Постанова

від 22.06.2020 по справі 552/620/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 червня 2020 року

м. Київ

справа № 552/620/15-ц

провадження № 61-45313св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство Мегабанк ,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватне підприємство Інтергруп ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічне акціонерне товариство Мегабанк на постанову апеляційного суду Полтавської області від 29 серпня 2018 року у складі колегії суддів : Кривчун Т. О., Бондаревської С. М., Лобова О. А.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2015 року публічне акціонерне товариство Мегабанк (далі - ПАТ Мегабанк ) звернулось до суд уз позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного підприємства Інтергруп (далі - ПП Інтергруп ) про стягнення заборгованості за кредитним договором та розірвання кредитного договору.

Позовна заява мотивована тим, що 11 травня 2007 року між ОСОБА_1 та позивачем було укладено кредитний договір № 91/2007, згідно з яким позичальнику було надано кредит в розмірі 59 400,00 доларів США на строк

з 11 травня 2007 року по 10 травня 2017 року з відсотковою ставкою 13,5 % річних. З метою забезпечення своєчасного та повного повернення кредиту між позивачем та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ПП Інтергруп укладено договори поруки.

ОСОБА_1 умови кредитного договору щодо повернення кредиту не виконував, внаслідок чого сума заборгованості станом на 13 січня 2015 року складає 40 844,36 доларів США, та 93 175,27 грн заборгованості по штрафам та пені, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на час розгляду справи становить

953 765,94 грн.

ПАТ Мегабанк просило розірвати кредитний договір від 11 травня 2007 року

№ 91/2007, укладений між ВАТ Мегабанк та ОСОБА_1 ; стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ПП Інтергруп на користь ПАТ Мегабанк заборгованість за кредитним договором від 11 травня 2007 року № 91/2007, яка станом на 13 січня 2015 року становить 40 844,36 доларів США, та 93 175,28 грн, а саме: залишок по кредиту - 19 728,11 доларів США, заборгованість по відсотках - 21 116,25 доларів США, штрафи та пеня - 39 175,28 грн, що разом у гривневому еквіваленті становить 737 205,31 грн, вирішити питання судових витрат.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Заочним рішенням Київського районного суду міста Полтави від 03 червня

2015 року позовні вимоги задоволено.

Розірвано кредитний договір від 11 травня 2007 року № 91/2007, укладений між ПАТ Мегабанк та ОСОБА_1

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ПП Інтергруп на користь ПАТ Мегабанк заборгованість за кредитним договором від 11 травня 2007 року № 91/2007 у розмірі 40 844,36 доларів США, що в еквіваленті становить 860 590,67 грн та 93 175,28 грн, а всього - 953 765,95 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ПП Інтергруп на користь ПАТ Мегабанк судові витрати з кожного по 913,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що, згідно статті 554 ЦК України , у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що також обумовлено пунктом 3.2. договорів поруки, у яких зазначено, що у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Ухвалою Київського районного суду міста Полтави від 16 грудня 2015 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення Київського районного суду міста Полтави від 03 червня

2015 року відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 11 лютого 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Заочне рішення Київського районного суду міста Полтави від 03 червня 2015 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ПАТ Мегабанк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

В іншій частині заочне рішення Київського районного суду міста Полтави

від 03 червня 2015 року залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 , апеляційний суд виходив із того, що порука ОСОБА_2 є припиненою відповідно до правил частини першої статті 559 ЦК України.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 квітня 2017 року касаційну скаргу ПАТ Мегабанк задоволено частково.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 11 лютого 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час повторного перегляду справи, рішенням апеляційного суду Полтавської області від 10 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Заочне рішення Київського районного суду міста Полтави від 03 червня 2015 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ПАТ Мегабанк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та розірвання кредитного договору відмовлено.

В іншій частині заочне рішення Київського районного суду міста Полтави

від 03 червня 2015 року залишено без змін.

Стягнуто з ПАТ Мегабанк на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі

4 019,40 грн.

Повторно відмовляючи у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 , апеляційний суд виходив із того, що порука ОСОБА_2 є припиненою відповідно до правил частини першої статті 559 ЦК України.

Ухвалою Київського районного суду міста Полтави від 13 червня 2018 року поновлено ОСОБА_3 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Київського районного суду міста Полтави від 03 червня 2015 року.

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Київського районного суду міста Полтави від 03 червня 2015 року відмовлено.

Постановою апеляційного суду Полтавської області від 29 серпня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 задоволено.

Заочне рішення Київського районного суду міста Полтави від 03 червня 2015 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором від 11 травня

2007 року № 91/2007 з ОСОБА_3 скасовано.

У задоволенні позовних вимог ПАТ Мегабанк до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та розірвання кредитного договору відмовлено.

В іншій частині заочне рішення Київського районного суду міста Полтави

від 03 червня 2015 року залишено без змін.

Стягнуто з ПАТ Мегабанк на користь ОСОБА_3 5 481,00 грн судового збору.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ Мегабанк до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та розірвання кредитного договору, апеляційний суд виходив із того, що порука ОСОБА_3 є припиненою відповідно до правил частини першої статті 559 ЦК України.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

02 жовтня 2018 року ПАТ Мегабанк через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суд Полтавської області від 29 серпня 2018 року та залишити в силі заочне рішення Київського районного суду міста Полтави від 03 червня 2015 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що закон пов?язує припинення договору поруки із зміною основного зобов?язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не із зміною будь-яких інших умов основного зобов?язання забезпеченого порукою.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2018 року поновлено ПАТ Мегабанк строк на касаційне оскарження постанови апеляційного суду Полтавської області від 29 серпня 2018 року . Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Київського районного суду міста Полтави.

23 листопада 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Розпорядженням від 15 квітня 2020 року № 1089/0/226-20 за касаційним провадженням № 61-45313св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 15 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ПАТ Мегабанк на постанову апеляційного суду Полтавської області від 29 серпня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону

від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Короткий зміст фактичних обставин справи

У справі, яка переглядається, судом встановлено, що 11 травня 2007 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 91/2007, за умовами якого останньому надано кредит в сумі 59 400,00 доларів США строком з 11 травня 2007 року по 10 травня 2017 року зі сплатою 13,5 % річних.

Терміни та сума погашення вказаного кредиту була обумовлена графіком погашення кредиту, який є додатком № 1 до договору.

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов`язань позичальника за вказаним кредитним договором, 11 травня 2007 року між позивачем та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було укладено договори поруки № 91/2007-П,

№ 91/2007-П-1 відповідно, за умовами яких поручителі взяли на себе зобов`язання відповідати перед позивачем за порушення зобов`язання за кредитним договором № 91/2007 як солідарні боржники.

Позивач взяті на себе зобов`язання виконав в повному обсязі та перерахував ОСОБА_1 кошти, обумовлені кредитним договором.

25 липня 2007 року укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, якою змінено графік погашення кредиту, що зазначено у додатку № 2 до кредитного договору.

05 березня 2013 року між позивачем та ПП Інтергруп було укладено договір поруки № 07-16П/2013-П, за умовами якого останній взяв на себе зобов`язання відповідати перед ПАТ Мегабанк за порушення зобов`язання за кредитним договором № 91/2007 як солідарний боржник.

За умовами кредитного договору ОСОБА_1 зобов`язувався щомісячно здійснювати погашення заборгованості та сплачувати проценти за користування кредитними коштами, проте взяті на себе зобов`язання з погашення кредиту позичальник належним чином не виконував, заборгованість в обумовлені строки та розмірі не погашав.

Згідно договору поруки від 11 травня 2007 року № 91/2007-П-1, ОСОБА_3 поручилась перед кредитором ПАТ Мегабанк за виконання ОСОБА_1 в повному обсязі усіх його зобов?язань, що виникають з кредитного договору

від 11 травня 2007 року № 91/2007. Вказаним кредитним договором відсоткова ставка за користування кредитними коштами була встановлена у розмірі 13,5 % річних.

Пунктом 2.4.1 договору поруки від 11 травня 2007 року № 91/2007-П-1 визначено, що кредитор має право змінити умови кредитного договору без згоди поручителя, якщо внаслідок цього не збільшується обсяг відповідальності поручителя.

При цьому, згідно пункту 3.3.4 кредитного договору від 11 травня 2007 року

№ 91/2007, кредитодавець має право змінити процентну ставку за користування кредитом, повідомивши про це позичальника письмово за 7 календарних днів до дати, з якої починає діяти нова процентна ставка.

На підставі вказаного пункту 3.3.4 кредитного договору від 11 травня 2007 року

№ 91/2007, ПАТ Мегабанк збільшив розмір відсоткової ставки до 15 % без згоди, зокрема, поручителя ОСОБА_3 , повідомивши про це позичальника листом

від 07 серпня 2008 року та в наступному нарахував плату за користування кредитом за збільшеною відсотковою ставкою.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Зміст договору як угоди (правочину) складає сукупність визначених на розсуд сторін та погоджених ними умов, в яких закріплюються їх права і обов`язки, що складають зміст договірного зобов`язання (частина перша статті 628 ЦК України).

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (частина третя статті 509 ЦК України, пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

У статті 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним додатковим майновим заходом впливу, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша та друга статті 553 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто закон пов`язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов`язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких інших умов основного договору.

Згідно зі статтею 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згода поручителя може бути висловлена у будь-якій формі, зокрема, й письмового повідомлення, додаткової угоди тощо.

У разі, якщо в договорі поруки передбачена, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов`язанням і строків їх виплати без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору є результатом досягнення певної домовленості між сторонами (банком і поручителем), а отже, поручитель дав згоду на зміну у майбутньому основного зобов`язання.

Якщо умовами договору поруки передбачена можливість зміни розміру процентів та строків їх сплати в порядку, визначеному кредитним договором, в забезпечення якого надана порука, то підстави для її припинення, передбачені частиною першою статті 559 ЦК України, відсутні.

Апеляційний суд встановивши, що зміни до кредитного договору в частині збільшення відсоткової ставки були внесені без згоди поручителя ОСОБА_3 , що призвело до збільшення обсягу її відповідальності, як поручителя за кредитним договором від 11 травня 2007 року № 91/2007, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ Мегабанк до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та розірвання кредитного договору, оскільки дія поруки, яку взяла на себе ОСОБА_3 припинилася, що звільняє її від відповідальності перед кредитором ПАТ Мегабанк за зобов`язаннями ОСОБА_1 , а умовами договору поруки не передбачена можливість зміни розміру процентів без повідомлення поручителя.

Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною у постанові від 17 лютого

2020 року у справі № 757/4111/13-ц (провадження № 61-37688сво18).

Доводи касаційної скарги були предметом дослідження судом апеляційної інстанції і додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом дотримано норми матеріального та процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду Полтавської області від 29 серпня 2018 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічне акціонерне товариство Мегабанк залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Полтавської області від 29 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська