ПОСТАНОВА
Іменем України
24 червня 2020 року
Київ
справа №804/4590/16
адміністративне провадження №К/9901/31289/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року (головуючий суддя - Верба І.О.)
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Білак С.В., судді - Олефіоенко Н.А., Шальєва В.А.)
у справі №804/4590/16
за позовом Публічного акціонерного товариства Комбінат Придніпровський
до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС
третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Самара-Агро Плюс
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, визнання протиправними дій,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2011 року Публічне акціонерне товариство Комбінат Придніпровський (далі- позивач, платник, Товариство) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС (далі - відповідач, контролюючий орган, СДПІ з обслуговування великих платників), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило:
- визнати протиправними дії СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську по визнанню у акті №1221/08-03/2-01528186 від 07.07.2011 року правочинів, вчинених ПАТ Комбінат Придніпровський , нікчемними;
- визнати протиправними дії СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, які полягають у викладені в акті №1221/08-03/2-01528186 від 07.07.2011 протиправних висновків про нікчемність фінансово-господарських операцій, вчинених ПАТ Комбінат Придніпровський ;
- визнати протиправним податкове повідомлення-рішення №0000708822 СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську від 25.07.2011, яким ПАТ Комбінат Придніпровський було донараховано податок на додану вартість у розмірі 998 932, 14 грн і штраф - 16 601, 68 грн;
- скасувати податкове повідомлення-рішення №0000708822 СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську від 25.07.2011, яким ПАТ Комбінат Придніпровський було донараховано податок на додану вартість у розмірі 998 932, 14 грн і штраф - 161 601, 68 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року, адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби від 25.07.2011 №0000708822 про збільшення суми грошового зобов`язання;
- присуджено з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства Комбінат Придніпровський судові витрати, підтверджені платіжним дорученням №61541 від 17.10.2011 у розмірі 3, 40 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем первинні документи підтверджують фактичне здійснення контрагентом - ТОВ Самара-Агро Плюс поставки на адресу позивача продукції (молока).
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач оскаржив їх у касаційному порядку.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 квітня 2016 року касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби задоволено частково, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд Вищий адміністративний суд України зазначив, що судами, під час розгляду справи не надано будь-якої оцінки наявним в матеріалах справи поясненням директора ФГ Оріль Богатирьова Х.А. , у якого ТОВ Самара - Агро Плюс придбавало поставлену позивачу продукцію, в яких останній заперечив факт поставки молока ТОВ Самара - Агро Плюс , натомість засвідчив здійснення закупівлі молока у населення. Також суд касаційної інстанції зазначив, що Товариством не надано документи на підтвердження здійснення фактичного транспортування товару, послався на відсутність у позивача ветеринарних свідоцтв №2, щомісячне надання яких від постачальника переробнику передбачено умовами договорів на закупівлю молочної сировини, як обов`язкова умова для прийняття молочної сировини і через відсутність яких фактично джерело походження молока не встановлено.
За результатами нового розгляду справи, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2017 року, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 25 липня 2011 року №000070822, винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем первинні документи підтверджують реальність господарських відносин Товариства з ТОВ Самара-Агро Плюс , а також вказали, що відсутність у позивача ветеринарних свідоцтв не може вважатись єдиним та достатнім доказом для визнання операцій безтоварними, за умови якщо фактичне здійснення поставки продукції підтверджується іншими наявними в матеріалах справи документами та доказами.
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про відсутність фактичного здійснення на адресу позивача поставки продукції та правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючого органу.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
29 травня 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких Товариство зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
01 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, посадовими особами відповідача органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ "Самара-Агро Плюс" за період з 01.12.2010 по 28.02.2011, з ТОВ "Метленд+" за період з 01.10.2010 по 31.12.2010 та з 01.01.2011 по 28.02.2011.
За результатами перевірки складено акт від 07 липня 2011 року №1221/08-03/2-01528186 (далі - Акт перевірки).
Згідно з висновками Акту перевірки, контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог:
- пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", частини 1 статті 203, частин 1, 2 статті 215 та частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України, занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет по декларації за грудень 2010 року, січень та лютий 2011 року в розмірі 998 932, 14 грн у зв`язку з нікчемністю правочину, укладеного між підприємствами.
На підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.07.2011 №0000708822, яким позивачу збільшено суму ПДВ в розмірі 1 160 533, 82 грн, в тому числі за основним платежем - 998 932, 14 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 161 601, 68 грн.
Контролюючий орган дійшов висновку про відсутність фактичного здійснення господарських відносин позивача з ТОВ Самара-Агро Плюс у періоді, що перевірявся.
Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, що була чинною на момент їх виникнення .
Згідно з вимогами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.
При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, (тут і далі у редакції чинній на час вирішення спору), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (Переробник) та ТОВ Самара Агро-Плюс (Продавець) укладено договори на закупівлю молочної сировини №158 від 01.12.2010 та №23 від 01.01.2011, за умовами яких Продавець зобов`язується передавати у власність Переробнику молочну сировину (молоко коров`яче) в порядку і на умовах, визначених цими договорами, а Переробник - прийняти таку продукцію та оплатити її. Згідно з пунктом 1.2 вказаних договорів місцем передання Продавцем молочної сировини Переробнику є Перещепинський молокоцех та Царичанський молокоцех (договір №158) та ПАТ Комбінат Придніпровський (договір №23) (том 1 а.с. 87-88, 95-96).
На підтвердження фактичного виконання умов зазначеного договору, позивачем надано копії податкових накладних, видаткових накладних, накладних на відпуск товару з журналу Закупка молока , платіжних доручень, тощо.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що придбана позивачем у ТОВ Самара-Агро Плюс молочна сировина, була використана Товариством у власній господарській діяльності з метою подальшого одержання прибутку, а саме у виробництві молочних продуктів, на підтвердження чого позивачем надано облікові документи надходження молока, баланси сировини по рапортам, фактичні затрати, рапорти по виготовленню готової продукції, звіти руху по складу.
На підтвердження здійснення зберігання молока, позивачем надано копії договору оренди обладнання для охолодження молока №436 від 07.12.2010, укладений між ПАТ Комбінат Придніпровський (Орендодавець) та ТОВ Самара Агро Плюс (Орендар), за умовами якого Орендодавець зобов`язується передати, а Орендар прийняти в строкове платне користування 2 ємності н/ж та теплообмінник MS6-SR, що знаходиться на території Царичанського молочного цеху; акти приймання передачі обладнання; акти виконаних робіт з передачі обладнання, тощо.
Фактичне здійснення транспортування товару від Вантажовідправника - ТОВ "Самара-Агро Плюс" на адресу Замовника - ПАТ "Комбінат "Придніпровський", підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних, з яких вбачається, що поставка сировини здійснювалось автомобілями: МАН НОМЕР_1 водій ОСОБА_2 , ГАЗ НОМЕР_2 водій ОСОБА_3 , Мерс НОМЕР_3 водій ОСОБА_6, автомобіль Мерс НОМЕР_4 водій ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ), а також копіями приймальних квитанцій.
Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання скаржника на письмові поясненням директора ФГ "Оріль" Богатирьова Х.А. , надані начальнику Західно-Донбаської ОДПІ, в яких він заперечує факт поставки молока на адресу ТОВ "Самара-Агро Плюс" та засвідчує закупівлю молока у населення з огляду на те, що такі пояснення не є беззаперечним доказом, що спростовує факт здійснення ТОВ "Самара-Агро Плюс" поставки сировини на адресу Товариства.
Крім того, пояснення директора ФГ "Оріль" Богатирьова Х.А., були надані в рамках досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №320130040000000065 від 23.07.2013.
Разом з цим, постановою старшого слідчого з ОВС ВРОВС СУ Окружної ДПС ЦО з обслуговування ВПП ДПС Пітеля О.С. про закриття кримінального провадження від 15.11.2013, кримінальне провадження №320130040000000065 від 23.07.2013 відносно службових осіб ПАТ "Комбінат "Придніпровський" закрито на підставі частини 1 пункту 2 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, у зв`язку з відсутністю в їх діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України.
У ході розгляду справи судами попередніх інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданим позивачем та зібраними судами на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування своїх податкових зобов`язань за результатами господарських відносин з вказаними вище контрагентами.
Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною четвертою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Аналогічна норма закріплена частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону від 03.10.2017).
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також умови укладених договорів, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з іншими доказами свідчать про факт вчинення господарських операцій з зазначеним контрагентом, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час вирішення спору), за якою обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем податкові зобов`язання за господарськими операціями з вказаним вище контрагентом сформовано безпідставно за господарськими операціями, які не виконувались.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення без змін.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді І. Я. Олендер
Р. Ф. Ханова
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 24.06.2020 |
Оприлюднено | 24.06.2020 |
Номер документу | 90000430 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Гончарова І.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні