Рішення

від 19.06.2020 по справі 125/2450/19

БАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

125/2450/19

2/125/835/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.06.2020 року м. Бар

Барський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Хитрука В.М.

за участі секретаря судового засідання Мазур К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Бар справу за позовом ОСОБА_1 до Маньковецької сільської ради Барського району Вінницької області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу місцевого самоврядування

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Маньковецької сільської ради Барського району Вінницької області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу місцевого самоврядування.

Позивач мотивував свої вимоги тим, що 05.12.2018 звернувся з заявою №К-31 до Маньковецької сільської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування нежитлового приміщення свинарника в„– 1 з інженерною спорудою баштою Рожновського, яке знаходиться у приватній власності позивача, розміщеного за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням 33 сесії 7 скликання Маньковецької сільської ради від 18.12.2018 на підставі ст.123, 124, 134 п.2 Земельного кодексу відмовлено у наданні відповідного дозволу у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на свинарник в„– 1 та башту Рожновського.

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Маньковецької сільської ради Барського району Вінницької області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16.04.2019 визнано протиправними дії Маньковецької сільської ради Барського району Вінницької області та скасовано рішення 33 сесії 7 скликання від 18.12.2018 року щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення в оренду для ведення особистого селянського господарства, комунальної форми власності, орієнтованою площею 1,3 гектари на території Маньковецької сільської ради Барського району Вінницької області. Зобов`язано Маньковецьку сільську раду Барського району Вінницької області повторно розглянути клопотання (заяву) від 05 грудня 2018 року ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення в оренду для ведення особистого селянського господарства, комунальної форми власності, орієнтованою площею 1,3 гектари на території Маньковецької сільської ради Барського району Вінницької області відповідно до вимог ст. 123 Земельного кодексу України з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

ОСОБА_1 неодноразово приходив до Маньковецької сільської ради, вимагав винести його заяву на повторний розгляд сесії сільської ради, як того вимагає рішення суду. Однак, сільський голова відмовляв йому, насміхався з нього, принижував його честь та гідність, глузував, чим завдав йому моральної шкоди. На день звернення до суду рішення суду залишається не виконаним, заява позивача сесією не розглянута. Після спілкування з сільським головою у позивача, немолодої людини, підвищувався артеріальний тиск, боліла голова, відчувалося сильне серцебиття, приходилося приймати ліки.

Крім того, через невиконання рішення суду позивач вимушений був звертатися до адвоката за правою допомогою, витрачав кошти на сплату судового збору за звернення до суду. Загальна сума понесеної матеріальної шкоди склала 11921,00 грн.

Позивач ОСОБА_1 просить суд стягнути з Маньковецької сільської ради Барського району Вінницької області завдану бездіяльністю органу місцевого самоврядування моральну шкоду у розмірі 12000 грн., матеріальну шкоду у розмірі 11921 грн. та понесенні судові витрати.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Невольчук С.П. позовні вимоги підтримали з підстав, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача Маньковецької сільської ради, сільський голова Павлюк С.Г. та представник відповідача адвокат Слізяк Н.Р. позов не визнали, заперечували проти його задоволення. У судовому засіданні пояснили, що виконуючи рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.04.2019 у справі № 125/316/19 відповідач прийняв рішення 36 сесії Маньковецької сільської ради Барського району Вінницької області 7 скликання від 11.06.2019 в якому повідомив позивача про необхідність уточнення поданої заяви щодо передання в оренду земельної ділянки та долучення додаткових документів. У подальшому рішенням 39 сесії Маньковецької сільської ради Барського району Вінницької області 7 скликання від 18.12.2019 позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою. Таким чином, відсутні підстави вважати наявність протиправної поведінки відповідача у справі. Будь яка шкода позивачу не завдана та не доведена. Причинний зв`язок відсутній.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представників відповідача. дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

05.12.2018 ОСОБА_1 звернувся з заявою №К-31 до Маньковецької сільської ради Барського району про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування нежитлового приміщення свинарника в„– 1 з інженерною спорудою баштою Рожновського, яке знаходиться у приватній власності позивача, розміщеного за адресою: АДРЕСА_2 площею 1,30 га. В якості додатку зазначено викопіювання з кадастрового плану, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки.

Рішенням 33 сесії 7 скликання Маньковецької сільської ради від 18.12.2018 "Про розгляд заяви ОСОБА_1 К-31 від 06.12.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою", керуючись ст.123, 124, ст.134 п.2 ЗК України відмовлено гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування нежитлового приміщення свинарника в„–1 та інженерної споруди башти Рожновського у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вказані будівлі.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16.04.2019 визнано протиправними дії Маньковецької сільської ради Барського району Вінницької області та скасовано рішення 33 сесії 7 скликання від 18.12.2018 року щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення в оренду для ведення особистого селянського господарства, комунальної форми власності, орієнтованою площею 1,3 гектари на території Маньковецької сільської ради Барського району Вінницької області. Зобов`язано Маньковецьку сільську раду Барського району Вінницької області повторно розглянути клопотання (заяву) від 05 грудня 2018 року ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення в оренду для ведення особистого селянського господарства, комунальної форми власності, орієнтованою площею 1,3 гектари на території Маньковецької сільської ради Барського району Вінницької області відповідно до вимог ст. 123 Земельного кодексу України з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

Положеннями статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Відповідно до статті 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

За статтею 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

З урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання вказаних рішень незаконними й їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Як було зазначено вище, задовольняючи позов ОСОБА_1 до Маньковецької сільської ради Барського району Вінницької області адміністративний суд визнав протиправними дії Маньковецької сільської ради, які полягають у відмові у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення в оренду земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Статтею 82 ч.4 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено Законом.

Таким чином, факт незаконних дій Маньковецької сільської ради Барського району підтверджено судовим рішенням і не підлягає доведенню.

Пунктом 16 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 01.11.1996р. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя передбачено, що суди мають суворо додержувати передбаченого ст.56 Конституції права особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У пунктах третьому та четвертому постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому саме полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Таким чином, моральна шкода є категорією об`єктивною, тому, встановлюючи факт наявності такої шкоди, слід керуватися не лише тими критеріями, які зумовлюють суб`єктивне сприйняття потерпілого (почуття, емоції), а й тими, які характеризують її зовнішній прояв - порушення усталеного для даної особи способу життя, життєдіяльності.

Згідно ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтовуючи наявність моральної шкоди, позивач зазначає, що неодноразово приходив до Маньковецької сільської ради, просив винести його заяву на повторний розгляд сесії сільської ради, як того вимагає рішення суду. Однак, його вимога залишалася без розгляду.

Суд вважає, що рішення 36 сесії 7 скликання Маньковецької сільської ради від 11.06.2019 року, яким надано певні роз`яснення та рекомендації ОСОБА_1 , не може вважатися виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.04.2019, адже вказаним рішенням суду зобов`язано Маньковецьку сільську раду повторно розглянути клопотання (заяву) від 05 грудня 2018 року ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення в оренду для ведення особистого селянського господарства, комунальної форми власності, орієнтованою площею 1,3 гектари на території Маньковецької сільської ради Барського району Вінницької області відповідно до вимог ст. 123 Земельного кодексу України з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні, а не надавати певні роз`яснення та рекомендації.

Станом на день звернення позивача до суду рішення адміністративного суду сільською радою не виконано.

Позивач є особою пристарілого віку. В результаті неправомірних дій органу місцевого самоврядування стосовно нього у ОСОБА_1 підвищувався артеріальний тиск, боліла голова, відчувалося сильне серцебиття, приходилося приймати ліки. Він відчував душевний неспокій, образу, сором і знаходиться в стресовому стані.

Внаслідок неправомірних дій органу місцевого самоврядування позивач, з метою відновлення його порушених прав, був змушений витрачати значну кількість свого особистого часу на оскарження незаконних дій, на відвідування судових установ, у зв`язку із чим суд визнає, що позивач зазнав моральних страждань, пов`язаних з порушенням його прав та необхідність вжиття заходів для їх захисту.

У пункті дев`ятому постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди судам також роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, №68490/01, §62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року). При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять розумність та справедливість при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях Тома проти Люксембургу , Калок проти Франції (2000) та Недбала проти Польщі , Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

Тому суд, із врахуванням вказаної судової практики ЄСПЛ, зазначає, що суд, визнавши дії посадової особи місцевого самоврядування протиправними, вже частково згладив понесені позивачем моральні страждання.

Отже, з урахуванням законодавчо закріпленого обґрунтування і підстав стягнення моральної шкоди, а також те, що матеріалами справи доведено неправомірність дій посадових осіб органу місцевого самоврядування, суд вважає, що у цій справі позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнути з Маньковецької сільської ради Барського району Вінницької області на користь ОСОБА_1 8000 (вісім) тисяч гривень моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу місцевого самоврядування.

Визначаючи розмір морального відшкодування, та керуючись принципом розумності та справедливості, суд виходить із встановлених у даній справі обставин, враховує характер, тяжкість, тривалість моральних страждань позивача.

У пункті 10-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди зазначено, що при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст.56 Конституції України судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 2 статті 25 Бюджетного кодексу України, відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Вимога позивача про стягнення матеріальної шкоди, завданої Маньковецькою сільською радою Барського району Вінницької області задоволенню не підлягає з наступних підстав. Позивач просить стягнути з відповідача завдану йому матеріальну шкоду, яка складається з витрат на професійну правничу допомогу та сплату судового збору у розмірі 11921 грн.

Витрати, зокрема, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката є такими, що понесені особою у зв`язку із реалізацією своїх процесуальних прав при розгляді певної справи у суді. Такі витрати процесуальним законом віднесено до судових витрат, вони відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом; їх не можна визнати збитками чи шкодою у розумінні положень цивільного законодавства України й вони не можуть бути стягнуті за позовною вимогою в іншому провадженні.

Аналогічну правову позицію закріплено у постановах Верховного Суду України від 20.05.2009 у справі № 6-3261св08, від 27.01.2010 у справі № 6-11633св09, від 03.02.2010 у справі № 6-15773св09.

У пункті 6.19 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18 зазначено, що за висновками Великої Палати Верховного Суду процесуальні витрати, понесені у судовому провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову; такі витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими процесуальним законодавством (пункт 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 462/6473/16-ц за провадженням № 14-400 цс 18, пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 688/2479/16-ц за провадженням № 14-447цс19, пункт 20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 489/5045/18 за провадженням № 14-191 цс 19).

Отже, витрати, пов`язані із наданням правової допомоги (оплата послуг адвоката) не є тотожними реальним збиткам (грошовій вартості втраченого майна та додаткових витрат на його відновлення) та не набувають відповідних ознак унаслідок нереалізації права на їх відшкодування у передбаченому законом порядку.

В контексті ст. 1166 ЦК України у справі позивачем не доведено наявність матеріальної шкоди та її розміру; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювана та шкодою.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, а саме 33,44%, тому суд стягує з відповідача на користь позивача 2006,40 грн. понесених судових витрат, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати позивача у розмірі 3000 грн (квитанція до прибуткового касового ордера №2 від 16.01.2020 (а.с.58) задоволенню не підлягають, оскільки вони понесені на підготовку адвокатом апеляційної скарги у іншій адміністративній справі. Надані позивачем квитки на проїзд автобусом та квитанції за послуги ксерокопіювання суд не приймає як доказ понесених судових витрат, оскільки вони не містять інформації про їх використання у даній цивільній справі.

Позивачем понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн. (квитанція до прибуткового касового ордера №49 від 20.09.2019 (а.с.38) та у розмірі 5000 грн. (квитанція до прибуткового касового ордера №51 від 30.09.2019 (а.с.38), що підтверджується поданим розрахунком (а.с.39).

Керуючись ст. 23,1166, 1173, 1174, 1176 ЦК України ст. 12, 141, 81, 263, 264, 273 ЦПК України , суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Маньковецької сільської ради Барського району Вінницької області (ЄДРПОУ: 04329381) на користь ОСОБА_1 8000 (вісім) тисяч гривень моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу місцевого самоврядування.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Маньковецької сільської ради Барського району Вінницької області (ЄДРПОУ: 04329381) на користь ОСОБА_1 2006,40 грн. понесених судових витрат пропорційно до задоволеної частини вимог.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Барський районний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Суддя:

Повне судове рішення складено 25.06.2020