Рішення від 15.06.2020 по справі 922/2/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2020 р. Справа № 922/2/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Джерелій В.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпіне Груп", м. Київ до Приватного підприємства "Хєлком", смт. Малинівка, Чугуївський р.-н, Харківська обл. про стягнення 2358497,71 грн. за участю представників сторін:

позивача - Бродська К.О. (ордер серії КВ № 808074 від 09.09.2019);

відповідача - Мокроусов Ю.С. (ордер серії ХВ № 1999 від 17.01.2020).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альпіне Груп", м. Київ (далі за текстом - позивачс) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного підприємства "Хєлком", , смт. Малинівка, Чугуївський р.-н, Харківська обл. 2358497,71 грн., з яких:

2000384,64 грн. основного боргу;

104073,55 грн. 3% річних

254039,52 грн. інфляційних нарахувань.

Позов обґрунтовано з посиланням на невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договорами поставки № 16ДП від 01.01.2018 та № 16ДП від 01.01.2017 щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за отриманий товар.

Ухвалою господарського суду Харківської від 03.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, та відкрито провадження у справі; здійснювати розгляд справи вирішено за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 03.02.2020.

Протокольними ухвалами господарського суду Харківської від 03.02.2020, від 17.02.2020, від 02.03.2020, від 17.03.2020, від 30.03.2020, від 13.04.2020 та від 27.04.2020 підготовче судове засідання відкладалось, в тому числі за відповідними клопотаннями сторін у справі.

В процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження відповідач звернувся до суду з клопотанням (вх. № 2528 від 31.01.2020), в якому просив надати йому додатковий час для подання доказів разом з відзивом на позовну заяву в спосіб, передбачений ст. 165 ГПК України.

Вказане клопотанням вирішено судом протокольною ухвалою від 03.02.2020.

Також відповідач звернувся до суду з клопотанням (вх. № 4134 від 17.02.2020) про витребування доказів, клопотанням (вх. № 4160 від 17.02.2020) про виклик та допит свідка та допит свідка, клопотанням (вх. № 4161 від 17.02.2020) про витребування доказів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.02.2020 клопотання відповідача про витребування доказів задоволено частково; витребувано у позивача оригінал Акту звірки розрахунків між ТОВ "Альпіне Груп" та ПП "Хєлком" від 30.08.2019; клопотання відповідача про витребування доказів задоволено частково та витребувано у позивача довіреність № 31-Б від 29.08.2017 року, видану на ім`я Чорного Д.С. на отримання ТМЦ за видатковою накладною № РН-0000143 від 29 серпня 2017 року, довіреність № 41-Б від 29.12.2017 року видану на ім`я Чорного Д.С. на отримання ТМЦ за видатковою накладною №РН-0000242 від 29 грудня 2017 року, довіреність № 14-Б від 14.05.2018 року, видану на ім`я Чорного Д.С. на отримання ТМЦ за видатковою накладною № РН-0000070 від 14 травня 2018 року, документи, які підтверджують наявність у Чорного Д.С. повноважень на отримання ТМЦ за видатковою накладною №РН-0000136 від 17 вересня 2018 року та видатковою накладною № РН-0000142 від 25 вересня 2018 року; зобов`язано позивача витребувані документи надати суду на наступне судове засідання; продовжено строк проведення підготовчого засідання на 30 днів; поновлено відповідачу строк на подання відзиву на позов; в задоволенні іншої частини клопотань відповідача про витребування доказів відмовлено; в задоволенні клопотання відповідача про виклик свідка відмовлено.

На виконання вимог суду представник позивач в судовому засіданні 02.03.2020 в присутності представника відповідача надав на огляд суду витребувані документи. Такі документи були оглянуті судом, їх копії залучено до матеріалів справи.

В наданих суду додаткових письмових поясненнях (вх. № 5412 від 02.03.2020) позивач звертає увагу суду на те, що ПП Хєлком визнало наявну заборгованість перед ТОВ "Альпіне Груп" в розмірі 2915984,64 грн. шляхом підписання акту звірки розрахунків від 30.08.2019; що наданими позивачем документами підтверджується факт здійснення позивачем поставки товару на користь відповідача, а відсутність у представника відповідача довіреності на отримання ТМЦ за наявності інших первинних документів, не може бути підставою для визнання господарської операції такою, що не відбулась, та ін.

Відповідач в процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження соїм правом на подання відзиву на позов не скористався.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.04.2020 закрито підготовче провадження, та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.05.2020.

В процесі розгляду справи по суті відповідач звернувся до суду із заявою про поновлення пропущеного процесуального строку (вх. № 10574 від 12.05.2020), в якій просив суд поновити процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву.

Протокольною господарського суду Харківської області від 12.05.2020 зазначену заяву відповідача задоволено з огляду на вимоги ст. 2 ГПК України якими встановлено обов`язок суду виконати завдання господарського судочинства, вимоги ч. 4 Прикінцевих положень ГПК України якими продовжено строк подання відзиву на позов на строк дії карантину, та ухвали господарського суду від 17.02.2020 якою поновлено відповідачу строк на подання відзиву на позов.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд позовні вимоги залишити без задоволення з посиланням на те, що 27.11.2019 між позивачем та відповідачем укладено додаткові угоди № 1 та № 1 до договорів поставки № 16ДП від 01.01.2018 та № 16ДП від 01.01.2017 відповідно, та якими змінено строки проведення розрахунків за цими договорами з встановленням нового графіку погашення відповідачем існуючої заборгованості. Відповідач вказує, що ці додаткові угоди є чинними, а позивачем не подано доказів прострочки відповідачем своїх зобов`язань за договорами з урахуванням додаткових угод № 1 до них.

Протокольною ухвалою господарського суду від 12.05.2020 розгляд справи відкладено на 02.06.2020.

Позивач надіслав на адресу суду заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх.. № 10710 від 12.05.2020) в якій просить суд за наслідками розгляду справи також стягнути з відповідача 39250 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем.

В судовому засіданні 02.06.2020 представник позивача заявив клопотання про надання йому можливості надати відповідь на відзив відповідача та з цією метою відкласти розгляд справи.

Протокольною ухвалою від 02.06.2020 клопотання представника позивача задоволено, надано позивачу можливість надати відповідь на відзив, а відповідачу, відповідно заперечення, в судовому засіданні оголошено перерву до 15.06.2020.

Позивач надіслав на адресу суду відповідь на відзив (вх. № 13036 від 10.06.2020), в якій зазначає про те, що відзив на позовну заяву є безпідставним, необґрунтованим та штучним.

Свої твердження позивач обґрунтовує тим, що шляхом підписання додаткових угод позивач та відповідач змінили первинне зобов`язання - оплачувати поставлений товар на умовах договорів, іншим зобов`язанням - сплатити погоджену заборгованість у визначені строки. При цьому, умови додаткових угод не містять намірів сторін припинити первинне зобов`язання - оплачувати поставлений товар на умовах договорів, замінивши його іншим зобов`язанням - сплатити погоджену заборгованість у визначені строки. З огляду на викладене, позивач вважає, що підписання між сторонами додаткових угод не припинило первинне зобов`язання за договорами поставки № 16ДП від 01.01.2018 та № 16ДП від 01.01.2017. Також позивач також зазначає про відсутність у Мельник Є.В. повноважень на підписання додаткових угод від імені підприємства позивача.

Відповідач своїм правом щодо подання заперечень не скористався.

На судове засідання 15.06.2020 прибули представники сторін.

Представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, розподіл витрат на професійну правничу допомогу здійснити в подальшому на підставі документів, наданих на протязі 5 днів з моменту винесення судового рішення.

Представник відповідача заперечує проти задоволення позову.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 01.01.2017 та 01.01.2018 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено 2 аналогічними за змістом (окрім пунктів 8.2.) договори поставки № 16ДП (далі за текстом - договори; т. с. 1, а. с. 27-32), за умовами яких постачальник зобов`язується постачати у власність покупцю товар для використання його у господарській діяльності, а покупець зобов`язується приймати цей товар і оплачувати його на умовах цього договору. Предметом поставки є хімічні матеріали для обробки шкіри - надалі товар (п. п. 1.1-1.2 договорів).

Згідно з п. 2.1 договорів товар, зазначений у п. 1.2 цього договору, постачається покупцю згідно з накладними на поставку. Накладні на поставку товару є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктами 4.1-4.2 договорів встановлено, що загальна вартість товару, що постачається за цим договором протягом усього строку дії договору, складається з вартості усіх товарів, зазначених у накладних на поставку. Вартість кожної партії товарів визначається сторонами згідно рахунків-фактур, накладних на поставку, що надається постачальником покупцеві.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що оплата здійснюється перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок протягом 45 днів після поставки товару. Днем оплати товару вважається надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок.

Відповідно до п. п. 8.1 договорів останні вважаються укладеними і набирають чинності з моменту їх підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Пунктами 8.4. договорів передбачено, що якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним в Україні законодавством, зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору.

Дані договори підписано керівниками підприємств позивача та відповідача (а саме, з боку позивача директором Мельник Євгенією Василівною , а з боку відповідача директором Мкртчан Самвелом Георгійовичем ), та скріплені печатками підприємств.

Як свідчать матеріали справи, протягом дії укладених між сторонами договорів у 2017-2018 роках позивач на їх виконання поставив на користь відповідача товар за наступними видатковими накладними:

№ РН-0000137 від 29.08.2017 на загальну суму 768846,18 грн. (т. с. 1, а. с. 33);

№ РН-0000143 від 31.08.2017 на загальну суму 558270,90 грн. (т. с. 1, а. с. 34);

№ РН-0000242 від 29.12.2017 на загальну суму 200300,40 грн. (т. с. 1, а. с. 35);

№ РН-0000070 від 14.05.2018 на загальну суму 250654,98 грн. (т. с. 1, а. с. 36);

№ РН-0000136 від 17.09.2018 на загальну суму 400570,80 грн. (т. с. 1, а. с. 37);

№ РН-0000142 від 25.09.2018 на загальну суму 297770,04 грн. (т. с. 1, а. с. 38).

Всього на загальну суму 2476413,30 грн.

Факт отримання товару від позивача в процесі розгляду справи по суті відповідачем не заперечується.

Однак, станом на час розгляду даної справи відповідач за даний товар з позивачем в повному обсязі не розрахувався.

Згідно з наданим позивачем актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.09.2019 відповідач визнав існування перед позивачем заборгованість станом на вказану дату в сумі 2915984,64 грн.

З метою сплати існуючої заборгованості в позасудовому порядку, позивач надсилав на адресу відповідача претензію № 2 від 05.11.2019 (т. с. 1, а. с. 41-44) в якій вимагав від останнього сплати наявної заборгованості у розмірі 2465984,64 грн., однак, відповідач виконав вимоги претензії лише частково.

При зверненні до суду з позовом по даній справі позивач зазначає про існування у відповідача перед позивачем заборгованості за договорами в загальній сумі 2000384,64 грн. Обставини щодо стягнення цієї заборгованості стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Крім того, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання своїх зобов`язань з оплати отриманого товару, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано до стягнення з відповідача 104073,55 грн. 3% річних та 254039,52 грн. інфляційних нарахувань за період прострочення з 14.10.2017 по 26.12.2019.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, 27.11.2019 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки № 16/ДП від 01.01.2017 та додаткову угоду № 1 до договору поставки № 16/ДП від 01.01.2018 (т. 2 а. с. 72-73).

Дані додаткові угоди підписано керівниками підприємств позивача та відповідача (а саме, з боку позивача директором Мельник Євгенією Василівною , а з боку відповідача директором Мкртчан Самвелом Георгійовичем ), та скріплені печатками підприємств.

В додатковій угоді № 1 до договору поставки № 16/ДП від 01.01.2017 сторони зокрема зазначили, що дану додаткову угоду вони уклали з метою врегулювання домовленостей сторін щодо виконання умов зазначеного договору в частині погашення наявної заборгованості.

Згідно з п. 1 цієї додаткової угоди, сторони дійшли згоди, що заборгованість покупця за поставлений за договором товар на момент складання та підписання цієї додаткової угоди складає 1506988,82 грн.

Пунктом 2 додаткової угоди передбачено, що покупець сплачує постачальнику заборгованість за договором наступним чином:

2.1. в строк не пізніше 30.12.2019 сплатити на рахунок ТОВ "Альпіне Груп" 360000 (триста шістдесят тисяч гривень), яка буде складати суму еквівалентну 15000,00 (п`ятнадцять тисяч) доларів США;

2.2. в строк не пізніше 30.06.2020 погасити суму заборгованості у розмірі 573494,41 (п`ятсот сімдесят три тисячі чотириста дев`яносто чотири) гривні 41 коп., що складає 50 (п`ятдесят) відсотків суми заборгованості, наявної станом на 01.01.2020;

2.3. в строк не пізніше 30.12.2020 погасити всю наявну заборгованість за договором поставки № 16ДП від 01.01.2017 573494,41 (п`ятсот сімдесят три тисячі чотириста дев`яносто чотири) гривні 41 коп.

2.4. у випадку переплати в попередній період сума переплати зараховується у наступні платежі.

Згідно з п. 3 додаткової угоди, постачальник в разі належного виконання покупцем п. 2 цієї додаткової угоди, відмовляється від будь-яких санкцій (штрафів, пені та ін.), передбачених Законом і умовами договору поставки № 16/ДП від 01.01.2017 за порушення грошових зобов`язань.

Пунктом 6 додаткової угоди передбачено, що вона є невід`ємною частиною договору поставки № 16ДП від 01.01.2017.

Крім того, в додатковій угоді № 1 до договору поставки № 16/ДП від 01.01.2018 сторони зокрема зазначили, що дану додаткову угоду вони уклали з метою врегулювання домовленостей сторін щодо виконання умов зазначеного договору в частині погашення наявної заборгованості.

Згідно з п. 1 цієї додаткової угоди, сторони дійшли згоди, що заборгованість покупця за поставлений за договором товар на момент складання та підписання цієї додаткової угоди складає 958995,82 грн.

Пунктом 2 додаткової угоди передбачено, що покупець сплачує постачальнику заборгованість за договором наступним чином:

2.1. в строк не пізніше 30.12.2019 сплатити на рахунок ТОВ "Альпіне Груп" 120000 (сто двадцять тисяч гривень), яка буде складати суму еквівалентну 5000,00 (п`ять тисяч) доларів США 00 центів за курсом НБУ на день оплати;

2.2. в строк не пізніше 30.06.2020 погасити суму заборгованості у розмірі 419497,91 (чотириста дев`ятнадцять тисяч чотириста дев`яносто сім гривень 91 коп.), що складає 50 (п`ятдесят) відсотків суми заборгованості, наявної станом на 01.01.2020;

2.3. в строк не пізніше 30.12.2020 погасити всю наявну заборгованість за договором поставки № 16ДП від 01.01.2018 в розмірі 419497,91 (чотириста дев`ятнадцять тисяч чотириста дев`яносто сім гривень 91 коп.).

2.4. у випадку переплати в попередній період сума переплати зараховується у наступні платежі.

Згідно з п. 3 додаткової угоди, постачальник в разі належного виконання покупцем п. 2 цієї додаткової угоди, відмовляється від будь-яких санкцій (штрафів, пені та ін.), передбачених Законом і умовами договору поставки № 16/ДП від 01.01.2018 за порушення грошових зобов`язань.

Пунктом 6 додаткової угоди передбачено, що вона є невід`ємною частиною договору поставки № 16ДП від 01.01.2018.

Як свідчать матеріали справи, на виконання домовленостей, досягнутих згідно з вказаними додатковими угодами, відповідачем на виконання умов договорів сплачено на користь позивача 300000 грн. платіжним дорученням № 1464 від 24.12.2019, 165600 грн. платіжним дорученням № 1467 від 24.12.2019, та 149000 грн. платіжним дорученням № 1474 від 27.12.2019.

З посиланням на зазначені обставини відповідач зазначає про відсутність правових підстав для стягнення з нього на користь позивача заборгованості за договорами, оскільки строк виконання зобов`язань з оплати не настав.

Позивач в свою чергу наполягає на тому, що з укладанням додаткових угод сторони вчинили новацію зобов`язань, а саме, змінили первинне зобов`язання - оплачувати поставлений товар на умовах договорів, іншим зобов`язанням - сплатити погоджену заборгованість у визначені строки. При цьому, умови додаткових угод, на думку позивача, не містять намірів сторін припинити первинне зобов`язання - оплачувати поставлений товар на умовах договорів, замінивши його іншим зобов`язанням - сплатити погоджену заборгованість у визначені строки. З огляду на викладене, позивач вважає, що підписання між сторонами додаткових угод не припинило первинне зобов`язання за договорами поставки № 16ДП від 01.01.2018 та № 16ДП від 01.01.2017. Крім того, позивач також зазначає про відсутність у Мельник Є.В. повноважень, визначених статутом підприємства позивача, на підписання додаткових угод від імені підприємства позивача.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 651, ч. 1 ст. 652 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Частиною 1 ст. 653 ЦК України також передбачено, що у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

В силу приписів ст. ст. 691, 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи зі змісту статей 526, 599 ЦК України зобов`язання буде вважатися виконаним належним чином, якщо таке виконання здійснене відповідно до умов договору та вимог законодавства, а якщо умови виконання не визначені у договорі або законі, то вони повинні бути виконані відповідно до звичаїв ділового обороту або до вимог, що зазвичай ставляться.

Відповідно до частин другої і четвертої статті 604 ЦК України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов`язання, пов`язані з первісним зобов`язанням, якщо інше не встановлено договором.

Зі змісту статті 604 ЦК України вбачається, що ознаками новації є: спосіб припинення зобов`язання; вона можлива лише між тими самими сторонами (сторонами попереднього зобов`язання); є двостороннім правочином (договором); нове зобов`язання пов`язане з попереднім і спрямоване саме на заміну первісного зобов`язання новим, а не на зміну цього зобов`язання.

Таким чином, новація - це угода про заміну первинного зобов`язання новим зобов`язанням між тими самими сторонами. Вона не припиняє правового зв`язку сторін, оскільки замість зобов`язання, дія якого припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов`язання. Юридичною підставою для зобов`язання, яке виникає при новації, є домовленість сторін про припинення первинного зобов`язання.

Факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за поставлений товар за договорами поставки № 16ДП від 01.01.2018 та № 16ДП від 01.01.2017 підтверджується матеріалами справи, та не спростовується і самим відповідачем.

Виходячи зі змісту п. 4.3. договору, строк виконання зобов`язання з її оплати є таким, що настав.

Однак, з підписанням між сторонами додаткових угод № 1 від 27.10.2019 до договору поставки № 16ДП від 01.01.2017 та № 1 від 27.10.2019 до договору поставки № 16ДП від 01.01.2018 сторони узгодили новий порядок розрахунків за договорами, а саме, узгодили графік погашення відповідачем існуючої заборгованості за цими договорами.

Суд розглянувши матеріали справи констатує, що станом на момент винесення даного судового рішення згідно зі змістом додаткової угоди № 1 від 27.10.2019 до договору поставки № 16ДП від 01.01.2017 та № 1 від 27.10.2019 до договору поставки № 16ДП від 01.01.2018 у відповідача відсутня прострочена заборгованість з оплати поставленого позивачем товару. Суд зазначає, що строк чергового погашення відповідачем існуючої заборгованості за договорами встановлено 30.06.2020, тобто дата яка станом на момент винесення даного судового рішення ще не настала.

Зазначене свідчить про відсутність правових підстав для стягнення існуючої заборгованості з відповідача на користь позивача, та є підставою для відмови в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача.

Разом з тим, з огляду на укладання сторонами вказаних вище додаткових угод про зміну порядку розрахунків за договорами, та відсутність з боку відповідача прострочення виконання зобов`язань за цими додатковими угодами також зумовлює прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних та річних на підставі ст. 625 ЦК України.

При цьому, суд вважає безпідставними посилання відповідача (в т.ч. з посиланням на відповідну судову практику) на те, що при вчиненні новації нібито необхідним є зазначення в відповідній угоді про наявність наміру сторін вчинити новацію, про який сторони повинні обов`язково вказати у договорі (оскільки за відсутності такого застереження первинне зобов`язання не припиняється, а буде діяти поряд з новим) та домовленості сторін про припинення первинного зобов`язання внаслідок його заміни на нове; тоді як з укладанням додаткових угод додаткової угоди № 1 від 27.10.2019 до договору поставки № 16ДП від 01.01.2017 та № 1 від 27.10.2019 до договору поставки № 16ДП від 01.01.2018 сторони вчинили новацію зобов`язань, проте з огляду на відсутність у вказаних додаткових угодах посилання саме на заміну первісного зобов`язання - сплати боргу на умовах договору, на нове - сплати боргу в порядку, визначеному додатковими угодами, первісне зобов`язання щодо сплати боргу на умовах договору нібито не припинилось.

Суд зазначає, що стаття 604 ЦК України, якою врегульовано порядок припинення зобов`язання внаслідок новації, не вимагає зазначення в відповідній угоді про новацію вказаних позивачем умов.

В даному ж випадку, як свідчать матеріали справи, при укладанні додаткових угод № 1 від 27.10.2019 до договору поставки № 16ДП від 01.01.2017 та № 1 від 27.10.2019 до договору поставки № 16ДП від 01.01.2018 сторони керуючись встановленим законом принципом свободи договору (ст. 6, 627 ЦК України) змінили порядок розрахунків за цими договорами. В цих додаткових угодах зазначено, що метою їх укладення є врегулювання домовленостей сторін щодо виконання умов договору в частині погашення наявної заборгованості. Дані додаткові угоди є дійсними, ніким не ос пореними та не визнаними недійсними, а тому є обов`язковими до виконання сторонами які їх уклали, як невід`ємна частина договорів до яких даними додатковими угодами внесено зміни.

Згідно з ч. 1 ст. 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Таким чином, відсутність в даних додаткових угодах посилання на припинення первісного зобов`язання - сплати боргу на умовах договору, на нове - сплати боргу в порядку, визначеному додатковими угодами, на переконання суду, не є підставою ставити під сумнів волю сторін на зміну зобов`язання сторін та встановлення порядку розрахунків за договорами саме на підставі додаткових угод до договорів, які були укладені вже після укладання цих договорів та виконання їх умов щодо передачі товару.

Разом з тим, також суд критично ставиться до посилань позивача на те, що директор підприємства позивача Мельник Євгенія Василівна при укладанні додаткових угод № 1 від 27.10.2019 до договору поставки № 16ДП від 01.01.2017 та № 1 від 27.10.2019 до договору поставки № 16ДП від 01.01.2018 перевищила визначені статутом повноваження (а саме п. 12 статуту який надає директору право на укладання значних правочинів (на суму понад 10000 грн.) виключно за погодженням загальних зборів учасників товариства, тоді як в даному випадку такого погодження загальні збори нібито не надавали).

По-перше, позивачем суду не надано статуту ТОВ Альпіне Груп , на порушення умов якого директором посилається позивач.

По-друге, в даному випадку спірні додаткові угоди № 1 є невід`ємною частиною договорів поставки № 16ДП від 01.01.2017 та № 16ДП від 01.01.2018, тоді як доказів відсутності у Мельник Євгенії Василівни повноважень саме на укладання вказаних договорів матеріали справи не містять та позивачем суду не надано.

По-третє, як вже було зазначено вище, додаткові угоди № 1 є дійсними, ніким не ос пореними та не визнаними недійсними, а тому є обов`язковими до виконання сторонами які їх уклали, як невід`ємна частина договорів до яких даними додатковими угодами внесено зміни.

На підставі ст. 123, 129 ГПК України, судові витрати у справі підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "25" червня 2020 р.

Суддя О.І. Байбак