Постанова

від 07.12.2020 по справі 125/2450/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 125/2450/19

Провадження № 22-ц/801/1731/2020

Категорія: 44

Головуючий у суді 1-ї інстанції Хитрук В. М.

Доповідач:Войтко Ю. Б.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2020 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Войтка Ю. Б.,

суддів Міхасішина І. В., Стадника І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Маньковецька сільська рада Барського району Вінницької області ,

розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Маньковецької сільської ради Барського району Вінницької області на рішення Барського районного суду Вінницької області від 19 червня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Хитрука В. М. в м. Бар Вінницької області, повний текст судового рішення складено 25 червня 2020 року,

у цивільній справі № 125/2450/19 за позовом ОСОБА_1 до Маньковецької сільської ради Барського району Вінницької області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу місцевого самоврядування,

встановив:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Маньковецької сільської ради Барського району Вінницької області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу місцевого самоврядування.

Свої вимоги мотивував тим, що 05.12.2018 він звернувся із заявою до Маньковецької сільської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування належного йому на праві власності нежитлового приміщення свинарника № 1 з інженерною спорудою баштою ОСОБА_2 , розміщеного за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням 33 сесії 7 скликання Маньковецької сільської ради від 18.12.2018 на підставі ст. 123, 124, 134 п. 2 Земельного кодексу України відмовлено у наданні відповідного дозволу у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на свинарник № 1 та башту

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Маньковецької сільської ради Барського району Вінницької області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16.04.2019 визнано протиправними дії Маньковецької сільської ради Барського району Вінницької області та скасовано рішення 33 сесії 7 скликання від 18.12.2018 щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення в оренду для ведення особистого селянського господарства, комунальної форми власності, орієнтованою площею 1,3 гектари на території Маньковецької сільської ради Барського району Вінницької області. Зобов`язано Маньковецьку сільську раду Барського району Вінницької області повторно розглянути клопотання (заяву) від 05 грудня 2018 року ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення в оренду для ведення особистого селянського господарства, комунальної форми власності, орієнтованою площею 1,3 гектари на території Маньковецької сільської ради Барського району Вінницької області відповідно до вимог ст. 123 Земельного кодексу України з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

ОСОБА_1 неодноразово звертався до Маньковецької сільської ради, вимагав винести його заяву на повторний розгляд сесії сільської ради, як того вимагає рішення суду. Однак, сільський голова відмовляв йому, насміхався з нього, принижував його честь та гідність, глузував, чим завдав йому моральної шкоди. На день звернення до суду рішення Вінницького окружного адміністративного суду залишається невиконаним, заява позивача сесією не розглянута. Після спілкування з сільським головою у позивача, немолодої людини, підвищувався артеріальний тиск, боліла голова, відчувалося сильне серцебиття, доводилося приймати ліки. За наведених обставин вважає, що протиправною бездіяльністю працівників Маньковецької сільської ради, йому завдано моральної шкоди, яку він оцінює у 12 000 грн. та просить стягнути з відповідача. Крім того, через невиконання рішення суду позивач вимушений був звертатися до адвоката за правовою допомогою, витрачав кошти на сплату судового збору за звернення до суду. Тому просить також стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 11 921,00 грн. та судові витрати в сумі 2 810 грн.

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 19 червня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з Маньковецької сільської ради Барського району Вінницької області на користь ОСОБА_1 8000 (вісім) тисяч гривень моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу місцевого самоврядування. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що станом на день звернення ОСОБА_1 до суду рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.04.2019 сільською радою не виконано, внаслідок неправомірних дій органу місцевого самоврядування позивач зазнав моральних страждань, пов`язаних з порушенням його прав. Тому з урахуванням законодавчо закріпленого обґрунтування і підстав стягнення моральної шкоди, а також виходячи з аналізу досліджених доказів, якими доведено неправомірність дій посадових осіб органу місцевого самоврядування, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню та стягнув з Маньковецької сільської ради Барського району Вінницької області на користь ОСОБА_1 8000 гривень моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу місцевого самоврядування.

Відповідач Маньковецька сільська рада Барського району Вінницької області подала апеляційну скаргу, оскільки не погоджується з ухваленим рішенням зважаючи на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди скасувати й ухвалити в цій частині нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Основні доводи апеляційної скарги полягають в тому, що визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд не навів в рішенні відповідних мотивів, з яких він дійшов до висновку про задоволення позову частково та стягнення моральної шкоди саме у розмірі 8 000 грн. В порушення вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України позивачем не наведено, а судом першої інстанції не враховано, що матеріали позову не містять жодного доказу завдання ОСОБА_1 моральної шкоди. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підставі яких можна встановити, що за певний проміжок часу у ОСОБА_1 суттєво погіршився стан здоров`я та відбулись негативні зміни у його повсякденному житті, саме у зв`язку з бездіяльністю Маньковецької сільської ради. В сукупності, такі обставини не дають можливості дійти до висновку про обґрунтованість як позовних вимог у цій частині, так і судового рішення в цілому. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази звернень позивача до Маньковецького сільського голови з приводу виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.04.2019 та підтверджуючі докази відмови останнього у його виконанні. Також відсутні докази, що підтверджують причинний зв`язок між вищезазначеними діями Маньковецького сільського голови та третіх осіб із невиконанням саме рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.04.2019. Навпаки, відповідач, виконуючи зазначене рішення суду прийняв рішення 36 сесії Маньковецької сільської ради Барського району Вінницької області 7 скликання від 11.06.2019, в якому повідомив ОСОБА_1 про необхідність уточнення поданої заяви щодо передання в оренду земельної ділянки та доручення додаткових документів. У подальшому, рішенням 39 сесії Маньковецької сільської ради Барського району Вінницької області 7 скликання від 18.12.2019 позивачу було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою

Від позивача ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Барського районного суду Вінницької області від 19 червня 2020 року - без змін.

У відзиві зокрема вказує, що відповідачем у апеляційній скарзі зазначено, що рішенням 39 сесії Маньковецької сільської ради Барського району Вінницької області 7 скликання від 18.12.2019 позивачу було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою. Таким чином відповідач підтверджує факт заподіяння йому моральних страждань внаслідок недотримання Маньковецькою сільською радою місячного терміну передбаченого законодавством для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Маньковецька сільська рада тим самим визнає, що зобов`язання сільської ради повторно розглянути клопотання (заяву) ОСОБА_1 від 05.12.2018 з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні на момент подання цього позову було проігнороване, а рішення 36 сесії Маньковецької сільської ради Барського району Вінницької області 7 скликання від 11.06.2019 щодо повторного розгляду заяви К-31 від 05.12.2018 не відповідає вимогам чинного законодавства та скасовано відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23.10.2019, яке набрало законної сили 28.11.2019 .

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 367 ЦПК України визначені межі розгляду справи апеляційним судом, який переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність, обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційний суд, згідно з вимогами статті 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін з огляду на таке.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вищевказаним вимогам закону.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Положеннями ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (п. 2, п. 4, п. 6 - п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України).

Згідно з ч. 1, 5-7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

По справі встановлено, що 05.12.2018 ОСОБА_1 звернувся з заявою № К-31 до Маньковецької сільської ради Барського району про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування нежитлового приміщення свинарника №1 з інженерною спорудою баштою ОСОБА_2 , яке знаходиться у приватній власності позивача, розміщеного за адресою: АДРЕСА_1 площею 1,30 га. В якості додатку зазначено викопіювання з кадастрового плану, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки.

Рішенням 33 сесії 7 скликання Маньковецької сільської ради від 18.12.2018 Про розгляд заяви ОСОБА_1 -31 від 06.12.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою , керуючись ст. 123, 124, ст. 134 п. 2 Земельного кодексу України відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування нежитлового приміщення свинарника №1 та інженерної споруди башти ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вказані будівлі.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16.04.2019 визнано протиправними дії Маньковецької сільської ради Барського району Вінницької області та скасовано рішення 33 сесії 7 скликання від 18.12.2018 щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення в оренду для ведення особистого селянського господарства, комунальної форми власності, орієнтованою площею 1,3 гектари на території Маньковецької сільської ради Барського району Вінницької області. Зобов`язано Маньковецьку сільську раду Барського району Вінницької області повторно розглянути клопотання (заяву) від 05 грудня 2018 року ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення в оренду для ведення особистого селянського господарства, комунальної форми власності, орієнтованою площею 1,3 гектари на території Маньковецької сільської ради Барського району Вінницької області відповідно до вимог ст. 123 Земельного кодексу України з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

Обґрунтовуючи наявність моральної шкоди, позивач зазначає, що неодноразово приходив до Маньковецької сільської ради, просив винести його заяву на повторний розгляд сесії сільської ради, як того вимагає рішення суду. Однак вказана вимога залишалася без розгляду.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення 36 сесії 7 скликання Маньковецької сільської ради від 11.06.2019 року, яким надано певні роз`яснення та рекомендації ОСОБА_1 , не може вважатися виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.04.2019, адже вказаним рішенням суду зобов`язано Маньковецьку сільську раду повторно розглянути клопотання (заяву) від 05 грудня 2018 року ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення в оренду для ведення особистого селянського господарства, комунальної форми власності, орієнтованою площею 1,3 гектари на території Маньковецької сільської ради Барського району Вінницької області відповідно до вимог ст. 123 Земельного кодексу України з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні, а не надавати певні роз`яснення та рекомендації.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи доведено неправомірність дій посадових осіб органу місцевого самоврядування, та визначаючи розмір морального відшкодування з урахуванням засад розумності і справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 8 000 грн. моральної шкоди, враховуючи характер, тяжкість та тривалість моральних страждань позивача.

Зазначений висновок ґрунтується на нормах матеріального права та обставинах справи, з ним погоджується також суд апеляційної інстанції.

До правовідносин щодо завдання моральної шкоди, яка полягала в перенесених душевних і моральних стражданнях, нервових стресах та погіршенні самопочуття підлягають застосуванню положення загального законодавства про моральну шкоду, а саме: ст. 56 Конституції України , ст. 23 , 1167 , 1174 ЦК України .

Згідно зі ст. 55 Конституції України , кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Положеннями ст. 56 Конституції України закріплено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів ; моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб; розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення; при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості; моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, який міститься у постанові від 08 листопада 2017 року в справі № 761/13921/15-ц (провадження № 6-99цс17) спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно; при цьому, з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України , шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання вказаних рішень незаконними й їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року).

Європейський суд з прав людини у справі Тома проти Люксембурга (2001 рік), використав принцип по якому сам факт визнання порушеного права є достатнім для справедливої сатисфакції.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України у пункті 9 постанови Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31 березня 1995 року розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України , обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Апеляційний суд вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої йому неправомірними діями посадовими особами органу місцевого самоврядування, з огляду на те, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16.04.2019 у справі № 125/316/19, яке набрало законної сили, встановлено протиправність дій Маньковецької сільської ради, які полягають у відмові в наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення в оренду земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Станом на день звернення позивача до суду рішення адміністративного суду сільською радою не виконано.

Також на думку апеляційного суду, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що завдана позивачу моральна шкода виразилась в перенесенні останнім душевних та психічних страждань, погіршенні самопочуття, перебуванні в стресовому стані зважаючи на його похилий вік. То того ж внаслідок неправомірних дій органу місцевого самоврядування позивач, з метою відновлення його порушених прав, був змушений докладати додаткових зусиль на оскарження незаконних дій, пов`язаних з порушенням його прав, та вживати заходи для їх захисту.

Встановивши, що позивачу заподіяна моральна шкода, суд першої інстанції, з урахуванням вимог розумності та справедливості, обґрунтовано визначив розмір грошової компенсації моральної шкоди в сумі 8 000 гривень.

Доводи апеляційної скарги Маньковецької сільської ради про те, що висновок суду першої інстанції не базується на наявних у матеріалах справи доказах та не містить мотивів, з яких суд дійшов до висновку про задоволення позову частково та стягнення моральної шкоди саме у розмірі 8 000 гривень, оскільки позивачем не доведено завдання йому моральної шкоди, а тому правових підстав для часткового задоволення позову в суду не було, колегія суддів вважає необґрунтованими, так як в силу положень ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно із положеннями ЦПК України , правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Маньковецької сільської ради Барського району Вінницької області залишити без задоволення, а рішення Барського районного суду Вінницької області від 19 червня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає.

Повний текст постанови складено 07 грудня 2020 року.

Головуючий Ю. Б. Войтко

Судді: І. В. Міхасішин

І. М. Стадник