Ухвала

від 22.06.2020 по справі 554/2092/20

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 22.06.2020 Справа № 554/2092/20

Провадження №1-кс/554/8408/2020

У Х В А Л А

іменем України

22 червня 2020 року м.Полтава

Слідчий суддя Октябрського районного суду м.Полтави ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

слідчого ОСОБА_3 ,

представника власника майна адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві в режимі відеоконференції клопотання слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві, ОСОБА_3 , поданого за матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні №62020170000000101 від 27 січня 2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.368, ч.3 ст.368 КК України, і погодженого прокурором відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_5 , про арешт майна,-

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся до Октябрського районного суду м.Полтави з клопотанням, погодженим з прокурором, про арешт майна, вилученого під час проведення обшуку 11 червня 2020 року за місцем проживання керівника ПП «Дніпромед-плюс» ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме печатки Приватного підприємства «Дніпромед Плюс» шляхом заборони користування, розпорядження та відчуження.

Клопотання мотивоване тим, що у провадженні Першого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві, перебувають матеріали досудового розслідування № 62020170000000101 від 27.01.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.368, ч.3 ст.368 КК України, в якому повідомлено про підозру ОСОБА_7 .

Зазначає, що 25 лютого 2020 року ОСОБА_8 отримано від ОСОБА_7 дозвіл на придбання однієї одиниці спеціального засобу травматичної дії вітчизняного виробництва від 24 лютого 2020 року № 329014.

Згідно показань допитаного як свідка ОСОБА_8 , він та його брат ОСОБА_9 до медичних закладів, громадських формувань, територіальних сервісних центрів МВС, для отримання документів необхідних для оформлення дозволів, не звертались, перевірка за місцем їх мешкання не проводилась та для оформлення дозволів ОСОБА_7 надавались ОСОБА_8 виключно копії паспорту, ІПН та фотокартки.

19 березня 2020 року під час проведення обшуку за місцем роботи ОСОБА_7 , а саме за адресою: АДРЕСА_2 виявлено та вилучено особову справу ОСОБА_8 , у якій знаходились: медична довідка видана ТОВ «Центр медицини «Вікторія» від 17.02.2020 серія 12ЯЯЯ № 895067 на ім`я ОСОБА_8 , щодо проходження ним медичного огляду; посвідчення № 102 від 25.01.2020 на ім`я ОСОБА_8 , відповідно до якого він є членом Амур-Нижньодніпровського районного громадського формування з охорони громадського порядку та державного кордону «Народна Дружина»; довідка ТСЦ № 1249 РСЦ МВС в Дніпропетровській області, № 1726310 (20043417730920361731) на ім`я ОСОБА_8 про відсутність судимості станом на 12.02.2020.

Також виявлено документи з яких, встановлено, що ряд громадян отримали дозволи на придбання зброї на підставі медичних довідок форми № 127/0 виданих ПП «Дніпромед-плюс, код ЄДРПОУ 37540247, розташовується за адресою: м. Дніпро, площа Десантників, буд. 10А, що підтверджується протоколом огляду від 08.04.2020.

У зв`язку з цим, 11 червня 2020 року проведено обшук на підставі ухвали слідчого судді Октябрського районного суду міста Полтави за місцем проживання керівника ПП «Дніпромед-плюс» ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого вилучено: печатку приватного підприємства «Дніпромед Плюс» і.к. 37540247.

Постановою від 12 червня 2020 року вищевказане майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 62020170000000101.

Сторона обвинувачення обґрунтовує необхідність накладення арешту на вилучені в ході проведеного обшуку речі та документи необхідністю запобігання їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, та його збереж ення у первісному вигляді, оскільки вилучене майно відповідає вимогам ст.98 КПК України.

Зокрема, зазначена печатка дозволить стороні обвинувачення перевірити чи відповідають печатки на довідках громадян, яким видано дозволи на придбання зброї зразкам печатки вилученим в ході обшуку та інші обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. У подальшому планується проведення додаткових оглядів, використання майна під час допиту осіб, тощо, що дозволить стороні обвинувачення перевірити підстави та правомірність отримання дозволів на зброю, оскільки частина з документів може містити недостовірні відомості.

Беручи до уваги, що вилучені під час обшуку речі мають суттєве значення для проведення повного та об`єктивного досудового розслідування, містять на собі сліди скоєного кримінального правопорушення, є потреба в накладенні арешту на майно, на підставі чого слідчий звернувся до суду з даним клопотанням, яке просить задовольнити.

Від адвоката ОСОБА_4 на адресу суду надійшли письмові заперечення на клопотання слідчого про накладення арешту на майно. Вважає, що вилучене у ОСОБА_6 під час обшуку майно не відповідає критеріям, визначеним у ст.98 КПК України, оскільки в ухвалі слідчого судді від 13.05.2020 року зазначені обставини щодо документів, відповідно до яких ряд громадян отримали дозволи на придбання зброї на підставі медичних довідок форми №127/0, наданих ПП «Дніпромед - плюс», керівником якого є ОСОБА_6 , жодним чином не стосується обставин кримінального провадження №62020170000000101 від 27.01.2020 року, де заявником є ОСОБА_8 , а свідчать лише про те, що інші особи проходили медичний огляд та отримали відповідні довідки ПП «Дніпромед-плюс». Крім того, слідчий обґрунтовує клопотання необхідністю призначення і проведення судової технічної експертизи документів, однак указана печатка підприємства не є об`єктом експертного дослідження, водночас, відбитки печатки слідчим було зроблено самостійно під час обшуку з порушенням порядку, визначеного ст.110 КПК України, а отже не можуть бути використані як експериментальний зразок для експертизи. На підставі викладеного, накладення арешту на вилучене майно не відповідає його завданням і при цьому не буде дотримано принципу співмірності обмеження права власності суспільним інтересам, оскільки майно не стосується кримінального правопорушення та повідомленої підозри ОСОБА_7 , а вилучення такого майна призвело до надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності ПП «Дніпромед-плюс», у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні клопотання.

Слідчий ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити у повному обсязі та накласти арешт на майно.

Представник власника майна адвокат ОСОБА_4 у режимі відеоконференції з клопотанням не погодилась, заперечувала проти накладення арешту на майно з підстав, зазначених у письмових запереченнях щодо клопотання. Просила повністю відмовити у задоволенні клопотання слідчого.

Заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали клопотання та надані докази, слідчий суддя дійшов до таких висновків.

Установлено, що Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62020170000000101 від 27 січня 2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ч.3 ст.368 КК України.

У даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 підозрюється у вчинені кримінальних правопорушень за ч.ч.1, 3 ст.368 КК України.

Як слідує з поданого клопотання, 11 червня 2020 року на підставі ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави від 13 травня 2020 року було проведено обшук за місцем проживання керівника ПП «Дніпромед-плюс» ОСОБА_6 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого вилучено печатку приватного підприємства «Дніпромед Плюс» і.к. 37540247.

Постановою від 12 червня 2020 року вищевказане визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 62020170000000101.

Згідно з ч.1ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.131КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове,до скасуванняу встановленому цим Кодексом порядку,позбавлення за ухвалою слідчого суддіабо судуправа на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Тобто відповідно до п.1 ч.2 ст.170КПК України метою арешту в даному випадку є забезпечення збереження речових доказів, а підставою відповідність зазначеного майнакритеріям, зазначеним устатті 98 КПК України.

За змістом ч.3ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цьогоКодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст.98 цього Кодексу.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів (ч.10ст.170 КПК України).

Відповідно до ч.11 ст.170КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першоїстатті 170 цього Кодексу(ч.1ст.173 КПК України).

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя враховує вимоги, які передбачені п.п.1,2,5,6 ч.2ст.173 КПК України.

Так, під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №62020170000000101 від 27.01.2020 року встановлені обставини, які вказують на те, що вилучене під час обшуку 11.06.2020 року майно є таким, що відповідає критеріям ст.98 КПК України, й може бути використане під час проведення слідчих дій, судових експертиз тощо, а також як речовий доказ у кримінальному провадженні, а тому є необхідність його збереження.

Слідчий суддя вважає, що в даному випадку ініціатором у клопотанні доведено те, що є достатні підстави вважати, що вказана печатка ПП «Дніпромед-плюс» є предметом, що міг зберегли на собі сліди кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Оцінюючи в сукупності надані стороною кримінального провадження докази, беручи до уваги те, що згідно з постановою від 12 червня 2020 року зазначене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, а також ураховуючи правову підставудля арештумайна, можливість використання як доказу, наслідки арешту для власника та третіх осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, застосування такого виду заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна є можливим.

Зважаючи на те, що до клопотання слідчим надано достатні докази щодо необхідності накладення арешту, а тому наявні обґрунтовані підстави для задоволення даного клопотання, оскільки документи, додані до клопотання свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення збереження речових доказів, до того ж, будь-яких негативних наслідків, які можуть негативно позначитися на інтересах власника майна та інших осіб від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, слідчим суддею на час розгляду даного клопотання не встановлено.

Як вбачається з представлених до суду матеріалів та пояснень слідчого, у кримінальному провадженні №62020170000000101 призначено судово-технічну експертизу документів, та у розпорядження експертів на дослідження надані об`єкти, зокрема, документи з відтиском печатки підприємства, проте експертиза не проведена, що обумовлює необхідність арешту майна на час проведення необхідних слідчих дій. Крім того, як зазначено слідчим, стороною обвинувачення планується проведення додаткових оглядів, використання речових доказів під час допиту осіб тощо.

Відтак, слідчим доведено наявність достатніх підстав вважати, що були вчинені кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.368, ч.3 ст.368 КК України, разом із тим, зазначене вище майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та існує ризик його відчуження або передачі третім особам, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення клопотання слідчого.

Стосовно способу арешту майна слідчий суддя зазначає про таке.

Відповідно до ч.4ст.173 КПК Україниу разі задоволення клопотання слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Найменш обтяжливим способом арешту вказаного майна і таким, що не призведе до суттєвого обмеження прав власника або володільця та не завдасть шкоди його інтересам, є заборона на відчуження цього майна.

При цьому, слідчим не доведено, що перелічені ним у клопотанні способи арешту у вигляді заборони користування та розпорядження печаткою є доцільними та вичерпними, відповідних доказів на обґрунтування в цій частині вимог суду не надано. Також не спростовані аргументи адвоката про те, що такі заходи не будуть свавільними та це не спричинить надмірного обмеження гарантованих прав власника.

Тому, оскільки заборона користування, розпорядження щодо печатки може призвести до надмірного обтяження підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, на таке майно має бути накладено арешт лише із забороною відчуження, а сама печатка має знаходитись у законному володінні та користуванні особи, яка має на це відповідне право, без інших обмежень.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).

Разом із тим, слідчим суддею не встановлено, що клопотання в частині заборони відчуження майном суперечить вищезазначеним вимогам КПК України або не є пропорційним, тобто не відповідає тяжкості правопорушення і становитиме особистий і надмірний тягар для володільця майна.

Тож, слідчий суддя вважає, що потрібно накласти арешт на вилучене під час обшуку майно на підставіст.170 КПК України, оскільки є достатні підстави вважати, що це майно відповідає критеріям, зазначеним у частині другійстатті 170 цього Кодексу.

Таким чином, слідчий суддя дійшов до висновку про необхідність часткового задоволення клопотання слідчого та накласти арешт на відповідне майно, застосувавши при цьому найменш обтяжливий спосіб арешту майна, не позбавляючи володільця права користування вищевказаним майном, а саме у виді заборони відчуження такого майна, повернувши його на відповідальне зберігання власнику.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 98,170-173, 376 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В :

Клопотання слідчого задовольнити частково.

Накласти арешт на печатку приватного підприємства «Дніпромед Плюс» і.к. 37540247, яка вилучена 11 червня 2020 року під час проведення обшуку за місцем проживання керівника ПП «Дніпромед-плюс» ОСОБА_6 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони відчуження майна, передавши його на відповідальне зберігання представнику власника майна керівнику ПП «Дніпромед-плюс» ОСОБА_6 , до скасування арешту в установленомуКПК Українипорядку.

В іншій частині вимог клопотання відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1