Рішення

від 22.06.2020 по справі 280/2017/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 червня 2020 року Справа № 280/2017/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О. розглянув у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом Селянського (фермерського) господарства Панченко Ніни Герасимівни (72120, Запорізька область, Приморський район, с. Юрївка, вул. Шкільна, 25, код ЄДРПОУ 24912183) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний. 166, код ЄДРПОУ 43193137) про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Селянського (фермерського) господарства Панченко Ніни Герасимівни (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення №15966/10/08-01-51-04 від 11.03.2020, яке викладене листом ГУ ДПС у Запорізькій області, про не підтвердження статусу позивача як платника єдиного податку четвертої групи на 2020 рік у зв'язку із не наданням звітної податкової декларації з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що у контролюючого органу не існувало правових підстав для прийняття рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку четвертої групи виключно за наслідками проведення камеральної перевірки на підставі підпункту 299.10.5 пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) - через порушення пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України, а саме: через не подання позивачем звітної податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи на 2020 рік окремо щодо кожної земельної ділянки.

Відповідач адміністративний позов не визнав, надав до суду відзив на позовну заяву (вх. №21971), відповідно до якого зазначає, що позивачем порушено порядок щорічного підтвердження платника єдиного податку, що встановлено в ході проведення камеральної перевірки, а саме 19.02.2020 не надано обов'язковий додаток до загальної декларації з єдиного податку четвертої групи. Відтак оскаржуване рішення є правомірним та таким, що відповідає приписам податкового законодавства України. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 10.04.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 05.05.2020.

Ухвалою суду від 05.05.2020 підготовче засідання відкладено на 04.06.2020.

04.06.2020 за клопотанням сторін ухвалою суду закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті, розгляд справи вирішено здійснювати з 04.06.2020 у письмовому провадженні.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 243 КАС України, у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли з приводу підтвердження позивачем свого статусу як платника єдиного податку четвертої групи.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені главою І "Спрощена система оподаткування, обліку та звітності" розділу XIV "Спеціальні податкові режими" ПК України.

Підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України (в редакції на дату подання позивачем документів) встановлено, що сільськогосподарських товаровиробників, юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, віднесено до четвертої групи суб`єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Відповідно до абзацу 1 пункту 294.1 статті 294 Податкового кодексу України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік.

Підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 Податкового кодексу України встановлено, що платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування встановлюється статтею 298 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пунктом 298.8 якої передбачено, що порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку четвертої групи здійснюється відповідно до підпунктів 298.8.1-298.8.4 цієї статті.

Відповідно до підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року:

- загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

- звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);

- розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

- відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

З огляду на положення вказаних норм права, позивач, як платник єдиного податку, мав обов`язок до 20 лютого 2020 року подати контролюючому органу податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, а також для підтвердження статусу платника єдиного податку, позивач мав обов`язок до 20 лютого 2019 року подати контролюючому органу документи, які визначені пп. 298.8.1. п. 298.8 ст.298 ПК України.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи позивач є сільськогосподарським товаровиробником.

Для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи позивачем засобами електронного зв`язку направлено до контролюючого органу:

- податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2020 рік з відмітками загальна, звітна № 90291138164

- відомості про наявність земельних ділянок (додаток № 1 з відмітками до загальної, звітної); № 9029113857;

- розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2019 рік надано 20.02.2020 року за № 9031303567 з відміткою звітний і 21.02.2020 року уточнюючий за № 9031586630.

Відповідно із п.299.10 ст.299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків;

5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 цього Кодексу.

Отже однією із підстав для анулювання реєстрації платником єдиного податку є неподання платником єдиного податку четвертої групи податкової звітності, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 ПК України.

Підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно:

1) невідповідність такого суб`єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу;

2) наявність у суб`єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов`язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;

3) недотримання таким суб`єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу.

Відповідно до статті 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають (підпункт 49.8); за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом (підпункт 49.9).

Отже, до обов`язків контролюючого органу віднесено перевірку податкової декларації на її відповідність вимогам пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 ПК України та в разі виявлення порушень згідно з пунктом 49.11 статті 49 ПК України контролюючий орган зобов`язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Як встановлено судом, позивач 20.02.2020 року подав до контролюючого органу пакет документів визначених підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України. Після подачі документів позивач встановив, що під час заповнення декларацій було допущено механічну помилку, а саме: в податкових деклараціях платника єдиного податку по кожній сільській раді окремо крім відмітки в графі 04 "Звітна" зроблено також відмітку в графі 01 "Загальна", що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових декларацій.

Розглядаючи питання обґрунтованості рішення № 15966/10/08-01-51-04 від 11.03.2020 Про відмову в статусі єдиного податку четвертої групи ГУ ДПС у Запорізькій області, суд враховує, що за змістом статті 48 ПК України обов`язкові реквізити в податковій декларації повинні відповідати вимогам ПК України.

У даному випадку йдеться про подання позивачем податкової декларації, якою підтверджується статус платника єдиного податку четвертої групи, в якій задекларовано податок щодо земель сільськогосподарського призначення, наявні всі обов`язкові реквізити, в тому числі найменування контролюючих органів як за основним місцем обліку платника податків так і за місцем розташування земельних ділянок з відмітками загальна звітна , оскільки адреси місця розташування контролюючого органу і земельних ділянок - співпадають. Разом з тим, за наслідками безпосереднього дослідження поданих позивачем податкових декларацій судом встановлено їх відповідність наведеним формальним вимогам у частині заповнення обов`язкових реквізитів.

На думку суду, подання податкової декларації саме з відмітками загальна і звітна не призвело до втрати декларацією визначеного ПК України статусу, оскільки всі зазначені обов'язкові реквізити та інформація відповідають нормам та змісту задекларованого податку.

Системний аналіз норм ПК України свідчить про те, що контролюючий орган може відмовити у прийнятті податкової декларації виключно у випадку порушення платником податку при її заповненні вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового Кодексу України.

Таким чином, прийняття податкової декларації органом доходів і зборів є, по суті, формальним рівнем податкового контролю, під час якого працівник контролюючого органу здійснює візуальну перевірку декларації та її аналіз за формальними ознаками. В свою чергу, підставою для невизнання податкової декларації податковою звітністю є такі дефекти її заповнення, які впливають на порядок адміністрування податку.

Податковий орган не наділений повноваженнями не приймати вже отриману податкову декларацію у разі її складання з дотриманням вимог статті 48 Податкового кодексу України, оскільки прийняття податкової звітності є обов`язком контролюючого органу (вказана позиція підтверджується постановою Верховного Суду від 31.07.2018 у справі №810/1570/16).

Крім того, суд вважає, що позивач також виконав умови підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2020 рік, подавши у встановлений строк до контролюючого органу звітність, передбачену підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України, складену за формами, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 №578, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.07.2015 за №799/27244 "Про затвердження форм податкових декларацій платника єдиного податку". Вказана звітність прийнята контролюючим органом.

Суд вважає, що допущення механічних помилок під час визначення типу декларації не є підставою для надання відмови у підтвердженні статусу платника єдиного податку.

При цьому, обставин, встановлених у визначеному порядку, для анулювання реєстрації платника єдиного податку, а також відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування, контролюючим органом не наведено.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку четвертої групи).

З урахуванням вище зазначеного, суд дійшов висновку, що податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи подана позивачем з відмітками загальна і звітна в одній декларації не стосується адміністрування податків та зборів та жодним чином не впливає на порядок адміністрування таких податків та зборів.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №816/543/17, від 29.03.2018 у справі №804/2321/17, від 16.04.2018 у справі №808/657/16, від 08.05.2018 у справі №816/1088/17, від 02.10.2018 у справі № 805/1307/17-а, від 06.11.2018 у справі № 820/4721/17, від 06.05.2020 у справі № 812/1137/16.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.

Згідно статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд додатково наголошує, що будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, повинні містити конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено.

Загальними вимогами, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акту правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення контролюючим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі №822/1817/18.

Відтак, невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Враховуючи викладене, оскільки анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку відбулось без проведення документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування, а також за відсутності випадків, передбачених п.п. 299.10, 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення у повному обсязі. Тобто Головне управління ДФС в Запорізькій області направляючи листа платнику податку про не підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2020 рік, з підстав та у порядку, не передбачених Податковим кодексом України, діяло протиправно та всупереч вимогам діючого законодавства.

Суд звертає увагу на те, що способом реалізації владних управлінських функцій за наявності встановлення обставин під час проведення документальної перевірки, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), є прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку. Проте, відповідачем документальна перевірка позивача не проводилась, а рішення про анулювання реєстрації шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку не приймалося.

Відповідно до частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може, в тому числі, прийняти постанову про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Приписами КАС України передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Складовою верховенства права є принцип правової визначеності (п. 61 рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року "Брумареску проти Румунії").

Основу принципу правової визначеності утворює ідея передбачуваності (очікуваності) суб`єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам.

Принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми та забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними (правові позиції Конституційного Суду України висловлені у рішеннях від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, згідно якої закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (п. 109 рішення від 13 грудня 2001 року у справі "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови").

Досліджуючи принцип правової визначеності у вказаних правовідносинах, суд зазначає, що суб`єкт владних повноважень має діяти лише в рамках, наданих йому законодавством повноважень.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства Панченко Ніни Герасимівни (72120, Запорізька область, Приморський район, село Юр?ївка, вулиця Шкільна, будинок 25, код ЄДРПОУ 24912183) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Так, позивачем за подачу даної позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн. згідно платіжного доручення №130 від 16.03.2020.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача, з урахуванням наведеного судом вище, наявні підстави для стягнення з відповідача суми сплаченого судового збору у розмірі 2102,00 грн.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Селянського (фермерського) господарства Панченко Ніни Герасимівни (72120, Запорізька область, Приморський район, село Юр?ївка, вулиця Шкільна, будинок 25, код ЄДРПОУ 24912183) до Головного управління ДПС в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Запорізькій області щодо відмови Селянському (фермерському) господарству Панченко Ніни Герасимівни у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2020 рік.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області поновити статус Селянському (фермерському) господарству Панченко Ніни Герасимівни як платника єдиного податку четвертої групи з 01.01.2020 року.

Стягнути з Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь Селянського (фермерського) господарства Панченко Ніни Герасимівни судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений ст.295 КАС України, а також інші процесуальні строки щодо апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії такого карантину.

Рішення в повному обсязі виготовлено та підписано 22 червня 2020 року.

Суддя О.О. Артоуз