500:06:002:0004, 1821186500:06:002:0144,

1821186500:06:002:0145,1821186500:06:002:0170, 1821186500:06:002:0033,

1821186500:06:001:0297, 1821186500:06:001:0122, 1821186500:06:002:0061,

коли було прийнято рішення про державну реєстрацію права оренди за ТОВ "Полісся-Інвест" (чи іншою юридичною особою) на ці земельні ділянки, коли і на якій підставі дія вказаних договорів була припинена та внесені відповідні відомості до державного реєстру та копії договорів оренди 2014-2016 року на земельні ділянки з кадастровим номером: 1821186500:06:001:0140, 1821186500:06:001:0148,

1821186500:06:001:0149,1821186500:06:001:0411, 1821186500:06:002:0004,

1821186500:06:002:0144, 1821186500:06:002:0145, 1821186500:06:002:0170,

1821186500:06:002:0033, 1821186500:06:001:0297, 1821186500:06:001:0122,

1821186500:06:002:0061.

З наданої Відділом адміністративних послуг та державної реєстрації Хорошівської РДА (а.с. 20-86 том 2) інформації вбачається, що наведені вище земельні ділянки, крім 1821186500:06:002:0004 та 1821186500:06:002:0033 (які були об`єктом предметом договору оренди), в 2014- 2016 роках перебували в користуванні ТОВ "Полісся-Інвест" згідно договорів оренди, наданих суду.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач, як фактичний набувач грошових коштів позивача в обґрунтовано стягуваній сумі 132725,03 грн. без достатньої правової підстави, зобов`язаний повернути ці кошти їх власнику на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Заперечення відповідача спростовані наведеними вище доводами.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 цього кодексу). Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Загальна позовна давність встановлена тривалістю 3 роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено, що в серпні 2019 року позивачем здійснено моніторинг відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за результатом якого з`ясовано, що частина земель, яка є об`єктом оренди Договору від 05.09.2008 №040820600282, витребувана власниками з відповідним оформленням права власності.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що початок перебігу строку позовної давності, в даному випадку, починається з моменту, коди позивач довідався про кількість витребуваних земельних ділянок (паїв).

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні даного клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не подав до суду достатніх доказів на спростування позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

За таких обставин, позивач, як суб`єкт господарської діяльності, не мав сподіватися на добросовісність відповідача, а періодично з`ясовувати стан орендованих земельних діялянок.

Тому за результатом розгляду даного спору, суд покладає судовий збір у сумі 1990,87 грн. на Позивача у цьому спорі - Приватне підприємство "ВВ Агро".

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Новоборівської селищної ради (12114, Хорошівський район, вул. Незалежності, 9-а, код ЄДРПОУ 04344601)

- на корить Приватного підприємства "ВВ Агро" (12132, Житомирська обл., Хорошівський район, с. Поромівка, вул. Зарічна,1 код ЄДРПОУ 35689130) набуті без достатньої правової підстави грошові кошти в сумі 132725,03 грн.

3. Покласти судовий збір в сумі 1990,87 грн. на позивача у справі - Приватне підприємство "ВВ Агро".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 22.06.20

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3- сторонам (реком. з повід.),

4 - третій особі - Головному управлінню Державної казначейської служби України в Житомирській області: 10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 24 (реком з повід.),

5 - третій особі - Хорошівській районній державній адміністрації: 12100, Житомирська область, смт. Хорошів, вулиця Героїв України, 6 (реком. з повід.).