Постанова

від 16.06.2020 по справі 910/12158/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2020 р. Справа№ 910/12158/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Скрипки І.М.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засідання: Бендюг І.В.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 16.06.2020,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Підприємства громадської організації "Українська спілка інвалідів-Усі" "Інрес"

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 18.11.2019 (повне рішення складено 27.11.2019)

у справі № 910/12158/19 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва"

до Підприємства громадської організації "Українська спілка інвалідів-Усі" "Інрес"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Солом`янська районна у м. Києві державна адміністрація

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Київська міська рада

про виселення,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства громадської організації Українська спілка інвалідів - Усі Інрес про виселення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач після закінчення строку дії договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 096 від 13.06.2016, укладеного між позивачем, відповідачем та Солом`янською районною в місті Києві державною адміністрацією, продовжує користуватися орендованим майном.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у справі № 910/12158/19 позов задоволено повністю. Виселено Підприємство громадської організації "Українська спілка інвалідів-Усі" "Інрес" з нежилого приміщення загальною площею 99,5 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Машинобудівна, 36, передавши Комунальному підприємству "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва".

За рішенням суду присуджено до стягнення з Підприємства громадської організації "Українська спілка інвалідів-Усі" "Інрес" на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва" витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 096 від 13.06.2016 припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено. Отже, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факту припинення договірних відносин між сторонами за договором.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить суд його рішення скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, мотивуючи свої вимоги тим, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції щодо наявності факту невиконання відповідачем обов`язку звільнення орендованого майна, не відповідають фактичним обставинам справи, а також порушенням норм процесуального права.

Так, скаржник посилається на те, що позивач за договором оренди є підприємством-балансоутримувачем, а тому в силу положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та договору оренди самостійно не уповноважений приймати рішення про передачу або відмову у передачі в оренду комунального майна, продовження або відмову у продовженні строку дії договору оренди цього майна. А також не уповноважений вимагати виселення відповідача в судовому порядку. При цьому, рішення щодо укладення договору оренди, як і продовження його дії, відноситься до компетенції Київської міської ради, а не позивача та/або третьої особи. Відтак, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт порушення його прав як орендодавця та наявність підстав для виселення відповідача.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

У відзиві на апеляційну скаргу Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва" заперечує проти її вимог та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Так, позивач вказує, що він як балансоутримувач за договором оренди може захистити своє право господарського відання, зокрема, шляхом вимоги про виселення з орендованого приміщення.

З доводами апеляційної скарги не погодилась також Солом`янська районна у м. Києві державна адміністрація, яка у своєму відзиві просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Третя особа вказує на те, що оскільки відповідачем порушувались умови договору оренди, у зв`язку з чим 19.11.2018 Солом`янською районною у м. Києві державною адміністрацією на адресу відповідача було направлено лист про дострокове розірвання договору оренди, листом від 21.01.2019 повідомлено позивача та відповідача про відсутність підстав для продовження договору, а 19.07.2019 направлено пропозицію добровільно звільнити орендоване приміщення у десятиденний термін та передати його по акту прийому-передачі представникам балансоутримувача. Однак, відповідач продовжує незаконно використовувати нежиле приміщення, за актом приймання-передачі об`єкта оренди позивачу не повернуто.

Як вбачається з матеріалів справи, Київською міською радою не було надано відзиву на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Явка представників у судове засідання

В судове засідання 16.06.2020 представники третіх осіб не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та підписом представника Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації на розписці про відкладення розгляду справи на 16.06.2020. Клопотань про відкладення розгляду справи чи повідомлень про неможливість явки представника у судове засідання не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії ( Alimentaria Sanders S.A. v. Spain ) від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представників позивача та відповідача, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників третіх осіб, оскільки вони не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, 13 червня 2016 року між Солом`янською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), Підприємством громадська організація Українська спілка інвалідів - Усі Інрес (орендар) та Комунальним підприємством Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва (балансоутримувач) укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 096 (далі - договір), за умовами якого орендодавець на підставі рішення постійної комісії Київської міської раді від 24.05.2016 № 15 та розпорядження Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 13.06.2016 № 476 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: вулиця Машинобудівна, 36, для розміщення видавництва друкованих засобів масової інформації та видавничої продукції, що видаються українською мовою.

Відповідно до п. 2.1 договору об`єктом оренди є нежиле приміщення, загальною площею 99,5 кв.м, у т.ч., в цоколі 99,5 кв.м., згідно з викопіюванням з по поверхового плану, що складає невід`ємну частину цього договору (додаток № 1).

Згідно з п. 2.5 договору передача об`єкта в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на цей об`єкт. Власником об`єкта залишається територіальна громада міста Києва, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Відповідно до п. 4.2.20 договору орендар зобов`язаний після припинення дії цього договору протягом трьох календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству-балансоутримувачу. Акт приймання-передачі об`єкта підписується відповідним орендодавцем, орендарем та підприємством-балансоутримувачем. У разі невиконання цього пункту орендар сплачує неустойку у подвійному розмірі орендної плати.

Пунктом 7.5 договору сторони погодили, що у разі закінчення/припинення дії цього договору або при його розірванні орендар зобов`язаний за актом приймання-передачі повернути об`єкт підприємству-балансоутримувачу у стані, не гіршому, ніж в якому перебував об`єкт на момент передачі його в оренду, з урахуванням усіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об`єкта без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Згідно з п. 8.1 договору орендар не має права передати свої зобов`язання за цим договором та передавати об`єкт повністю або частково в користування іншій особі без попередньої письмової згоди орендодавця. Орендар не має права укладати договори (контракти, угоди), у тому числі про спільну діяльність, пов`язані з будь-яким використанням об`єкта іншою юридичною чи фізичною особою без попереднього дозволу орендодавця. Порушення цієї умови договору є підставою для дострокового розірвання цього Договору в установленому порядку.

Цей договір у відповідності до п. 3 ст. 631 ЦК України набирає чинності з 13.06.2016 до 12.06.2019 (п. 9.1 договору).

Договір припиняється в разі: ліквідації орендодавця або орендаря; невиконання або систематичного неналежного виконання істотних умов Договору; закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об`єкта; у разі смерті орендаря (якщо орендарем є фізична особа); в інших випадках, передбачених законом (п. 9.4 договору).

Пунктом 9.8 договору визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються відповідним договором, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Як підтверджено матеріалами справи, на виконання умов договору, за актом приймання-передачі об`єкта оренди від 13.06.2016, підприємство-балансоутримувач передав, а орендар прийняв в орендне користування згідно Договору приміщення, що розташоване в цоколі та перебуває на балансі КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва , загальною площею 99,5 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Машинобудівна, 36.

11.12.2018 третя особа звернулась до відповідача із пропозицією № 108-18017 від 19.11.2018 про дострокове розірвання договору, у якій зазначила, що за результатами комісійного обстеження встановлено факт передання частини об`єкта оренди в користування іншій особі, а саме ТОВ Айтікс для розміщення офісу, в зв`язку з чим, третя особа пропонувала розглянути та прийняти пропозицію про дострокове розірвання договору.

Листом № 43 від 21.12.2018 відповідач надав відповідь, у якій зазначив, що відповідач та ТОВ Айтікс здійснюють спільну діяльність, використовуючи приміщення по вул. Машинобудівна, буд. 36.

Листом № 108-743 від 21.01.2019 третя особа повідомила відповідача про відсутність підстав для продовження терміну дії договору у зв`язку з порушенням умов договору відповідачем в частині передачі об`єкта оренди іншій особі та страхуванні об`єкта оренди.

11.07.2019 позивач звернувся до відповідача із листом № 31-3054/03 від 10.07.2019, у якому зазначив, що строк дії договору закінчився 12.06.2019 та вимагав звільнити приміщення.

Спір у справі виник з приводу того, що за доводами позивача станом на дату звернення позивача з позовом до суду, відповідач продовжує користуватися об`єктом оренди в зв`язку з чим, позивач вимушений був звернутись з даним позовом до суду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, перевіривши встановлені на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню з таких підстав.

Предметом апеляційного розгляду є питання щодо наявності підстав для виселення відповідача із займаного орендованого приміщення.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Украдений між сторонами договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 096 від 13.06.2016 за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна.

Статтею 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За умовами статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача об`єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (надалі - Закон) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Отже, відповідно до положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону сторонами договору найму (оренди) з відповідними правами та обов`язками є наймодавець (орендодавець) та наймач (орендар).

Як вказувалось вище, 13 червня 2016 року між Солом`янською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), Підприємством громадська організація Українська спілка інвалідів - Усі Інрес (орендар) та Комунальним підприємством Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва (балансоутримувач) укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 096 (далі - договір), за умовами якого орендодавець на підставі рішення постійної комісії Київської міської раді від 24.05.2016 № 15 та розпорядження Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 13.06.2016 № 476 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: вулиця Машинобудівна, 36, для розміщення видавництва друкованих засобів масової інформації та видавничої продукції, що видаються українською мовою

Отже, був укладений трьохсторонній договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, за умовами якого орендодавцем є Солом`янська районна у місті Києві державна адміністрація, орендарем - Підприємство громадської організації "Українська спілка інвалідів-Усі" "Інрес".

Третьою стороною зазначеного договору є балансоутримувач - Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва, на якого договором покладено обов`язок лише забезпечувати додержання вимог нормативно-правових актів з пожежної безпеки та контролювати виконання орендарем умов договору щодо сплати орендарем орендної плати та інших платежів (пункти 3.1, 3.5 договору).

Відповідно до частини 1 статті 317, статті 319 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Отже, лише власник має право визначати юридичну долю свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також вирішення питання продовження договору оренди, повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб`єктів.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 910/12224/17.О

Оскільки, як зазначено вище, чинне законодавство не надає право Комунальному підприємству "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва" виступати орендодавцем щодо спірного нерухомого майна та мати права орендодавця, то балансоутримувач не вправі заявляти вимогу про зобов`язання орендаря повернути орендоване майно.

Така ж правова позиція стосовно прав орендодавця і балансоутримувача відповідно до договору оренди комунального майна викладена у постанові Верховного Суду України від 07.06.2017 у справі № 910/9480/16 та в постанові Верховного Суду України від 07.06.2017 у справі № 910/9482/16.

При цьому слід мати на увазі, що статтею 3 Цивільного кодексу України визначено свободу договору, однак положення договору, який укладено між орендодавцем, балансоутримувачем і орендарем, не можуть суперечити закону, зокрема тому, що лише у наймодавця (орендодавця) є право звертатися до суду з позовом про повернення об`єкта оренди.

Наявність у договорі пункту 4.2.20, за яким після припинення дії договору протягом трьох календарних днів орендар зобов`язаний повернути майно балансоутримувачу, жодним чином не впливає на те, що саме наймодавець (орендодавець) має право звертатися до суду з позовом про зобов`язання повернути орендоване майно.

Цей договір у відповідності до п. 3 ст. 631 ЦК України набирає чинності з 13.06.2016 до 12.06.2019 (п. 9.1 договору).

Відповідно до п. 9.4 договору договір припиняється в разі: ліквідації орендодавця або орендаря; невиконання або систематичного неналежного виконання істотних умов договору; закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об`єкта; у разі смерті орендаря (якщо орендарем є фізична особа); в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 9.8 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються відповідним договором, який є невід`ємною частиною цього договору.

Як встановлено судом першої інстанції, листом № 108-743 від 21.01.2019 третя особа - Солом`янська районна у м. Києві державна адміністрація повідомила відповідача про відсутність підстав для продовження терміну дії договору у зв`язку з порушенням умов договору відповідачем в частині передачі об`єкта оренди іншій особі та страхуванні об`єкта оренди.

Також, 11.07.2019 позивач звернувся до відповідача із листом № 31-3054/03 від 10.07.2019, у якому зазначив, що строк дії договору закінчився 12.06.2019 та вимагав звільнити приміщення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що матеріалами справи підтверджується, що орендодавець та балансоутримувач, відповідно до вимог законодавства та положень договору, своєчасно повідомили відповідача про припинення терміну дії договору, відмову від продовження його дії та необхідність повернення орендованого майна. Крім того, судом встановлено факт невиконання відповідачем обов`язку звільнення орендованого майна, у зв`язку з чим задовольнив позов.

Однак, колегія суддів зазначає, що оскільки чинне законодавство не надає право балансоутримувачу виступати орендодавцем щодо орендованого нерухомого майна та мати права орендодавця, то відповідно балансоутримувач не має право замість власника (орендодавця) вимагати виселення орендаря та заявляти вимогу про зобов`язання орендаря повернути орендоване майно.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Пунктом 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у справі №910/12158/19 прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, внаслідок чого підлягає скасуванню, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Підприємства громадської організації "Українська спілка інвалідів-Усі" "Інрес" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у справі №910/12158/19 задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у справі №910/12158/19 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва" (03186, м. Київ, вул. Соціалістична, 6; ідентифікаційний код 35756919) на користь Підприємства громадської організації "Українська спілка інвалідів-Усі" "Інрес" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 91-б; ідентифікаційний код: 30214262) судові витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 960, 50 грн.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/12158/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 25.06.2020.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.М. Скрипка

Ю.Б. Михальська