Постанова

від 23.06.2020 по справі 826/8582/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 червня 2020 року

Київ

справа №826/8582/18

адміністративне провадження №К/9901/26113/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Желєзного І.В.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В., Кучми А.Ю. від 23 липня 2019 року

у справі №826/8582/18

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київська пересувна механізована колона - 2" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрбудпроект"

до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області

про визнання протиправними та скасування приписів, постанови про накладення штрафу,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У червні 2018 року Приватне акціонерне товариство "Київська пересувна механізована колона - 2" (далі також - позивач 1, ПАТ "Київська пересувна механізована колона - 2") та Товариство з обмеженою відповідальністю "Центрбудпроект" (далі також - позивач 2, ТОВ Центрбудпроект ) звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної архітектурно - будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області (далі також - відповідач, Департамент ДАБІ у Київській області) про визнання протиправним та скасування приписів С-2205/5, С-2205/6 та постанови від 05 червня 2018 року про накладення штрафу.

2. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2019 року позов задоволено.

3. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року апеляційне провадження у справі № 826/8582/18 закрито.

4. Не погодившись з таким судовим рішенням апеляційної інстанції, 09 вересня 2019 року ОСОБА_1 направила до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року у справі №826/8582/18.

5. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 вересня 2019 року справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І.В., суддів Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.

6. Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

7. Від представника позивачів до суду надійшов відзив на касаційну скаргу.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

8. Закриваючи апеляційне провадження у справі № 826/8582/18, суд апеляційної інстанції, виходив із того, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2019 року не вирішувалося питання про права та обов`язки ОСОБА_2 , а виключно надавалася оцінка правомірності індивідуальних актів, приписів про притягнення позивача до відповідальності та дотримання процедури такого притягнення. ОСОБА_2 не надано доказів, які б підтверджували порушення оскаржуваним рішенням її прав та інтересів та не вказано, яким чином скасування оскаржуваного рішення відновить її порушені права та інтереси (якщо такі мали місце).

9. У даному випадку, рішення суду першої інстанції стосується прав та обов`язків вичерпного кола осіб - ПАТ "Київська пересувна механізована колона - 2" , ТОВ "Центрбудпроект", Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, а відтак, на думку суду апеляційної інстанції, вказане не може свідчити про порушення охоронюваних законом прав та інтересів ОСОБА_1

ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

10. Представник скаржника у касаційній скарзі зазначає, що ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності у ОСОБА_1 права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Касаційну скаргу обґрунтовує тим, що саме ОСОБА_1 стала ініціатором проведення позапланової перевірки, в результаті якої виявлені порушення у сфері містобудівної діяльності. Суд апеляційної інстанції не врахував ту обставину, що скаржник не є особою, яка оскаржує акт індивідуальної дії (не будучи суб`єктом, якому цей акт адресовано), а навпаки, у даному випадку скаржник є особою, яка з метою захисту свого публічного права, своїми діями створила умови для винесення оскаржуваного акта органу державної влади, а тому суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків щодо відсутності у ОСОБА_1 права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції

11. Від представника позивачів до суду надійшов відзив, в якому вказав на відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування рішення суду апеляційної інстанції. Судом апеляційної інстанції вірно закрито апеляційне провадження у справі № 826/8582/18 на підставі пункту 3 частини 1 статті 305 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2019 року у справі №826/8582/18 не вирішувалось питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 .

Крім того, підставою для проведення позапланової перевірки став запит адвоката Рибіцької Ю.Б., а не будь-які інші звернення, зокрема скаржника.

ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає наступне.

13. Відповідно до частин 1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

14. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

15. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

16. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

17. Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цьому конституційному положенню кореспондують норми статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і стаття 13 КАС України.

18. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

19. За частиною 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

20. У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

21. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує скаржник ( ОСОБА_1 ), було обґрунтованим. Таке порушення прав має стосуватися суб`єктивних прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

22. Відповідно до частини 1 статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

23. Тобто, передумовою апеляційного оскарження судового рішення особою, яка не брала участі у справі, є встановлення обставини про вирішення судом питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не брала участі у справі. При цьому, на відміну від частини 1 статті 5 КАС України, яка пов`язує право особи на звернення до адміністративного суду у тому числі із суб`єктивним критерієм, положення частини 1 статті 293 КАС України крізь призму юридичної визначеності та сталості судового рішення гарантують особі право на апеляційне оскарження виключно у випадку, якщо така особа була учасником справи або суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

24. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яку не було залучено до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

25. Крім того, Окружний адміністративного суд міста Києва протокольною ухвалою відмовив у задоволені клопотання ОСОБА_1 про залучення її до участі у справу в якості третьої особи.

26. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що оскаржуваним рішенням не вирішувалося питання про права та обов`язки ОСОБА_2 , а виключно надавалася оцінка правомірності індивідуальних актів, приписів про притягнення позивача до відповідальності та дотримання процедури такого притягнення.

27. Скаржником не надано доказів, які б підтверджували порушення оскаржуваним рішенням суду першої інстанції її прав та інтересів та не вказано, яким чином скасування оскаржуваного рішення відновить її порушені права та інтереси (якщо такі мали місце).

28. Суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що рішення суду першої інстанції стосується прав та обов`язків вичерпного кола осіб - ПАТ "Київська пересувна механізована колона - 2" , ТОВ "Центрбудпроект", Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, що не може свідчити про порушення охоронюваних законом прав та інтересів ОСОБА_1

29. Як встановлено судом першої інстанції, підставою здійснення позапланової перевірки слугував адвокатський запит Рибіцької Ю.Б. до Департаменту ДАБІ у Київській області від 13 березня 2018 року вх. №10/10-1303/29, яка звернулася в інтересах свого клієнта ОСОБА_1 , в якому просила надати інформацію: 1) чи проводилася Департаментом ДАБІ у Київській області планова/позапланова перевірка щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності за адресою: м. Вишгород, вул. Кургузова, 11-а; 2) у випадку не проведення позапланової перевірки вказаного вище об`єкту, навести причини ігнорування відповідних звернень з боку фізичних осіб, зокрема ОСОБА_1 3) у випадку проведення перевірки вказаного вище об`єкту, направити адвокату копію акта перевірки, та за наявності - копії протоколу про вчинення правопорушень, відповідного припису.

30. З аналізу частини 1 статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" встановлено, що законодавством не передбачено у переліку підстав ініціювання проведення позапланової перевірки за адвокатським запитом. З вказаного вбачається, що адвокат Рибіцька Ю.Б. не просить провести таку перевірку, а просить лише про надання інформації в порядку статті 24 Закону України "Про адвокатську діяльність" з метою подальшого її використання в інтересах своєї клієнтки - ОСОБА_1

31. Крім того, колегія суддів зазначає, що у даному випадку скаржник намагається оскаржити акти індивідуальної дії, які стосується позивачів.

32. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка та Шереметьєв проти України ).

33. За приписами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

34. Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини 1 статті 4 КАС України).

35. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надається особі, щодо якої воно прийняте або яке безпосередньо стосується її прав, свобод та інтересів.

36. До того ж, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 не позбавлена права щодо звернення з позовом до суду першої інстанції, якщо вважає, що її права, інтереси та обов`язки порушені.

37. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 305 КАС України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

38. Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що апеляційне провадження у цій справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2019 року підлягає закриттю, оскільки судом установлено, що оскаржуваним рішенням не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки скаржника.

39. Суд у цій справі враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

40. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

41. З огляду на викладене, враховуючи положення статті 350 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення з правильним застосуванням норм матеріального права, та не допустивши порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

42. Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: І.В. Желєзний

Судді: Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко