ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" червня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/213/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шатернікова М.І.
при секретарі судового засідання Редько А.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро", м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ков`ягівське", смт. Ков`яги
про стягнення 363715,56 грн.
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ков`ягівське", смт. Ков`яги
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро", м. Харків
про стягнення 125 660,09 грн.
за участю представників:
позивача за первісним позовом - Крайз О.І.
відповідача за первісним позовом - Гріцев В.Б . , та директор Лисенко Ю.М.
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро", 27.01.2020 р. звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Ков`ягівське", про стягнення збитків у розмірі 355835,20 грн. та стягнення витрат, здійснених на проведення аналізів зерна, прийнятого із зберігання за Договором складського зберігання № 6 від 17 серпня 2018 року у розмірі 7 880,36 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором складського зберігання № 6 від 17 серпня 2018 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.02.2020 року позовну заяву ТОВ "Торговий будинок "Новаагро" прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.03.2020 р.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Ков`ягівське" було подано до суду зустрічний позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" коштів у сумі 125 660,09 грн., з яких 82 171,65 грн. пені, 36 599,82 грн. інфляційне збільшення та 6 888,62 грн. - 3% річних. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач за зустрічним позовом вказує на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" взятих на себе зобов`язань за Договором складського зберігання № 6 від 17 серпня 2018 року в частині дотримання строків оплати отриманих послуг.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.02.2020 року зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ков`ягівське" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" про стягнення 125 660,09 грн. було прийнято для спільного розгляду з первісним позовом по справі № 922/213/20.
Протягом підготовчого провадження, судом з метою дотримання прав сторін, виконання всіх процесуальних дій, необхідних для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд неодноразово відкладав підготовчі засідання, зокрема у підготовчому засіданні 03.03.2020 р. було постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 25 березня 2020 року об 11:00 год.; ухвалою суду від 23.03.2020 було повідомлено сторін, що підготовче засідання у справі № 922/213/20, призначене на 25.03.2020 об 11:00, не відбудеться з метою вжиття заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, пов`язаних з епідеміологічними обставинами, для всіх учасників розгляду та недопущенням розповсюдження коронавірусу COVID-19, у зв`язку з чим проведення підготовчого засідання у справі було призначено на 14 квітня 2020 р. об 11:30; у підготовчому засіданні 14.04.2020 р. було постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 05 травня 2020 року о 12:30 год.
Надані учасниками справи протягом підготовчого провадження заяви по суті справи та докази на підтвердження своїх правових позицій по суті спору були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.
Станом на 05 травня 2020 р. від учасників справи додаткових документів (заяв або доказів) по суті спору не надходило, як і не надходило заяв на підтвердження наміру у майбутньому подати до матеріалів справи додаткові доказі щодо предмету спору, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що сторонами у повному обсязі були використані їх процесуальні права.
А відтак, у підготовчому засіданні 05.05.2020 р. було постановлено: протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання ТОВ "Ков`ягівське" про відкладення підготовчого засіданні, оскільки сторонами реалізовані права на надання заяв по суті спору та доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, заявником не наведене жодних обставин які перешкоджають переходу до розгляду справи по суті (необхідність завлення клопотань з процесуальних питань, витребування/надання доказів), та протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в порядку передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України на 10 червня 2020 р. об 11:00 год.
У судове засідання 10.06.2020 року представник позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) у повному обсязі підтримав вимоги первісного позову наполягаючи на порушенні Товариством з обмеженою відповідальністю "Ков`ягівське", як зберігачем, майнових інтересів ТОВ "Торговий будинок "Новаагро", як поклажодавця, у зв`язку з чим завдані збитки (упущена вигода) у загальному розмірі 355 835,2 грн., і які складаються з 292 291,29 грн. вартість втраченого майна (не повернутого зерна) (62,776 х 4 599,97 грн./тону) та 63 543,91 грн. упущеної вигоди, оскільки позивач за первісним позовом мав можливість та намір продати спірне зерно на підставі договору поставки № 0801П від 08.01.2019 р. за ціною 5600,00 грн. за одну тону пшениці (1000.03 х 63,542 грн.). Крім того, позивача за первісним позовом наголошує, що внаслідок винних дій відповідача позивач вимушений був нести трати на проведення експертизи, які відповідно до платіжних доручень склали 7 880,36 грн. та вказані дії вчинені у відповідності до приписів п. 6.4 -6.5. договору складського зберігання № 6 від 17.08.2018 р.
Представники відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) заперечували проти первісного позову та просили задовольнити поданий зустрічний позов, вказуючи на неналежне виконання саме ТОВ Торговий будинок "Новаагро" взятих на себе зобов`язань в частині дотримання встановлених Договором складського зберігання № 6 від 17.08.2018 р. строків оплати послуг відповідача, у зв`язку з чим в порядку п. 5.4. Договору поклажодавцю нараховано пеню у загальному розмірі 82171,65 грн., та в порядку приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України 36599,82 грн. інфляційних втрат та 6888,62 грн. 3% річних. Заперечуючи проти вимог первісного позову представники ТОВ "Ков`ягівське" наголошують, що позивачем за первісним позовом було порушено строк зберігання зерна за Договором, а саме оскільки продукція була прийнята на зберігання нестандартна, з високим вмістом пророслого зерна, то в порядку п. 2.4 договору строк зберігання такої продукції був обмежений та становив один місяці, тобто був до 20.09.2019 року, а не до 01.05.2019 року, як зазначено в типовому договорі; а тому відповідач у жовтні направляв вимогу позивачу про повернення зерна, на що останній забрав лише 300,16 тон зерна, а відтак, після закінчення строку зберігання (20.09.2019) відповідач не повинен нести відповідальність за нестачу зерна. Крім того, відповідач за первісним позовом наголошує, що ним правомірно на підставі п. 3.1.3, абз. 4 п. 3.1.6., п. 3.2.2, п. 6.9 договору, ч. 1 ст. 21 ЗУ "Про зерно та ринок зерна в Україні" було списано 36005 кг зерна, керуючись умовами Договору, а убуток зерна склав: 0,47 % - за рахунок пониження вологості (19 505 кг); 0,2% від зниження смітної домішки (8 300 кг); 0,056 % за рахунок природного убутку (2 205 кг), та підтверджується актом № Кв000000003-1 від 02.05.2019 р. та актом № Кв000000019 від 30.05.2019 р.; Держаний центр сертифікації та експертизи сільськогосподарської продукції , до якого звернувся позивач, не надав доказів неправомірності дій відповідача щодо списання зерна, а відтак у позивача відсутні підстави для того, щоб під час зберігання продукції, враховувати збільшення обсягу продукції за рахунок вологості та сміттєвої домішки. Таким чином, відповідач за первісним позовом вважає, що в його діях відсутня вина, а позов ТОВ "Торговий будинок "Новаагро" не доведений жодними доказами та не може бути задоволений судом.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази надані до суду, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як вбачається з матеріалів справи правовідносини сторін виникли на підставі, укладеного 17 серпня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий будинок "Новаагро" (позивач за первісним позовом або поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ков`ягівське" (відповідач за первісним позовом або зберігач) було укладено договір складського зберігання № 6, відповідно до умов якого поклажодавець зобов`язався передати, а зберігач прийняти на зберігання сільськогосподарську продукцію, яка йому передасться поклажодавцем, та повернути Поклажодавцеві продукцію в строки і на умовах, передбачених цим договором.
За цим договором Зберігач, окрім послуг за зберігання, за плату надає інші послуги, а саме: при необхідності забезпечення оптимального режиму зберігання продукції послуги щодо доопрацювання, доробітку (сушіння, очищення), фумігації, газації та інші технологічні операції по доведенню якості продукції до рівня, що забезпечує оптимальний режим тривалого зберігання (п. 1.3 договору).
За змістом п. 2.1 договору, на відповідальне зберігання приймаються наступні види сільськогосподарської продукції врожаю 2018 року (надалі Продукція або зерно ) та в наступній кількості: пшениця 4150 тон.
Приймання Продукції за кількістю здійснюється Зберігачем шляхом зважування продукції на вагах Зберігача, а за якістю - шляхом проведення аналізу лабораторією зберігача. Проведення лабораторних випробувань незалежними акредитованими лабораторіями або іншого державного органу або державного підприємства визначеного законодавством України в лабораторії Зберігача здійснюється після укладання додаткової угоди.
На підтвердження приймання продукції або її частини Зберігач видає поклажоданцю складські документи на зерно, відповідно до Наказу по підприємству Зберігача № 39-В від 09.07.2018 року (надалі - Наказ N 39-В ).
Підписанням даного договору поклажодавець підтверджує, що він ознайомлений з текстом Наказу № 39-В та надає згоду на застосування його положень при виконанні даного Договору.
Зерно пшениці приймається згідно ДСТУ 3768:2010 "Пшениця. ТУ.", табл.1. У разі невідповідності граничній нормі якості м`якої пшениці хоча б за одним із показників її переводять у відповідний клас. У разі невідповідності показників кількості і якості клейковини мінімальним вимогам групи А пшеницю переводять у групу Б за умови дотримання вимог до інших показників якості. У разі невідповідності хоча б за одним із показників м`якої пшениці вимогам груп А і Б її переводять у 6 клас.
Зерно пшениці та зерно інших культур, в якому вміст пророслого зерна близький до нормативних обмежень та/або перевищує їх, приймається на зберігання з вологістю не більше 12,0%, смітною домішкою не більше 1,0% з обмеженим терміном зберігання (не більше І місяця). Термін (строк) зберігання зерна може закінчитися достроково при збільшенні в партії пророслого зерна на 0,5%, про що Зберігач повідомляє поклажодавця додатково. Зберігання вищевказаного зерна неможливе у зв`язку з ймовірністю погіршення його якості, про що Зберігач повинен обов`язково повідомній поклажодавця, який зобов`язується виконати умови повідомлення. (пункти 2.2.-2.4. договору).
Відповідно до п. 2.8. договору, разі відмови поклажодавця виконувати зобов`язання, передбачені пунктами 2.З., 2.4, 2.5., 2.6., 2.7. Зберігач має право не приймати продукцію на зберігання та розірвати в односторонньому порядку цей договір, повідомивши письмово поклажодавця про розірвання договору. Дату, з якої договір розривається, зберігач вказує у повідомленні.
Кожна партія зерна, що відпускається, супроводжується посвідченням якості зерна. (п. 3.1.5 договору).
У п. 3.1.6. договору сторонами узгоджено, що після закінчення строку зберігання або після отримання вимоги поклажодавця про повернення, повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, продукцію у стані, передбаченому цим договором складського зберігання, з урахуванням зменшення кількості продукції за рахунок: доопрацювання та сушіння при прийманні; природної втрати при зберіганні; поліпшення якості зерна при виконанні оздоровчих заходів; механічних втрат.
За приписами п.п. 3.2.2.-3.2.3.договору, покладодавець зобов`язався визнавати втрату продукції з урахуванням положень пункту 3.1.6. цього договору, зокрема природну втрату в межах норм при зберіганні, втрату у вазі за рахунок поліпшення якості по засміченості та вологості, враховуючи оздоровчі заходи; своєчасно оплачувати послуги зберігання та сплачувати інші платежі згідно цього договору у строки та у розмірах, вказаних у цьому договорі та рахунках зберігача.
Умови оплати унормовані сторонами у розділі 4 договору, зокрема у п.п. 4.1-4.2 зафіксовано, що оплату послуг зберігача по прийманню, сушінню та підробітку Продукції поклажодавець зобов`язаний здійснити в 15- денний термін з дня доставки продукції зберігачу відповідно до надісланого (переданого) зберігачем поклажодавцю рахунку. Оплата за інші послуги згідно з ним договором здійснюється до проведення видачі або переоформлення продукції не пізніше 15 днів з дня надходження продукції, але у будь-якому разі не рідше одного разу на місяць.
За результатами надання зберігачем поклажодавцю послуг на підставі цього договору сторони щомісячно (або на дату переоформлення чи відвантаження Продукції) підписують акти виконаних робіт. Акти виконаних робіт направляються поклажлдавцю поштою, кур`єрською поштою, врученням безпосередньо представнику поклажодавця, та за згодою поклажодавця в електронному форматі з електронним цифровим підписом.
Якщо продукція не відвантажувалася або не переоформлювалася протягом місяця, поклажодавець зобов`язаний здійснити відповідний платіж не пізніше десятого числа наступного місяця, що йде за місяцем, у якому були надані послуги, відповідно до надісланого (переданого) зберігачем поклажодавцю рахунку.
У п. п. 6.4.,6.5. договору сторони передбачили, що у разі незгоди поклажодавця з результатами лабораторних аналізів зберігача при відвантаженні продукції, за поклажодавцем та зберігачем зберігається право проводити повторний аналіз в ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" для остаточного визначення показників якості за заявкою зацікавленої сторони згідно Наказу № 39-В. Витрати за проведення повторного аналізу відшкодовуються винною стороною. Якість та кількість відвантаженої Продукції у випадку визначення її показників за заявою поклажодавця лабораторією зберігача визначається в місці відвантаження, за бажанням поклажодавця, в присутності представника поклажодавця.
При виникненні спірних питань з якості в місці розвантаження партій зерна комісійний відбір проб проводити в місці розвантаження за участю представників поклажодавця, вантажоодержувача та зберігача, який повинен прибути на протязі 24 годин з моменту отримання повідомлення про понаднормові відхилення показників якості в партії зерна. В разі не досягнення згоди по результатах комісійного визначення показників якості в лабораторії вантажоодержувача, проба, відібрана за участю представників 3-х сторін, опечатується та з актом відбору передається в арбітражну лабораторію: Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції, рішення якого є остаточним. Витрати та збитки відшкодовуються винною стороною.
Представник зберігача, в разі неможливості прибуття в місце розвантаження, повинен письмово (електронним листом) повідомити про це інші зацікавлені сторони.
У розділі 5 договору визначено відповідальність сторін, зокрема, зберігач несе відповідальність за передану йому на зберігання продукцію. У випадку утворення недостачі продукції, яка була прийнята зберігачем на зберігання за цим договором, зберігач відшкодовує поклажодавцю вартість продукції, якої не вистачає, по ціні, що склалася на Українській Аграрній біржі в м. Києві на день відшкодування (п.5.1.), Зберігачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла у період прострочення оплати), нарахованої на несплачену суму за кожен день прострочення. При цьому, нарахування даної пені здійснюється протягом 3 (трьох) років від дня, коли зобов`язання щодо оплати послуг зберігача мало бути виконано. Також, зберігач, має право на відшкодування усіх збитків (реальних, упущеної вигоди та інших) у повному обсязі понад штрафні санкції сторони домовились про збільшення строку позовної давності для стягнення штрафних санкцій до трьох років (п.5.4.) Зберігач не несе відповідальності за втрату (нестачу), псування, пошкодження продукції, якщо це сталося через властивості продукції, про які зберігай, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або через непереборну силу (форс-мажорні обставини) чи випадок (п.5.5)
Пунктом 6.1. договору встановлено, що строк зберігання продукції до 01 травня 2019 року, у разі необхідності зберігання Продукції понад строки, зазначені у цьому пункті Договору, Сторони, за наявності взаємної згоди, укладають додаткову угоду до договору складського зберігання, з вказуванням нового строку зберігання та показниками якості по даним культурам, по яких можливі погіршення в результаті подальшого зберігання продукції.
За доводами позивача за первісним позовом, на виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" як поклажодавець передав на зберігання відповідачу за первісним позовом Товариству з обмеженою відповідальністю "Ков`ягівське" зерно - пшениця м`яка (нестандартна) рік збирання врожаю - 2018, фізична вага - 4 150 000 кг, вага залікова 4 150 000 кг, державний стандарт ДСТУ 3768:2010, вологість - 11,40, зернова домішка 38,9, сміттєва домішка - 1,50; клейковина (кількість) - 22, клейковина (якість) - 73, зараженість не виявлено, білок - 12,4; натура - 731, зберігання - знеособлене, примітка - переоформлення від ТОВ "ТРАЙГОН-ЕКСПЕРТ". Зерновий склад зобов`язався зберігати зерно в строк - 01.05.2019 рок. Продукція передана на підставі складської квитанції на зерно № 110 від 20 серпня 2018 року АЦ № 843282. (т. 1 а.с. 23)
При цьому, при прийманні на зберігання зерна відповідачем за первісним позовом було видано картку № KB 180000002 від 20.08.2018 року аналізу зерна, відповідно до якої відповідач прийняв на зберігання зерно, зокрема у кількості 4 150 000,00 кг із сміттєвою домішкою 1,50 %, вологістю - 11,40 %, проросле - 36,7 %.
У позовні заяві позивач зазначає, що в період з серпня 2018 року по травень 2019 позивачу за первісним позовом було повернуто всього 4 111 990 кг. зерна.
Листом від 30.05.2019 року вих.: № 2805/1, позивач за первісним позовом вимагав повернути зерно із зберігання за Договором у обсязі 38,010 тон із показниками, не гірше, ніж на момент його передачі на зберігання, зокрема - сміттєва домішка - 1,5 %, вологість - 11,4 %.
У відповіді відповідач за первісним позовом, своїм листом № 97 від 03.06.2019 року повідомив, що він відвантажив зерно у повному обсязі, а саме - 4 111 990 кг, а зерно у обсязі 38 010,00 кг було списано відповідно до доданого до листа акту розрахунку № Кв000000019 від 30.05.2019 року, у якому зазначено: списано відходів 3 категорії 8 200 кг.; за рахунок пониження вологості за формулою - 19 505 кг., за рахунок зниження смітної домішки - 8 300 кг., природний убуток - 2 005 кг. Всього було списано 38 010,00 кг.
Позивач за первісним позовом погодився із показниками убутку у масі за рахунок природного убутку у обсязі 2 005 кг., натомість, позивач не погодився із списанням 36005,00 кг та з метою визначення якісних показників звернувся до ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції".
Листом № 2305/02 від 23.05.2019 року та листом № 2305/3 від 23.05.2019 року позивачем за первісним позовом було повідомлено ТОВ "Ков`ягівське" (відповідача) про проведення аналізу зерна та відбору проб (т.1 а.с. 83-85).
За доводами ТОВ "ТБ "Новаагро", вказані вище листи були залишений з боку відповідача за первісним позовом без відповіді та реагування.
Оскільки ТОВ "Ков`ягівське" не відреагував на направлені листи та не направив свого представника для відібрання проб, вказані дії були вчинені в порядку п.6.5 договору (у місці розвантаження протягом 24 годин, протягом отримання повідомлення про відхилення показників якості).
Відповідно до результатів випробувань ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" середній показник вологості у наданих зразках зерна становить - 12,49 %, сміттєвої домішки - 1,81 %. (копії протоколів випробувань т. 1 а.с. 28-72).
Таким чином, враховуючи випробування ДП Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції , позивач за первісним позовом доводить, що якісні показники зерна значно відрізнялись від тих, які було зазначено відповідачем (при передачі на зберігання вологості зерна становить - 11,4 %, сміттєвої домішки - 1,5 %.), та при цьому якість зерна за час зберігання у відповідача за первісним позовом значено погіршилась, а не покращилася.
Таким чином, за доводами позивача, неналежне виконання умов договору з боку зберігача призвело до погіршання якості продукції, а саме збільшено вологість та сміттєві домішки зерна, а відтак враховуючи особливі властивості продукції, зберігач зобов`язаний не лише враховувати природні чи не природні убутки його, а й врахувати збільшення у обсязі за рахунок вологості та сміттєвої домішки та повертати таку продукцію у збільшеному обсязі. На підставі результатів випробувань, які показали підвищення показників вологості та сміттєвої домішки, порівняно із зерном, яке було показниками прийняття на зберігання, та посилаючись на наказ ТОВ "Ков`ягівське" № 39-В від 09.07.2018 року та положення Інструкції про проведення обліку й оформлення операцій з зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 13.10.2008 року № 661, позивач вказує, що при поверненні зі зберігання необхідно здійснити нарахування різниці у масі зерна, яка збільшилась та складає 27 536,87 кг. А відтак поклажодавець не погоджується із втратою зерна та, вказуючи на погіршення якість відвантаженого зберігачем зерна порівняно з якістю прийнятого зерна, що підтверджується висновком незалежної установи, вважає, що відповідач додатково повинен був відвантажити продукції у кількості 27 536,87 кг.
Таким чином, за твердженнями позивача, зберігач допустивши погіршення якісних показників зерна пшениці у первісній кількості 4150 тон, не здійснивши нарахування різниці у масі зерна (27 536,87 кг.) та не повернувши поклажодавцю продукцію у збільшеному розмірі завдав збитки поклажодавцю (позивач за первісним позовом) у розмірі вартості втраченого майна на суму 292 291,29 грн. (62,776 тон - маса недопоставленої пшениці х 4 599,97 грн./тону вартість пшениці сплаченої позивачем за первісним позовом)
Крім того, позивач за первісним позовом вказує, що йому завдані збитки у вигляді упущеної вигоди у сумі 63 543,91 грн., оскільки він розраховував поставити неповернуту зі зберігання пшеницю (62,776 тон) ТОВ "НОВАКОРМ" на підставі Договору поставки № 0801П від 08.01.2019 р., за ціною однієї тони пшениці у сумі 5 600,00 грн.
11.06.2020 позивач за первісним позовом звернувся до відповідача за первісним позовом з вимогою № 1106/1 щодо негайного повернення зерна у кількості 62,776 тон зі зберігання за договором зберігання № 6 від 17.08.2018 р.
Оскільки зберігачем вищевказана вимога не була виконана, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 363715,56 грн, з яких: збитки у розмірі 292 291,29 грн. (вартість втраченого майна), упущена вигода у розмірі 63 543,91 грн., витрати, здійснені на проведення аналізів зерна, прийнятого із зберігання у розмірі 7 880, 36 грн.
Відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що вимоги позивача є безпідставними з огляду на відсутність вини (протиправної поведінки) відповідача за завдані позивачу збитки. Зокрема, відповідач у відзиві повідомляє, що позивач передав на зберігання зерна - пшениці з показниками вологості 11,40%, зернова домішка 38,90%, сміттєва домішка 1,50 %, з високим вмістом пророслого зерна 36,7%, зберігання такої продукції з урахуванням технічних можливостей ТОВ "Ков`ягівське", відповідно до п. 2.4. договору було обмежено строком у один місяць, оскільки в іншому випадку відбудеться природне погіршення його якості. Проте саме позивач за первісним позовом не забрав продукцію зі зберігання, тобто Відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що вимоги позивача є безпідставними з огляду на відсутність вини (протиправної поведінки) відповідача за завдані позивачу збитки. Зокрема, відповідач у відзиві повідомляє, що позивач передав на зберігання зерна - пшениці з показниками вологості 11,40%, зернова домішка 38,90%, сміттєва домішка 1,50 %, з високим вмістом пророслого зерна 36,7%, зберігання такої продукції з урахуванням технічних можливостей ТОВ "Ков`ягівське", відповідно до п. 2.4. договору було обмежено строком у один місяць, оскільки в іншому випадку відбудеться природне погіршення його якості. Проте саме позивач за первісним позовом не забрав продукцію зі зберігання, тобто останнім не були вчинені належні дії для запобігання виникненню збитків. останнім не були вчинені належні дії для запобігання виникненню збитків.
За доводами відповідача за первісним позовом, він неодноразово звертався до покладодавця з відповідними листами, в яких повідомляв ТОВ "ТБ "Новаагро" про необхідність забрати продукцію та ймовірність подальшого погіршання якості зерна.
Таким чином, за переконаннями відповідача за первісним позовом, позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження наявності вини ТОВ "Ков`ягівське" та доказів понесення позивачем збитків у вказаному у позовній заяві розмірі внаслідок неналежного виконання договірних зобов`язань відповідачем за первісним позовом, а тому просить суд відмовити у задоволенні первісних позовних вимог повністю.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав первісних позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Нормами частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов`язків, якими зокрема є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором зберігання.
Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Правовідносини між власниками зерна та суб`єктами зберігання зерна регулюються нормами глави 66 Цивільного кодексу України, Законом України "Про зерно та ринок зерна в Україні".
Статтею 955 Цивільного кодексу України унормовано, що положення параграфа 1 глави 66 Цивільного кодексу України застосовуються до окремих видів зберігання, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про окремі види зберігання або законом.
Відповідно до статті 957 Цивільного кодексу України за договором складського зберігання товарний склад зобов`язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.
Згідно з пунктами 10, 24 статті 1 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" зберігання зерна - це комплекс заходів, що включають приймання доробку, зберігання і відвантаження зерна; складські документи на зерно - це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов`язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.
Відповідно до ст. 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" встановлено наступний порядок щодо зберігання зерна, а саме: Зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах. При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов`язаний здійснити аналіз його якості. Зерновий склад зобов`язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання. Видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи. Кожна із сторін договору складського зберігання зерна при відвантаженні зерна має право вимагати перевірки його якості. Витрати, пов`язані із проведенням аналізу його якості, несе сторона, що зажадала його перевірки.
Як встановлено судом, згідно складської квитанції на зерно № 110 (АЦ №843282) від 20.08.2018, позивач за первісним позовом передав шляхом переоформлення від ТОВ "Трайгон-Експорт" відповідачу за первісним позовом на зберігання пшеницю м`яку (нестандартну) рік збирання врожаю 2018 у кількості 4150000 кг
Приймаючи від позивача вищезазначене зерно пшениці, відповідачем було встановлено його відповідність держаним стандартам ДСТУ 3768:2010 та визначено, що його вологість становить - 11,40; зернова домішка - 38,9; сміттєва домішка - 1,50, клейковина (кількість) - 22; клейковина (якість) - 73; зараженість - не виявлено.
Статтею 942 Цивільного кодексу України унормовано, що зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.
Відповідач за первісним позовом вказує, що він листом № 138 від 16.10.2018 звертався до позивача (поклажодавця) з повідомленням та посиланням на п. 2.4 договору щодо скороченого терміну зберігання пророслого зерна, запропоновано терміново у строк до 01.11.2018 року забрати зерно та повідомлено про зняття з себе зобов`язання у поверненні зерна з кількісно-якісними показниками згідно умов договору та аналізної картки ф. 47 №КВ 180000002 від 20.08.2018 р. За твердженнями відповідача за первісним позовом вказаний лист було направлено на електронну адресу позивача за первісним позовом.
Суд вказані твердження не приймає до уваги, оскільки: по-перше, до матеріалів справи не надано належних доказів отримання вказаного листа поклажодавцем, а по-друге, у зв`язку з тим, що зберігачем не дотримано порядку обумовленого у договору щодо дій у разі відмови поклажодавця виконувати зобов`язання, передбачені, зокрема, п. 2.4 договору. Так, у п. 2.8 договору сторонами узгоджено, що у разі відмови поклажодавця виконувати зобов`язання, передбачені пунктами 2.З., 2.4, 2.5., 2.6., 2.7. зберігач має право не приймати продукцію на зберігання та розірвати в односторонньому порядку цей договір, повідомивши письмово поклажодавця про розірвання договору. Дату, з якої договір розривається, зберігач вказує у повідомленні. Товариством з обмеженою відповідальністю "Ков`ягівське" відповідні дії вчинені не були та він не використав надане йому право, а відтак зобов`язаний виконувати зобов`язання покладені на нього за чинним договором зберігання.
В свою чергу, поклажодавець, після повернення зерна та повідомлення зберігача, що зерно у обсязі 38010 кг було списано, не погодився із списанням 36005,00 кг. зерна та з метою визначення якісних показників звернувся до визначеного Договором (п. 6.4) органу - ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції".
Листом № 2305/02 від 23.05.2019 року та листом № 2305/3 від 23.05.2019 року позивачем було повідомлено відповідача відповідно до умов договору про проведення аналізу зерна та відбору проб (т. 1 а.с. 83-85).
Згідно з підпунктом 2.6. пункту 2 Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 13.10.2008 № 661 (чинна на момент виникнення спірних правовідносин) ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" є головним з питань арбітражних випробувань з визначення показників якості зерна, продуктів його переробки для підприємств і організацій усіх форм власності. Рішення Державного центру сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції є остаточним.
Як встановлено судом, ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" було проведено випробування пшениці, про що складено протоколи випробувань (т. 1 а.с. 28-72).
Відповідно до результатів випробувань ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" середній показник вологості у наданих зразках зерна становить - 12,49 %, сміттєвої домішки - 1,81 %.
Матеріалами справи підтверджено, що зберігач був належним чином повідомлений про факт здійснення відбору зразків пшениці, проте останній не з`явився на виклик, що спростовує твердження відповідача за первісним позовом про порушення порядку при відборі проб зерна, а саме відсутності у складі комісії представників Зернового складу.
Таким чином, суд визнає, що до матеріалів справи додані достатні доказ того, що після повернення продукції зі зберігання якісні показники продукції погіршились (збільшився показник вологості та сміттєвої домішки)
За приписами ч. 1 та 2 ст. 949 Цивільного кодексу України, зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.
Згідно з ч. ч. 1 та 3 ст. 950 Цивільного кодексу України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.
Частиною 1статті 33 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" визначено, що за втрату, нестачу чи пошкодження зерна, прийнятого на зберігання, зерновий склад несе відповідальність на підставах, передбачених законодавством.
У ст. 951 Цивільного кодексу України визначено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.
Відповідно до статті 34 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", збитки, завдані поклажодавцеві втратою, нестачею чи пошкодженням зерна, відшкодовуються зерновим складом: за втрату та нестачу зерна - у розмірі вартості втраченого або такого, що його не вистачає, зерна; за пошкодження зерна - у розмірі суми, на яку знизилася його вартість. У разі, коли внаслідок пошкодження якість зерна змінилася настільки, що воно не може бути використано за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від нього і зажадати від зернового складу відшкодування вартості цього зерна.
Згідно з нормами ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.
Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Частиною 1 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено обов`язок учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 Господарського кодексу України).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди (п. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Окрім того, згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Тобто, чинне законодавство виходить з принципу презумпції вини особи, яка допустила порушення зобов`язання.
Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
З аналізу наведених правових норм випливає, що для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки з заподіяними збитками. В свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) зменшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "Ков`ягівське" в порушення умов договору складського зберігання зерна № 6 від 17.08.2018, вимог Цивільного кодексу України та Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" було допущено погіршення якісних показників зерна пшениці 2018 року врожаю у кількості 4150000 тонн, яке належало на праві власності ТОВ "Торговий будинок "Новаагро".
Відповідно до Наказу ТОВ "Ков`ягівське" № 39-В від 09.07.2018 року , у зв`язку із втратою чинності Інструкції про проведення обліку й оформлення операцій з зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 13.10.2008 року № 661 та з метою встановлення порядку ведення обліку й оформлення операцій із зерном на підприємстві встановлено обов`язок застосовувати порядок, який містився у інструкції у своїй діяльності.
У відповідності до її положень Інструкції № 661, як убуток маси зерна, так і нарахування різниці у масі зерна від збільшення вологості чи сміттєвої домішки повинен розраховуватись з метою визначення остаточної маси продукції.
Тобто, враховуючи особливі властивості продукції, зберігач зобов`язаний не лише враховувати природні чи не природні убутки його, а й збільшення у обсязі за рахунок вологості та сміттєвої домішки.
Так, якщо протягом зберігання у зерна підвищився показник вологості, маса та обсяг такого зерна збільшується, і повертати зерно з підвищеними показниками вологості та сміттєвої домішки необхідно у збільшеному обсязі.
Відповідно до пункту 1.16. Інструкції у разі, якщо за окремою партією зерна встановлено підвищення вологості чи збільшення кількості смітної домішки, комісія із зачистки складу детально перевіряє причини зміни якості, дає висновок про причетність матеріально відповідальної особи до погіршення якості та відсутності відповідного лишку. При відсутності лишку або якщо він менший, ніж повинен бути в результаті погіршення якості, нарахування різниці в масі проводиться у разі, якщо погіршення якості призводить до збільшення маси за рахунок зволоження або підмішування стороннього сміття чи зерна інших культур, віднесених за ГОСТ, ДСТУ до смітної домішки.
Таким чином, на підставі вищезазначеного порядку та результатів випробувань, які показали підвищення показників вологості та сміттєвої домішки, порівняно із зерном, яке було прийнято на зберігання, суд погоджується з твердженнями позивача за первісним позовом, про необхідність та правомірність здійснення нарахування різниці у масі зерна, у зв`язку із зміною якісних показників зерна, яка складає 27 536,87 кг.
Враховуючи вищевикладене суд визнає, що відповідач за первісним позовом порушив умови договору зберігання № 6, не забезпечив належні умови зберігання продукції та не повернув поклажодавцю продукцію у загальному обсязі 63 541,87 кг.
Відтак, враховуючи результати проведених випробувань та з огляду на положення ч. 2 ст. 34 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" та ч. 2 ст. 951 Цивільного кодексу України, відповідач, який не забезпечив належну схоронності зерна, зобов`язаний відшкодувати його вартість.
Як вбачається з матеріалів справи, спірне зерно, передане на зберігання відповідачу за первісним позовом було попередньо придбане позивачем за первісним позовом у ТОВ "ТРАЙГОН ЕКСПОРТ" у обсязі 4 150 000.00 кг за ціною 19 089 983,40 грн., що підтверджується складською квитанцією на зерно № ПО від 20 серпня 2018 року АЦ № 843282 та видатковою накладною № ТЕк00000391 від 20.08.2018 року. Тобто вартість 1 тони цього зерна складає 4 599,97 грн.
Таким чином, з урахуванням кількості переданого (повернутого) до ТОВ "Торговий будинок "Новаагро" зерна у розмірі 4111990 кг, правомірності повернення зерна у збільшеному розмірі за рахунок погіршення якісних показників зерна протягом дії договору зберігання (4175531,87 кг), позивачу було завдано збитки у розмірі 292 291,29 грн. (63,54187 т. * 4 599,97 грн./тонну), які підлягають стягненню з ТОВ "Ков`ягівське".
Що стосується заявлених до стягнення збитків в вигляді упущеної вигоди у розмірі 63543,91 грн., суд зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що 08 січня 2019 року між Позивачем (постачальником за договором поставки) та ТОВ НОВАКОРМ" (покупцем за договором поставки) було укладено Договір поставки № 0801П (т.1 а.с.203-208).
Відповідно до пункту 1.1. Договору поставки позивач зобов`язався поставити товар у обсязі передбаченому специфікацією до договору поставки.
15 травня 2019 року позивач та ТОВ "НОВАКОРМ" підписали Специфікацію № 7 до Договору поставки, відповідно до якої позивач зобов`язався поставити 350 тон пшениці загальною вартістю 1 960 000,00 грн. у строк до 10.06.2019 року. Вартість однієї тони пшениці склала 5 600,00 грн.
Протягом 16-17 травня 2019 року позивачем було поставлено товару за договором поставки у загальному обсязі 303,02 тони на загальну суму 1 696 913,00 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № 6 від 16.05.2019 року, № 7 від 17.05.2019 року, № 2 від 18.05.2019 року.
Натомість, Позивач наголошує, що не виконав умови договору поставки у повному обсязі, оскільки ТОВ "Ков`ягівське" не повернув зі зберігання продукцію на яку він розраховував у загальному обсязі 36,005 т. та при цьому, позивач також мав можливість продати за договором поставки також 27,537 т., на які правомірна розраховував у зв`язку із погіршенням якості зерна за час зберігання за ціною за ціною 5 600,00 грн. за одну тону. Сума упущеної вигоди визначається ТОВ "ТБ "Новаагро" наступним чином: вартість однієї тони пшениці за договором поставки 5600,00 грн/тону перемножена на обсяг непоставленого у зв`язку із порушенням ТОВ "Ков`ягівське" зобов`язань за договором зерна 63,542 тони на суму 355 835,20 грн. та відняти вартість, за якою позивач придбав це зерно 292 291,29 грн. і отримано 63 543,91 грн.
Крім того, на виконання умов договору складського зберігання № 6 (п. 6.4-6.5 договору) усі витрати за проведення аналізу Державного центру сертифікації відшкодовуються винною стороною.
Із доданих до позовної заяви доказів, зокрема, копій протоколів випробувань вбачається, що якісні показники зерна не відповідають показникам, які вказані позивачем, та які були визначені останнім при прийманні зерна на зберігання.
Таким чином, внаслідок винних дій Відповідача Позивач вимушений був нести трати на проведення експертизи, які відповідно до платіжних доручень склали 7 880, 36 грн. (т.1 а.с. 200-202).
Враховуючи правовідносини, що склались між сторонами та встановлені судом, вказані вимоги ТОВ "ТБ "Новаагро" про стягнення збитків в вигляді упущеної вигоди у розмірі 63543,91 грн. та витрат на проведення експертизи визнаються у розмірі 7880,36 грн. визнаються судом обґрунтованими, доведеними належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.
Судовий збір у розмірі 5455,73 грн., відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду первісного позову покладається судом на відповідача за первісним позовом.
Розглянувши зустрічні позовні вимоги суд приходить до висновку про задоволення зустрічного позову, виходячи з наступного.
Предметом зустрічного позову є вимога ТОВ "Ков`ягівське" (позивач за зустрічним позовом) про стягнення з ТОВ "ТБ "Новаагро" (відповідача за зустрічним позовом) заборгованості в розмірі 125660,09 грн. за надані послуги зберігання, оскільки поклажодавцем взяті на себе зобов`язання щодо оплати наданих послуг виконувались з порушенням строків вчинення оплат.
Як вже встановлено судом правовідносини між сторонами щодо зберігання пшениці у кількості 4150 тон виникли на підставі договору складського зберігання № 6 від 17 серпня 2018 року, за яким зберігач (позивач за зустрічним позовом) зобов`язується за плату прийняти на зберігання сільськогосподарську продукцію, яка йому передається на зберігання поклажодавцем (відповідачем за зустрічним позовом) та повернути продукцію в строки і на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 3.1. договору, поклажодавець зобов`язався своєчасно оплачувати послуги зберігача та сплачувати інші платежі згідно цього договору у строки та у розмірах, вказаних у цьому договорі та рахунках зберігача.
Згідно абз.З п.4.1. договору, за результатами надання Відповідачем Позивачеві послуг на підставі цього договору сторони щомісячно (або на дату переоформлення чи відвантаження продукції) підписують акти виконаних робіт.
Порядок взаєморозрахунків сторонами узгоджений у розділі 4 даного договору. Зокрема, відповідно до п.п 4.1, 4.2. договору, оплата послуг зберігача здійснюється у гривнях України шляхом перерахування поклажодавцем безготівкових коштів на поточний рахунок зберігача. Підставою для оплати послуг за цим договором с положення цього договору та рахунок на оплату послуг зберігача поклажодавцем. Оплату послуг зберігача по прийманню, сушінню та підробітку продукції поклажодавець зобов`язаний здійснити в 15- денний термін з дня доставки продукції Зберігачу відповідно до надісланого (переданого) зберігачем поклажодавцю рахунку. Оплата за інші послуги згідно з ним договором здійснюється до проведення видачі або переоформлення продукції не пізніше 15 днів з дня надходження продукції, але у будь-якому разі не рідше одного разу на місяць. За результатами надання зберігачем поклажодавцю послуг на підставі цього договору Сторони щомісячно (або на дату переоформлення чи відвантаження Продукції) підписують акти виконаних робіт. Акти виконаних робіт направляються поклажлдавцю поштою, кур`єрською поштою, врученням безпосередньо представнику поклажодавця, та за згодою поклажодавця в електронному форматі з електронним цифровим підписом. Якщо продукція не відвантажувалася або не переоформлювалася протягом місяця, поклажодавець зобов`язаний здійснити відповідний платіж не пізніше десятого числа наступного місяця, що йде за місяцем, у якому були надані послуги, відповідно до надісланого (переданого) зберігачем поклажодавцю рахунку.
Сторонами не оспорювалась правомірність зазначеного договору, а тому в силу встановленої ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, цей договір про надання охоронних послуг є дійсним, а його положення беруться судом до уваги при розгляді спору.
Звертаючись із даним зустрічним позовом до суду, зберігач зазначає, що на виконання умов договору зберігання відповідачу за зустрічним позовом було надано послуги зберігання, що підтверджується наступними актами здачі-приймання робіт (надання послуг):
- акт № 136 від 31.08.18 на суму 92292,72 з кінцевим терміном оплати 10.09.2018 р. та фактичною оплатою 08-10-2018;
- акт № 160 від 30.09.18 на суму 268921,02 з кінцевим терміном оплати 10.10.2018р. та фактичною оплатою 24-10-2018 та 20-11-2018;
- акт № 493 від 31.10.18 на суму 234369,54 з кінцевим терміном оплати 10.11.2018р. та фактичною оплатою 20-12-2018 та 16-01-2019;
- акт № 219 від 30.11.18 на суму 246013,56 з кінцевим терміном оплати 10.12.2018р. та фактичною оплатою 16-01-2019;
- акт № 235 від 31.12.18 на суму 142546,70 з кінцевим терміном оплати 10.01.2019р. та фактичною оплатою 23-05-2019;
- акт № 11 від 31.01.19 на суму 151181,56 з кінцевим терміном оплати 10.02.2019р. та фактичною оплатою 23-05-2019;
- акт № 28 від 28.02.19 на суму 159204,91 з кінцевим терміном оплати 10.03.2019р. та фактичною оплатою 23-05-2019;
- акт № 59 від 31.03.19 на суму 137223,38 з кінцевим терміном оплати 10.04.2019р. та фактичною оплатою 23-05-2019;
- акт № 82 від 30.04.19 на суму 108503,96 з кінцевим терміном оплати 10.05.2019р. та фактичною оплатою 23-05-2019;
- акт № 98 від 30.05.19 на суму 361883,23 з кінцевим терміном оплати 10.06.2019р. та фактичною оплатою 30-05-2019.
При цьому, акти здачі-приймання за послуги підписані сторонами, тобто надання позивачем за зустрічним позовом послуг зберігання відповідачем за зустрічним позовом у вище визначений періоди не заперечується.
Проте оплата наданих послуги здійснена з порушенням строків узгоджених сторонами у п. 4.2. договору
У зв`язку з простроченням відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасної оплати наданих послуг зберігання, позивачем за зустрічним позовом нараховано до стягнення з поклажодавця (ТОВ "Торговий будинок "Новаагро") пеню у розмірі 82171,65 грн., 3% річних у розмірі 6888,62 грн. та інфляційні втрати у розмірі 36599,82 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав зустрічний позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
На підставі договору складського зберігання № 6 від 17 серпня 2018 між сторонами виникли відносини з надання послуг, за якими позивач за зустрічним позовом зобов`язався, зокрема, за плату прийняти на зберігання сільськогосподарську продукцію, яка йому передається на зберігання та повернути продукцію в строки і на умовах, передбачених договором, а відповідач за зустрічним позовом зобов`язався, зокрема, своєчасно оплатити надані послуги зберігання.
Відповідно до приписів статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Таким чином, враховуючи положення договору щодо порядку оплати наданих послуг, узгодженого стонами у розділі 4 договору, та керуючись приписами ст. 612 ЦК України, суд визнає факт того, що відповідач здійснювач чергові оплати наданих послуг з простроченням взятого на себе обов`язку.
Факт надання позивачем за зустрічним позовом визначених умовами договору послуг та факт порушення зобов`язань в частині своєчасної оплати наданих послуг підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем за зустрічним позовом.
Статтями 216-218 ГК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема, є господарські санкції.
Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.
У розумінні частин 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання.
Згідно п. 5.4. договору, у разі прострочення (затримання) здійснення поклажодавцем оплати послуг зберігача за цим договором, поклажодавець сплачує зберігачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла у період прострочення оплати), нарахованої на несплачену суму за кожний день прострочення.
У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Суд перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання такого зобов`язання, вважає, що зустрічні позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 82171,65 грн. правомірно заявлені та є такими, що підлягають задоволенню повністю.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.
Суд, перевіривши розрахунок позивача за зустрічним позовом, період нарахування останнім вказаної суми 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому зустрічні позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ "ТБ "Новаагро" за зустрічним позовом 3% річних у розмірі 6888,62 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 36599,82 грн. є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи в частині стягнення з відповідача за зустрічним позовом пені, штрафу та нарахувань здійснених позивачем в порядку приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України і такими, що підлягають задоволенню.
Судовий збір у розмірі 2102,00 грн., відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду зустрічного позову покладається судом на відповідача за зустрічним позовом.
Згідно ч. 11 ст. 238 ГПК України, у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.
Суд вважає за необхідне провести зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають стягненню за первісним та зустрічним позовах, та стягнути різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.
Керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 80, 86, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Первісний позов ТОВ "Торговий будинок "Новаагро" про стягнення 363715,56 грн. задовольнити повністю.
2. Зустрічний позов ТОВ "Ков`ягівське" про стягнення 125 660,09 грн. задовольнити повністю.
3. Провести зустрічне зарахування грошових сум та судових витрат, що підлягають стягненню за первісним і зустрічним позовами.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ков`ягівське" (63021, Харківська обл., Валківський район, смт. Ков`яги, вул. Заводська, буд. 11; ідент. код 05521620) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" (61002, Харківська обл., м. Харків, вул. Чернишевська, 66; ідент. код 39820081) 238055,47 грн. збитків та 3353,73 грн. судового збору.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).
Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення та з урахуванням п.17.5 розділу ХІ "Перехідних положень" ГПК України та п. 4 розділ Х "Прикінцеві положення" ГПК України.
Повне рішення складено "22" червня 2020 р.
Суддя М.І. Шатерніков
Суд | Господарський суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 10.06.2020 |
Оприлюднено | 25.06.2020 |
Номер документу | 90024866 |
Судочинство | Господарське |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні