Рішення

від 11.06.2020 по справі 910/2269/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.06.2020Справа № 910/2269/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "АФАЛІНА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "МОНОЛІТ"

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРНІ ГРУП"

про стягнення 4 039 330,90 грн.

за участю представників:

від позивача: Гилицький М.І.

від відповідача : не з`явився

від третьої особи: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "АФАЛІНА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "МОНОЛІТ" про стягнення 4039330,90 грн заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки № 260419-1 від 26.04.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

02.03.2020 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 26.03.2020.

24.03.2020 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

26.03.2020 на електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

З метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, враховуючи постанову Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 №211 та на виконання розпорядження Голови Вищої ради правосуддя від 13.03.2020 №11/0/2-20 "Про додаткові заходи із попередження респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19", судові засідання, які призначені на 26.03.2020, знято з розгляду.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 06.04.2020 призначив підготовче засідання у справі №910/2269/20 на 28.04.2020.

27.04.2020 та 29.04.2020 від відповідача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 28.04.2020 відклав підготовче засідання у справі №910/2269/20 на 14.05.2020, до участі у справі № 910/2269/20 третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРНІ ГРУП".

08.05.2020 через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові пояснення до позовної заяви.

12.05.2020 через канцелярію суду від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі, згідно із якими Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРНІ ГРУП" підтримує позовні вимоги ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "АФАЛІНА" та просить їх задовольнити.

14.05.2020 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті.

14.05.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 14.05.2020 розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовив у його задоволенні, з огляду на наступне.

У своєму клопотанні відповідач просив суд визнати неявку представника відповідача поважною, визнати явку представника відповідача обов`язковою, не розглядати справу без участі представника відповідача та продовжити строки проведення підготовчого засідання на період дії карантину, відкласти підготовче засідання та призначити підготовче засідання після закінчення карантину. Заявлене відповідачем клопотання мотивоване запровадженням території України карантину.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- CoV-2" (зі змінами) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.

У свою чергу, згідно із постановою Кабінету Міністрів України №343 від 04.05.2020 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України", з 11.05.2020 в Україні почато перший етап послаблення карантинних обмежень, введених у зв`язку з епідемією коронавірусу, зокрема, дозволено діяльність адвокатів.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

За таких обставин, враховуючи послаблення карантинних заходів, суд вважає, що позивачем не було належним чином доведено факту неможливості направлення уповноваженого представника у судове засідання 14.05.2020.

Водночас суд зазначає, що пунктами 1, 2, 4, 5 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність.

За змістом ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема розумні строки розгляду справи судом.

Наведені конституційні засади означають серед іншого неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об`єктивного та розумного обґрунтування.

Застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Необґрунтовані клопотання призводять до штучного затягування судового процесу, що суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

У відповідності до ч.1 ст.42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Подання відповідачем необґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Більш того, відповідач не позбавлений права надати свої заперечення на позов шляхом подання письмового відзиву на позов.

З урахуванням вище наведеного, з огляду на необґрунтованість заявленого відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, приймаючи до уваги клопотання позивача про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Суд постановив протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення підготовчого провадження

У судовому засіданні 14.05.2020 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 28.05.2020.

27.05.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою від 28.05.2020 суд відклав судове засідання по суті на 11.06.2020.

11.06.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відвід судді Турчина С.О. від розгляду справи № 910/2269/20.

У судове засідання 11.06.2020 з`явився представник позивача. Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з`явилися. Про розгляд справи відповідач та третя особа були повідомлені належним чином ухвалою суду від 28.05.2020.

У судовому засіданні 11.06.2020, розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "МОНОЛІТ" про відвід судді Турчина С.О. від розгляду справи № 910/2269/20, суд відмовив у його задоволенні про що постановлено ухвалу від 11.06.2020.

Присутній у судовому засіданні 11.06.2020 представник позивача надав суду пояснення по суті позовних вимог, позов підтримав, просив суд його задовольнити.

У судовому засіданні 11.06.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРНІ ГРУП" (постачальник, третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "МОНОЛІТ" (покупець, відповідач) укладений договір поставки №260419-1 (надалі - договір поставки), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується протягом терміну дії цього договору поставляти покупцю лайнер (стаціонарний рукав) (далі - товар), або інший товар зазначений у додатках до існуючого договору, в обсязі, асортименті та на умовах згідно з додатками, що є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується приймати і оплачувати товар на умовах, передбачених цим договором.

У відповідності до п.2.1. договору, ціна товару вказується у додатках, які є невід`ємною частиною цього договору, за умови, що вони підписані і надруковані обома сторонами.

Згідно із п.2.3. договору загальна сума договору складається з вартості товару, фактично поставленого згідно існуючого договору, що найшло відображення у наданих видаткових накладних.

На виконання умов договору поставки № 260419-1 від 26.04.2019, постачальник здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 4574330,90 грн, у підтвердження чого позивачем надано до матеріалів справи видаткові накладні: № 1 від 26.04.2019 на суму 332050,20 грн, №2 від 17.05.2019 на суму 2 958,50 грн, №3 від 10.06.2019 на суму 344194,80 грн, №5 від 27.06.2019 на суму 912576,00 грн, №8 від 19.07.2019 на суму 2982551,40 грн.

Відповідно до п.4.2. договору, покупець сплачує товар у строк не пізніше 183 календарних днів з дати поставки товару.

Відповідач частково здійснив сплату поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРНІ ГРУП" товару у сумі 535000,00 грн, у підтвердження чого позивачем надано у матеріали справи платіжні доручення №278 від 09.10.2019, №281 від 15.10.2019, №296 від 21.10.2019.

06.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРНІ ГРУП" (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "АФАЛІНА" (фактор) укладений договір факторингу № 06022020-01-Ф (надалі - договір факторингу).

Згідно із п.1.1. договору факторингу передбачено, що у відповідності до умов цього договору фактор передає в розпорядження клієнта суму фінансування, а клієнт безповоротно відступає факторові право вимоги до боржника за основним договором в розмірі, визначеному в Акті прийому-передачі права вимоги (додаток №1 до договору), а у разі передачі права вимоги, яка виникне в майбутньому, - в розмірі, який буде існувати на момент виникнення права вимоги. За отриману суму фінансування клієнт також сплачує фактору винагороду в порядку та розмірах, визначених цим договором.

Згідно з п. 2.1. договору факторингу, право вимоги переходить до фактора в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі права вимоги (додаток №1 до цього договору).

Для підтвердження дійсності права вимоги, що відступається, фактор отримує документацію від клієнта по акту прийому-передачі документації (додаток №3), який складається між сторонами в день підписання акту-прийому передачі прав вимоги (п.2.2. договору факторингу).

У відповідності до п.3.2 договору сторони домовилися, що сума фінансування становить 3000000,00 грн, яку фактор сплачує на користь клієнта у наступному порядку та строки: 1000000,00 грн - до 31.03.2020, 2000000,00 грн - 2000000,00 грн.

Згідно п. 3.4. договору факторингу, винагорода фактора за цим договором складає 300000,00 грн (триста тисяч гривень 00 копійок), без ПДВ і підлягає сплаті клієнтом на користь фактора в строк не пізніше 15 березня 2020 року.

Згідно із акту прийому-передачі права вимоги за договором факторингу № 06022020-01-ф від 06.02.2020, розмір заборгованості (поточної та простроченої), що передається за основною сумою боргу станом на дату підписання акту за договором поставки №260419-1 від 26.04.2019 боржника - ТОВ "АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "МОНОЛІТ", становить 4039330,90 грн. В акті сторони погодили, що право вимоги, яка виникне в майбутньому, є переданим з моменту виникнення такого права.

Також сторони підписали акт прийому-передачі документації за договором факторингу № 06022020-01-ф від 06.02.2020.

10.02.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРНІ ГРУП" направлено відповідачу на адресу ТОВ "АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "МОНОЛІТ" повідомлення вих. №10/02-01 від 10.02.2020 про відступлення права вимоги за договором поставки №260419-1 від 26.04.2019.

11.02.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "АФАЛІНА" направлено на адресу ТОВ "АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "МОНОЛІТ" повідомлення вих. №07/02-20-01 від 07.02.2020 про відступлення права вимоги за договором поставки №260419-1 від 26.04.2019 на підставі договору факторингу №06022020-01-ф від 06.02.2020. У вказаній вимозі позивач зазначив про необхідність починаючи з дати отримання даного повідомлення здійснити виконання зобов`язань за договором поставки №260419-1 від 26.04.2019 на користь фактора - Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "АФАЛІНА".

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає що на підставі укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРНІ ГРУП" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "АФАЛІНА" договору факторингу №06022020-01-ф від 06.02.2020, до позивача перейшло право вимоги до відповідача, щодо належного виконання своїх зобов`язань з оплати поставленого товару за видатковими накладними: № 1 від 26.04.2019, № 2 від 17.05.2020, № 3 від 10.06.2019, № 5 від 27.06.2019, № 8 від 19.07.2019, зокрема щодо погашення заборгованості у розмірі 4039330,90 грн.

Оскільки відповідач оплати заборгованості не здійснив, позивач звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "МОНОЛІТ" про стягнення 4039330,90 грн заборгованості.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими накладними: № 1 від 26.04.2019 на суму 332050,20 грн, №2 від 17.05.2019 на суму 2 958,50 грн, №3 від 10.06.2019 на суму 344194,80 грн, №5 від 27.06.2019 на суму 912576,00 грн, №8 від 19.07.2019 на суму 2982551,40 грн Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРНІ ГРУП" на виконання умов договору № 260419-1 від 26.04.2019 року здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 4574330,90 грн.

Згідно із ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У пункті 4.2. договору сторонами погоджено, що відповідач здійснює оплату за поставлений товар у строк не пізніше 183 календарних днів з дати поставки товару.

Отже, з урахуванням приписів ст.253, ч.5 ст.254 ЦК України, строк оплати за видатковою накладною № 1 від 26.04.2019 настав 29.10.2019, за видатковою накладною №2 від 17.05.2019 - 19.11.2019, за видатковою накладною №3 від 10.06.2019 - 11.12.2019, за видатковою накладною №5 від 27.06.2019 - 28.12.2019, за видатковою накладною №8 від 19.07.2019 - 21.01.2020.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як підтверджено наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями №278 від 09.10.2019, №281 від 15.10.2019, №296 від 21.10.2019 відповідач частково здійснив оплату поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРНІ ГРУП" товару на суму сумі 535000,00 грн, у зв`язку зі чим заборгованість відповідача за договором поставки №260419-1 від 26.04.2019 становить 4039330,90 грн.

Як встановлено судом, 06.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРНІ ГРУП" (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "АФАЛІНА" (фактор) укладений договір факторингу № 06022020-01-Ф, у відповідності до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРНІ ГРУП" відступило Товариству з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "АФАЛІНА" право вимоги за договором поставки №260419-1 від 26.04.2019.

Згідно ч.1 ст.1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

У відповідності до ч.1 ст.1078 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями.

Пунктом 11 ч.1 ст.4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансовими вважаються такі послуги, зокрема, факторинг.

Частиною 5 статті 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" встановлено, що фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та цього Закону. Фінансова установа, що надає послуги з факторингу, може надавати послуги з пов`язаного з цим ведення обліку грошових вимог, надання поруки за виконання боржником свого обов`язку за грошовими вимогами постачальників товарів (послуг) та пред`явлення до сплати грошових вимог від імені постачальників товарів (послуг) або від свого імені, а також інші послуги, спрямовані на одержання коштів від боржника.

Стаття 1079 Цивільного кодексу України визначає, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно із свідоцтва про реєстрацію фінансової установи, виданого 18.02.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, розпорядження Нацкомфінпослуг №558 від 13.04.2018, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "АФАЛІНА" зареєстроване як фінансова установа та має відповідну ліцензію надання послуг з факторингу.

Частиною першою статті 1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Як підтверджено матеріалами справи, 11.02.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "АФАЛІНА" направило на адресу ТОВ "АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "МОНОЛІТ" повідомлення вих. №07/02-20-01 від 07.02.2020 про відступлення права вимоги за договором поставки №260419-1 від 26.04.2019 на підставі договору факторингу №06022020-01-ф від 06.02.2020, у якій повідомив про виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №260419-1 від 26.04.2019 на користь фактора - Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "АФАЛІНА".

Судом враховано, що у відповідності до п.14.1 договору поставки визначено, що жодна із сторін не може передавати третій особі права та обов`язки за цим договором без письмової згоди іншої сторони.

Однак, стаття 1080 Цивільного кодексу України визначає, що договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Враховуючи приписи ст.1080 ЦК України, наявність у договорі поставки умови про те, що передача прав та обов`язків за даним договором третім особам допускається за письмовою згодою сторін, не впливає не дійсність договору факторингу №06022020-01-ф від 06.02.2020.

Аналогічна позиція наведена у постановах Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №911/2247/17, від 11.07.2018 у справі №910/17298/17.

Суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов`язання у зв`язку з укладанням договору факторингу, внаслідок укладання якого ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "АФАЛІНА" право вимоги до ТОВ "АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "МОНОЛІТ" сплатити 4039330,90 грн заборгованості за договором поставки №260419-1 від 26.04.2019.

Зобов`язання зі сплати вартості поставленого товару на суму 4039330,90 грн, строк виконання якого настав, у порушення приписів ст. 525, 526, 610, 629, 1082 ЦК України, ст.193 ГК України, відповідач не сплатив.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст. 13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане відповідачем зобов`язання у сумі 4039330,90 грн, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 4039330,00 грн.

Відповідач, у свою чергу, обставин наведених позивачем у позові не спростував.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вище наведене, враховуючи встановлені вище судом обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "АФАЛІНА".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Щодо заявлених позивачем до стягнення із відповідача витрат на правову допомогу у сумі 25000,00 грн, то суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У відповідності до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано у матеріали справи: копію угоди з адвокатом про надання юридичних послуг від 10.02.2020, укладеної між позивачем та адвокатом Галицьким Миколою Івановичем; копію додаткового договору №1 до угоди з адвокатом від 11.02.2020; копію довіреності № 10/02-2020 від 10.02.2020; копію протоколу узгодження вартості послуг (додаток 1 до угоди); платіжне доручення №523 від 04.03.2020.

У відповідності до п.1.3., 3.1. угоди з адвокатом про надання юридичних послуг від 10.02.2020 замовник та виконавець вправі оформлювати конкретні замовлення (доручення) на юридичні послуги у виді окремого протоколу; вартість послуг за даною угодою визначається сторонами шляхом підписання протоколу узгодження вартості послуг.

Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження вартості понесених ним витрат на правову допомогу, судом встановлено, що у протоколі узгодження вартості послуг сторони погодили попередній розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу саме в Окружному адміністративному суду м.Києва, а не у Господарському суді міста Києва. Надане позивачем платіжне доручення №523 від 04.03.2020 підтверджує оплату послуг адвоката згідно із додатку №1 від 10.02.2020.

При цьому, зі змісту угоди з адвокатом про надання юридичних послуг від 10.02.2020 вбачається, що сторони не визначили, що надання послуг адвоката здійснюється у Господарському суді міста Києва з надання правничої допомоги щодо стягнення з ТОВ "АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "МОНОЛІТ" заборгованості за договором поставки №260419-1 від 26.04.2019 та договором факторингу №06022020-01-ф від 06.02.2020. Інших доказів на підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем не надано.

З урахуванням наведеного, заявлена позивачем у попередньому розрахунку сума витрат на правову допомогу у розмірі 25000,00 грн не підлягає відшкодуванню на підставі ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "МОНОЛІТ" (04050, м.Київ, ВУЛИЦЯ ГЛИБОЧИЦЬКА, будинок 28, офіс 418, ідентифікаційний код 42459347) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "АФАЛІНА" (01033, м.Київ, ВУЛИЦЯ САКСАГАНСЬКОГО, будинок 83-А, ідентифікаційний код 41822439) суму основного боргу у розмірі 4 039 330,90 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 60 589,96 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Господарський суд міста Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 22.06.2020.

Суддя С. О. Турчин