Ухвала

від 23.06.2020 по справі 482/1058/20

НОВООДЕСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

23.06.2020

Справа № 482/1058/20

Номер провадження 2-з/482/14/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2020 року м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді - Демінської О.І., секретар с удового засідання Мозгова В.В., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Новоодеської міської ради про визнання права довічного успадковуваного володіння землею, визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, витребування земельної ділянки.

Разом з позовною заявою до суду була подана заява про забезпечення позову шляхом заборони гр.. ОСОБА_2 чи іншій довіреній особі у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії, відчужувати, користуватися чи розпоряджатися земельними ділянками загальною площею 20,00 га, що розташовані в межах території Себинської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, площею по 10,00 га за кадастровими номерами 4824884800:01:000:0126 і 4824884800:01:000:0127, до набрання чинності рішенням у справі.

На обґрунтування заяви вказав, що йому було надано земельну ділянку площею 20,00 га, з яких ріллі -16 ,00 га та пасовищ 4,00 га, розташовану в межах Себинської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, на підставі державного акта про право довічного успадковуваного володіння на земельну ділянку. Вказану земельну ділянку він використовує на протязі 29 років поспіль для ведення селянського ( фермерського) господарства, сплачує всі необхідні податки та веде статистичну звітність за результатами господарської діяльності, а також восени 2019 року засіяв землю озимою пшеницею, збір врожаю якої очікую на початку липня місяця поточного року.

Зазначає, що спірна земельна ділянка наказом Головного управління Держгеокадастру від 26.04.2020 року за № 7646-сг, була незаконно та протиправно передана у власність 10 громадянам по 2,00 га кожному, які в свою чергу 18.05.2020 року і 19.05.2020 року продали, надані їм у власність земельні ділянки ОСОБА_2 , яка в цей же день оформила право власності в реєстрі речових прав на нерухоме майно, кадастровими номерами: 4824884800:01:000:0114; 4824884800:01:000:0115; 4824884800:01:000:0116; 4824884800:01:000:0117; 4824884800:01:000:0118; 824884800:01:000:0119; 4824884800:01:000:0121; 4824884800:01:000:0122; 4824884800:01:000:0123; 4824884800:01:000:0124, а після об`єднала їх у дві земельні ділянки по 10,00 га і внесла зміни до Державного реєстру речових прав від 01.06.2020року вже за кадастровими номерами: 4824884800:01:000:0126 та 4824884800:01:000:0127.

Вважає за необхідне вжити заходів щодо забезпечення позову, оскільки існує загроза їх подальшого відчуження, а також загроза з боку ОСОБА_2 до втрати врожаю озимої пшениці, а невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення його порушених прав, за захистом яких він звернувся до суду.

Дослідивши заяву, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви слід відмовити, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 150ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Як зазначається Пленумом Верховного Суду України у Постанові № 9 від 22 грудня 2006 р. Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема,в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком.

Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Зважаючи на наведені норми, враховуючи характер позову, вагомість поданих доказів при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд насамперед має дослідити, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи є така небезпека реальною, та чи співмірні запропоновані заходи забезпечення позову позовним вимогам. При цьому єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є ризик ускладнення виконання або неможливості виконання рішення суду у справі.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин,з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення стороною дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на не можливість виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів. При цьому ухвалою про забезпечення позову не може вирішуватися спір по суті.

Подана заява про забезпечення позову є недостатньо обґрунтованою та її доводи не свідчать проте, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому. У ній не наведено посилань нате, що існують обставини, які свідчать про реальну можливість відчуження вказаної земельної ділянки на користь третіх осіб і це призведе до утруднення виконання можливого рішення суду. Заява про забезпечення позову ґрунтується лише на припущеннях.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Заявником не надано доказів того, що власником спірної земельної ділянки вживаються заходи того, що може призвести до ускладнення або зробить неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Заявником не надано доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч.3 ст. 151 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Враховуючи, те що заявником не наведено об`єктивних даних про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення суду, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову , відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня проголошення ухвали.

У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 15-ти днів з дня отримання копії ухвали.

Відповідно до п.3 розділу XII "Прикінцевих положень" ЦПК України строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії карантину встановленого КМУ пов`язаного із запобіганням поширенню короновірусної хвороби (COVID-19).

Суддя О.І.Демінська