Рішення

від 11.06.2020 по справі 910/11720/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.06.2020Справа №910/11720/19

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрон" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача -ОСОБА_1 пророзірвання договору та стягнення заборгованості Суддя Бойко Р.В. секретар судового засідання Кучерява О.М. Представники учасників справи: від позивача:Вербицький Я.В., ОСОБА_4 від відповідача:Чайка Ю.М. від третьої особи:не з`явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрон", в якому просить суд:

- розірвати договір поставки №30/08/18-2 від 09.08.2018, укладений між сторонами;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрон" суму заборгованості за договором поставки №30/08/18-2 від 09.08.2018 у розмірі 143 088,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було належним чином виконано взяті на себе згідно договору поставки №30/08/18-2 від 09.08.2018 зобов`язання по поставці оплаченого позивачем товару, у зв`язку з чим останній вказує на наявність правових підстав для розірвання такого договору та стягнення суми здійсненої передоплати.

Також Товариством з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро" у змісті свого позову наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, з якого вбачається, що позивач станом на дату звернення із даним позовом поніс витрати на оплату судового збору у розмірі 3 909,00 грн. та очікує понести витрати на правову допомогу у загальному розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2019 (постановленою після усунення позивачем недоліків позовної заяви, встановлених в ухвалі від 06.09.2019) відкрито провадження у справі №910/11720/19; вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив; підготовче засідання призначено на 03.10.2019.

23.09.2019 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрон" надійшов відзив на позов з доказами його направлення позивачу, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог з тих підстав, що ним 16.08.2018 було відвантажено товар вартістю 143 088,00 грн. водію ОСОБА_1 , на якого Товариством з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро" було надіслано довіреність на одержання матеріальних цінностей на електронну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрон". Також, відповідач вказує, що ОСОБА_3 підписав від імені позивача видаткову накладну та товарно-транспортну накладну, що підтверджує обставини відвантаження товару Товариству з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро". Крім того, відповідач зазначає, що направляв 28.08.2018 позивачу видаткову накладну для підпису та повернення її Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрон".

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2019 відкладено підготовче засідання на 24.10.2019 для належного повідомлення позивача про місце, дату та час засідання.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2019 відкладено підготовче засідання на 14.11.2019 для належного повідомлення позивача про місце, дату та час засідання.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 закрито підготовче провадження у справі №910/11720/19, встановлено порядок дослідження доказів та призначено справу до розгляду по суті на 28.11.2019.

В судовому засіданні 28.11.2019 представником позивача було надано суду письмові пояснення, в яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро" звертає увагу суду, що згідно довіреності уповноваженою особою на отримання товарно-матеріальних цінностей зазначено директора позивача - ОСОБА_4 та у вказаній довіреності міститься саме його підпис, а тому відвантаження спірного товару ОСОБА_5 не є належним виконанням відповідачем своїх зобов`язань з поставки товару за договором поставки №30/08/18-2 від 09.08.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2019 постановлено повернутися до розгляду справи №910/11720/19 у підготовчому провадженні; призначено підготовче судове засідання на 19.12.2019; викликано учасників справи у підготовче засідання у справі №910/11720/19; залучено до участі у справі ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача та запропоновано йому протягом десяти днів з дня одержання даної ухвали надати суду письмові пояснення щодо заяв по суті спору, з доказами їх направлення іншим учасникам справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 відкладено підготовче засідання у справі на 30.01.2020 для виклику Богданова П.О. у наступне підготовче засідання.

У підготовчому засіданні 30.01.2020 представником позивача було надано листи підтвердження того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро" у період з 01.01.2018 по 29.01.2020 не перебувало у трудових, цивільно-правових та жодних інших стосунках з ОСОБА_6 , а також що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро" відсутня офіційна електронна адреса.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2020 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено судове засідання з розгляду справи №910/11720/19 по суті на 25.02.2020, явку ОСОБА_1 у судове засідання визнано обов`язковою, запропоновано позивачу надати письмові пояснення стосовно пересилань та одержання рахунку.

24.02.2020 через відділ діловодства суду від директора Товариство з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро" ОСОБА_4 надійшли пояснення, в яких останній вказував, що інформацією з приводу порядку та документообігу між підприємствами (сторонами) не володіє / не пам`ятає, проте підтверджує, що 10.08.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро" було перераховано кошти Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрон" кошти у сумі 143 088,00 грн. та виписано довіреність, якою себе уповноважено на отримання від відповідача матеріальних цінностей - 22 тон сульфат амонію PULSAR 21% N. Крім того, директор позивача вказував, що по спливу 10-14 днів з метою узгодження часу та дати відвантаження придбаного товару він зателефонував за номером телефону, який був вказаний у договорі та дізнався про відвантаження товару. Крім того, директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро" ОСОБА_4 вказав, що ніколи не уповноважував ніякого ОСОБА_1 на отримання матеріальних цінностей.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 застосовано до ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у вигляді штрафу та стягнуто в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі 2 102,00 грн.; відкладено судове засідання на 17.03.2020; визнано обов`язковою явку ОСОБА_1 у наступне судове засідання.

16.03.2020 через відділ діловодства суду від представника третьої особи надійшла заява, в якій повідомлялось, що ОСОБА_1 є інвалідом 3-ої групи, який мешкає в Одеській області та який не може забезпечити явку в судове засідання, а тому застосовані судом заходи процесуального примусу є необґрунтованими. У зв`язку з наведеним представник третьої особи просив суд приєднати письмові пояснення ОСОБА_1 до матеріалів справи, ухвалу суду від 25.02.2020 в частині стягнення штрафу - скасувати та переглянути питання щодо обов`язковості явки ОСОБА_1 в судове засідання. У своїх поясненнях від 14.02.2020 ОСОБА_1 повідомив, що з 2017 року здійснює діяльність із вантажоперевезень на своєму особистому транспорті - автомобілі Volvo, державний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом. Біля 1,5 років тому йому зателефонувала раніше невідома особа, яка представилась ОСОБА_9 та запропонував йому роботу по перевезенню добрив. ОСОБА_1 підтвердив, що дійсно тричі перевозив добрива для Товариства з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро" за замовленням ОСОБА_9 . Зокрема, підтвердив, що третє перевезення товару для ТОВ "Войцих Агро" було здійснене ним 16.08.2018 за замовленням ОСОБА_9 , та ОСОБА_1 завантажився добривами - 22 тони сульфат амонію на складі ТОВ "Аргон", покупцем якого було ТОВ "Войцих Агро", та здійснив перевезення в с. Стара Єлизаветівка Іванівського району Одеської області на склад, де вантаж прийняла особа на ім`я ОСОБА_4 , проте ОСОБА_1 вказує, що за дане перевезення з ним до цього часу не розрахувались.

В судовому засіданні 17.03.2020 ОСОБА_1 надав усні пояснення щодо обставин відвантаження 16.08.2018 22 тони сульфат амонію на складі ТОВ "Аргон", покупцем якого було ТОВ "Войцих Агро".

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 відкладено судове засідання на 09.04.2020; визнано обов`язковою явку керівника позивача в наступне судове засідання, а в разі неявки в судове засідання - зобов`язано повідомити про причини такої неявки; роз`яснено, що неявка в судове засідання може бути розцінена судом, як зловживання позивачем своїми процесуальними правами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2020 скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 у справі №910/11720/19 про застосування до ОСОБА_1 заходу процесуального примусу у виді штрафу.

09.04.2020 на електронну пошту Господарського суду міста Києва від директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро" надійшли письмові пояснення, які не скріплено електронним цифровим підписом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2020 призначено судове засідання по справі №910/11720/19 на 05.05.2020 та визнано явку керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро" в судове засідання обов`язковою.

05.05.2020 на електронну пошту Господарського суду міста Києва від директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро" клопотання, яке не скріплено електронним цифровим підписом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2020 відкладено судове засідання по справі №910/11720/19 на 02.06.2020 та визнано явку керівника ОСОБА_4 в наступне судове засідання обов`язковою.

27.05.2020 через відділ діловодства суду від надійшло директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро" ОСОБА_4 клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2020 відкладено судове засідання по справі №910/11720/19 на 11.06.2020 з метою забезпечення участі в судовому засіданні керівника позивача в режимі відеоконференції поза межами суду за допомогою системи "EasyCon".

В судовому засіданні 11.06.2020 взяли участь представники позивача та відповідача, а також директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро" ОСОБА_4, які надали свої пояснення по суті справи, за змістом яких представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі, а представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову.

Третя особа в судове засідання, призначене на 11.06.2020, не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, хоча про місце, дату та час засідання була повідомлена належним чином, у зв`язку з чим суд, заслухавши думку присутніх представників учасників справи та керуючись приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, прийшов до висновку про можливість розгляду справи №910/11720/19 по суті без участі ОСОБА_1 .

У судовому засіданні 11.06.2020 судом було закінчено розгляд справи №910/11720/19 по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються правові позиції сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

09.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрон" (постачальник) укладено договір поставки №30/08/18-2 (надалі - Договір), у відповідності якого постачальник зобов`язався поставити мінеральні добрива - 22 тон сульфат амонію PULSAR 21% N загальною вартістю 143 088,00 грн. з ПДВ, а покупець прийняти мінеральні добрива.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що покупець робить оплату вартості товару шляхом банківського переведення коштів у національній валюті України на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку-фактури та на умовах даного Договору.

Згідно пункту 1.3 Договору форма розрахунку - 100% передоплата до 13.08.2018.

У пункті 1.4 Договору сторонами погоджено, що постачальник бере на себе зобов`язання після підписання Договору в строк не пізніше 10 робочих днів з дати зарахування коштів на рахунок постачальника передати товар, а покупець повинен забрати товар зі складу постачальника у вказаний термін.

Пунктом 1.5 Договору передбачено, що протягом 10 робочих днів з моменту оплати зберігання товару є безкоштовним. Якщо між постачальником та покупцем не оформлений договір зберігання, подальше зберігання товару на складі здійснюється на платній основі. При цьому, тариф за зберігання товару становить 12,00 грн. з ПДВ за 1 тонну за кожну добу понад встановленого терміну, який вказаний у п. 1.4.

У випадку, якщо з будь-яких причин покупець не має можливості прийняти та/або вивезти зі складу оплачений товар своєчасно, покупець зобов`язаний завчасно повідомити про це постачальника, а також підписати видаткові накладні та оформити договір відповідального зберігання з постачальником, який передбачає зберігання товару на певних умовах на складі постачальника до моменту вивезення покупцем та оплату за послуги зберігання згідно тарифу, який буде вказано у договорі відповідального зберігання (п. 1.6 Договору).

Відповідно до п. 1.9 Договору відвантаження товару за Договором здійснюється на умовах самовивозу з бази ТОВ "Аргон" (с. Кремидівка, Комінтернівського р-ну, Одеська обл.).

На підставі рахунку №335/Км від 09.08.2018 позивачем було здійснено перерахування на користь відповідача коштів у розмірі 22 000,00 грн. згідно платіжного доручення №41 від 10.08.2018 та коштів у розмірі 121 088,00 грн. згідно платіжного доручення №42 від 10.08.2018.

Листом від 27.11.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрон" з вимогою повернути суму попередньої оплати у розмірі 143 088,00 грн. з підстав нездійснення відповідачем поставки товару.

Листом вих. №965 від 15.12.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрон" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро" відповідь на вимогу, в якій вказувало, що відвантажило спірний товар водієві, реквізити якого були надіслані позивачем.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро" про невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрон" своїх зобов`язань з поставки товару за Договором, у зв`язку з чим позивач просить суд розірвати даний Договір та стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 143 088,00 грн.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Із Договору вбачається, що сторонами було погоджено здійснення відповідачем постачання позивачу товару - 22 тон сульфат амонію PULSAR 21% N загальною вартістю 143 088,00 грн. з ПДВ на умовах самовивозу покупцем.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Пунктами 1.2, 1.3 Договору передбачався обов`язок покупця повністю оплатити товар до його передання продавцем - 100% передоплата до 13.08.2018.

У своєму позові Товариство з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро" вказує про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрон" було виставлено рахунок №335/Км від 09.08.2018 на оплату 100% вартості товару за Договором.

Проте ні позивач, ні керівник позивача не змогли пояснити яким чином даний рахунок був одержаний Товариством з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро" (якими засобами).

Натомість відповідачем надано суду роздруківку електронного листування, згідно якого вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрон" з електронної адреси: ІНФОРМАЦІЯ_2 надсилався рахунок №335/Км від 09.08.2018 для позивача на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1

В подальшому із електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов лист із темою - транспортна інструкція та довіреність, до якого було прикріплено два файли pdf-формату - лист та довіреність.

В свою чергу, матеріали справи містять докази того, що оригінал рахунку №335/Км від 09.08.2018, примірник Договору №30/08/18-2 від 09.08.2018 та видаткову накладну №2777 від 16.08.2018 було надіслано відповідачем позивачу лише 25.08.2018, тобто, через 14 днів після здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро" оплати товару, що підтверджується відомістю реєстрації документів та фіскальним чеком відділення поштового зв`язку від 25.08.2018.

Як вбачається із листа вих. №307 від 13.08.2018, який підписаний керівником та скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро", позивач просив відповідача відвантажити товар сульфат амонію 22 тони, оплачений згідно рахунку №335/Км від 09.08.2018 з бази ТОВ "Агрон" на автомобіль Volvo, державний номер НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 . Водій ОСОБА_1 та вказано мобільний номер ОСОБА_1 .

Натомість згідно довіреності №8 від 10.08.2018 на одержання від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрон" сульфату амонію PULSAR 21% N було уповноважено директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро" ОСОБА_4 .

Позивач стверджує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрон" не було виконано своїх зобов`язань за Договором з поставки товару, оскільки ним не уповноважувався ОСОБА_1 на одержання товару, а довіреність на одержання товару була виписана на директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро" ОСОБА_4 .

В свою чергу, відповідач стверджує, що ним було виконано свої зобов`язання за Договором та 16.08.2019 відвантажено товар особі, яка була зазначена у листі Товариства з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро" вих. №307 від 13.08.2018, - ОСОБА_5 , на підтвердження чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрон" долучено до свого відзиву копії посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів - автомобіля Volvo, державний номер НОМЕР_1 та напівпричепа, державний номер НОМЕР_2 , а також підписану ОСОБА_1. накладну №8 від 16.08.2018.

Третя особа також усно і в письмових поясненнях підтвердила обставини завантаження 16.08.2018 спірного товару на складі Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрон" для його перевезення Товариству з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро", який в подальшому, за твердженнями ОСОБА_1 , був одержаний особою на ім`я ОСОБА_4 . При цьому, третя особа вказує, що накладна №8 від 16.08.2018 також була передана ним особі на ім`я ОСОБА_4 . Також, ОСОБА_1 повідомив, що тричі перевозив товар, покупцем якого значилось Товариство з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро", проте за третє перевезення, яке мало місце 16.08.2018, з ним не розрахувались, після чого останній перевезення товару для ТОВ "Войцих Агро" не здійснював.

Отже, за твердженням відповідача та третьої особи 16.08.2018 товар було завантажено в транспортний засіб, повідомлений позивачем у листі вих. №307 від 13.08.2018.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників учасників справи, прийшов до висновку, що позивачем не доведено обґрунтованість своїх вимог, з огляду на наступне.

Директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро" ОСОБА_4 в межах судового засідання 11.06.2020, в якому здійснювалась аудіо- та відеофіксація, було підтверджено, що ним особисто погоджувались умови Договору (3 хв. 39 с. аудіозапису судового засідання) та в подальшому було направлено електронною поштою проект договору відповідачу (4 хв. 41 с. аудіозапису). При цьому, ОСОБА_4 спочатку в категоричній формі ("конечно з керівником") стверджував, що умови Договору обговорював із керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрон" (з 5 хв. 09 с. по 5 хв. 13 с. аудіозапису), проте відразу після цього (5 хв. 17 с. аудіозапису) повідомив, що може і з іншим представником відповідача ("посредником"). Натомість на 8 хв. 34 с. аудіозапису ОСОБА_4 повідомив суд, що не вів жодних переговорів з погодження умов поставки з відповідачем.

Також, ОСОБА_4 тричі підтверджував, що одержав рахунок №335/Км від 09.08.2018 електронною поштою (5 хв. 55 с., 23 хв. 15 с. та 37 хв. 22 с. аудіозапису) та що очікував одержання товару (6 хв. 10 с. аудіозапису), а довіреність на одержання товару не направляв (6 хв. 20 с. аудіозапису).

Проте, за кілька секунд змінив свої твердження та відповів, що направив довіреність №8 від 10.08.2018 Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрон" електронною поштою (6 хв. 36 с. аудіозапису). На 6 хв. 38 с. аудіозапису зафіксовано, що ОСОБА_4 почав заперечувати направлення електронною поштою довіреності відповідачу, а на 7 хв. 45 с. - директор позивача повідомив, що не пам`ятає чи направляв довіреність. В той же час, на 22 хв. 29 с. аудіозапису ОСОБА_4 вчергове вказав, що сам направляв відповідачу довіреність №8 від 10.08.2018.

Також директор позивача вказував, що мав сам приїхати до відповідача за товаром для його попереднього огляду, проте у нього немає власного транспорту щоб приїхати, тому він не приїжджав за товаром (з 8 хв. 01 с. по 8 хв. 19 с. та з 9 хв. 05 с. по 9 хв. 11 с. аудіозапису). З 8 хв. 16 с. по 8 хв. 49 с. аудіозапису ОСОБА_4 повідомив, що не вів перемовини з водієм (машиною Volvo) для перевезення замовленого у відповідача товару, а на 10 хв. 21 с. - повідомив, що зазвичай інша особа (" ОСОБА_15 ") проводить перемовини щодо умов перевезення із перевізниками.

При цьому, з 9 хв. 15 с. по 9 хв. 25 с. аудіозапису зафіксовано, що директор позивача стверджував, що на протязі трьох тижнів не дзвонив відповідачу та очікував саме від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрон" дзвінка з повідомленням, що товар у останнього є в наявності та інформації щодо дати/часу коли його можна буде забрати. Проте, з 12 хв. 04 с. по 12 хв. 25 с. - ОСОБА_4 повідомив, що дзвонив відповідачу через 5-7 днів після оплати товару та йому повідомили, що товар буде поставлений позивачу у Миколаївську область пізніше. Однак, після того, як суд звернув увагу директора, що Договором передбачався самовивіз товару, директор позивача вказав, що Договором передбачався можливість самовивозу (12 хв. 35 с. аудіозапису), а на 12 хв. 59 с. ОСОБА_4 вчергове змінив свої пояснення та вказав, що очікував дозволу відповідача приїхати та забрати товар, проте відповідач у телефонному режимі повідомляв, йому, що товар буде та вони наберуть його коли можна забрати (з 12 хв. 59 с. по 13 хв. 11 с. аудіозапису). Проте, на 29 хв. 14 с. аудіозапису директор позивача почав вказувати, що він телефонував наприкінці серпня 2018 року відповідачу та останній йому повідомив, що товар вже відвантажений позивачу.

На 14 хв. 11 с. аудіозапису ОСОБА_4 заперечував направлення листа із інструкцією щодо відвантаження товару ОСОБА_5 .

Натомість ОСОБА_4 не міг надати жодного мотивування чи пояснень щодо мети направлення відповідачу довіреності із терміном дії - 9 днів, виданої в день оплати товару, з огляду на те, що за його ж свідчення відповідач на протязі кількох місяців повідомляв про відсутність у нього в наявності товару, а ОСОБА_4 самостійно мав приїхати до відповідача за товаром та міг на складі відповідача надати таку довіреність в оригіналі під час самовивозу товару (з 14 хв. 11 с. по 17 хв. 14 с. та з 26 хв. 00 с. по 27 хв. 00 с. аудіозапису).

З 19 хв. 09 с. по 19 хв. 29 с. представник та директор позивача підтвердили, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрон" наявний Договір із оригінальними підписами представників та печатками сторін, проте не могли надати будь-яких грунтовних пояснень як позивачем було одержано оригінал Договору з огляду на те, що в серпні 2019 року примірник спірного договору направлявся позивачем відповідачу засобами електронного зв`язку. В подальшому (20 хв. 02 с. аудіозапису) директор позивача повідомив, що одержав примірник спірного договору при зустрічі з представником відповідача, однак на 20 хв. 11 с. повідомив, що точно не пам`ятає як і коли отримав оригінальний примірник договору, а з 20 хв. 20 с. по 20 хв. 27 с. ОСОБА_4 категорично заперечував одержання від відповідача у наприкінці серпня - на початку вересня 2018 року кореспонденції засобами поштового зв`язку.

На 21 хв. 26 с. аудіозапису директор позивача вказував, що має кілька електронних адрес для листування, проте вказав, що електронна адреса - ІНФОРМАЦІЯ_1 не належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро" (з 22 хв. 10 с. по 22 хв. 21 с. аудіозапису), а існуючу (діючу) електронну адресу позивача не пам`ятає. Проте, на 37 хв. 33 с. аудіозапису ОСОБА_4 підтвердив, що отримав рахунок №335/Км від 09.08.2018 через електронну пошту Товариства з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро", а на 37 хв. 41 с. вказав, що вказаний рахунок було направлено на адресу бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро". Однак, на 38 хв. 17 с. аудіозапису ОСОБА_4 сказав, що не пам`ятає як одержав рахунок №335/Км від 09.08.2018. В той же час, на 38 хв. 45 с. аудіозапису директор позивача вказав, що отримання рахунку №335/Км від 09.08.2018 та направлення довіреності №8 від 10.08.2018 було виконане уповноваженою особою позивача.

Щодо усталеної практики повідомлення продавця про перевізника (прізвища та номеру транспортного засобу), то ОСОБА_4 вказав, що особисто повідомляє таку інформацію (24 хв. 01 с. аудіозапису), проте після уточнюючого питання суду щодо особистої поїздки директора в іншу область для повідомлення цієї інформації ОСОБА_4 вказав, що по довіреності повідомляє (24 хв. 10 с. аудіозапису). При цьому, з 24 хв. 31 с. по 25 хв. 08 с. аудіозапису директор стверджує, що кожного разу при купівлі товару виписує на себе довіреність на одержання товару та сам особисто одержує товар.

Однак, з 10 хв. 28 с. по 10 хв. 51 с. та з 33 хв. 27 с. по 34 хв. 17 с. аудіозапису директор позивача вказував, що оскільки власного транспорту немає, то зазвичай знаходить перевізника товару серед знайомих або через телефон (в мережі Інтернет наявна група), або шляхом пошуку водія через диспетчера, а оплата водію здійснюється шляхом перерахунку коштів на картку або готівкою водієві після здійснення ним перевезення товару (без укладення відповідного правочину).

Щодо особи ОСОБА_9 , то ОСОБА_4 вказав, що "не знає його, не хоче знати, проте начувся за нього вже багато" (з 34 хв. 24 с. по 34 хв. 27 с. аудіозапису) та що особисто його не знає "та не чув про нього" (з 34 хв. 37 с. аудіозапису).

Оцінюючи пояснення представників сторін, зокрема, директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро" ОСОБА_4, третьої особи та наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд констатує наступне.

По-перше, частиною 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Враховуючи істотні розбіжності в поясненнях учасників процесу та значну кількість обставин, які не міг пояснити представник позивача, судом викликались ОСОБА_1. та ОСОБА_4 в засідання для надання ними ґрунтовних пояснень з приводу розбіжності в поясненнях позивача та відповідача з третьою особою.

Однак, директор позивача не міг надати жодних зрозумілих, достатніх та вичерпних відповідей на поставлені судом питання. Фактично, за поясненнями ОСОБА_4 пам`ятає лише, що ним було сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрон" кошти у сумі 143 088,00 грн. та те, що товар не одержано.

Зокрема, у позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро" вказує, що після сплати відповідачу попередньої оплати (10.08.2018) ним було направлено лист Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрон" з вимогою повернути суму попередньої оплати лише 29.11.2018. Про не вчинення будь-яких дій позивачем у період з 10.08.2018 по 29.11.2018, направлених на врегулювання питання щодо поставки/не поставки товару з відповідачем, та пасивне очікування дзвінка відповідача з повідомленням про наявність товару на протязі трьох місяців також стверджував директор позивача на початку судового засідання 11.06.2020.

В подальшому в межах судового засідання 11.06.2020, ОСОБА_4 вказував, що телефонував відповідачу у період з 10.08.2018 по 29.11.2018, проте останній повідомляв, що товару поки-що немає в наявності.

Однак, після того як суд звернув увагу директора позивача, що ним особисто було подано до суду пояснення вих. №4 від 21.02.2020, в яких зазначалось, що ОСОБА_4 через 10-14 днів телефонував відповідачу та йому повідомили, що товар вже був відвантажений, директор позивача вчергове змінив свої пояснення, проте будь-якої однозначної та зрозумілої відповіді щодо обставин комунікації сторін у період з 10.08.2018 по 29.11.2018 ні директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро", ні його представник надати не могли. Крім того, представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро" не змогли надати жодної зрозумілої відповіді на питання суду щодо причин (мотивів) бездіяльності позивача протягом більш як трьох місяців після того, як йому відповідач повідомив наприкінці серпня 2018 року про здійснення відвантаження товару.

Аналогічна ситуація склалась і з поясненнями позивача щодо усталеної практики комунікації сторін з приводу укладення та виконання Договору. Так, у позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро" вказувало, що оплатило кошти за товар на підставі виставленого відповідачем рахунку №335/Км від 09.08.2018. При цьому, директор позивача в судовому засіданні тричі підтверджував, що отримав даний рахунок електронною поштою (5 хв. 55 с., 23 хв. 15 с. та 37 хв. 22 с. аудіозапису), проте у засіданні 30.01.2020 представником позивача було надано суду лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро" вих. №4 від 29.01.2020, в якому позивач повідомляв, що не має офіційної електронної пошти та не користується єдиною адресою електронної пошти для електронного листування. В свою чергу, директор позивача в судовому засіданні 11.06.2020 вказував, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро" користується трьома електронними адресами для електронного листування.

Крім того, позивач заперечує одержання від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрон" засобами потового зв`язку у період з серпня по вересень 2018 року листа із оригіналами рахунку №335/Км від 09.08.2018 та видаткової накладної №2777 від 16.08.2018, підписаним представником та скріпленим печаткою відповідача примірником Договору №30/08/18-2 від 09.08.2018 (хоча матеріали справи містять докази направлення такого листа), однак жодним чином не взмозі пояснити яким чином ним було отримано оригінальний примірник Договору, в якому містяться оригінальні підписи представників та проставлені печатки сторін.

До того ж, ОСОБА_4 кілька разів під фіксацію судового засідання 11.06.2020 підтверджував як отримання від відповідача рахунку, так і направлення відповідачу довіреності засобами електронного листування, проте заперечував щодо належності позивачу (використання ним у діяльності) електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1, в той час як в матеріалах справи наявні роздруківки електронного листування, з якого вбачається, що обмін даними документами здійснювався саме між електронними адресами ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 (остання належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрон").

Також сумнівними, навіть з технічної точки зору, є доводи позивача в особі його директора, що ним направлялась відповідачу довіреність №8 від 10.08.2018, проте не направлявся лист вих. №307 від 13.08.2018 з інструкціями з приводу відвантаження товару, оскільки ці два документи в pdf-форматі були надіслані як вкладення в одному електронному листі.

При цьому, як тільки судом ставились питання директору позивача щодо такої непослідовності доводів Товариства з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро", останній змінював свою відповідь на протилежну або ж вказував, що не пам`ятає. Більше того, в цілому відповіді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро" на поставленні судом питання складно визначити як однозначні, оскільки на одні і ті ж питання останнім на протязі судового засідання 11.06.2020 надавались протилежні відповіді.

З урахуванням викладеного, суд погоджується із доводами відповідача про ведення листування шляхом обміну електронними листами (електронною поштою) та приймає як належний доказ надану роздруківку листування між сторонами.

Із викладеного в рішенні детального опису пояснень директора позивача вбачаються і інші невідповідності у доводах позивача та неможливість відповісти на елементарні питання.

З наведеного вбачається, що пояснення та доводи позивача (як письмові, так і усні) є непослідовними, взаємовиключними та такими, що не дають змоги трактувати їх як правдиві та повні, а тому суд вважає, що має місце порушення позивачем процесуальних обов`язків, визначених пунктами 2, 5 частини 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України.

По-друге, щодо доводів Товариства з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро" про необізнаність останнього з особою ОСОБА_1 та не уповноваження його на отримання спірного товару, то судом враховано, що третя особа вказує про виконання трьох перевезень для позивача, а директор позивача підтвердив, що оскільки у позивача відсутній власний транспорт, то ним здійснюється підбір перевізника через посередників (чи через мережу Інтернет чи шляхом дзвінка диспетчеру), та без оформлення такого правочину документарно, а лише сплачуються кошти водію після факту перевезення. Отже, посилання позивача на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро" у період з 01.01.2018 по 29.01.2020 не перебувало у трудових, цивільно-правових та жодних інших стосунках з ОСОБА_6 , не виключають можливість виконання ОСОБА_1 перевезення спірного товару, в той час як третя особа стверджує, що здійснила перевезення спірного товару від відповідача позивачу.

По-третє, суд в цілому критично оцінює доводи позивача та його директора щодо пасивного очікування дзвінка представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрон" з повідомленням про можливість здійснити самовивіз товару на протязі більш як 3 місяців від дати оплати товару з огляду на те, що пункти 1.5, 1.6 Договору передбачали оплатність зберігання відповідачем товару у разі не здійснення позивачем самовивозу товару більш як 10 робочих днів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що як між позивачем та відповідачем, так і між позивачем та третьою особою склалась усталена практика ведення таким шляхом своєї господарської діяльності з постачання та перевезення товарів.

Зокрема, взаємовідносини між сторонами здійснювались шляхом обміну електронними листами та засобами телефонного зв`язку для оперативного здійснення поставки замовлених позивачем товарів, що підтверджується як директором позивача, так і представником відповідача, а також роздруківкою електронного листування між електронними адресами ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 (на електронну адресу, яка міститься в даній роздруківці - ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідачем було надіслано рахунок на оплату, який оплачений позивачем, та в подальшому із даної електронної адреси позивачем було направлено відповідачу довіреність та інструкції з приводу відвантаження товару).

Отже, з матеріалів справи вбачається, що сторонами погоджена практика передачі товару без оформлення довіреності на водія, який має здійснити перевезення товару покупцю, тобто "під печатку", що з пояснень відповідача означає пересилання оригіналів товаропередаточних документів поштою після фактичного одержання товару. Наведене не спростовано позивачем, більш того відповідачем надано докази направлення відповідних документів, в тому числі оригінального примірника Договору, позивачу 25.08.2018 засобами поштового зв`язку, а сам факт наявності у позивача такого скріпленого оригінальними підписами представників та печатками сторін Договору підтверджує одержання даного листа після оплати товару та його відвантаження. Натомість на запитання суду щодо форми обміну документами по поставці спірного товару відповіді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро" спочатку були взаємовиключними, а в подальшому зводилися до того, що позивач не пам`ятає.

Як вбачається із листа вих. №307 від 13.08.2018, який підписаний керівником та скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро", позивач просив відповідача відвантажити товар сульфат амонію 22 тони, оплачений згідно рахунку №335/Км від 09.08.2018 з бази ТОВ "Агрон" на автомобіль Volvo, державний номер НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 . Водій ОСОБА_1 та вказано мобільний номер ОСОБА_1

ОСОБА_3 у своїх письмових поясненнях від 14.02.2020 вказав, що неодноразово здійснював перевезення для Товариства з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро" товарів на підставі дзвінка особи, яка представлялась представником позивача. Директором позивача у судовому засіданні 11.06.2020 було підтверджено, що у позивача відсутній власний транспорт, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро" здійснює пошук перевізника засобами телефонного зв`язку або ж через відповідні сервіси у мережі Інтернет без документарного оформлення послуг з перевезення. При цьому, ОСОБА_4 підтвердив у судовому засіданні 11.06.2020, що погодження умов перевезення із водіями здійснює інша особа (працівник) Товариства з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро", а не він особисто.

За поясненнями третьої особи, аналогічна ситуація мала і місце із самовивозом товару за Договором.

Таким чином, наявні в матеріалах справи докази (лист позивача вих. №307 від 13.08.2018, накладна №8 від 16.08.2018), а також пояснення відповідача та третьої особи свідчать про виконання відповідачем свого зобов`язання перед позивачем з поставки товару шляхом його завантаження у вказаний позивачем автомобіль, в той час як позивач навіть не зміг пояснити яким чином відбувалась комунікація між сторонами та причин не звернення до відповідача більш як понад три місяці щодо поставки після направлення 13.08.2018 листа із вказівками кому здійснити навантаження такого товару.

Твердження позивача про передачу товару неуповноваженій особі судом відхиляються з огляду на те, що відправлений електронною поштою рахунок №335/Км від 09.08.2018 було оплачено позивачем, а тому відповідач поза розумним сумнівом правомірно вважав, що контактує з повноважним представником позивача. Одержавши з цієї електронної поштової адреси довіреність та транспортні інструкції з вказівкою особи водія, відмінної від особи зазначеної в інструкції, відповідач обґрунтовано слідував таким інструкціям та передав товар особі, визначеній покупцем товару.

Таким чином, оскільки судом встановлено обставини виконання відповідачем своїх зобов`язань з поставки позивачу товару за Договором на умовах самовивозу, в той час як Товариством з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро" не зазначено жодних інших (істотних) порушень Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрон" умов такого Договору, які б могли слугувати підставою для його розірвання за рішенням суду та повернення попередньої оплати, то суд, керуючись приписами ст.ст. 526, 527, 615, 626, 629, 651, 693 Цивільного кодексу України, приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро".

Окремо суд вважає за необхідне зазначити, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

Згідно зі статтею 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

З конструкції частини 3 статті 13 Цивільного кодексу України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом.

Частина 1 статі 16 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Разом з тим відповідно до частини 3 статі 16 Цивільного кодексу України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу, зокрема відмовити у захисті права, яким особа зловжила.

Аналогічна правова позиція щодо наявності у суду правових підстав для відмови у захисті цивільного права, яким особам зловжила, викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17.

Сукупність встановлених судом обставин (зокрема, неможливість позивача жодним чином пояснити як відбувались взаємовідносини з відповідачем щодо поставки спірного товару; заперечення очевидних обставин; невиконання своїх процесуальних обов`язків з сприяння суду у встановленні дійсних обставин справи та виконання вимог суду; надання взаємовиключних та плутаних відповідей на поставлені судом питання щодо взаємовідносин сторін у період з 10.08.2018 по 29.11.2018 та направлення позивачем відповідачу довіреності та інструкцій з відвантаження товару, в той час як відповідачем та третьою особою стверджується про завантаження товару на вказаний позивачем автомобіль), на думку суду, свідчать про зловживання Товариством з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро" своїм правом та про спрямованість даного позову не на захист свого права, а на завдання шкоди іншій особі.

Порушення позивачем своїх обов`язків в частині сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, виключає висновок про добросовісність поведінки позивача.

Варто відзначити, що подібне трактування правовідносин сторін та застосування правових норм було викладене в рішенні Господарського суду міста Києва від 22.01.2019, залишеному без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2019, у справі №910/9702/18, в межах якої мали місце тотожні обставини та правовідносини між учасниками справи, як і в межах цієї справи.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрон".

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Таким чином, судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро", які складаються з судового збору, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро" (54001, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Шевченка, буд. 71; ідентифікаційний код 40953777) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрон" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12; ідентифікаційний код 31307593) про розірвання договору та стягнення заборгованості відмовити повністю.

2. Судові витрати, пов`язані із розглядом справи в частині сплаченого судового збору, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 23.06.2020.

Суддя Р.В. Бойко