Рішення

від 11.06.2020 по справі 910/1656/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.06.2020Справа № 910/1656/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного підприємства "ШЕРИФ-ЗАХИСТ"

до Управління освіти Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації

про стягнення 1 847 724,51 грн

представники сторін:

від позивача: Желізняк К.О.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "ШЕРИФ-ЗАХИСТ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Управління освіти Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення 3062278,70 грн, з яких: 1774290,00 грн - основна сума заборгованості, 1277488,80 грн - пеня, 10499,90 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №128/К-1 від 07.05.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 03.03.2020.

Протокольною ухвалою від 03.03.2020 підготовче судове засідання відкладено на 19.03.2020.

13.03.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, у якій позивач заявив про стягнення з відповідача 1872029,85 грн, з яких: 1774290,00 грн - основна сума заборгованості, 88066,32 грн - пеня, 9673,53 грн - 3% річних.

У судовому засіданні 19.03.2020 суд, керуючись приписами ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, прийняв до розгляду заяву позивача від 12.03.2020 про зменшення позовних вимог до розгляду.

Протокольною ухвалою від 19.03.2020 підготовче судове засідання відкладено на 09.04.2020.

З метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, враховуючи постанову Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 №211 та на виконання розпорядження Голови Вищої ради правосуддя від 13.03.2020 №11/0/2-20 "Про додаткові заходи із попередження респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19", судові засідання, які призначені на 09.04.2020, знято з розгляду, у зв`язку із чим судове засідання у цій справі не відбулося.

06.04.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла заява від 26.03.2020 про зменшення позовних вимог, у якій позивач заявив про стягнення з відповідача 1847724,51 грн, з яких: 1774290,00 грн - основна сума заборгованості, 66240,12 грн - пеня, 7194,39 грн - 3% річних.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 14.04.2020 призначив підготовче засідання у справі №910/1656/20 на 26.05.2020.

25.05.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов, у якому відповідач проти позову заперечив посилаючись на те, що з метою недопущення витрат бюджетних коштів відповідачем згідно із листом від 05.07.2019 № 11/13-1889 було запропоновано позивачу розірвати договір № 128/К-1 від 07.05.2019, однак, відповідач продовжував надсилати на адресу відповідача акти виконаних робіт, які не підписувались та не оплачувались відповідачем протягом усього 2019 року. Також в заперечення позовних вимог відповідач зазначив, що позивач неналежно виконував договірні зобов`язання та не надав доказів проведення технічного обслуговування засобів охоронної сигналізації у закладах освіти Шевченківського району.

У судовому засіданні 26.05.2020 представник позивача підтримав заяву від 26.03.2020 про зменшення позовних вимог.

У відповідності до ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;

Розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог, судом прийнято до розгляду заяву від 26.03.2020 про зменшення позовних вимог, у зв`язку із чим має місце нова ціна позову та подальший розгляд справи буде здійснюватися згідно із вказаної заяви.

У судовому засіданні 26.05.2020 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 11.06.2020.

05.06.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

У судове засідання 11.06.2020 з`явився представник позивача, представник відповідача у судове засідання не з`явився. Про розгляд справи відповідач був повідомлений належним чином ухвалою суду від 26.05.2020.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Присутній у судовому засіданні 11.06.2020 представник позивача надав суду пояснення по суті позовних вимог, позов підтримав, просив суд його задовольнити.

У судовому засіданні 11.06.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.05.2019 між Управлінням освіти Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (замовник, відповідач) та Приватним підприємством "ШЕРИФ-ЗАХИСТ" (виконавець, позивач) укладений договір №128/К-1 (надалі - договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати до 31.12.2019 року обслуговування кнопки тривожного сповіщення, код 35120000-1, а також направлення групи реагування на об`єкт у випадку надходження на пульт централізованої охорони сигналу про натиснення кнопки тривожного виклику для встановлення причин натиснення, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги (п.1.2 договору).

Згідно із п. 1.3. договору, перелік об`єктів замовника, зазначено у додатку 2, що є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п.3.1. договору, ціна договору становить 2365720,00 грн, в т.ч. ПДВ - 394286,67 грн.

Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що строк надання послуг: до 31.12.2019 року.

За змістом пункту 4.1. договору послуги за договором вважаються наданими після підписання сторонами Акту прийому-здачі робіт (послуг). Виконавець направляє 2 примірники Акта замовнику, останній протягом 5 (п`яти) днів їх підписує або направляє виконавцю мотивовану відмову від підписання. Якщо протягом вказаного терміну Акти не будуть підписані, чи виконавцем не буде одержано мотивованої відмови, то Акти вважаються підписаними, а данні послуги - надані належним чином і у повному обсязі без будь яких зауважень та претензій з боку замовника. Правові наслідки такого факту прирівнюються до правових наслідків підписання Актів, Акт є документом, що реєструє відсутність претензій замовника до виконавця.

Відповідно до п.4.2. договору розрахунки за надані послуги здійснюються на поточний рахунок виконавця до 10 числа місяця наступного за звітним на підставі Акту прийому-здачі робіт (послуг).

Відповідно до п.7.2.2. договору, за порушення термінів оплати наданих послуг, замовник сплачує на користь виконавця, пеню у розмірі 1% від вартості неоплачених послуг за кожен день затримки.

У пункті 10.1. договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2019 року. Відповідно до ч.3 ст.631 ЦК України умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з дати оприлюднення повідомлення про намір укласти договір.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що на виконання своїх зобов`язань за договором, у період з травня по жовтень 2019 року позивач надав відповідачу послуги з обслуговування кнопки тривожного сповіщення на загальну суму 1774290,00 грн, про що позивачем складені акти надання послуг №319 від 31.05.2019, №338 від 30.06.2019, №339 від 31.07.2019, №340 від 30.08.2019, №597 від 31.09.2019, №598 від 31.10.2019.

Оскільки відповідач наданих позивачем послуг не оплатив, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 1847724,51 грн (у редакції заяви про зменшення позовних вимог від 26.03.2020), з яких: 1774290,00 грн - основна сума заборгованості, 66240,12 грн - пеня, 7194,39 грн - 3% річних.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У підтвердження виконання умов договору щодо надання відповідачу послуг з обслуговування кнопки тривожного сповіщення у період з травня по жовтень 2019 року на загальну суму 1774290,00 грн, позивачем надані акти надання послуг №319 від 31.05.2019, №338 від 30.06.2019, №339 від 31.07.2019, №340 від 30.08.2019, №597 від 31.09.2019, №598 від 31.10.2019.

Акти надання послуг №319 від 31.05.2019, №338 від 30.06.2019, №339 від 31.07.2019, №340 від 30.08.2019, №597 від 31.09.2019, №598 від 31.10.2019 відповідачем не підписані.

Як підтверджено наявними в матеріалах справи описами вкладення у цінний лист від 18.11.2019 та накладною №0209076774362 позивач направив на адресу відповідача акти №319 від 31.05.2019, №338 від 30.06.2019, №339 від 31.07.2019, №340 від 30.08.2019 разом із рахунками на оплату.

Також як підтверджено описом вкладення у цінний лист від 20.03.2020 та накладною №0412805905367 позивач направив на адресу відповідача акти надання послуг №597 від 31.09.2019, №598 від 31.10.2019.

Відповідно до відомостей з офіційного вебсайту "Укрпошта" поштові відправлення №0209076774362 та №0412805905367 з направлення на адресу відповідача актів надання послуг повернуті засобами поштового зв`язку з повідомленням про неможливість вручення поштового відправлення. За таких обставин, днем отримання відповідачем актів є дата оформлення підприємством поштового зв`язку повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, а саме 07.12.2019 - актів №319 від 31.05.2019, №338 від 30.06.2019, №339 від 31.07.2019, №340 від 30.08.2019, та 05.05.2020 - актів №597 від 31.09.2019, №598 від 31.10.2019.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач актів надання послуг за період з травня по жовтень 2019 року не підписав. Заперечень щодо наданих позивачем послуг не надав.

У відзиві на позов відповідач зазначив про направлення на адресу відповідача актів надання послуг, які відповідач не підписував.

У пункті 4.1. договору сторони погодили, що позивач направляє відповідачу акти надання послуг, а відповідач протягом 5 (п`яти) днів їх підписує або направляє позивачу мотивовану відмову від підписання. Якщо протягом вказаного терміну Акти не будуть підписані, чи позивачем не буде одержано мотивованої відмови, то Акти вважаються підписаними, а данні послуги - надані належним чином і у повному обсязі без будь яких зауважень та претензій з боку відповідача. Правові наслідки такого факту прирівнюються до правових наслідків підписання Актів, Акт є документом, що реєструє відсутність претензій замовника до виконавця.

Оскільки, відповідач у відповідності до п. 4.1. договору, будь-яких заперечень щодо наданих позивачем послуг, зауважень щодо визначених у актах послуг, а також мотивованої відмови не надав, то надані позивачем послуги у період з травня по жовтень 2019 року на загальну суму 1774290,00 грн, згідно із актами надання послуг №319 від 31.05.2019, №338 від 30.06.2019, №339 від 31.07.2019, №340 від 30.08.2019, №597 від 31.09.2019, №598 від 31.10.2019 вважаються прийнятими відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги відповідно договору у сумі 1774290,00 грн належним чином доведена та відповідачем не спростована.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.

У відповідності до ч.3 ст. 13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач обставин наведених у позові належними та достатніми доказами не спростував.

Доводи відповідача про те, що акти виконаних робіт не містять підтвердження обслуговування позивачем систем охоронної сигналізації (тривожної кнопки) у закладах освіти, як передбачено п.1.2 договору та довідкою до технічного завдання на обслуговування кнопки тривожного сповіщення про організацію щоквартального технічного обслуговування засобів охоронної сигналізації, суд відхиляє, оскільки умовами договору сторони погодили, що первинним документом який підтверджує факт надання послуг є акти надання послуг, які складені позивачем у відповідності до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 та містить перелік та вартість наданих послуг. За змістом договору сторонами не передбачено складання інших первинних документів на підтвердження факту надання послуг.

Матеріали справи не містять доказів направлення відповідачем позивачу претензій щодо якості, своєчасності чи об`єму послуг.

Водночас відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження заперечень викладених у відзиві.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

В практиці Європейського суду з прав людини також трапляються рішення, в яких суд посилається на баланс вірогідностей задля оцінки обставин у справі. Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 р. (заява № 59166/12) Дж. К. та Інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) Європейський суд з прав людини наголошує, що "У країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Надавши оцінку поданим позивачем доказам, дослідивши зміст актів надання послуг, з огляду на те, що відповідачем не надано жодних доказів в спростування обставини наведених у позові, суд вважає, що позивачем підтверджено факт надання відповідачу послуг з обслуговування кнопки тривожного сповіщення на загальну суму 1774290,00 грн, в той час як заперечення відповідача визнаються судом необґрунтованими.

З приводу посилань відповідача на те, що листом вих. №33/13-1889 від 05.07.2019, посилаючись на недопущення витрат бюджетних коштів відповідач повідомив позивача про своє рішення договір № 128/К-1 від 07.05.2019, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Судом встановлено, що у пункті 6.2.1. договору передбачено, що замовник має право розірвати договір у разі невиконання зобов`язань виконавцем, повідомивши про це його у строк 30 календарних днів.

Однак, надане відповідачу право на дострокове розірвання договору може бути реалізоване відповідачем лише у випадку порушення умов договору зі сторони позивача як виконавця за договором.

Натомість, укладений між сторонами договір не передбачає безумовного права замовника відмовитися від договору та розірвати договір в односторонньому порядку без визначених договором підстав.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (ч. 2 ст. 188 ГК України).

Частиною четвертою статті 188 ГК України передбачено, що в разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно із ч. 1 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Доказів розірвання договору у судовому поряду матеріали справи не містять.

З огляду на вище наведене, суд відхиляє заперечення відповідача наведені у відзиві щодо одностороннього розірвання договору.

Ураховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання за договором №128/К-1 від 07.05.2019 у сумі 1774290,00 грн, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 1774290,00 грн.

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв`язку із простроченням оплати за надані послуги, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 66240,12 грн - пені та 7194,39 грн - 3% річних (у редакції заяви про зменшення позовних вимог).

У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені та 3% річних.

Нарахування пені та 3% річних позивач здійснює на суму заборгованості 1182860,00 грн (борг за актами надання послуг №319 від 31.05.2019, №338 від 30.06.2019, №339 від 31.07.2019, №340 від 30.08.2019) за період з 24.11.2019 по 05.02.2020.

Однак, враховуючи те, що за висновками суду датою отримання вказаних вище актів є 07.12.2019 та приймаючи до уваги умови п.4.1., 4.2. договору, та те, що оплата відповідачем послуг здійснюється на підставі акту, суд дійшов висновку, що правильним періодом для нарахування пені та 3% річних є з 3.12.2019 по 05.02.2020.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за надані послуги передбачена у пункті п.7.2.2. договору, згідно із яким, за порушення термінів оплати наданих послуг, замовник сплачує на користь виконавця, пеню у розмірі 1% від вартості неоплачених послуг за кожен день затримки.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перерахунок пені та 3% річних судом встановлено, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі 47068,95 грн та 3% річних у сумі 5337,61 грн, у зв`язку із чим, суд задовольняє вимоги про стягнення пені та 3% річних частково.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Приватного підприємства "ШЕРИФ-ЗАХИСТ".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Управління освіти Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (04119, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЗООЛОГІЧНА, будинок 6-А, ідентифікаційний код 37470086) на користь Приватного підприємства "ШЕРИФ-ЗАХИСТ" (02093, м.Київ, ВУЛИЦЯ ПОЛІСЬКА, будинок 22, квартира 126, ідентифікаційний код 37153018) заборгованість у сумі 1774290,00 грн, пеню у сумі 47068,95 грн, 3% річних у сумі 5337,61 грн та судовий збір у розмірі 27400,45 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 22.06.2020.

Суддя С. О. Турчин