Постанова

від 27.10.2020 по справі 910/1656/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2020 р. Справа№ 910/1656/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Ходаківської І.П.

секретар судового засідання : Пастернак О.С.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 27.10.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Управління освіти Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації

на рішення Господарського суду міста Києва

від 11.06.2020 (повний текст складено - 22.06.2020)

у справі №910/1656/20 (суддя - Турчин С.О.)

за позовом Приватного підприємства "Шериф-Захист"

до Управління освіти Шевченківської районної в місті Києві

державної адміністрації

про стягнення 1 847 724, 51 грн

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Шериф-Захист" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами (з урахуванням заяви про зменшення позоних вимог) до Управління освіти Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення заборгованості у розмірі 1 847 724, 51 грн, з яких: 1 774 290, 00 грн - основна сума заборгованості, 66 240, 12 грн - пеня, 7 194, 39 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань, передбачених умовами договору №128/К-1 від 07.05.2019, в частині оплати за отримані послуги.

Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про те, що останнім листом від 05.07.2019 №11/13-1889 було запропоновано позивачу розірвати договір №128/К-1 від 07.05.2019, з метою недопущення витрат бюджетних коштів, однак, позивач продовжував надсилати на адресу відповідача акти виконаних робіт, які не підписувались та не оплачувались відповідачем протягом усього 2019 року. Також в заперечення позовних вимог відповідач зазначив, що позивач неналежно виконував договірні зобов`язання, оскільки не надав доказів проведення технічного обслуговування засобів охоронної сигналізації у закладах освіти Шевченківського району.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 у справі №910/1656/20 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 1 774 290, 00 грн, пеню у розмірі 47 068, 95 грн, 3% річних у розмірі 5 337, 61 грн, судовий збір у розмірі 27 400, 45 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги, відповідно договору №128/К-1 від 07.05.2019 належним чином доведена. Відповідач обставин наведених у позові належними та допустимими доказами не спростував. Водночас, доказів розірвання договору у судовому поряду матеріали справи не містять.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені та 3% річних. Однак, за висновками господарського суду правильним періодом для нарахування пені та 3% річних є 03.12.2019 - 05.02.2020, у зв`язку з чим в цій частині вимоги задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 у справі №910/1656/20 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Сплачений судовий збір покласти на позивача.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване судове рішення прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що призвело до помилкових висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції. Відтак, оскаржуване судове рішення у цій справі ухвалене із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом відхилені докази, подані відповідачем, а визнані лише ті докази, які надані позивачем.

При цьому, судом першої інстанції не враховано, що з метою недопущення витрат бюджетних коштів, відповідачем було запропоновано позивачу розірвати договір №128/К-1 від 07.05.2019 (лист від 05.07.2019 №11/13-1889), що слугувало причиною не підписання актів виконаних робіт та, відповідно відсутністю підстав з оплати наданих послуг.

Окрім того, у тексті апеляційної скарги відповідачем викладено клопотання про поновлення пропущенного процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення, яке судом апеляційної інстанції залишено без розгляду, оскільки скаржником визначений ч. 1 ст. 256 ГПК України строк не було пропущено.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2020 апеляційну скаргу Управління освіти Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя (суддя-доповідач) - Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2020 апеляційну скаргу Управління освіти Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 у справі №910/1656/20 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду апеляційної інстанції доказів доплати судового збору у розмірі 473, 80 грн.

08.09.2020 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов лист щодо усунення недоліків апеляційної скарги, до якого останнім долучено оригінал платіжного доручення №1371 від 01.09.2020 на суму 473, 80 грн.

У зв`язку з перебуванням судді Алданової С.О., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2020, для вирішення питання щодо руху апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Зубець Л.П. (суддя - доповідач), судді: Мартюк А.І., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №910/1656/20 за апеляційною скаргою Управління освіти Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 27.10.2020.

Роз`яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції.

Позивач у порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України своїм правом не скористався, відзив на апеляційну скаргу до Північного апеляційного господарського суду не подав.

У судове засідання 27.10.2020 з`явився представник позивача, відповідач представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов`язок суду відкласти апеляційний розгляд справи. За висновками суду неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

В силу приписів статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Колегія суддів звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) (заява № 11681/85) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

У судовому засіданні 27.10.2020 представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив суд оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У судовому засіданні 27.10.2020 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, 07.05.2019 між Управлінням освіти Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (замовник) та Приватним підприємством "ШЕРИФ-ЗАХИСТ" (виконавець) укладений договір №128/К-1 (надалі - Договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати до 31.12.2019 обслуговування кнопки тривожного сповіщення, код 35120000-1, а також направлення групи реагування на об`єкт у випадку надходження на пульт централізованої охорони сигналу про натиснення кнопки тривожного виклику для встановлення причин натиснення, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги (п. 1.2 Договору).

Згідно із п. 1.3. Договору, перелік об`єктів замовника, зазначено у додатку 2, що є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору, ціна договору становить 2 365 720, 00 грн, в т.ч. ПДВ - 394 286, 67 грн.

Пунктом 5.1. Договору сторони погодили строк надання послуг до 31.12.2019.

За змістом пункту 4.1. Договору послуги за договором вважаються наданими після підписання сторонами Акту прийому-здачі робіт (послуг). Виконавець направляє 2 примірники Акта замовнику, останній протягом 5 (п`яти) днів їх підписує або направляє виконавцю мотивовану відмову від підписання. Якщо протягом вказаного терміну Акти не будуть підписані, чи виконавцем не буде одержано мотивованої відмови, то Акти вважаються підписаними, а дані послуги - надані належним чином і у повному обсязі без будь яких зауважень та претензій з боку замовника. Правові наслідки такого факту прирівнюються до правових наслідків підписання Актів, Акт є документом, що реєструє відсутність претензій замовника до виконавця.

Відповідно до п. 4.2. Договору розрахунки за надані послуги здійснюються на поточний рахунок виконавця до 10 числа місяця наступного за звітним на підставі Акту прийому-здачі робіт (послуг).

Відповідно до п.п. 6.1, 6.1.1, 6.1.2 Договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі (при наявності бюджетного фінансування) сплатити за надані послуги, приймати надані послуги згідно з актом прийому-здачі робіт (послуг).

Відповідно до п. 7.2.2. Договору, за порушення термінів оплати наданих послуг, замовник сплачує на користь виконавця, пеню у розмірі 1% від вартості неоплачених послуг за кожен день затримки.

У пункті 10.1. Договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2019 року. Відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з дати оприлюднення повідомлення про намір укласти договір.

На виконання своїх зобов`язань за Договором, у період з травня по жовтень 2019 року позивач надав відповідачу послуги з обслуговування кнопки тривожного сповіщення, про що були складені та направлені на адресу відповідача акти надання послуг №319 від 31.05.2019, №338 від 30.06.2019, №339 від 31.07.2019, №340 від 30.08.2019, №597 від 31.09.2019, №598 від 31.10.2019.

Відповідач, наданих позивачем послуг за Договором не оплатив, що стало підставою для звернення Приватного підприємства "ШЕРИФ-ЗАХИСТ" до господарського суду з позовними вимогами.

Позивач послався на порушеня відповідачем умов Договору, а саме щодо оплати грошових коштів за надані послуги.

Суд першої інстанції враховуючи положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, керуючись принципами розумності та справедливості, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову, а твердження скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Зі змісту договору №128/К-1 від 07.05.2019 випливає, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а отже між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 63 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання умов Договору щодо надання відповідачу послуг з обслуговування кнопки тривожного сповіщення у період з травня по жовтень 2019 року на загальну суму 1 774 290, 00 грн, позивачем надані акти надання послуг №319 від 31.05.2019, №338 від 30.06.2019, №339 від 31.07.2019, №340 від 30.08.2019, №597 від 31.09.2019, №598 від 31.10.2019.

Акти надання послуг №319 від 31.05.2019, №338 від 30.06.2019, №339 від 31.07.2019, №340 від 30.08.2019, №597 від 31.09.2019, №598 від 31.10.2019 відповідачем не підписані.

Матеріали справи містять:

- опис вкладення у цінний лист від 18.11.2019 за №0209076774362, що підтверджує направлення позивачем на адресу відповідача актів №319 від 31.05.2019, №338 від 30.06.2019, №339 від 31.07.2019, №340 від 30.08.2019 разом із рахунками на оплату;

- опис вкладення у цінний лист від 20.03.2020 за №0412805905367, що підтверджує направлення позивачем на адресу відповідача актів №597 від 31.09.2019, №598 від 31.10.2019.

Відповідно до відомостей з офіційного вебсайту "Укрпошта" поштові відправлення №0209076774362 та №0412805905367 з направлення на адресу відповідача актів надання послуг повернуті засобами поштового зв`язку з повідомленням про неможливість вручення поштового відправлення. За таких обставин, днем отримання відповідачем актів є дата оформлення підприємством поштового зв`язку повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, а саме 07.12.2019 - актів №319 від 31.05.2019, №338 від 30.06.2019, №339 від 31.07.2019, №340 від 30.08.2019, та 05.05.2020 - актів №597 від 31.09.2019, №598 від 31.10.2019.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на той факт, що відповідач був обізнаний про направлення на його адресу зазначених вище актів, оскільки зазначав, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, що акти виконаних робіт не підписувались та не оплачувались останнім протягом 2019 року, з огляду на те, що листом від 05.07.2019 було запропоновано позивачу розірвати Договір №128/К-1.

При цьому, відповідач заперечень щодо наданих позивачем послуг суду не надав, матеріали справи також не містять висловлених з боку відповідача зауважень, пред`явлених претензій з приводу виконання позивачем своїх функцій за Договором.

У пункті 4.1. Договору сторони погодили, що позивач направляє відповідачу акти надання послуг, а відповідач протягом 5 (п`яти) днів їх підписує або направляє позивачу мотивовану відмову від підписання. Якщо протягом вказаного терміну Акти не будуть підписані, чи позивачем не буде одержано мотивованої відмови, то Акти вважаються підписаними, а дані послуги - надані належним чином і у повному обсязі без будь яких зауважень та претензій з боку відповідача. Правові наслідки такого факту прирівнюються до правових наслідків підписання Актів, Акт є документом, що реєструє відсутність претензій замовника до виконавця.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що надані позивачем послуги у період з травня по жовтень 2019 року на загальну суму 1 774 290, 00 грн, згідно із актами надання послуг №319 від 31.05.2019, №338 від 30.06.2019, №339 від 31.07.2019, №340 від 30.08.2019, №597 від 31.09.2019, №598 від 31.10.2019 вважаються прийнятими відповідачем, оскільки останній у відповідності до п. 4.1. Договору, будь-яких заперечень щодо наданих позивачем послуг, зауважень щодо визначених у актах послуг, а також мотивованої відмови не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 2 статті 193 ГК України встановлено, що:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги відповідно Договору становить 1 774 290, 00 грн, яка належним чином доведена та відповідачем не спростована.

Відповідач обставин наведених у позові належними та допустимими доказами не спростував, не надав жодних доказів на підтвердження заперечень викладених у відзиві.

Суд першої інстанції правомірно відхилив доводи відповідача про те, що акти виконаних робіт не містять підтвердження обслуговування позивачем систем охоронної сигналізації (тривожної кнопки) у закладах освіти, як передбачено п. 1.2 Договору та довідкою до технічного завдання на обслуговування кнопки тривожного сповіщення про організацію щоквартального технічного обслуговування засобів охоронної сигналізації, оскільки умовами Договору сторони погодили, що первинним документом який підтверджує факт надання послуг є акти надання послуг, які складені позивачем у відповідності до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 та містить перелік та вартість наданих послуг. За змістом Договору сторонами не передбачено складання інших первинних документів на підтвердження факту надання послуг.

В практиці Європейського суду з прав людини також трапляються рішення, в яких суд посилається на баланс вірогідностей задля оцінки обставин у справі. Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 р. (заява № 59166/12) Дж. К. та Інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) Європейський суд з прав людини наголошує, що "У країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Надавши оцінку поданим позивачем доказам, дослідивши зміст актів надання послуг, з огляду на те, що відповідачем не надано жодних доказів у спростування обставини наведених у позові, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем підтверджено факт надання відповідачу послуг з обслуговування кнопки тривожного сповіщення на загальну суму 1 774 290, 00 грн.

Щодо листування відповідача (вих. №33/13-1889 від 05.07.2019), в якому останній посилаючись на недопущення витрат бюджетних коштів повідомив позивача про своє рішення розірвати Договір № 128/К-1 від 07.05.2019, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Судом встановлено, що у пункті 6.2.1. Договору сторони домовились, що замовник має право розірвати договір у разі невиконання зобов`язань виконавцем, повідомивши про це його у строк 30 календарних днів. Тобто, надане відповідачу право на дострокове розірвання договору може бути реалізоване відповідачем лише у випадку порушення умов Договору зі сторони позивача як виконавця за договором.

Натомість, укладений між сторонами Договір не передбачає безумовного права замовника відмовитися від договору та розірвати договір в односторонньому порядку без визначених договором підстав.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (ч. 2 ст. 188 ГК України).

Частиною четвертою статті 188 ГК України передбачено, що в разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно із ч. 1 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Матеріали справи не містять доказів розірвання договору у судовому поряду.

З огляду на вище наведене, господарський суд першої інстанції правомірно відхилив заперечення відповідача наведені у відзиві щодо одностороннього розірвання договору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане відповідачем зобов`язання за договором №128/К-1 від 07.05.2019, доказів оплати заборгованості за надані послуги відповідачем не надано, позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 1 774 290, 00 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 66 240, 12 грн - пені та 7 194, 39 грн - 3% річних.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу (п. 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Позивачем правомірно здійснено нарахування пені та 3% річних, так як матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання.

Нарахування пені та 3% річних позивачем здійснено на суму заборгованості 1 182 860, 00 грн (борг за актами надання послуг №319 від 31.05.2019, №338 від 30.06.2019, №339 від 31.07.2019, №340 від 30.08.2019) за період з 24.11.2019 по 05.02.2020.

Враховуючи те, що за висновками господарського суду датою отримання вказаних вище актів є 07.12.2019 та приймаючи до уваги умови п.4.1., 4.2. Договору, та те, що оплата відповідачем послуг здійснюється на підставі акту, суд дійшов висновку, що правильним періодом для нарахування пені та 3% річних є 3.12.2019 - 05.02.2020.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за надані послуги передбачена у пункті п.7.2.2. Договору, згідно із яким, за порушення термінів оплати наданих послуг, замовник сплачує на користь виконавця, пеню у розмірі 1% від вартості неоплачених послуг за кожен день затримки.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перерахунок пені та 3% річних суд першої інстанції задовольнив частково вимоги про стягнення коштів в цій частині, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Так, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі 47 068, 95 грн та 3% річних у сумі 5 337, 61 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача заявленої позивачем суми, суд першої інстанції врахував ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань, взяв до уваги, що останній не розрахувався з позивачем за надані послуги, а відтак на підставі наведених вище норм, встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань в частині повної оплати коштів за надані послуги порушило право позивача на отримання прибутку за Договором.

Згідно з ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Зазначена правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/947/17.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 у справі №910/1656/20 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв`язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга Управління освіти Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації - без задоволення.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Управління освіти Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 у справі №910/1656/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 у справі №910/1656/20 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Управлінням освіти Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації.

4. Матеріали справи №910/1656/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 28.10.2020.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

І.П. Ходаківська