Постанова

від 24.06.2020 по справі 202/3489/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1448/20 Справа № 202/3489/18 Суддя у 1-й інстанції - Слюсар Л. П. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року Дніпровський Апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Каратаєвої Л.О.

за участю секретаря - Лященко С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікінг Транс» , треті особи: ОСОБА_2 , Страхова компанія ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ України» про стягнення вартості відновлювального ремонту автомобіля, пошкодженого внаслідок спричинення дорожньо-транспортної пригоди

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікінг Транс»

на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровської від 09 вересня 2019 року, -

В С Т А Н О В И В:

18 червня 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Вікінг Транс» , треті особи: ОСОБА_2 , Страхова компанія ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ України» про стягнення вартості відновлювального ремонту автомобіля, пошкодженого внаслідок спричинення дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 03 грудня 2017 року о 12-00 годині на перехресті пр. Миру та Донецькою Шосе, з вини водія ОСОБА_2 , який працював на час скоєння ДТП водієм у відповідача, та керував транспортним засобом - автомобілем Scania 6420 д/н НОМЕР_1 з напівпричепом Pacton д/н НОМЕР_2 , сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок чого належний позивачу автомобіль Chevrolet Lacetti , держ. номер НОМЕР_3 , зазнав механічних пошкоджень, а позивач відповідно матеріального збитку. Постановою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 26.12.2017 р., винним у скоєні ДТП визнано ОСОБА_2 . На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власником автомобіля Scania 6420 д/н НОМЕР_1 застрахована в ПрАТ Страхова компанія ПЗУ Україна , на підставі полісу № АК НОМЕР_4 9825933 від 25.11.2017 року. 13.12.2017 року відбувся огляд пошкодженого автомобіля Chevrolet Lacetti , держ. номер НОМЕР_3 , незалежним судовим експертом ОСОБА_3 , за результатами якого був складений Висновок експертного дослідження по визначенню вартості матеріального збитку № 5512/17/17 від 27.12.2017 року. Відповідно до Висновку експертного дослідження по визначенню вартості матеріального збитку № 5512/17/17 від 27.12.2017 року, вартість матеріального збитку, завданого автомобілю Chevrolet Lacetti , держ. номер НОМЕР_3 , склала 61 181,67 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля складатиме 115 725,00 грн. 03.04.2018 року ПрАТ СК ПЗУ Україна здійснило часткову виплату страхового відшкодування у розмірі 57 254,00 грн. На думку позивача сума виплаченого страхового відшкодування недостатня для компенсації вартості відновлювального ремонту автомобіля Chevrolet Lacetti , держ. номер НОМЕР_3 , а тому стягненню з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікінг Транс" підлягає різниця між вартістю відновлювального ремонту та розміром матеріального збитку, які було розрахованого експертом у сумі 49 359,00 грн., а також витрати на проведення автотоварознавчого дослідження у сумі 1 000,00 грн. (а.с. 1-4).

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровської від 09 вересня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікінг Транс» , треті особи: ОСОБА_2 , Страхова компанія ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ України» про стягнення вартості відновлювального ремонту автомобіля, пошкодженого внаслідок спричинення дорожньо-транспортної пригоди - задоволені частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікінг Транс" (65000, м. Одеса, вул. Гайдара, 13, код ЄДРПОУ 34443603) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 49 359 грн. 00 коп., витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 1 000 грн., судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп., а всього стягнуто 51063 грн. 80 коп. (п`ятдесят одна тисяча шістдесят три) грн. 80 коп.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено (а.с.167-172).

В апеляційній скарзі ТОВ «Вікінг Трасн» , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 176-181).

Враховуючи, що апелянтом фактично оскаржується рішення суду в частині задоволення позовних вимог, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення в частині, яка оскаржується. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом - не перевіряється.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду в оскарженій частині залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Судом 1 інстанції встановлено, що 03 грудня 2017 року на перехресті пр. Миру та Донецькою Шосе у м. Дніпро сталася ДТП, з вини водія ОСОБА_2 , який керував автомобілем Scania 6420 д/н НОМЕР_1 з напівпричепом Pacton д/н НОМЕР_2 , що підтверджується постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26.12.2017 року.

Автомобіль Chevrolet Lacetti , держ. номер НОМЕР_3 , належить позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Автомобіль Scania 6420 д/н НОМЕР_1 , належить відповідачу Товариства ТОВ "Вікінг Транс" на праві приватної власності.

На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з відповідачем та безпосередньо виконував трудові обов`язки.

13.12.2017 року, відбувся огляд пошкодженого автомобіля Chevrolet Lacetti , держ. номер НОМЕР_3 незалежним судовим експертом ОСОБА_3 , за результатами якого був складений Висновок експертного дослідження по визначенню вартості матеріального збитку № 5512/17/17 від 27.12.2017 року.

Відповідно до Висновку експертного дослідження по визначенню вартості матеріального збитку № 5512/17/17 від 27.12.2017 року, вартість матеріального збитку, завданого автомобілю Chevrolet Lacetti , держ. номер НОМЕР_3 , склала 61 181,67 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля склала 115 725,00 грн.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власником автомобіля Scania 6420 д/н НОМЕР_1 , була застрахована за полісом № АК НОМЕР_4 9825933 від 25.11.2017 року в ПрАТ Страхова компанія ПЗУ Україна .

Відповідно до платіжного доручення № 11786 від 07.02.2018 року, ПрАТ Страхова компанія ПЗУ Україна виплатило страхове відшкодування ОСОБА_1 в розмірі 57 254,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення відшкодування матеріальної шкоди, суд 1 інстанції посилаючись на вимоги ст.ст.1188,1192,1194 ЦК України та виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими та позивач має право вимоги щодо відшкодування заподіяної йому матеріальної шкоди та витрат на оплату експертного автотоварознавчого дослідження у розмірі 1 000,00 грн.

З такими висновками суду погоджується й колегія суддів апеляційного суду, оскільки вони є обґрунтованими, відповідають встановленим обставинам по справі та зроблені з дотриманням норм процесуального права з застосуванням відповідних норм матеріального права.

Так, відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч.1 ст.990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно зі ст.6 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Пунктом 22.1 ст.22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

У статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов`язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (ч.1 ст.12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (ч.2 ст.14 ЦК України).

Потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст.1194 ЦК України підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачу було виплачено страхове відшкодування третьою особою в розмірі оціненої шкоди в сумі 57 254,00 грн., що відповідає вимогам ст.22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Відповідно до накладної №21 від 09.04.2018 року ФОП ОСОБА_4 , чеку від 12.06.2018 року, акту №36 від 12.06.2018 року ФОП ОСОБА_5 вбачається, що фактичний розмір матеріальних витрат, які позивач поніс за проведені відновлювальні роботи пошкодженого транспортного засобу склали 106 613 грн. 00 коп. (57 254+49 359).

В зв`язку з цим, позивач у відповідності до ст.ст.1192,1194 ЦК України набув право на стягнення з відповідача різниці між фактичним розміром понесених витрат на відновлювальний ремонт транспортного засобу і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Виходячи з встановлених конкретних обставин справи, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд 1 інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та ухвалив обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам закону.

Колегія суддів вважає, що справа розглянута всебічно, встановлені правовідносини, що склалися між сторонами, яким надана вірна правова оцінка, досліджені наявні докази, висновки суду першої інстанції обґрунтовані чинними нормами матеріального права.

Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права, правові підстави для його скасування відсутні.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що враховуючи встановлений полісом №АК/9825933 від 25.11.2017 року ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну (100 000,00 гривень, франшиза 0) та враховуючи вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля позивача з урахуванням зносу (61 181,67 грн.) саме страхова компанія є належним відповідачем по справі в частині збитку, який не перевищує зазначений ліміт, колегія суддів не приймає до уваги, виходячи з настпуного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, передбачено, що збитками втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно до ч. 2 с. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Фактична вартість відновлювальних робіт пошкодженого автомобіля «Шевроле» , держ. Номер НОМЕР_3 становить 106 613,00 грн., відповідно до акту виконаних робіт СТО ФОП « ОСОБА_5 » № 36 від 12.06.2018 року, видатковою накладною ФОП « ОСОБА_4 »№ 21 від 09.04.2018 року, платіжним дорученням № 11786 від 07.02.2018 року та квитанцією КБ «ПриватБанк» №0.0.1058027733.1 від 12.06.2018 року.

Оскільки, обов`язок по сплаті вартості відновлювального ремонту в розмірі, що не покривається страховим відшкодуванням, покладається безпосередньо на відповідача, як на особу, яка в силу ст. ст.1172,1187,1194 ЦК України зобов`язана відшкодовувати збиток спричинений з вини третьої особи.

Апелянт під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивач не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої заперечення, та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, оскільки згідно із ч. 1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч., ч. 1, 5, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та фактично зводяться до незгоди з рішенням суду та особистого тлумачення норм права та обставин справи. Судом першої інстанції у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, справа розглянута у рамках заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами. Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому його слід в оскарженій частині залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України , апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікінг Транс» - залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровської від 09 вересня 2019 року в оскарженій частині - залишити без змін .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку .

Судді: