Постанова

від 01.12.2020 по справі 280/2017/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 грудня 2020 року м. Дніпросправа № 280/2017/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року в адміністративній справі №280/2017/20 (головуючий суддя першої інстанції Артоуз О.О., рішення в повному обсязі виготовлено 22 червня 2020 року) за позовом Селянського (фермерського господарства) Панченко Ніни Герасимівни до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 24.03.2020 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення №15966/10/08-01-51-04 від 11.03.2020 року, яке викладене листом ГУ ДПС у Запорізькій області, про не підтвердження статусу позивача як платника єдиного податку четвертої групи на 2020 рік у зв`язку із не наданням звітної податкової декларації з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у контролюючого органу не існувало правових підстав для прийняття рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку четвертої групи виключно за наслідками проведення камеральної перевірки на підставі підпункту 299.10.5 пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України через порушення пп.298.8.1 п.298.8 ст.298 ПК України, а саме: через не подання позивачем звітної податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи на 2020 рік окремо щодо кожної земельної ділянки.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління ДПС у Запорізькій області щодо відмови Селянському (фермерському) господарству Панченко Ніни Герасимівни у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2020 рік.

Зобов`язано Головне управління ДПС у Запорізькій області поновити статус Селянському (фермерському) господарству Панченко Ніни Герасимівни як платника єдиного податку четвертої групи з 01.01.2020 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідач подав до апеляційного суду клопотання про відкладення розгляду справи без обґрунтування такого клопотання, у зв`язку із чим колегія визнає неявку представника відповідача неповажною.

Відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, встановила наступне.

Позивач - Селянське (фермерське господарство) Панченко Ніна Герасимівна є сільськогосподарським товаровиробником (код ЄДРПОУ 24912183).

Відповідач - Головне управління ДПС у Запорізькій області є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

З метою підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи, 19.02.2020 року позивачем засобами електронного зв`язку направлено до контролюючого органу:

- податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2020 рік з відмітками загальна, звітна № 90291138164 (а.с.6-17);

- відомості про наявність земельних ділянок (додаток № 1 з відмітками до загальної, звітної) № 9029113857 (а.с.18-27);

- розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2019 рік надано 20.02.2020 року за № 9031303567 з відміткою звітний і 21.02.2020 року уточнюючий за № 9031586630 (а.с.28-29).

Після подання документів позивач встановив, що під час заповнення декларацій було допущено механічну помилку, а саме: у податкових деклараціях платника єдиного податку по кожній сільській раді окремо, крім відмітки у графі 04 Звітна зроблено також відмітку у графі 01 Загальна .

11.03.2020 року відповідачем прийнято рішення №15966/10/08-01-51-04 Про відмову в статусі платника єдиного податку четвертої групи (а.с.31-33).

В обгрунтування рішення зазначено, що позивачем в порушення п.п.298.8.1 п.298.8 Податкового кодексу України до 20 лютого надано неповний пакет документів, а саме не надано звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки. Таким чином у 2020 році СФГ Панченко Н.Г. статус платника єдиного податку четвертої групи не підтверджено. Відтак, СФГ Панченко Н.Г. починаючи з 01.01.2020 року є платником податків на загальних підставах. Подані СФГ Панченко Н.Г. документи не вважаються податковими деклараціями.

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив із того, що анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку відбулось без проведення документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході такої перевірки порушень. Також, рішення про анулювання реєстрації шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку не приймалося.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Спірні правовідносини виникли з приводу підтвердження позивачем свого статусу як платника єдиного податку четвертої групи.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (в редакції на дату подання позивачем документів).

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені главою І Спрощена система оподаткування, обліку та звітності розділу XIV Спеціальні податкові режими ПК України.

Підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 ПК України встановлено, що сільськогосподарських товаровиробників, юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, віднесено до четвертої групи суб`єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Відповідно до абзацу 1 пункту 294.1 статті 294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік.

Підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 ПК України встановлено, що платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування встановлюється статтею 298 ПК України, пунктом 298.8 якої передбачено, що порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку четвертої групи здійснюється відповідно до підпунктів 298.8.1-298.8.4 цієї статті.

Відповідно до підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року:

- загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

- звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);

- розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

- відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

З огляду на положення вказаних норм права, позивач, як платник єдиного податку, мав обов`язок до 20 лютого 2020 року подати контролюючому органу податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, а також для підтвердження статусу платника єдиного податку, разом з цим, позивач мав обов`язок до 20 лютого 2019 року подати контролюючому органу документи, які визначені пп. 298.8.1. п. 298.8 ст.298 ПК України.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач є сільськогосподарським товаровиробником.

Для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи позивачем засобами електронного зв`язку направлено до контролюючого органу:

- податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2020 рік з відмітками загальна, звітна № 90291138164;

- відомості про наявність земельних ділянок (додаток № 1 з відмітками до загальної, звітної) № 9029113857;

- розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2019 рік надано 20.02.2020 року за № 9031303567 з відміткою звітний і 21.02.2020 року уточнюючий за № 9031586630.

Згідно із п.299.10 ст.299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків;

5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 цього Кодексу.

Отже, однією із підстав для анулювання реєстрації платником єдиного податку є неподання платником єдиного податку четвертої групи податкової звітності, передбаченої підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 ПК України.

Підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно:

1) невідповідність такого суб`єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу;

2) наявність у суб`єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов`язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;

3) недотримання таким суб`єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу.

Відповідно до статті 49 ПК України, прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають (підпункт 49.8); за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом (підпункт 49.9).

Отже, до обов`язків контролюючого органу віднесено перевірку податкової декларації на її відповідність вимогам пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 ПК України та у разі виявлення порушень згідно з пунктом 49.11 статті 49 ПК України контролюючий орган зобов`язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач 20.02.2020 року подав до контролюючого органу пакет документів визначених підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України. Після подачі документів позивач встановив, що під час заповнення декларацій було допущено механічну помилку, а саме: у податкових деклараціях платника єдиного податку по кожній сільській раді окремо, крім відмітки у графі 04 Звітна зроблено також відмітку у графі 01 Загальна , що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових декларацій.

Розглядаючи питання обґрунтованості рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області №15966/10/08-01-51-04 від 11.03.2020 року Про відмову в статусі єдиного податку четвертої групи , суд першої інстанції врахував, що за змістом статті 48 ПК України обов`язкові реквізити в податковій декларації повинні відповідати вимогам ПК України.

У даному випадку йдеться про подання позивачем податкової декларації, якою підтверджується статус платника єдиного податку четвертої групи, в якій задекларовано податок щодо земель сільськогосподарського призначення, наявні всі обов`язкові реквізити, у тому числі найменування контролюючих органів як за основним місцем обліку платника податків так і за місцем розташування земельних ділянок з відмітками загальна звітна , оскільки адреси місця розташування контролюючого органу і земельних ділянок - співпадають. Разом з тим, за наслідками безпосереднього дослідження поданих позивачем податкових декларацій, судом першої інстанції встановлено їх відповідність наведеним формальним вимогам у частині заповнення обов`язкових реквізитів.

Тобто, подання податкової декларації саме з відмітками загальна і звітна не призвело до втрати декларацією визначеного ПК України статусу, оскільки всі зазначені обов`язкові реквізити та інформація відповідають нормам та змісту задекларованого податку.

Системний аналіз норм ПК України свідчить про те, що контролюючий орган може відмовити у прийнятті податкової декларації виключно у випадку порушення платником податку при її заповненні вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового Кодексу України.

Таким чином, прийняття податкової декларації органом доходів і зборів є по суті формальним рівнем податкового контролю, під час якого працівник контролюючого органу здійснює візуальну перевірку декларації та її аналіз за формальними ознаками. У свою чергу, підставою для невизнання податкової декларації податковою звітністю є такі дефекти її заповнення, які впливають на порядок адміністрування податку.

Податковий орган не наділений повноваженнями не приймати вже отриману податкову декларацію у разі її складання з дотриманням вимог статті 48 ПК України, оскільки прийняття податкової звітності є обов`язком контролюючого органу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.07.2018 року у справі №810/1570/16.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач також виконав умови підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2020 рік, подавши у встановлений строк до контролюючого органу звітність, передбачену підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України, складену за формами, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 року №578, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.07.2015 року за №799/27244 Про затвердження форм податкових декларацій платника єдиного податку .

Вказана звітність прийнята контролюючим органом.

А тому, допущення технічних помилок під час визначення типу декларації не є підставою для надання відмови у підтвердженні статусу платника єдиного податку.

При цьому, обставин, встановлених у визначеному порядку для анулювання реєстрації платника єдиного податку, а також відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування, контролюючим органом не наведено.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку четвертої групи).

З урахуванням вище зазначеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи подана позивачем з відмітками загальна і звітна в одній декларації не стосується адміністрування податків та зборів та жодним чином не впливає на порядок адміністрування таких податків та зборів.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі №816/543/17, від 29.03.2018 року у справі №804/2321/17, від 16.04.2018 року у справі №808/657/16, від 08.05.2018 року у справі №816/1088/17, від 02.10.2018 року у справі № 805/1307/17-а, від 06.11.2018 року у справі № 820/4721/17, від 06.05.2020 року у справі № 812/1137/16.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.

Головне управління ДПС в Запорізькій області, направляючи листа платнику податку про не підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2020 рік, з підстав та у порядку, не передбачених ПК України, діяло протиправно та всупереч вимогам діючого законодавства.

Способом реалізації владних управлінських функцій за наявності встановлення обставин під час проведення документальної перевірки, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), є прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.

Проте, відповідачем документальна перевірка позивача не проводилась, а рішення про анулювання реєстрації шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку не приймалося.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність висновків про не підтвердження статусу позивача як платника єдиного податку четвертої групи на 2020 рік у зв`язку із не наданням звітної податкової декларації з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Вирішуючи питання про можливість касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.

Оскільки дана справа судом першої інстанції визнана незначною, розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року в адміністративній справі №280/2017/20 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року в адміністративній справі №280/2017/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак