Постанова

від 24.06.2020 по справі 640/8518/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/8518/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Шурка О.І.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2020 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби, в якому просила:

- скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці Державної фіскальної служби від 04 квітня 2019 року № UA 100210/2019/000075/2;

- скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA 100210/2019/00383 від 04 квітня 2019 року Київської митниці Державної фіскальної служби.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2020 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці Державної фіскальної служби від 04 квітня 2019 року № UA 100210/2019/000075/2.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA 100210/2019/00383 від 04 квітня 2019 року Київської митниці Державної фіскальної служби.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Київська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Крім того, у апеляційній скарзі вказано на необхідності заміни відповідача - Київську міську митницю ДФС на його правонаступника - Київську митницю Держмитслужби.

Так, у відповідності до положень ч. 1 ст. 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

З урахуванням змісту приписів постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 № 858, розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1217-р, наказу Київської митниці Держмитслужби від 06.12.2019 № 7, колегія суддів вважає, що у даному випадку, підлягає заміні відповідач - Київська міська митниця ДФС на його правонаступника - Київську митницю Держмитслужби.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Так, у відповідності до положень ч. 1 ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 27.03.2019 до відділу митного оформлення митного поста Спеціалізований Київської митниці Державної фіскальної служби подано митну декларацію № UA100210/2019/095079 з метою здійснення митного оформлення товару, а саме, автомобіля легкового марки Audi модель А4 Avant об`ємом двигуна 1968 куб.см, номер кузова - НОМЕР_1 , тип двигуна - дизель, тип кузова - універсал, рік виготовлення - 2015, виробник Audi, країна виробництва - Німеччина.

У митній декларації, митна вартість товару позивачем заявлена за основним методом за ціною договору.

В додаток до вказаної митної декларації, митним брокером було додано: інвойс № VR0062667 від 18 березня 2019 року; електронну митну декларацію № UA100210/2019/541661 від 21 березня 2019 року; свідоцтво про реєстрацію автомобіля; сертифікат відповідності на автомобіль; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу від 25 березня 2019 року; квитанцію про попередню оплату за митне оформлення № 310161 від 20 березня 2019 року; акт про проведення огляду автомобіля; паспорт та ідентифікаційний код ОСОБА_1

27.03.2019 від головного державного інспектора ВМО № 2 митного поста Спеціалізований Київської митниці Державної фіскальної служби на адресу митного брокера позивача надіслано запит про надання додаткових документів з метою підтвердження числових значень складових митної вартості товару та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, зокрема: договору (угоди, контракту) з третіми особами, пов`язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписки з бухгалтерської документації; каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листи) виробника товару; страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування; банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; за власним бажанням подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару; інформацію із зовнішніх джерел мережі Інтернет.

03.04.2019 на виконання запиту митного органу, стороною позивача надано додатково: копію договору купівлі від 18 березня 2019 року з гарантійними зобов`язаннями; електронну митну декларацію країни MRN 19DE520302635462E5 від 18 березня 2019 року; висновок експерта № 02/04 щодо проведення товарознавчого дослідження від 02 квітня 2019 року.

Також, 03.04.2019 митний брокер позивача направив відповідачу лист щодо проведення митних письмових консультацій.

Проте, 04.04.2019 Київською митницею Державної фіскальної служби прийнято рішення про коригування митної вартості № UA100210/2019/000075/2, яким позивачу визначено митну вартість заявленого до митного оформлення товару у розмірі 12800,00 євро.

Також, митним органом сформовано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100210/2019/00383, на підставі якої, позивачу відмовлено у прийнятті митної декларації або документа, що її замінює на підставі ч. 6 ст. ст. 54, 256 Митного кодексу України.

Позивач, не погоджуючись з оскаржуваним рішенням митного органу щодо коригування митної вартості та карткою відмови, звернулась до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивачем подано всі належні та допустимі докази в підтвердження правильності обраного методу визначення митної вартості товару та числових значень останньої, а отже, як наслідок, відсутність у відповідача підстав для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за іншим (резервним) методом.

Зважаючи на вказане, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Приписами ч. 1 ст. 51 МК України, передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч. ч. 2, 4, 8, 9 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Відповідно до норм ч. ч. 1-4 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Вимоги ч. ч. 1, 2, 3, 5 ст. 54 МК України, передбачають, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України, зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 12 ст. 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Згідно з ч. ч. 1, 7, 8, 9 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Згідно з нормами ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Колегія суддів звертає увагу на те, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, у свою чергу, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару.

З наведеного слідує, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але зазначені повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, та інше.

Проте, варто врахувати, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, зазначені приписи митного законодавства зобов`язують суб`єкта владних повноважень зазначити та відобразити у своєму рішенні конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також, у достатній мірі обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності, і лише за умови наявності сумнівів у повності/достовірності інформації, наданої декларантом, які мають певне вираження, тобто, можуть бути обгрунтовані/доведені, а не загальні, лише з посиланням на наявність права митного органу перевіряти задекларовані особою, що ввозить товар зобов`язання.

При цьому, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом, є наявність сукупності наступних умов: 1) подання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам; 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Під час розгляду цього спору в суді першої інстанції в суді першої інстанції було досліджено, що у запиті відповідача від 27.03.2019 містилась вимога надати документально підтвердженні страхові документи, інші документи, що містять відомості про вартість страхування (чеки, рахунки страхових компаній тощо), платіжні документи, висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, рахунки про здійснення платежів третім особам. З наведеного слідує, що відповідач поставив під сумнів митну вартість товару у зв`язку із відсутністю, зокрема, платіжних документів, що підтверджують оплату товару .

З даного приводу, колегія суддів бере до уваги те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно із частиною 7 статті 58 Митного кодексу України, платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно).

Крім того, у зв`язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів, містять розбіжності відповідач просив позивача надати рахунки про здійснення платежів третім особам.

Однак, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що визначення покупця (отримувача) товару чи власника товару не впливає саме на його митну вартість. Крім того, продавець товару підтвердив, що треті особи не мають будь-яких прав чи претензій щодо придбаного автомобіля, право керування/транспортування автомобіля не обмежено, автомобіль не знаходиться у заставі, спори щодо прав власності на автомобіль відсутні.

Також, окружним судом було встановлено, що страхування автомобіля не здійснювалося; відомості про те, що таке за умовами купівлі-продажу повинне було здійснюватися за рахунок позивача з жодних документів не випливає, а відтак, вимога надати документи про вартість страхування автомобіля також є необґрунтованою та за наведених умов не виконуваною, оскільки обов`язок застрахувати цей автомобіль у позивача був відсутній.

У частині доводів митного органу щодо відсутності у позивача висновків про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, суд першої інстанції також правильно вказав на те, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товарів не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю, а отже, не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Отже, використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем нерезидентом - компанією фірми DAT AUTOHUS AG товару або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними, що, у свою чергу, дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних та підтверджених відомостях.

Крім того, підлягає врахуванню й те, що відповідач не провів необхідну консультацію у належний спосіб, хоча відповідне клопотання стороною декларанта заявлялось.

Також, як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено лише про неможливість застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості, у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами четвертим та п`ятим. Доказів в підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як цього вимагають митні процедури, відповідачем до суду не надано.

Відтак, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію, надану у зв`язку зі спрацюванням ризиків АСАУР Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами WAUZZZ8K0FA089401 , валюта - EUR, вартість - 12550,00 .

Колегія суддів вважає цілком обгрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що при прийнятті оскаржуваних рішень, відповідач не здійснив повне порівняння характеристик товарів, що вплинуло на обґрунтованість взяття ним до уваги даних авто з іншими технічними характеристиками та, відповідно, його вартості та з урахуванням індивідуальних ознак, адже у транспортних засобів за схожими/подібними товарами на формування ціни впливає у значній мірі стан технічних автомобіля, наявність/відсутність механічних пошкоджень, стан та комплектація допоміжних пристроїв, зношеність інтер`єру тощо.

Також, спрацювання системи управління ризиками митного органу, є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю аналогічних транспортних засобів на інформаційному ресурсі системи оцінки транспортних засобів, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта та не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників, зазначених на вказаному інформаційному ресурсі.

Наявність у митного органу певної інформації щодо інших цін та характеристик на подібний товар, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості (дискреційних повноважень), не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже, торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому, як вже зазначено вище, безліч обставин можуть впливати на їх ціну, а тому, такі дані, насамперед, є для внутрішнього користування, та не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Підлягає особливій увазі лише суттєва відмінність в цінах на подібні товари, яка явно дає митному органу підстави для виникнення сумнівів у реальній ціни придбаного/ввезеного товару.

Надані позивачем до митного органу на підтвердження заявленої митної вартості автомобіля документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже, у сукупності, ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками окружного суду про те, що оскаржувані картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів та рішення про коригування митної вартості товарів підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

У апеляційній скарзі відповідач зазначає, що ним поставлено під сумнів митну вартість товару транспортного засобу позивача, у зв`язку із відсутністю документів, що підтверджують оплату товару. Разом з тим, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно з ч. 7 ст. 58 МК України, платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Водночас, у даному випадку, банківські документи не складались, оскільки розрахунок за придбаний автомобіль здійснювався в готівковій формі.

Отже, оскільки оплата вартості транспортного засобу здійснювалася без участі банківської установи, банківські платіжні документи у позивача відсутні та не могли бути надані разом з електронною митною декларацією з об`єктивних причин.

Надані позивачем рахунок (інвойс) VR 0062667, в якому зазначено вартість автомобіля 9823,53 євро є документом, передбаченими п. 5 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, що підтверджує вартість придбаного товару.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Висновки суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги Київської митниці Держмитслужби.

Стороною апелянта так і не було надано/наведено належних та переконливих доказів, які б давали підстави для наявності на момент прийняття оскаржуваного рішення обґрунтованих сумнівів в достовірності задекларованого позивачем розрахунку митної вартості автомобіля.

Водночас, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товару, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи, на думку контролюючого органу не підтверджували вартості товару, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.

Доводи апеляційної скарги по суті предмета спору не містять належних та достатніх підстав для висновку про необгрунтованість позовних вимог.

Згідно з приписами частини першої ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення .

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2020 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко