Рішення

від 06.10.2008 по справі 2-687/2008

БАРИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-687/2008 p.

РІШЕННЯ

 Іменем України

06 жовтня 2008 року Баришівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді     Лисюка  О.Д.

при секретарі     Ющенко Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.  Баришівка справу за позовом ОСОБА_1 до Лехнівської сільської ради Баришівського району Київської області про визнання угоди укладеною та визнання права власності на житловий будинок,  земельний та майновий паї члена колективного сільськогосподарського підприємства, -

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Лехнівської сільської ради Баришівського району Київської області про визнання угоди укладеною та визнання права власності на житловий будинок,  земельний та майновий паї члена колективного сільськогосподарського підприємства.

В судовому засіданні позивачка повністю підтримала свої позовні вимоги,  та пояснила суду,  що 30 квітня 2003 року помер її двоюрідний брат - ОСОБА_2. Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді одноквартирного житлового будинку,  який складається із трьох житлових кімнат із господарськими будівлями та спорудами,  що розташований в с Лехнівка по вул.  Енергетиків,  47 Баришівського району Київської області,  майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства «СТОВ «Лехнівське» на суму 6 952 гривні та земельний пай розміром 4,  76 га згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ХР №0137921 від 03.01.1997 року,  вартістю 20577 гривень,  що належали ОСОБА_2.,  померлому 30.04.2003 року.

ОСОБА_2І при житті протягом останніх трьох років тяжко хворів на онкологічне захворювання. Позивачка підтримувала добрі стосунки з братом,  допомагала йому по господарству,  обробляла присадибну ділянку,  купувала продукти харчування,  за необхідністю одяг.

Не маючи рідних та близьких ОСОБА_2 згодом,  запропонував позивачці взамін на належний догляд його до смерті та відбуття похорон,  все майно та майнові права,  які він матиме на час смерті,  передати у власність позивачки.

Після досягнутої усної домовленості,  ОСОБА_2 сумлінно виконувала взяті на себе обов'язки,  доглядала брата до смерті та похоронила за свої кошти,  а також при житті періодично проводила поточний ремонт будинку.

Після смерті ОСОБА_2 спадкоємців крім ОСОБА_1,  у померлого не має.

При оформленні документів у Баришівській державній нотаріальній конторі Київської області позивачку повідомили про те,  що при житті вона та ОСОБА_2 повинні були звернугася до нотаріальної контори та укласти в письмовій формі договір довічного утримання і їй було відмовлено в оформленні спадщини,  що і стало причиною звернення до суду.

Відповідач по справі Лехнівська сільська рада Баришівського району Київської області в судове засідання не з'явилися,  про день,  час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.  До суду надійшов лист від відповідача про розгляд справи у їхню відсутність та про визнання позовних вимог ОСОБА_1 Заслухавши пояснення позивачки ОСОБА_1,  свідків ОСОБА_3,  ОСОБА_4 ,  ОСОБА_5 ,  дослідивши матеріали справи суд вважає,  що заявлений позов є обґрунтованим та підлягає до задоволення виходячи з наступних міркувань.

За загальним правилом  ст. 1216 ЦК України,  спадкування є перехід прав та обов'язків від фізичної особи,  яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців)

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги,  усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.(  ст.  1258 ЦК України )

Судом встановлено,  що 30 квітня 2003 року помер двоюрідний брат позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2. Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді одноквартирного житлового будинку,  який складається із трьох житлових кімнат із господарськими будівлями та спорудами,  що розташований в с Лехнівка по вул.  Енергетиків,  47 Баришівського району Київської області,  майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства СТОВ «Лехнівське» на суму 6 952 гривні та земельний пай розміром 4,  76 га згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ХР №0137921 від 03.01.1997 року,  вартістю 20577 гривень,  що належали ОСОБА_2,  померлому 30.04.2003 року.

ОСОБА_2І при житті протягом останніх трьох років тяжко хворів на онкологічне захворювання. Позивачка підтримувала добрі стосунки з братом,  допомагала йому по господарству,  обробляла присадибну ділянку,  купувала продукти харчування,  за необхідністю одяг,  що підтверджується показами свідків.

Не маючи рідних та близьких,  ОСОБА_2,  згодом оцінив добре та чуйне ставлення до нього зі сторони позивачки та в восени 2001 року запропонував останній взамін за належний догляд його до смерті та відбуття похорон,  все майно та майнові права,  які він матиме на час його смерті перейдуть у власність позивачки.

У відповідності до  ст. 425 ЦК України ( в редакції 1963 року) по договору по життєвого утримання,  одна сторона,  яка є особою непрацездатною по віку або за станом здоров'я,  передає у власність іншій стороні будинок або його частина,  взамін чого,  набувач майна зобов 'язується надавати відчужувану по життєво матеріальне забезпечення в натурі у вигляді житла,  їжі,  догляду та необхідної допомоги.

Як було встановлено в судовому засіданні,  після досягнутої домовленості позивачка сумлінно виконувала взяті на себе обов'язки,  доглядала брата до смерті та похоронила за свої кошти,  а також при житті періодично проводила поточний ремонт будинку.

За правилами ч.2  ст. 47 ЦК України ( в редакції 1963 року),  якщо одна із сторін повністю або частково виконала умови угоди,  яка потребує нотаріального посвідчення,  а інша сторона ухиляється від нотаріального посвідчення угоди,  суд вправі за вимогою сторони,  яка виконала умови договору визнати угоду дійсною.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  ОСОБА_6 кожен окремо пояснили суду,  що позивачка ОСОБА_1 була єдиною близькою людиною,  яка здійснювала догляд за померлим ОСОБА_2,  готувала йому їсти,  прала,  здійснювала догляд за будинком та земельною ділянкою. Окрім того свідки пояснили,  що в їх присутності, покійний ОСОБА_2 неодноразово наголошував,  що має намір подарувати будинок ОСОБА_1

За таких обставин суд вважає,  що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення.

Керуючись  ст.  ст. 10, 11,  88,  209,  212,  214-215,  218 ЦПК України,  ч.2  ст. 47,   ст.  425 ЦК України ( редакції 1963 року),   ст.   ст.  1216, 125 8 ЦК України,    суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 до Лехнівської сільської ради Баришівського району про визнання угоди укладеною та визнання права власності на житловий будинок,  земельний та майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства,  задовольнити.

Визнати угоду,  укладену між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за місцем його проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1 у формі договору довічного утримання дійсною та визнати за ОСОБА_1 право власності на одноквартирний житловий будинок,  який складається із трьох житлових кімнат площею 40 м. кв.,  допоміжною 42.70 м. кв.,  загальною 83.20 м. кв. із по господарськими будівлями: крильцем А,  крильцем А-1,  сараєм та погребом,  інвентаризаційна вартість якого становить 20864 грн.,  розташований в с Лехнівка Баришівського району по вул.  Енергетиків,  47 Баришівського району Київської області.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на майновий пай СТОВ « Лехнівське » на суму 6952 грн.,  згідно свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства ( серія КИ-1,  № 06786 від 25.06.2002 року);

Визнати за ОСОБА_1 право на земельний пай розміром 4.76 га згідно сертифіката на право на земельну частку ( пай ),  серія ХР № 0137921 від 03.01.1997 року вартістю 20577 грн.,  на яке при житті мав ОСОБА_2 ,  померлий 30.04.2003 року.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Київської області шляхом подання в 10-денний строк до Баришівського районного суду заяви про оскарження даного рішення і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  з подачею її копії до апеляційної інстанції,  або в порядку п.4  ст.  295 ЦПК України.