Рішення

від 15.06.2020 по справі 522/19146/16-ц

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/19146/16-ц

Провадження № 2/522/1885/20

РІШЕННЯ

Іменем України

15 червня 2020 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого-судді Чернявської Л.М.

за участю секретаря судових засідань Пейкова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в м.Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Некстджен фінанс , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скульської Тетяни Анатоліївни, третя особа Публічне акціонерне товариство Банк Київська Русь про визнання договору відступлення прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки недійсними, скасування рішення та запису про державну реєстрацію права власності,

ВСТАНОВИВ:

11 жовтня 2016 року до суду надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ "Фінансова компанія "НЕКСТДЖЕН ФІНАНС", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Скульська Тетяна Анатоліївна, за участю третіх осіб ПАТ "Банк "Київська Русь" про визнання договору відступлення прав за договором іпотеки недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав (т.1 а.с. 3-7).

Ухвалами від 13 жовтня 2016 року відкрито провадження у справі (т.1 а.с. 37) та задоволено клопотання позивача про забезпечення позову, накладений арешт на квартиру АДРЕСА_1 (т.1 а.с.41).

11 червня 2016 року до суду надійшли заперечення на позов представника ОСОБА_2 (т.1 а.с. 52?54).

10 листопада 2016 року до суду надійшла апеляційна скарга представника ОСОБА_2 на ухвалу від 13.10.2016 року, яка ухвалою Одеського апеляційного суду Одеської області від 20 січня 2017 року відхилена (т.1 а.с.62, 108?110).

Ухвалою суду від 29 березня 2017 року клопотання позивача про витребування доказів задоволено (т.1 а.с. 148?149). Судом витребувано: від Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія НЕКСТЕДЖЕН ФІНАНС належно засвідчену копію договору №04/04-08/42, укладеного 18.04.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія НЕКСТЕДЖЕН ФІНАНС та Публічним акціонерним товариством БАНК КИЇВСЬКА РУСЬ , про відступлення права вимоги за кредитним договором № 110185-47.3-13-2 від 11.12.2013 року, укладеним між ПАТ БАНК КИЇВСЬКА РУСЬ та ОСОБА_1 , а також засвідчену копію договору №171-К, укладеного 18.04.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія НЕКСТЕДЖЕН ФІНАНС та ОСОБА_2 , про відступлення права вимоги за вказаним кредитним договором, - разом з копіями усіх документів, що є додатками до наведених договором, а так само підставами для укладення таких правочинів; від Публічного акціонерного товариства БАНК КИЇВСЬКА РУСЬ належно засвідчену копію додатка до договору про відступлення права вимоги № 04/04-08/42, укладеного 18.04.2016 року між ПАТ БАНК КИЇВСЬКА РУСЬ та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія НЕКСТЕДЖЕН ФІНАНС ; від Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія НЕКСТЕДЖЕН ФІНАНС належно засвідчену копію договору про відступлення прав вимоги №171-К, укладеного 18.04.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія НЕКСТЕДЖЕН ФІНАНС та ОСОБА_2 , зокрема, й витяг з реєстру боржників, акт приймання-передачі, інші документи, які стосуються зобов`язань ОСОБА_1 , щодо розміру відступленої вимоги суми боргу за кредитним договором № 110185-47.3-13-2 від 11.12.2013 року - за усіма складовими розміру заборгованості за кредитом, процентами, пенею, іншими нарахуваннями.

20 червня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про уточнення позовних вимог (т.1 а.с. 209?211), а 20.06.2017 року представник ОСОБА_2 надав додаткові письмові пояснення (т.1 а.с. 230?231).

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 20 червня 2017 року клопотання представника позивача про витребування доказів - задоволено. Витребувано від Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк КИЇВСЬКА РУСЬ та Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія НЕКСТДЖЕН ФІНАНС відомості щодо перерахування грошових коштів Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія НЕКСТЕДЖЕН ФІНАНС та Товариством з обмеженою відповідальністю УКГ МОНІТОРИНГ на рахунок ПАТ Банк КИЇВСЬКА РУСЬ : ідентифікаційний код отримувача: 24214088, на рахунок № НОМЕР_1 в Національному банку України, код банку: 300001, вказану в п. 4.1. Договору від 18.04.2016 року, укладеного між ПАТ Банк КИЇВСЬКА РУСЬ та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія НЕКСТЕДЖЕН ФІНАНС , в якому узгоджено право вимоги за ціною 194 443,20 гривень, згідно з протоколом № 04/04-08 про проведення аукціону в електронній формі по лоту №4826 з продажу права вимоги ПАТ Банк КИЇВСЬКА РУСЬ за кредитним договором № 110185-47.3-13-2 від 11.12.2013 року із забезпечення, укладеним вказаним банком з ОСОБА_1 , проведеного організатором аукціону - Товариством з обмеженою відповідальністю УКГ МОНІТОРИНГ , а так само підставами вчинення таких дій та підстави для укладення таких правочинів (т.1 а.с. 244).

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 01 серпня 2017 року призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, виконання якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення судової експертизи поставлені наступні запитання: чи виконано підпис із зазначенням прізвища ОСОБА_3 від імені ОСОБА_1 у квитанції Кур`єрської служби доставки №1001545 (копія документу - том І а.с. 237), в графі - Надані документи , особисто ОСОБА_1 , від імені якої він зазначений, чи іншою особою? Чи виконано підпис із зазначенням прізвища ОСОБА_3 від імені ОСОБА_1 у описі внутрішнього вмісту відправлення Кур`єрської служби доставки №1001545 (копія документу (том І а.с. 237 зворотній бік), в графі - Опис перевірено та завірено , особисто ОСОБА_1 , від імені якої він зазначений, чи іншою особою? Також, провадження у справі зупинено.

ОСОБА_2 приніс апеляційну скаргу на ухвалу про призначення експертизи. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 12.10.2017 року апеляційна скарга відхилена. Ухвала Приморського районного суду міста Одеси від 01 серпня 2017 року про призначення судової почеркознавчої експертизи в частині зупинення провадження у справі залишена без змін (т.2 а.с. 102?104).

21 лютого 2018 року за результатами повторного автоматичного розподілу справа передана для розгляду судді Чернявській Л.М. 22 лютого 2018 року справа прийнята до свого провадження, справу направлено до експертної установи для проведення експертизи. 11 липня 2018 року справа повернулась без висновку експерта, оскільки не було проведено оплату вартості експертизи та не надані додаткові матеріали. Ухвалою від 12 липня 2018 року провадження по справі поновлено, призначено підготовче судове засідання (т.2 а.с. 159).

ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги 07.09.2018 року та просить:

визнати недійсним договір № 171-К від 19.04.2016 року про відступлення права вимоги за кредитним договором, укладений між ТОВ Фінансова компанія НЕКСТДЖЕН ФІНАНС та ОСОБА_2 ;

визнати недійсним договір іпотеки від 19.04.2016 року, укладений між ТОВ Фінансова компанія НЕКСТДЖЕН ФІНАНС та ОСОБА_2 , посвідчений 19.04.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. та зареєстрований в реєстрі за № 487;

визнання незаконим та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скульської Т.А. від 26.07.2016 року індексовий номер: 30628845 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, щодо державної реєстрації права власності на квартиру за АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 ;

скасувати запис 15575529 від 22.07.2016 року про проведену державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру за АДРЕСА_2 , реєстраційний номер нерухомого майна НОМЕР_2 , проведеного на підставі договору іпотеки, серія та номер: 2188, виданий 11.12.2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О.С., договору відступлення права вимоги за договором іпотеки, серія та номер: 453, виданий 18.04.2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дрозд Н.В.; договору відступлення права вимоги за договором іпотеки, серія та номер: 487, виданий 19.04.2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотариального округу Апатенко М.А.;

стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія НЕКСТДЖЕН ФІНАНС , Код ЄДРПОУ 38546962, ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , ОСОБА_4 порівну по 643 (шістсот сорок три) гривні 07 коп. з кожного, всього 1929 (одна тисяча дев`ятсот двадцять дев`ять) гривні 20 коп., в рахунок сплати судового збору (т.2 а.с. 184-189).

Мотивує вимоги тим, що 11.12.2013 року ПАТ Банк Київська Русь (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) уклали кредитний договір №110185-47.3-13-2, відповідно до п.1.1 якого Банк надав ОСОБА_1 споживчий кредит в розмірі 380 000, 00 грн. строком до 11.12.2023 року.

11.12.2013 року в забезпечення виконання вказаного кредитного договору між зазначеними сторонами був укладений договір іпотеки за яким ОСОБА_1 передала в іпотеку банку з усіма від`ємними та невід`ємними приналежностями двокімнатну квартиру за АДРЕСА_2 , загальною площею 51,6 кв.м, житловою - 29,6 кв.м, з погодженою сторонами вартістю предмета іпотеки 520 900,00 грн. Як зазначає позивач, вона сплачувала кредит по 13.05.2015 року, але працівники банку повідомили, що закриті розрахункові рахунки та що їй повідомлять куди надалі сплачувати кредит, але відповіді так і не отримала.

06.10.2016 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно їй стало відомо, що 26.07.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скульською Т.А. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексовий номер: 30628845 від 26.07.2016 року, та зареєстровано право власності на квартиру за ОСОБА_2 (номер запису про право власності: 15575529, дата державної реєстрації 22.07.2016 року).

18.04.2016 року між ПАТ Банк Київська Русь та ТОВ Фінансова компанія НЕКСТДЖЕН ФІНАНС укладено договір № 04/04-08/42 про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 110185-47.3-13-2 та іпотечним договором від 11.12.2013 року.

19.04.2016 року укладено договір № 171-К про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 110185-47.3-13-2 від 11.12.2013 року між ТОВ Фінансова компанія НЕКСТДЖЕН ФІНАНС та ОСОБА_2 , згідно якого ТОВ Фінансова компанія НЕКСТДЖЕН ФІНАНС зобов`язалося відступити свої права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором до Нового кредитора - ОСОБА_2 на платній основі у розмірах, визначених в пункті 4.1 Договору та в порядку встановленому в п. 3.1 (п.п.1.1, 1.2, 1.4, 2.1, 4.1, 4.2 Договору).

19.04.2016 року між ТОВ Фінансова компанія НЕКСТДЖЕН ФІНАНС та ОСОБА_2 укладено також договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 11.12.2013 р..

Позивач зазначає, що договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 171?К від 19.04.2016 року та договір іпотеки від 19.04.2016 року, як похідний від основного зобов`язання, укладені між ТОВ Фінансова компанія НЕКСТДЖЕН ФІНАНС на користь фізичної особи ОСОБА_2 , суперечить положенням ч. 3 ст. 512, ст. 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа, з погодженням Національного банку України.

З укладанням договору про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 19.04.2016 року, відбулася заміна кредитора - банку, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу ОСОБА_2 , який не є банківською або фінансовою установою, або фізичною особою - підприємцем, яка надає фінансові послуги, а тому не може надавати фінансові послуги всупереч ст. 1054 ЦК України, п. 1 частини 1 статті 1 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , і набуття права вимоги до боржника - фізичної особи, є порушенням вимог розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231.

Позивач зазначає, що вона не була повідомлена про відступлення прав вимоги за іпотечним договором, в порушення ст. 24 Закону України Про іпотеку . Крім того, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Скульська Т.А. прийняла рішення та зареєструвала право власності на кв. АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 , в порушення п. 4.3.3 Договору іпотеки, ст. 35 Закону України Про іпотеку , п. 61 Порядку Держреєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ 25.12.2015 року № 1127, оскільки вона не була повідомлена та не отримувала письмову вимогу про усунення порушень, та внаслідок незаконних дій відповідачів було порушено її право на ефективний засіб юридичного захисту, відповідно до ст. 13 Конвенції Про захист прав людини та основоположних свобод та явилось наслідком незаконної реєстрації права власності на вищевказану квартиру.

Вважає, що її право порушено як споживача банківських послуг за кредитним договором та позичальника за кредитним договором, оскільки заміна кредитора з фінансової установи на фізичну особу відбулося з порушенням її прав та суперечить повноцінному захисту від ризиків, внаслідок вищевказаних порушень і було зареєстровано право власності на іпотечну квартиру за фізичною особою ОСОБА_2 .

За таких підстав і просить визнати вищеназвані договори недійсними та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скульської Тетяни Анатоліївни від 26.07.2016 року про державну реєстрацію права власності та скасувати запис про проведення Державної реєстрацій права власності на вказану квартиру. Зазначає також і те, що не була зроблена оцінка нерухомого майна за договором відступлення прав вимоги щодо предмета іпотеки, в порушення ст. 5 Закону України Про іпотеку .

16.10.2018 року представник ОСОБА_2 надав відзив на уточнену позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволені позову (т.2 а.с. 199-206).

26.10.2018 року до суду надійшла відповідь на відзив в порядку ст.199 ЦПК України (т.2 а.с. 212-216).

10.12.2018 року закрито підготовче судове засідання (т.3 а.с.11?12).

01.07.2019 року представник ТОВ Фінансова компанія НЕКСТДЖЕН ФІНАНС надав додаткові пояснення, в порядку ст.241 ЦПК України (т.3 а.с.44?47).

08.08.2019 року також ОСОБА_1 надала додаткові письмові пояснення (т.3 а.с. 78).

В судовому засіданні ОСОБА_1 та ії представник адвокат Приміч Г.І. підтримали вимоги позовної заяви та просили позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 судовому засіданні адвокат Кешкентій Д.В. позовні вимоги не визнав в повному обсязі. Вважає, що позовні вимоги безпідставні, оскільки позивачем неправильно тлумачаться договори. Договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 171-К від 19.04.2016 року від 19.04.2016 року не є договором факторингу, а між сторонами виникли правовідносини за договором купівлі-продажу права вимоги, до яких застосовуються положення про відступлення прав вимоги (цесії). Зазначив, що відповідачем виконано в повній мірі всі передбачені законом вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку ст. 37 Закону України Про іпотеку , що позивач була повідомлена належним чином про відступлення прав вимоги за іпотечним договором та отримала вимогу про усунення порушень.

Представники товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія НЕКСТЕДЖЕН ФІНАНС приймала участь у розгляді справи в режимі відеоконференцзв`язку та заперечувала проти задоволення позову. Пояснила, що товариство придбало право вимоги за кредитним договором № 110185-47.3-13-2 від 11.12.2013 року за результатами проведення електронних торгів в межах процедури ліквідації ПАТ Банк Київська Русь згідно Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , тому доводи позивача про те, що сторонами договору була здійснена операція з фінансовими активами, яка підпадає під ознаки факторингу є безпідставними. Зазначають також, що позивач не вказує яке право на захист порушено відповідачами.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Скульська Т.А. та представник третьої особи ПАТ Банк Київська Русь про час, дату та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, але в судове засідання не з`явилися.

18.11.2019 року Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Скульська Т.А. звернулась до суду з заявою про розгляд справи за ії відсутність (т.3 а.с.93?94).

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позову з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 11.12.2013 року між ПАТ Банк Київська Русь (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитний договір № 110185-47.3-13-2.

Відповідно до п.1.1 зазначеного договору Публічне акціонерне товариство Банк Київська Русь надав ОСОБА_1 споживчий кредит в розмірі 380 000, 00 грн. строком до 11.12.2023 року, а ОСОБА_1 прийняла на себе зобов`язання сплачувати кредит, проценти та інші платежі, встановлені умовами договору (т.1 а.с. 8?12,167?170, т.2 а.с. 35?40).

11.12.2013 року в порядку забезпечення виконання вказаного кредитного договору між зазначеними сторонами був укладений договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О.С., зареєстрований в реєстрі за номером: 2188.

Відповідно п.1.1 Договору іпотеки, Іпотекодавець ОСОБА_1 з метою належного виконання Основного зобов`язання передає в іпотеку передала в іпотеку банку з усіма від`ємними та невід`ємними приналежностями двокімнатну квартиру за АДРЕСА_2 , загальною площею 51,6 кв.м., житловою - 29,6 кв.м, з погодженою сторонами вартістю предмета іпотеки 520 900,00 грн. (т.1 а.с.13?18, 158?165).

В ході судового розгляду з`ясовано, що з 2016 року ОСОБА_1 не виконує прийняті зобов`язання за кредитним договором. Отже, Позивачем було отримано кредитні кошти за умови повернення таких коштів, натомість, зобов`язання не виконано, борг не погашено та будь-яких доказів на спростування таких зобов`язань Позивачем також суду не надано.

16 липня 2015 року Правлінням Національного банку України винесена постанова № 460 Про відкликання банківської ліценції та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Київська Русь .

04.04.2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю УКГ МОНІТОРІНГ (скорочене офіційне найменування -ТОВ АУКЦІОН.ЮА ) проведені відкриті торги (аукціон) шляхом відступлення прав вимоги за кредитами іншими фінансовими установами в електронній формі по лоту № 4826 право вимоги за кредитним договору № 110185-47.3-13-2 від 11.12.2013 року, укладений з ОСОБА_1 , з забезпеченням: квартира АДРЕСА_3 .Одеса, загальною площею 51,6 кв.м.. Переможцем торгів у межах процедури ліквідації ПАТ Банк Київська Русь визначено ТОВ НЕКСТДЖЕН ФІНАНС , про що свідчить протокол № 04/04-08 (т.1 а.с. 155).

18.04.2016 року між ПАТ Банк Київська Русь (Первісний кредитор) та ТОВ Фінансова компанія НЕКСТДЖЕН ФІНАНС (Новий кредитор) укладено договір № 04/04-08/42 про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 110185-47.3-13-2 від 11.12.2013 року, згідно якого ПАТ Банк Київська Русь зобов`язалося відступити свої права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором до Нового кредитора ТОВ Фінансова компанія НЕКСТДЖЕН ФІНАНС на платній основі у розмірах, визначених в пункті 4.1 Договору та в порядку вказаному в п. 3.1 (п.п.1.1, 1.2, 2.1 Договору) (т.1 а.с. 153?157).

18.04.2016 року між ПАТ Банк Київська Русь та ТОВ Фінансова компанія НЕКСТДЖЕН ФІНАНС укладено договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 11.12.2013 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дрозд Н.В., зареєстровано в реєстрі за № 453 (т.1 а.с.19-20).

Так, Первісний кредитор діяв на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17 липня 2015 року № 138 Про початок процедури ліквідації ПАТ Банк Київська Русь та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку, зі змінами. Внесеними рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17 липня 2015 року № 138 Про початок процедури ліквідації зі змінами, внесеними рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 30 грудня 2015 року № 295 Про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.07.2015 року Про початок процедури ліквідації ПАТ Банк Київська Русь та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку , Виписки з протоколу засідання виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.12.2015 року № 304/15, Виписки з протоколу засідання Комітету з питань організації продажу активів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12.02.2016 № 12/16 та Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Також, 18 квітня 2016 року складені акти прийому-передачі, згідно яких Первісний кредитор передав, а Новий кредитор прийняв оригінали таких документів: кредитний договір № 110185-47.3-13-2 від 11.12.2013 року (Позичальник ОСОБА_1 ); договір поруки № 110186-47.3-13-5 від 11.12.2013 року; додаток № 1 до кредитного договору № 110185-47.3-13-2 від 11.12.2013 року; довідка про стан заборгованості вихідний № 2267/42 від 18.04.2016 року; розрахунок заборгованості станом на 18.04.2016 року; договір іпотеки від 11.12.2013 року, посвідчений Янковською О ОСОБА_5 , приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу за реєстровим № 2188 (Іпотекодавець- ОСОБА_1 ); витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження № 14429966 від 11.12.2013 року; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження № 14426886 від 11.12.2013 року (т.1 а.с. 156, 157, 203?204, оригінали зазначених документів т.2 а.с. 3?4, 23, 27?34, 35?46)

Після чого, 19.04.2016 року укладено договір № 171-К між ТОВ Фінансова компанія НЕКСТДЖЕН ФІНАНС та ОСОБА_2 про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 110185-47.3-13-2 від 11.12.2013 року, згідно якого ТОВ Фінансова компанія НЕКСТДЖЕН ФІНАНС зобов`язалося відступити свої права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором до Нового кредитора ОСОБА_2 на платній основі у розмірах, визначених в пункті 4.1 Договору, та в порядку вказаному в п.3.1 (п.п.1.1, 1.2, 1.4, 2.1, 4.1, 4.2 Договору) (т.1 а.с. 182?183).

Також, 19.04.2016 року між ТОВ Фінансова компанія НЕКСТДЖЕН ФІНАНС (первісний кредитор) та ОСОБА_2 (Новий кредитор) укладено наступні договори: договір № 171-К про відступлення права вимоги за кредитним договором від 19 квітня 2016 року за кредитним договором № 110185-47.3-13-2 від 11.12.2013 року (т.1 а.с. 176?179); договір іпотеки від 11.12.2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А., зареєстровано в реєстрі за № 487 (т.1 а.с.21?22).

Право власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 . Номер запису про право власності 15575529 від 22.07.2016 року здійснений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скульською Т.А. (т.1 а.с. 25?26).

Отже, надані суду документи свідчать про передачу прав кредитора у зобов`язанні ОСОБА_1 , в тому числі ОСОБА_2 , який згідно умов Договору набув право вимагати належного виконання боржником зобов`язань в межах переданого права (ст.ст. 509, 526, 589, 1054 ЦК України) (т.1 а.с. 178?179, т.2 а.с. 200?204, 232?239, т.2 а.с.23).

Позивачка зазначає, що договір № 171-К про відступлення права вимоги від 19 квітня 2016 року за кредитним договором № 110185-47.3-13-2 від 11.12.2013 року є оплатним договором, що вбачається із п.4.1 визначена вартість (ціна) відступлення права саме грошової вимоги, яка складає 300 000 гривень, яка отримана Первісним кредитором на підставі п.2.2.2 Попереднього договору № 171-К від 31 березня 2016 року. Отримання зазначеної суми коштів Первісним кредитором підтверджено п. 4.2 Договору, а отже фактично зазначений договір містить безумовні ознаки договору факторингу і відповідає визначенню, даному у ст. 1077 ЦК України.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Частина третя статті 6 ЦК України визначає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, проте не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Норму статті 6 ЦК України розкриває стаття 627 цього Кодексу, в якій зазначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зазначені положення узгоджуються з нормами частини першої статті 203 ЦК України, частини першої статті 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

Так, ст. 1077 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором факторингу, за яким здійснюється фінансування відступлення права грошової вимоги, одна сторона, яка іменується фактором передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження (клієнта) другої сторони за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити чинникові своє право грошової вимоги до (боржника) третьої особи.

Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, зокрема договір цесії, визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, в тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Натомість договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

Вказана правова позиція наведена в постанові Верховного суду України від 06.07.2015 р. у справі №6-301цс15 (№ в ЄДРСР 46449651).

Із наведених норм права визначення договору факторингу можна виділити наступні його ознаки:

1) фактор (новий кредитор) надає послуги по фінансуванню діяльності клієнта (первісний кредитор) шляхом надання в його розпорядження коштів;

2) такі послуги надаються за винагороду у вигляді здійснення клієнтом (первісний кредитор) відповідної плати послуг фактора (новий кредитор);

3) грошові кошти передаються в рахунок грошової вимоги клієнта (первісного кредитора) до третьої особи (боржника).

Отже, обов`язковою умовою договору факторингу є оплата, яку має здійснити первісний кредитор (клієнт) новому кредитору (фактору) за надання в його розпорядження коштів під відступлення права вимоги. При цьому, таку плату здійснює саме клієнт (первісний кредитор), а не навпаки

Відповідно, здійснення фінансування первісного кредитора шляхом купівлі у нього новим кредитором права грошової вимоги, що, зокрема, допускається за договором факторингу (ч. 1 ст. 1084 ЦК України), за відсутності обов`язку у первісного кредитора сплачувати новому кредитору винагороду за надання таких послуг не є підставою для кваліфікації договору факторингу.

В такому випадку (відсутність плати первісного кредитора за надані йому послуги) між сторонами виникають правовідносини з договору купівлі-продажу права вимоги, до яких застосовуються положення про відступлення права вимоги. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Вищого господарського суду України від 01.02.2017 року у справі № 922/5334/15.

Відповідно до змісту ст.ст. 512, 1077 ЦК України, проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу. При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Щодо розмежування за предметом договору, то під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги.

Цивільний кодекс України передбачає лише перелік зобов`язань, у яких заміна кредитора не допускається (статті 515 Цивільного кодексу України).

Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (ст. 1078 Цивільного кодексу України), тому суд вважає, що договір відступлення прав вимоги було укладено з дотриманням статей законодавства.

З урахуванням викладеного, необхідно зазначити, що поняття цесії та договору факторингу не є тотожними. Враховуючи положення ст. 2 ЦК України, учасниками цесії може бути будь-яка фізична та/або юридична особа, предметом якої є відступлене як право грошової вимоги, так і негрошової, метою відступлення права вимоги є безпосередньо саме передання права вимоги, а в договорі факторингу - отримання клієнтом коштів, тобто отримання фінансування за рахунок відступлення права вимоги.

Цесія може здійснюватися шляхом укладення самостійного договору. Положення про відступлення входить до різних цивільно-правових договорів ? купівлі-продажу, міни, дарування права вимоги, факторингу тощо, у тому числі ? і до непойменованих договорів.

Правотумачення у судовій практиці договорів відступлення права вимоги відбувається як договору купівлі-продажу права вимоги (Інформаційний лист ВАСУ від 11.12.2013 р. № 1713/12/13-13, в якому адміністративним судом було наказано керуватися ухвалою ВАСУ від 19.11.2013 р. № К/800/17433/13 у справі № 2а-7912/12/1370). У цьому рішенні було зазначено, що право вимоги як майновий об`єкт повністю відповідає законодавчо встановленим критеріям, які використовуються для позначення поняття активу. Такий об`єкт виникає в результаті минулих подій, а від його використання очікується вигода у вигляді його погашення грошовими коштами чи в інший спосіб.

Аналогічна позиція міститься у Постанові Вищого Господарського суду України від 14.12.2011 р. Справа № 55/252 відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов`язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги. В такому випадку на відносини цесії розповсюджують положення про договір купівлі-продажу .

В цій же Постанові, судова колегія дійшла до висновку, що за своєю юридичною природою договір факторингу є різновидом відступу вимоги з особливим суб`єктним складом. Крім того, сферою застосування факторингу є, як правило, коло підприємницьких відносин, а також спрямованість договору факторингу на усунення недостатності оборотних коштів.

Варто звернути увагу на ч. 3 ст. 656 ЦК України, відповідно до якої право вимоги може бути предметом договору купівлі-продажу. У такому випадку до договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються норми про відступлення права вимоги, якщо інше не передбачено договором або законом. Отже, за таким договором може бути визначена ціна прав, що відступаються, в зв`язку з чим такий договір не може розглядатися як договір факторингу. Предмет договору купівлі-продажу простий: продавець зобов`язаний передати право грошової вимоги (товар) у власність покупцеві, а покупець зобов`язаний прийняти його і сплатити за це певну суму.

А ось предмет договору факторингу має комплексний характер: це і зобов`язання фактора щодо фінансування клієнта, зобов`язання клієнта з оплати послуг фактора з фінансування, і зобов`язання клієнта відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Якщо в договорі встановлено, що одна зі сторін має тільки обов`язок передати іншій стороні право грошової вимоги до третьої особи (боржника), а інша сторона договору має тільки зобов`язання прийняти це право вимоги та сплатити за нього певну грошову суму, то такий договір не можна назвати договором факторингу. Адже в цьому договорі не передбачено зобов`язання однієї сторони з надання в розпорядження іншій стороні грошових коштів та зобов`язання іншої сторони щодо здійснення оплати за такі послуги. Тому, враховуючи сутність договору купівлі-продажу ним може бути передбачена винагорода.

Про наведене свідчить й практика вищих спеціалізованих судів України. Так в постанові ВГСУ від 14.12.2011 року по справі 55/252 зазначено: Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Судова колегія зазначає, що відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов`язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги. В такому випадку на відносини цесії розповсюджують положення про договір купівлі-продажу.

Статтею 656 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Слід зазначити, що при цесії передається вже існуюче право та зобов`язання не припиняється та не змінюється.

Отже, у розділі 1 Договору договір № 171-К від 19.04.2016 року про відступлення права вимоги за кредитним договором, сторони визначили правову природу договору, встановили наміри та цілі, що відповідає презумпції правочину, тому відсутні підстави для визнання недійсним спірного договору.

Необхідно звернути увагу що відповідно до ст. 24 Закону України Про іпотеку та п. 5.2 договору іпотеки, ОСОБА_2 направлено повідомлення про відступлення прав за іпотечним договором та право вимоги за основним зобов`язанням. Зазначені обставини підтверджують наступні документи:

повідомлення ОСОБА_1 від 21.04.2016 року на поштову адресу: АДРЕСА_4 , яке містить інформацію щодо відступлення права вимоги за кредитним договором; про відступлення права вимоги за іпотечним договором; про суму заборгованості за кредитними зобов`язаннями, а також пропозиції погасити заборгованість та зазначені банківські реквізити нового кредитора/іпотекодержателя. Зазначене повідомлення неодноразово направлялись адресату, яка попереджена, що у випадку непогашення боргу протягом 30 днів право звернення стягнення на іпотечне майно буде реалізовано одним із способів передбаченим законом та договором іпотеки;

поштовий конверт адресату ОСОБА_1 ідентифікатор № 0103038218020, з повідомленням про вручення, описом вкладення та чеком про оплату відправки;

експрес-накладна Нової Пошти за № 59000186548768 від 08.06.2016 року адресату ОСОБА_1 з відміткою про відправлення: Вимога про порушення;

вимога ОСОБА_1 , в порядку ст.ст. 35, 36 Закону України Про Іпотеку , про усунення порушень від 22.04.2016 року на поштову адресу: АДРЕСА_4 ;

поштовий конверт адресату ОСОБА_1 ідентифікатор № НОМЕР_4 , з повідомленням про вручення, описом вкладення та чеком про оплату відправки;

накладної № 1001545 про відправлення Вимоги про усунення порушень засобами Кур`єрської Служби Доставки на поштову адресу: АДРЕСА_4 з описом вкладення та відміткою при отримання.

Крім того, згідно Довідки (виписки з домової книги про склад сім`ї та прописки) від 06.10.2016 року за адресою: АДРЕСА_4 проживають: ОСОБА_6 ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 .

Відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку № 270, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України 05.03.2009 року, а саме п. 99 встановлено рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою Судова повістка , рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про надходження електронних поштових переказів, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових повідомлень (крім зазначених в абзаці четвертому пункту 93 цих Правил), поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім`ї за умови пред`явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв`язки з адресатам (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо), чи рішення органу опіки і піклування про призначення їх опікунами чи піклувальниками .

Отже, доводи позивачки про відсутність повідомлення про здійснене відступлення права вимоги та відсутність вимоги про погашення заборгованості із зазначенням суми до сплати та зазначенням строку для її погашення суперечить фактичним обставинам та спростовуються зазначеними фактами.

З урахуванням викладеного, в результаті укладення зазначених Договорів, кредитором у зобов`язанні ОСОБА_1 , став ОСОБА_2 , який згідно умов Договору набув право вимагати замість Банку належного виконання боржником зобов`язань в межах переданого права.

Як свідчить офіційний лист УДППЗ Укрпошта від 27.12.2016 року № 532-Б-з/77 Щодо надання суду інформації , під час формування даних про відстеження пересилання поштових відправлень на корпоративному сайті УДППЗ Укрпошта мають місце непоодинокі випадки недостовірного відображення, з вини деяких операторів Центру поштового зв`язку, інформації щодо вручення поштових відправлень.

Суд критично ставиться до тверджень позивача, про відсутність реєстрації наданих відправлень в реєстрі поштових відправлень, оскільки інформація про відстеження поштового відправлення за ідентифікатором відправлення відображається лише за останні 6-ть місяців з моменту відправлення. Роздруківки із сайту Укрпошти на підтвердження факту відстеження пересилання поштових відправлень на офіційному веб-сайті УДППЗ Укрпошта не є належним доказом у розумінні ст.77 ЦПК України. Таким чином, інформація про відстеження поштових відправлень не може слугувати для суду належним доказом вручення чи невручення відповідачу конкретного поштового відправлення.

Отже, встановлені в ході судового розгляду обставини свідчать, що ОСОБА_2 в повній мірі виконано усі передбачені законом вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, в порядку ст. 37 Закону України Про іпотеку .

При цьому, суд приймає до уваги, що право на відчуженя прав на іпотечне майно будь-якій особі, узгоджено сторонами у п.п.5.4,5.5 Догвору іпотеки.

Суд не приймає до уваги доводи позивачки про численні звернення до працівників банку з проханням надати можливість виконати свої зобов`язання, натомість Банк не надав повідомлень та реквізитів для оплати за кредитним договором, оскільки згідно ч.ч. 1,5 ст. 81 ЦПК України позивачка не довела ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог.

При таких обставинах, відсутні правові підстави для скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скульської Тетяни Анатоліївни від 26.07.2016 року індексовий номер: 30628845 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, щодо державної реєстрації права власності на квартиру за АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 та скасування запису 15575529 від 22.07.2016 року про проведену державну реєстрацію права власності.

Верховний Суд у Постанові від 05 квітня 2018 року по справі № 61-10910св18 дійшов до наступного висновку: Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України (зокрема: постанова Верховного Суду України від 25 грудня 2013 у справі № 6-78цс13; постанова Верховного Суду України від 11 травня 2016 у справі № 6-806цс16).

У ситуації, коли боржник звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги, не зазначивши, які ж його цивільні права та інтереси були порушені (не визнані чи оспорені), то визнання правочину недійсним, як способу захисту, не може бути застосовано.

У Постанові також зазначено: тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору, і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено і Верховним Судом України. Зокрема, в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 вказується, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним .

З урахуванням наведеного надзвичайно важливого значення набуває необхідність належного з`ясування судом питання щодо того, про захист яких саме прав особи йдеться. Ч. 2 ст. 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачкою способу захисту, судом зважено його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

За таких обставин, суд доходить висновку про необґрунтованість даного позову та відмовляє у його задоволенні в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 263-265, 353 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Некстджен фінанс , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скульської Тетяни Анатоліївни, третя особа Публічне акціонерне товариство Банк Київська Русь про визнання договору відступлення прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки недійсними, скасування рішення та запису про державну реєстрацію права власності відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 25 червня 2020 року.

Суддя Л.М. Чернявська

15.06.20