Постанова

від 23.06.2020 по справі 820/1545/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2020 року

м. Київ

справа № 820/1545/16

касаційне провадження № К/9901/37726/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2016 (головуючий суддя - Тітов О.М., судді: Панченко О.В., Зінченко А.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 (головуючий суддя - Присяжнюк О.В., судді: Курило Л.В., Русанова В.Б.) у справі № 820/1545/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬФАСІСТЕМ до Державної фіскальної служби України про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю АЛЬФАСІСТЕМ звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета адміністративного позову, просило визнати протиправним неприйняття для реєстрації податкових накладних від 18.02.2016 № 9, від 22.02.2016 № 10, від 29.02.2016 № 11, вважаючи їх прийнятими та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом операційного дня, коли їх було надіслано, - 04.03.2016.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 21.09.2016 адміністративний позов задовольнив.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06.12.2016 залишив постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2016 без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 1 розділу 2, підпункту 7.6 пункту 7 розділу 3 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій), просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

При цьому звертає увагу на те, що суди першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясували обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, проігнорували, що на момент надсилання спірних податкових накладних з метою їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, договір про визнання електронних документів був розірваний, що унеможливило прийняття податкових документів в електронному вигляді.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.02.2016 між позивачем та Східною об`єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області укладено договір № 040220161 про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органів державної фіскальної служби засобами телекомунікаційного зв`язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Відповідно до пункту 3 розділу 3 вказаного договору орган державної фіскальної служби зобов`язаний забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді платника податків у термін, визначений законодавством для податкових документів в паперовому вигляді, та їх комп`ютерну обробку; забезпечити відправлення квитанцій на електронну адресу платника податків; забезпечувати зберігання і конфіденційність отриманих в електронному вигляді податкових документів.

В лютому 2016 року позивачем виписано податкові накладні на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Ексім Трейд Сервіс .

Після спроби зареєструвати вищезазначені податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних позивачем одержано повідомлення з вказівкою: документ не прийнято. Підставою зазначено помилку: порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233, а саме - можливо, розірвано договір про визнання електронної звітності.

Положення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) серед іншого визначають порядок складення, надання та реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Так, абзацом першим цього пункту встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня (абзац четвертий пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних.

Пунктом 1 цього Порядку передбачено, що подання податкової накладної та/або розрахунку коригування ДФС в електронній формі здійснюється відповідно до Порядку підготовки і подання податкових документів в електронній формі засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 1 розділу 2 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

У спірній ситуації судами з`ясовано, що Східною об`єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області проведено засідання робочої групи з оперативного виявлення та відпрацювання ризикових суб`єктів господарювання, упередження схемного податкового кредиту з податку на додану вартість, за наслідками якого прийнято рішення про розірвання в односторонньому порядку договору від 05.02.2016 № 040220161 про визнання електронних документів, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю АЛЬФАСІСТЕМ , у зв`язку з відсутністю підприємства за місцезнаходженням з метою запобігання та протидії ухиленню від сплати податків, а також відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом, про що складено протокол від 29.02.2016 № 14.

В свою чергу, задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про протиправність дій податкового органу щодо розірвання договору від 05.02.2016 № 040220161 про визнання електронних документів в односторонньому порядку з підстави зміни позивачем місця реєстрації. Оскільки протиправність дій органу доходів і зборів щодо розірвання договору призвела до нереєстрації податкових накладних, складених позивачем, суди попередніх інстанцій визнали обґрунтованими вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬФАСІСТЕМ про визнання дій відповідача щодо такої нереєстрації протиправними, вважаючи податкові документи прийнятими та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом операційного дня, коли їх було надіслано.

За правилами частин першої, другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Предметом доказування відповідно до частини першої статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

При цьому частиною першою статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) передбачено, що позивач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

У справі, що розглядається, Товариство з обмеженою відповідальністю АЛЬФАСІСТЕМ , звертаючись з вимогою до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним неприйняття для реєстрації податкових накладних від 18.02.2016 № 9, від 22.02.2016 № 10, від 29.02.2016 № 11, вважаючи їх прийнятими та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом операційного дня, коли їх було надіслано, вимогу до Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними її дій щодо розірвання в односторонньому порядку договору від 05.02.2016 № 040220161 про визнання електронних документів у межах цього позову не заявляло.

Відтак, Харківський окружний адміністративний суд, приймаючи оскаржуване судове рішення, на що не звернув уваги суд апеляційної інстанції, фактично збільшив розмір позовних вимог товариства, порушивши правила процесуального закону, який надає таке право (прерогативу) виключно позивачу, позбавивши, тим самим, Східну об`єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, яка не є відповідачем у цій справі, можливості надати заперечення щодо підстав розірвання в односторонньому порядку договору від 05.02.2016 № 040220161 про визнання електронних документів.

Не перевірено судовими інстанціями й обставини щодо можливого оскарження Товариством з обмеженою відповідальністю АЛЬФАСІСТЕМ дій Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області щодо розірвання в односторонньому порядку договору від 05.02.2016 № 040220161 про визнання електронних документів в іншій адміністративній справі.

За правилами ж частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись частиною другою розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 у справі № 820/1545/16 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк