Постанова

від 24.06.2020 по справі 904/9896/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 904/9896/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Савінкової Ю.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "УкрСиббанк"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20 лютого 2020 року (головуючий - Березкіна О. В., Іванова О. Г., Широкобокова Л. П.) у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Є&Т",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1. ОСОБА_1 , 2. ОСОБА_2 ,

про звернення стягнення на предмет іпотеки

Відповідно до статті 216 ГПК України в судовому засіданні 17.06.2020 було оголошено перерву до 24.06.2020.

(за участю представників: позивача - Кочін Г.І., Мандик В.А., третьої особи - 1 - Дробот А.В. (після перерви не з`явився)

Історія справи

Фактичні обставини, встановлені судами

1. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2007 у справі № 39/349/07 визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Є&Т" (далі - ТОВ "Є&Т", відповідач) право власності на об`єкт нерухомого майна: універмаг „Промтоварний" (перша черга) загальною площею 1152,1 кв.м. (літ. Р-2); -надбудова (котельна) (літ. над Р-2), ганки - літ. р1,р2,р3 у м. Дніпропетровську по вул. Героїв Громадянської війни, 21.

2. На підставі договору іпотеки від 04.12.2007 №11257557000/1 ТОВ "Є&Т" (позичальник) передало вказане нерухоме майно в іпотеку Акціонерному комерційному інноваційному банку "УкрСиббанк" (правонаступник - Акціонерне товариство "УкрСиббанк", далі - АТ "УкрСиббанк", позивач, банк) у забезпечення виконання власних зобов`язань за кредитним договором від 04.12.2007 №11257557000. За умовами договору іпотеки предмет іпотеки складається з: універмагу "Промтоварний" з надбудовою, ганку з пандусом (літ. Р-2, над Р-2, р,р1,р2,р3), навісів (В,Х,Ц,Ш), кіосків (тимчасові) (С,Т,Ф,Ч,Я,2А,2Б,2В,2Г,2Д,2Г,2К,2Л,2М,2Н,2О,2Р,2С), торговельного павільйону (тимчасовий), трансформаторної підстанції (тимчасова), кафе (тимчасова), туалету (тимчасовий).

3. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2007 у справі № 39/349-07 скасовано, в задоволенні позову ТОВ "Є&Т" про визнання права власності на майно відмовлено.

4. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 19.09.2016 у справі №199/5888/16-ц визнано за ОСОБА_3 право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: будівлі магазинів літ. "Т-1" загальною площею 110,9 кв.м., літ. "Т1-1" загальною площею 139,0 кв.м.; споруду літ. "В".

5. 19.10.2016 між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (покупці) укладений договір купівлі-продажу будівель та споруд підприємства торгівлі за адресою: АДРЕСА_1 Нерухоме майно, що відчужується за цим договором, належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу від 17.03.2014 і рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 19.09.2016 у справі №199/5888/16-ц, зареєстровано в реєстрі за №309477112101 та має наступний опис: будівля підприємства торгівлі літ. 2Т-3 (друга черга) трьохповерхова з підвалом літ. ПД, надбудовами літ. 2Т2-1, 2ТЗ-1, 2Т1-4, ганками літ. 2т, 2т1, т.2т2, 2тЗ,.2т4, 2т7, приямок літ. 2т5, входом в ПД літ.2т6, загальною площею 2223,5кв.м., поз. І - замощення; будівля магазину Т-1, загальною площею 110,9кв.м.; будівля магазину Т1-1 загальною площею 139,0 кв.м.; споруда літ.В.

6. Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.03.2017 у справі №904/4453/15 задоволено позов АТ "УкрСиббанк", стягнуто з ТОВ "Є&Т" на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 04.12.2007 №11257557000 в загальній сумі 2 672 718,47 грн.

Короткий зміст позовних вимог

7. У листопаді 2017 року АТ "УкрСиббанк" звернулося з позовом до ТОВ "Є&Т" про: звернення стягнення на предмет іпотеки - будівлю підприємства торгівлі, 2Т-3 (друга черга), трьохповерхову, з підвалом літ. ПД, з надбудовами літ. 2Т2-1, літ. 2Т3-1, літ2Т1-4, ганками літ.2т, літ2т1, літ.2т2, літ.2т3, літ.2т4, літ.2т7, приямок літ.2т5, входом в ПД2т6, загальною площею 2 223,5 кв.м. (складові частини об`єкта: магазин, Т-1, загальною площею 110,9 кв.м.; магазин Т1-1, загальною площею 139,0 кв.м.; споруда літ.В) що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, перебуває у власності відповідача та передано в іпотеку на підставі договору іпотеки від 04.12.2007 №11257557000/1; установлення способу реалізації вищевказаного нерухомого майна - в межах процедури виконавчого провадження з визначенням початкової вартості за рішенням суду.

8. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов`язань за кредитним договором в частині сплати кредитного боргу, що підтверджується судовим рішенням. Проте після укладення іпотечного договору відповідач самовільно здійснив реконструкцію предмета іпотеки, що призвело до зміни його технічних характеристик та майно відчужено на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Оскільки правочини з відчуження іпотечного майна без згоди іпотекодержателя є недійсними в силу статті 12 Закону України "Про іпотеку", тобто нікчемними, то внаслідок їх укладення треті особи не набули речових прав на іпотечне майно. У зв`язку з чим позивач має право на задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, який внаслідок нікчемності правочинів про відчуження цього майна не вибував із власності відповідача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

9. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26 березня 2018 року позов задоволений. У рахунок погашення заборгованості відповідача за генеральним кредитним договором від 04.12.2007 №11257557000 на загальну суму за основним боргом та процентами у розмірі 564 217,38 доларів США, 3 090 792,52 грн., пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів у розмірі 1 181 776,83 грн., звернуто стягнення на майно - будівлю підприємства торгівлі, 2Т-3 (друга черга), трьохповерхову, з підвалом літ. ПД з надбудовами літ. 2Т2-1, літ. 2Т3-1, літ2Т1-4, ганками літ.2т, літ2т1, літ.2т2, літ.2т3, літ.2т4, літ.2т7, приямок літ.2т5, входом в ПД2т6, загальною площею 2 223,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ТОВ "Є&Т". Складові частини об`єкта: магазин, Т-1, загальною площею 110,9 кв.м, опис: 1,2,3,4- торгівельні зали; магазин Т`-1, загальною площею 139,0 кв.м, опис 1,3, 4,5 -торгівельні зали; 2-туалет; споруда, В; замощення, І, будівля є предметом іпотеки за договором іпотеки №11257557000/1 від 04.12.2007. Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів у відповідності до Закону України "Про іпотеку" за початковою ціною 6 741 750 грн.

10 . Суд першої інстанції констатував наявність у позивача права на задоволення грошових вимог до відповідача за рахунок предмета іпотеки внаслідок невиконання останнім кредитних зобов`язань. Оскільки відповідач без згоди позивача, як іпотекодержателя, здійснив реконструкцію предмета іпотеки та новий змінений об`єкт утворений з прив`язкою до вже існуючої забудови, то на реконструйоване майно поширюється дія іпотеки. Враховуючи нікчемність договору про відчуження предмета іпотеки, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не набули права власності на це майно, а таке речове право збереглося у відповідача.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

11. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20 лютого 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано, у позові відмовлено.

12. За наслідками дослідження змісту проведеної у справі на стадії апеляційного перегляду судової будівельно-технічної експертизи суд апеляційної інстанції встановив, що нерухоме майно, передане відповідачем в іпотеку за договором від 04.12.2007 №11257557000/1, та нерухоме майно, право власності на яке набуто ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 19.10.2016, є двома окремими не пов`язаними між собою об`єктами нерухомості. У зв`язку з чим на належне ОСОБА_2 та ОСОБА_1 нерухоме майно, яке є предметом заявлених у даній справі позовних вимог, не поширюються положення статті 23 Закону України "Про іпотеку". Крім того, суд апеляційної інстанції врахував обставину скасування судового рішення у справі № 39/349-07, на підставі якого відповідачем було набуто право власності на предмет іпотеки за договором 04.12.2007 №11257557000/1.

12.1 . Апеляційний суд також зауважив, що, звернувши стягнення на майно, власниками якого на момент подання позову є треті особи, суд першої інстанції не врахував, що саме вони повинні бути належними відповідачами у справі, проте вимог до них позивач не заявляв, а визначив їх процесуальний статус в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та касаційне провадження

13 . Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Ухвалою Верховного Суду від 28.04.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

Аргументи учасників справи

Доводи позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено), які є підставою для касаційного розгляду

14. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 5, 6, 12, 23 Закону України "Про іпотеку" внаслідок неврахування висновків Верховного Суду у справах №№ 910/15584/16, 301/660/16-ц, 902/1414/13, 3/27/5022-316/2012, 924/1039/16, суть яких зводиться до того, що якщо іпотекодавцем предмет іпотеки було реконструйовано, добудовано, перебудовано або щодо нього було проведено самочинне будівництво, такі об`єкти нерухомості вважаються предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору, на які може бути звернуто стягнення в рахунок погашення кредитного боргу. Новим же об`єктом нерухомості, відмінним від предмета іпотеки, може вважатися тільки той, що створений без прив`язки до вже існуючого об`єкта нерухомого майна (переданого в іпотеку), без використання його складових структурних елементів. При цьому правочин щодо відчуження предмета іпотеки без згоди іпотекодавця є нікчемним, а отже не створює жодних правових наслідків окрім тих, що пов`язані з його недійсністю.

15 . Наявні у справі докази на переконання скаржника свідчать про те, що зміна характеристик іпотечного майна є наслідком самочинно проведеної відповідачем реконструкції, натомість висновок суду апеляційної інстанції про те, що спірний об`єкт є новоствореним окремим майном, без прив`язки до вже існуючого предмета іпотеки, базується виключно на висновку судової експертизи, яка проведена з порушенням процесуального законодавства.

Заяви з процесуальних питань

16 . 23.06.2020 до Верховного Суду надійшло засвідчене електронним цифровим підписом клопотання від ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, мотивоване запровадженням а Україні карантину, погіршенням епідеміологічної ситуації та ускладненням міжміського сполучення.

17. Суд звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

18 . У свою чергу постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією. Зокрема, дозволено: з 22.05.2020 регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25.05.2020 перевезення пасажирів метрополітенами.

19 . Крім того, згідно з частиною 4 статті 197 Господарського процесуального кодексу України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 30.03.2020 №540-ІХ) під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

20. На виконання Закону України від 30.03.2020 №540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" та відповідно до пункту 10 частини 1 статті 152, частини 5 статті 153 Закону України "Про судоустрій і статус судів" Державна судова адміністрація України наказом від 08.04.2020 №169 затвердила Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду. Проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду може бути здійснено за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

21 . Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав, у тому числі внаслідок наявності технічної можливості дистанційної участі представників в судовому засіданні.

22. Крім того, Верховний Суд зауважує, що судове засідання 24.06.2020 продовжується після перерви, оголошеної 17.06.2020. В судовому засіданні 17.06.2020 приймав участь уповноважений представник ОСОБА_1 адвокат Дробот А.В., який мав можливість висловити свої доводи та міркування з приводу поданої касаційної скарги, а отже реалізував відповідні процесуальні права учасника справи, а явка представників в судове засідання 24.06.2020 обов`язковою не визнавалась.

23 . Відтак колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.

Позиція Верховного Суду

24. Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції (рівно як і суд першої інстанції, проте з протилежним висновком по суті спору) головним для вирішення спору визначив питання чи є нерухоме майно, що набуто у власність третіми особами та є предметом позовних вимог банку у даній справі таким, що створено внаслідок реконструкції майна, переданого відповідачем в іпотеку за договором від 04.12.2007 №11257557000/1.

25 . У той же час апеляційний господарський суд, вирішуючи по суті позов, заявлений АТ "УкрСиббанк" до ТОВ "Є&Т", як іпотекодавця, не звернув уваги на таке.

26. Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання.

27. При цьому згідно з частинами 1, 2 статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

27.1. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

28 . Відтак іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.

29. Отже, у разі вибуття заставного майна з власності іпотекодавця, законодавством встановлено механізм захисту прав іпотекодержателя шляхом перенесення всіх прав та обов`язків іпотекодавця на особу, до якої перейшло право власності на майно. У такому випадку у разі невиконання позичальником своїх кредитних зобов`язань іпотекодержатель в силу частини 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку" має право задовольнити свої вимоги за рахунок іпотечного майна шляхом заявлення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки до особи, яка є власником іпотечного майна на момент заявлення таких вимог.

30. Правові висновки про те, що у разі відчуження іпотечного майна вимога іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки має бути заявлена до особи, яка є власником такого майна на момент подання позову, є усталеними у судовій практиці Верховного Суду (постанови від 07.05.2019 у справі № 926/3371/17, від 23.01.2020 у справі № 916/2558/18, від 18.04.2019 у справі № 15/5009/1800/11, від 05.05.2020 у справі № 161/6253/15-ц), проте не були враховані судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови.

31. Так, за змістом заявлених АТ "УкрСиббанк" позовних вимог нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за договором від 04.12.2007 №11257557000/1, було відчужено іпотекодавцем, внаслідок чого набуто ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 19.10.2016, а відмінність технічних характеристик спірного майна є наслідком самовільно здійсненої іпотекодавцем реконструкції. Проте не зважаючи на визначені позивачем підстави позову, вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки заявлена ним до первісного іпотекодавця, а не до осіб, які є власниками майна, визначеного в якості предмету позовних вимог.

32 . Верховний Суд зазначає, що визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (подібні висновки, які є загальним алгоритмом судового розгляду спору, викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц; від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц; від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц; від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц та № 372/51/16-ц, від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17).

33 . Відповідно до статті 21 ГПК України (у редакції, чинній на момент звернення з позовом) сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач. Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

34 . Статтями 23, 24 ГПК України (у редакції, чинній на момент звернення з позовом) було передбачено, що позов може бути подано кількома позивачами чи до кількох відповідачів. Кожний із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони виступає в судовому процесі самостійно. Господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

35. Нова редакція ГПК України від 15.12.2017 (чинна на момент прийняття судових рішень у дані справі) також передбачає порядок та умови участі у справі кількох відповідачів, залучення до участі у справі співвідповідача та заміну неналежного відповідача (статті 47, 48 ГПК України). У той же час положення статті 48 ГПК України у названій редакції дозволяють суду залучити до участі у справі співвідповідача або замінити неналежного відповідача виключно за клопотанням позивача.

36. За змістом рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2018 у даній справі позивач намагався усунути допущену ним процесуальну помилку та 26.03.2018 звернувся з клопотанням про залучення третіх осіб - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до участі у справі в якості співвідповідачів. Проте вказане клопотання було залишено судом першої інстанції без задоволення з огляду на його подання поза межами встановленого статтею 48 ГПК України процесуального строку.

37 . У той же час пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. Під час розгляду справи за незмінного складу сторін (відсутності заявленого у встановленому процесуальним законодавством порядку клопотання позивача про заміну неналежного відповідача належним) за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача, оскільки суд за власною ініціативою не має права на вчинення процесуальної дії з заміни відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 23/9076/16-ц, від 26.11.2019 у справі № 905/386/18).

38 . Суд апеляційної інстанцій в оскаржуваній постанові з посиланням на положення статті 23 Закону України "Про іпотеку" звертав увагу на неправильне визначення позивачем складу відповідачів, проте внаслідок неврахування відповідних правових висновків Верховного Суду не визначив саме цю обставину в якості підстави для відмови в позові, помилково розглянувши та вирішивши по суті позов, пред`явлений до неналежного відповідача, чим припустився порушення наведених вище норм процесуального законодавства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

39 . Враховуючи що доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, знайшли своє часткове підтвердження, Верховний Суд вважає за необхідне застосувати повноваження, передбачені статтею 311 ГПК України, мотивувальну частину постанови суду апеляційної інстанції змінити, виклавши її в редакції даної Постанови.

40 . Водночас Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, тому резолютивна частина постанови суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін. З огляду на це касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

41. В порядку obiter dictum Верховний Суд зауважує, що АТ "Укрсиббанк" не позбавлений можливості захищати своє право іпотекодержателя шляхом пред`явлення відповідного позову, при цьому визначивши відповідача (-ів) на підставі приписів статті 23 Закону України Про іпотеку та згаданої, зокрема, у п. 30 цієї Постанови судової практики.

Щодо судових витрат

42 . Оскільки судом касаційної інстанції не змінено судове рішення в частині остаточного висновку по суті позовних вимог, тому розподіл судових витрат за розгляд касаційної скарги, відповідно до частини 14 статті 129 ГПК України, не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "УкрСиббанк" задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20 лютого 2020 року у справі №904/9896/17 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції даної Постанови. В іншій частині судове рішення залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.