Постанова

від 24.06.2020 по справі 752/7892/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №752/7892/20 Головуючий у І інстанції Мазур Ю.Ю.

Провадження №22-ц/824/ 8573 /2020 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020року колегія суддів судової палати у цивільних справах Київського апеляційного суду у складі:

судді-доповідача Голуб С.А.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Таргоній Д.О.,

за участі секретаря судового засідання Сакалоша Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТАНТІЄМА на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 05 травня 2020 року про забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ТАНТІЄМА про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2020 позивач, в особі свого представника, звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з ТОВ Тантієма на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 57154206,43 грн., внаслідок неналежного виконання умов договору № 1-14.03, укладеного 16 квітня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ Тантієма .

Одночасно зі зверненням до суду з позовом представник позивача звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, посилаючись на те, що 16 квітня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ Тантієма було укладено договір № 1-14.03, за умовами якого ТОВ Тантієма зобов`язалося надати товари, та виконати роботи, а саме: розробити та надати замовнику, ОСОБА_1 , технічну документацію у відповідності до замірів, зроблених на об`єкті замовника, проектної документації та зразків товару; на підставі затвердженої замовником технічної документації виготовити зразки/макети та надати їх на затвердження замовнику; забезпечити виготовлення товарів відповідно до погоджених замовником технічної документації та зразків/макетів; забезпечити виконання робіт необхідними товарами, змонтувати та разом з результатами виконання робіт передати у власність замовнику товари, найменування, перелік, основні характеристики та ціни яких погоджено в специфікаціях до даного договору; виконати роботи відповідно до умов цього договору; замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані належним чином роботи та товари належної якості на умовах цього договору.

Замовник ОСОБА_1 , виконав умови договору, оплатив виготовлення товарів та виконання робіт, на умовах, встановлених договором, однак виконавець ТОВ Тантієма , своєчасно не виконав зобов`язання, передбачені договором, не виконав роботи в повному обсязі та не усунув за свій рахунок недоліки, виявлені під час приймання частини виконаних робіт, а тому позивач звернувся до суду із позовом до ТОВ Тантієма про стягнення заборгованості у розмірі 57154206,43 грн., яка виникла у зв`язку із неналежним виконанням умов договору № 1-14.03 від 16 квітня 2018 року.

Як зазначає представник позивача, відповідач є власником земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222485800:02:004:5411; 3222485800:02:004:0041; 3222485800:02:004:0029, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також представник позивача зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, у разі задоволення позову, оскільки майно, яке наявне у власності відповідача може бути відчужене до винесення судом рішення у вказаній справі, при цьому інших активів, наявних у відповідача, за рахунок яких може бути виконане рішення суду, у випадку задоволення позову, у відповідача відсутнє.

На підставі викладеного в заяві про забезпечення позову, позивач просив суд першої інстанції забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти на відкритих ТОВ Тантієма рахунках в банківських установах в межах суми, що є предметом стягнення за позовом ОСОБА_1 ; накладення арешту на нерухоме майно, що належить ТОВ Тантієма на праві приватної власності, а саме на земельні ділянки: кадастровий номер 3222485800:02:004:5411, площею 0,15 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1341650632224); кадастровий номер 3222485800:02:004:0041, площею 0,1287 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 652790932224); кадастровий номер 3222485800:02:004:0029, площею 0,4002 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 652715732224).

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 05 травня 2020 року заяву про забезпечення позову було задоволено та накладено арешт на грошові кошти на відкритих Товариством з обмеженою відповідальністю Тантієма рахунках в банківських установах в межах сум, що є предметом стягнення за даним позовом, що становить 57154206 (п`ятдесят сім мільйонів сто п`ятдесят чотири тисячі двісті шість) гривень 43 копійки; накладено арешт на земельну ділянку кадастровий номер 3222485800:02:004:5411, площею 0,15 га, яка належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю Тантієма із забороною відчуження; накладено арешт на земельну ділянку кадастровий номер 3222485800:02:004:0041, площею 0,1287 га, яка належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю Тантієма із забороною відчуження; накладено арешт на земельну ділянку кадастровий номер 3222485800:02:004:0029, площею 0,4002 га, яка належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю Тантієма із забороною відчуження.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ТОВ Тантієма подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

В доводах апеляційної скарги скаржник зазначає, що суд першої інстанції задовольняючи заяву про забезпечення позову неповно з`ясував всі обставини, що мають значення для розгляду справи, що призвело до передчасних висновків суду про наявність достатніх правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Так, зазначає, що в заяві про забезпечення позову взагалі необґрунтовано будь-якими належними та допустимими доказами щодо того, що ТОВ Тантієма чи його засновники здійснюють будь-які дії щодо відчуження земельних ділянок чи мають такий намір. Також позивачем не обґрунтовано вартість земельних ділянок на які судом першої інстанції було накладено арешт, та не зазначено підстави накладення арешту на рахунки товариства.

Накладення судом першої інстанції арешту на рахунки ТОВ Тантієма призвело до повного блокування роботи товариства, унеможливлення сплати податків, зборі та виплати заробітної плати, неможливості здійснення закупівлі матеріалів, інструментів, засобів забезпечення безпеки працівників тощо.

Окрім того, у заяві про забезпечення позову не зазначено жодної пропозиції щодо зустрічного забезпечення, а також не з`ясував чи є співмірними обрані заявником заходи забезпечення позову з заявленими позовними вимогами, та чи призведе невжиття таких заходів до утруднення виконання можливого рішення суду.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі, ТОВ Тантієма просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_1 адвоката Дзюбенка С.М., в якому зазначено, що сторони мають намір врегулювати спір в позасудовому порядку, у зв`язку з чим позивачем було подано до суду першої інстанції заяву про залишення позову без розгляду.

На підставі викладеного у відзиві, позивач просить суд апеляційну скаргу задовольнити.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Дзюбенко С.М. в судовому засіданні визнав апеляційну скаргу та не заперечував проти її задоволення, у зв`язку з тим, що сторони домовилися про вирішення спору в позасудовому порядку.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову та накладаючи арешт на нерухоме майно та рахунки відповідача в межах суми стягнення, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття таких заходів призведе до утруднення виконання можливого рішення суду.

Суд апеляційної інстанції не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції враховуючи таке.

Згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору між сторонами є стягнення грошових коштів.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за ТОВ Тантієма зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3222485800:02:004:5411, площею 0,15 га, на земельну ділянку кадастровий номер 3222485800:02:004:0041, площею 0,1287 га, земельну ділянку кадастровий номер 3222485800:02:004:0029, площею 0,4002 га.

В заяві про забезпечення позову, позивач зазначає, що у нього є підстави вважати, що відповідач у справі дізнавшись про даний позов безперешкодно відчужить належне йому на праві власності нерухоме майно.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 364 ЦПК України, визнання апеляційної скарги іншою особою враховується судом апеляційної інстанції в частині наявності або відсутності фактів, які мають значення для вирішення справи.

Отже, колегія суддів доходить висновку, що позивачем у справі при зверненні до суду з заявою про забезпечення позову не було надано беззаперечних доказів, які б свідчили пор те, що відповідач має намір відчужити належне йому на праві власності майно з метою унеможливлення виконання можливого рішення суду, а судом першої інстанції не було враховано ту обставину, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які можуть перешкоджати господарській діяльності юридичної особи, що призвело до безпідставного висновку про накладення арешту на всі рахунки відповідача, які відкриті в банківських установах, що фактично призводить до припинення господарської діяльності юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи викладені норми права, доводи апеляційної скарги та ту обставину, що представником позивача в судовому засідання було визнано вимоги апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 157, 374, 376, 382, 383, 384 України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТАНТІЄМА задовольнити.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 05 травня 2020 року про забезпечення позову в даній справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ТАНТІЄМА про стягнення заборгованості залишити без задоволення .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 червня 2020 року.

Суддя-доповідач

Судді: