Рішення

від 25.06.2020 по справі 640/14311/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2020 року м. Київ №640/14311/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Національного агентства з питань запобігання корупції

про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції (01103, м. Київ, бульв. Дружби Народів, 280, код ЄДРПОУ 40381452) про визнання протиправним та скасування рішення Національного агентства з питань запобігання корупції "Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України IIIV скликання" від 19.07.2019 року №2108.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Національне агентство з питань запобігання корупції здійснюючи повну перевірку декларації за 2017 рік, поданої ОСОБА_1 діяло всупереч положень Закону України Про запобігання корупції та Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства з питань корупції від 10.02.2017р № 56 та вийшов за межі наданих йому повноважень, а відтак висновки, наведені в оскаржуваному рішенні є безпідставними та такими, що зроблені у спосіб, який не відповідає Закону.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2019 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечував, зазначивши, що за результатами перевірки декларації за 2017 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 встановлено, що позивач зазначив недостовірні відомості: про вартість на дату набуття об`єкту нерухомого майна, що належить йому на паві користування; про право користування об`єктом нерухомого майна членами сім`ї (дітьми) на кінець звітного періоду; про розмір отриманого доходу; про грошові активи, розміщені на банківських рахунках, чим не дотримав вимоги пунктів 2, 7, 8 частини першої ст. 46 Закону України Про запобігання корупції .

Позивач надав суду відповідь на відзив, в якій на підтвердження обґрунтованості позовних вимог надав суду додаткові докази по справі, та згодом надав суду висновок за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, зокрема, станом на 2017 рік був народним депутатом України.

Відповідно до підпункту б пункту 1 частини першої статті 3 Закону України Про запобігання корупції , народні депутати України, поміж іншого, є суб`єктами, на яких поширюються дія цього Закону,

Згідно з частиною першою Закону України Про запобігання корупції особи, зазначені у пункті 1, підпунктах а і в пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Таким чином, посада народного депутата України підпадає під дію Закону України Про запобігання корупції , що покладає на позивача обов`язок подачі декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Позивач як особа уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування на виконання вимог вищевказаного Закону шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік (виправлену).

На підставі рішення №1100 Про проведення повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування від 19.04.2019 року та рішення №1654 Про продовження строку повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування від 14.06.2019 року Національним агентством з питань запобігання корупції (далі за текстом -Відповідачем) було проведено повну перевірку декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України IIIV скликання (далі за текстом - Позивачем).

За результатами вказаної перевірки Відповідачем було прийнято рішення від 19.07.2019 року №2108 Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України IIIV скликання , відповідно до якого:

- суб`єкт декларування при складанні та поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік зазначив недостовірні відомості про: вартість на дату набуття об`єкта нерухомого майна, що належить йому на праві користування, про розмір отриманого ним доходу, щодо наявності грошових активів, розміщених на банківських рахунках в установах банку на кінець звітного періоду, не вказавши відомості про право користування об`єктом нерухомого майна членами сім`ї (дітьми) на кінець звітного періоду, чим не дотримав вимоги пунктів 2,7,8 частини першої статті 46 Закону України Про запобігання корупції ;

- точність оцінки задекларованих активів відповідає даним, отриманим з наявних джерел;

- наявність конфлікту інтересів не встановлено;

- правові підстави для встановлення ознак незаконного збагачення відсутні.

Вважаючи рішення Відповідача від 19.07.2019 року №2108 Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України IIIV скликання протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою та четвертою статті 4 Закону України Про запобігання корупції Національне агентство з питань запобігання корупції є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

Правову основу діяльності Національного агентства становлять Конституція, міжнародні договори, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, цей та інші закони України, а також прийняті відповідно до них інші нормативно-правові акти.

Частиною першою статті 45 Закону України Про запобігання корупції визначено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах а і в пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Згідно з частиною першою статті 50 Закону України Про запобігання корупції повна перевірка декларації полягає у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.

Обов`язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб`єктів декларування, які займають посади, пов`язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством.

Обов`язковій повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб`єктами декларування, у разі виявлення у них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю.

Національне агентство проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім`ї суб`єкта декларування у випадках, передбачених частиною сьомою статті 46 цього Закону.

Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.

Механізм проведення НАЗК контролю та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (декларація), відповідно до статей 48 та 50 Закону України Про запобігання корупції визначено Порядком проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування , затвердженим рішенням НАЗК від 10.02.2017 №56.

Так, згідно з пунктом 3 розділу І Порядку №56 контроль та повна перевірка декларації здійснюються за принципами: верховенства права; рівності та гарантування прав і законних інтересів усіх суб`єктів декларування; об`єктивності, неупередженості та безсторонності рішень і дій Національного агентства, уповноважених ним осіб; достовірності і повноти інформації, що використовується Національним агентством, правомірності одержання та використання такої інформації; неприпустимості свавільного втручання у сферу особистого життя суб`єкта декларування, окрім як у межах та у спосіб, що передбачені Законом; гарантування права на судовий захист суб`єктів декларування.

Усі передбачені цим Порядком заходи контролю та повної перевірки декларацій повинні відповідати вказаним у цьому пункті принципам.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку №56 повна перевірка декларації може проводитися у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності і полягає у: з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей; з`ясуванні точності оцінки задекларованих активів; перевірці на наявність конфлікту інтересів; перевірці на наявність ознак незаконного збагачення.

Пунктом 4 розділу ІІІ Порядку №56 визначено, що НАЗК під час проведення повної перевірки декларації проводить перевірку всіх відомостей, які підлягають декларуванню відповідно до статті 46 Закону.

Згідно з пунктом 6 розділу ІІІ Порядку №56 під час повної перевірки декларацій НАЗК використовує такі джерела інформації:

1) відомості, отримані з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, а також відомості з реєстрів, баз даних іноземних держав, що можуть містити інформацію, яка має відображатись у декларації;

2) відомості, надані суб`єктом декларування, стосовно якого проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом Національного агентства щодо документального підтвердження або пояснення зазначених у декларації відомостей;

3) відомості, що надходять (отримані) від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань, а також від державних та інших компетентних органів влади іноземних держав;

4) відомості із засобів масової інформації, мережі Інтернет, які стосуються конкретного суб`єкта декларування та містять фактичні дані, що можуть бути перевірені.

У разі неможливості одержання відомостей, необхідних для проведення повної перевірки декларації, протягом граничних строків проведення такої перевірки, в тому числі у разі надмірної тривалості розгляду судом чи компетентним органом іноземної держави питання про надання Національному агентству відповідної інформації, неможливості внесення Національним агентством плати за отримання відповідної інформації відповідно до законодавства, якщо така плата вимагається для доступу до інформації, тощо Національне агентство зобов`язане провести повну перевірку декларації за наявними у нього відомостями, про що зазначається у Рішенні про результати здійснення повної перевірки декларації.

За змістом пункту 2 розділу ІІІ Порядку №56 повна перевірка декларацій (декларації) проводиться за рішенням Національного агентства, в якому надається доручення його члену провести повну перевірку декларацій (декларації) (далі - Рішення про проведення перевірки) через працівників Підрозділів.

Рішення про проведення перевірки має містити інформацію, яка дає змогу ідентифікувати декларацію (декларації), щодо якої (яких) проводиться повна перевірка, суб`єкта (суб`єктів) декларування, який (які) подав (подали) таку (такі) декларацію (декларації), та визначену Законом підставу для повної перевірки, якщо інше не передбачено цим Порядком.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІІ Порядку №56 початком здійснення повної перевірки декларації є наступний за днем прийняття рішення про проведення перевірки робочий день. Про початок проведення повної перевірки уповноважена особа Національного агентства не пізніше наступного робочого дня з дати прийняття рішення повідомляє суб`єкта декларування за допомогою програмних засобів Реєстру.

Пунктом 12 Порядку №56 передбачено, що повна перевірка декларації за цим Порядком здійснюється упродовж 60 календарних днів з дня прийняття рішення про проведення перевірки.

Згідно з пунктом 1 розділу IV Порядку №56 за результатами проведення повної перевірки декларації НАЗК приймається рішення про результати здійснення повної перевірки декларації.

Відтак, з аналізу змісту вищевикладених правових норм Закону України Про запобігання корупції вбачається, що повна перевірка декларації передбачає такі дії НАЗК:

1) прийняття рішення про проведення перевірки;

2) аналіз відомостей про об`єкти декларування (об`єкти нерухомості; об`єкти незавершеного будівництва (в тому числі інформація щодо власника або користувача земельної ділянки); цінне рухоме майно (крім транспортних засобів); цінне рухоме майно - транспортні засоби; цінні папери; інші корпоративні права; юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб`єкт декларування або члени його сім`ї; нематеріальні активи; доходи, у тому числі подарунки; грошові активи; фінансові зобов`язання; видатки та правочини суб`єкта декларування; посади чи роботи за сумісництвом суб`єкта декларування; членство суб`єкта декларування в об`єднаннях (організаціях) та входження до їх органів), зазначені в деклараціях суб`єкта декларування, та їх порівняння з відомостями з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, що можуть містити інформацію про об`єкти декларування, які мають відображатися в декларації;

3) створення, збирання, одержання, використання інформації, яка є необхідною для повної перевірки декларації, з використанням джерел інформації, визначених пунктами 8-11 розділу ІІІ;

4) направлення суб`єкту декларування листа з проханням надати пояснення щодо відомостей, зазначених у декларації;

5) прийняття рішення про результати здійснення повної перевірки декларації.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем було прийнято рішення від 19.07.2019 року №2108 Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України IIIV скликання , відповідно до якого суб`єкт декларування при складанні та поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік зазначив недостовірні відомості про: вартість на дату набуття об`єкта нерухомого майна, що належить йому на праві користування, про розмір отриманого ним доходу, щодо наявності грошових активів, розміщених на банківських рахунках в установах банку на кінець звітного періоду, не вказавши відомості про право користування об`єктом нерухомого майна членами сім`ї (дітьми) на кінець звітного періоду, чим не дотримав вимоги пунктів 2,7,8 частини першої статті 46 Закону України Про запобігання корупції .

Так, що стосується зазначення позивачем відомостей про вартість квартири на дату набуття права власності, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у розділі 3 Об`єкти нерухомості суб`єкт декларування зазначив відомості про квартиру, загальною площею 247, 10 м 2 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває у нього на іншому праві користування, дата набуття права - 14.11.2016, у полі Вартість на дату набуття зазначив відомості згідно договору купівлі-продажу квартири від 21.07.2015, на підставі якого відповідна квартира була придбана у власність членом сім`ї (дружиною), а саме вартість на дату набуття - 2 699 342, 00 грн.

Як власне зазначено відповідачем в оскаржуваному рішенні, згідно з абзацом 3 ч. 5 ст. 46 Закону України Про запобігання корупції та пункту 9 Правил заповнення Форми декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що містяться у формі декларації, затвердженої рішенням Національного агентства від 10.06.2016 №3, суб`єкт декларування повинен зазначити вартість майна, якщо вона відома або повинна була стати відомою внаслідок вчинення відповідного правочину.

З пояснень позивача, які не заперечувались відповідачем вбачається, що власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 є його дружина, окремого правочину для використання об`єкту нерухомості для реєстрації права проживання та користування між подружжям не укладалося.

Позивачем надано суду копію договору купівлі-продажу квартири від 21.07.2015, який укладено між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець, дружина декаранта), відповідно до якого продаж квартири за адресою: АДРЕСА_1 В здійснено за ціною 2 699 342, 00 грн.

Суд зазначає, що сама вказана вартість квартири за адресою: АДРЕСА_1 і була вказана позивачем у декларації за 2017 рік, тобто вартість квартири, встановлена під час її придбання, як остання відома члену сім`ї суб`єкта декларування.

З аналізу наведеного, суд не вбачає порушення позивачем приписів Закону України Про запобігання корупції та Правил заповнення Форми декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що містяться у формі декларації, затвердженої рішенням Національного агентства від 10.06.2016 №3, а відтак доводи відповідача в даній частині є необґрунтованими та безпідставними.

Стосовно незазначення відомостей про право користування членами сім`ї (дітьми) об`єктом майна, в якому вони проживали на кінець звітного періоду, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що фактичним місцем проживання позивача є квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності дружині декларанта - ОСОБА_3 , при цьому, позивач наголошує, що місце проживання всіх інших членів сім`ї співпадає з місцем їх фактичної реєстрації та місцем проживання декларанта - АДРЕСА_1 , на підтвердження чого надано суду копії довідок про реєстрацію місця проживання дітей позивача: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Відповідно до п. 12 Роз`яснень щодо застосування окремих положень Закону України Про запобігання корупції стосовно заходів фінансового контролю, затверджених Рішення Національного агентства з питань запобігання корупції 11 серпня 2016 р. №3 (далі - Роз`яснення), Закон передбачає обов`язок зазначати в декларації окремі об`єкти, які належать суб`єкту декларування або члену його сім`ї на праві користування. Такими правами користування можуть бути: оренда, сервітути, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право забудови земельної ділянки (суперфіцій), утримання, застава, користування на підставі довіреності, у тому числі генеральної довіреності, інші права, передбачені законом. Визначення зазначених категорій наведено у Цивільному кодексі України.

Відповідно до пп.2) п.19. Роз`яснень та ст.1 Закону України Про запобігання корупції членами сім`ї суб`єкта декларування вважаються діти, у тому числі повнолітні, у випадку наявності сукупності таких ознак як:

- спільне проживання.

- пов`язаність спільним побутом та

- наявність взаємних прав та обов`язків із суб`єктом декларування.

У розділі 3 декларації Об`єкти нерухомості позивачем було зазначено відомості щодо об`єкта нерухомості, в якому були зареєстровані всі члені сім`ї суб`єкта декларування, включаючи декларанта, а саме, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , як власність ОСОБА_3 , дружини декларанта.

Так, суд вважає обґрунтованими твердження позивача відносно того, що внаслідок використання дітьми суб`єкта декларування права на проживання у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 - не з`явилося окремого об`єкту, який належить суб`єкту декларування або члену його сім`ї в урозумінні п.12. Роз`яснень, дотого ж позивачем в розділі 3 Об`єкти нерухомості позивачем було зазначено відомості щодо об`єкта нерухомості, який належить його дружині та в якому проживають всі члени сім`ї.

Відтак, на переконання суду, позивачем правомірно окремо не вносились в розділ 3 щорічної декларації за 2017 рік відомості про місце проживання дітей суб`єкта декларування.

Стосовно не зазначення відомостей про отриманий дохід від ПАТ Національна страхова компанія Оранта у вигляді страхової виплати у розмірі 9 444, 64 грн.

Позивач зазначає, що У 2017 році суб`єкт декларування безкоштовно передав автомобіль MERCEDESBENZ VIANO 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 у володіння ОСОБА_7 , вказані обставини відповідачем під час розгляду справи не заперечувались.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень" частину першу статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) викладено в новій редакції, відповідно до якої водій повинен мати при собі:

- посвідчення водія відповідної категорії;

- реєстраційний документ на транспортний засіб;

- також поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;

- а у випадках, передбачених законодавством, також ліцензійну картку на транспортний засіб.

Тобто, з серпня 2011 року, коли набули чинності зазначені зміни, володіти транспортним засобом можливо лише за згодою власника без оформлення додаткових договорів.

Відповідно до п.1.4. Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів особи, відповідальність яких застрахована. - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Пунктом 1 частини першої статті 395 ЦК України передбачено, що речовим правом на чуже майно є право володіння. За статтею 398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передано власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Враховуючи те, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК України положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

Таким чином, особа, яка хоч і не є власником, але має законне право володіння майном, має також право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №597/1070/15-ц

Так, в матеріалах справи наявна нотаріально засвідчена копія заяви ОСОБА_7 , в якій останнім зазначено, що він: "... в 2017 році здійснював володіння автомобілем MERCEDES-BENZ V1ANO 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який є власністю ОСОБА_1 . Автомобіль був переданий на безоплатній підставі для використання в особистих цілях. Автомобіль було передано без додаткового оформлення, тому що на день передання оформлення довіреності або інших документів для керування автомобілем чинним законодавством України не вимагалося. Разом з автомобілем отримав від ОСОБА_1 технічний паспорт та поліс на автомобіль. Під час володіння автомобілем самостійно утримував автомобіль за власний кошт та забезпечував його належний технічних стан. Протягом володіння автомобілем сталося ДТП, внаслідок якого автомобіль було пошкоджено. Про настання ДТП, внаслідок якого було пошкоджено автомобіль MERCEDES-BENZ VIANO 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , я власнику транспортного засобу не повідомляв. Я самостійно вирішував всі питання, пов`язані з проведенням ремонтних робіт. Враховуючи те, що автомобіль було застраховано власником, я повідомив ПАТ Національна акціонерна страхова компанія Оранта про настання страхової події в строки, встановлені правилами страховика.

Відповідно до вимог Закону України Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхове відшкодував було перераховане безпосередньо на рахунок юридичної особи, яка здійснює ремонт транспортного засобу, а саме, TOB Автомобільного дому Мерседес-Бенц (код ЄДРПОУ 20021843), в розмірі 9 444,64 гри.

Я не повідомляв ОСОБА_1 про факт ремонтування автомобіля за рахунок страхове відшкодування."

При цьому, за твердженням позивача, він лише під час проведення перевірки дізнався про настання страхового випадку та факт перерахування ПАТ Національна акціонерна страхова компанія Оранта страхового відшкодування на ремонт автомобіля MERCEDES-BENZ VIANO на користь TOB Автомобільного дому Мерседес-Бенз (код ЄДРПОУ 20021843) в розмірі 9 444,64 грн.

В матеріалах справи також наявна копія платіжного доручення №56202 від 15.11.2017 відповідно до якого страхову суму в розмірі 9 444, 64 грн. було перераховано на рахунок TOB Автомобільного дому Мерседес-Бенз .

Відповідачем не надано суду доказів на спростування зазначених обставин щодо неотримання власне позивачем суми страхової виплати в розмірі 9 444, 64 грн. та не спростовано необізнаності позивача про зазначені вище обставини.

Так, враховуючи зазначені обставини, а також приписи законодавства та практику Верховного Суду щодо можливості особи, яка хоч і не є власником, але має законне право володіння майном, вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну, суд вважає, що відповідачем безпідставно не було враховано пояснення ОСОБА_1 щодо не зазначення ним в декларації доходу в розмірі 9 444, 64 грн.

Щодо не зазначення відомостей про залишок коштів на банківських рахунках дружини позивача, суд звертає увагу, що доводи відповідача в цій частині є беззмістовними та необґрунтованими.

У відзиві на позовну заяву відповідачем лише зазначено, що довідка ПАТ Райффайзен банк Аваль від 11.01.2018, надана позивачем під час повної перевірки містить відомості не тільки про суму не вказану у декларації, але й інші відомості, які позивач врахував під час заповнення декларації.

Разом з тим, відповідачем не зазначено про які відомості йде мова та не надано позивачем відповідних доказів та обґрунтувань на підтвердження вказаних доводів.

Як свідчать матеріали справи, під час перевірки декларації на запит Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції №41-01/46414/19 від 03/06.2019 було надано пояснення повноважного представника суб`єкта декларування від 21 червня 2019 року, в якому було зазначено, що станом на дату подання декларації, дружина суб`єкта декларування, ОСОБА_3 , надала йому неповну інформацію щодо залишку коштів (станом на 31.12.2017 року) на її власних банківських рахунках. В зв`язку з тим, що банківська установа не видає інформацію щодо стану рахунку третім особам, суб`єкту декларування була невідома інформація про наявність у дружини в ПАТ Райффазен Банк Аваль іншого рахунку, ніж було нею заявлено, з залишком коштів у сумі 2 973,38 грн., і він не міг відобразити це під час заповнення декларації.

Суд зазначає, що відповідно до п.68 Роз`яснень, суб`єкт декларування не може бути притягнений до відповідальності за подання в декларації недостовірних відомостей, які були надані йому членом сім`ї, якщо суб`єкту декларування не було відомо про недостовірність таких відомостей на момент подання декларації.

Таким чином, на переконання суду відповідачем протиправно не було враховано під час прийняття рішення за результатами перевірки від 19.07.2019 року №2108 той факт, що суб`єкту декларування не була та не могла бути відома інформація про наявність у дружини в ПАТ Райффазен Банк Аваль іншого рахунку, ніж було нею заявлено, з залишком коштів у сумі 2973,38 грн.

Також, суд вважає необґрунтованими висновки Відповідача щодо недостовірності відомостей про отримання Позивачем доходу від TOB Фортон (код ЄДРПОУ 25386532) від надання майна в оренду у сумі 24 000,00 грн., оскільки в матеріалах справи наявні копії виписок AT Альфа-Банк у місті Києві (за період з 23.01. 2017 по 23.01. 2017, за період з 16.02.2017 по 16.02.2017, за період з 23.02.2017 по 23.02.2017, за період з 06.04.2017 по 06.04.2017), згідно з якими позивачем було отримано на поточний рахунок суму в розмірі 19 320 грн. (після утримання податковим агентом TOB Фортон 1,5% військового збору та 18% податку з доходів фізичних осіб), зазначені обставини відповідачем під час розгляду справи не спростовано.

Стосовно висновку відповідача про зазначення ОСОБА_1 в декларації за 2017 рік недостовірних відомостей про дохід від продажу цінних паперів, суд враховує наступне.

Суб`єкт декларування зазначив відомості про отриманий ним дохід від ПАТ "Розрахунковий центр" (код ЄДРПОУ 35917889) у вигляді інвестиційного прибутку від продажу цінних паперів (облігацій внутрішньої державної позики) у сумі 14 248 683,00 гривень.

Проте, на переконання відповідача, сума доходу від продажу цінних паперів (облігацій внутрішньої державної позики) складає 164 787 221,40 гривень. Відповідач зазначає, що відповідно до звіту TOB "Капітал Тайме" на біржі було проведено 4 операції з продажу цінних паперів на суму 164 787 221,40 гривень. Крім того, при поданні податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік до податкового органу суб`єкт декларування зазначив відомості про дохід від продажу цінних паперів у розмірі 164 787 221,40 гривень.

Позивач, в свою чергу, зазначає, що 06 жовтня 2017 року між ним (Клієнт) та TOB Капітал Тайме (Торговець) було укладено договір №БО 15-2017 на брокерське обслуговування, на підставі якого Торговцем в інтересах Клієнта станом на 31.12.2017 року було придбане облігації внутрішньої державної позики, емітентом яких є Міністерство фінансів України у кількості 4 300 штук з номінальною вартістю 1 000,00 грн. кожна та 673 штук з номінальною вартістю 1 000 доларів США кожна.

Поряд з цим, позивач зазначає, що відповідно до звіту ТОВ про виконання замовлень Клієнта за період з 06.10.2017 (з дати укладання договору) по 31.12.2017 на біржі було проведено 4 операції з продажу цінних паперів та за результатами торгів брокером - TOB Капітал Тайме було отримано 164 787 221,40 грн.

Відповідно довідки про визначення торговцем цінними паперами при виконанні ним функцій податкового агента інвестиційного прибутку платника податку на доходи фізичних осіб від 12.01.2018, копія якої наявна в матеріалах справи, інвестиційний прибуток за операціями з інвестиційними активами, що перебувають на організованому ринку складав 14 248 683,10 грн.

Проте, на переконання відповідача інвестиційний прибуток не є доходом в розумінні ст. 46 Закону України Про запобігання корупції і не підлягає відображенню в декларації замість відомостей про отриманий дохід від продажу цінних паперів, а позивач у відповідному полі декларації мав зазначити дохід від продажу цінних паперів в сумі 164 787 221,40 грн.

На запит Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції №41-01/46414/19 від 03.06.2019 було надано пояснення повноважного представника суб`єкта декларування від 21 червня 2019 року, в якому було зазначено, що під час заповнення декларації суб`єктом декларування було допущено саме ненавмисну помилку та зазначено що законодавство не містить чітких критеріїв зазначення в декларації результатів здійснення фінансових операцій на фондовій біржі.

Ненавмисна помилка, за твердженням позивача, є результатом застосування норм Податкового кодексу України під час визначення прибутку та заповнення декларації.

Так, під час надання суб`єкту декларування інформації для заповнення розділу 11 Доходи, у тому числі подарунки декларації в зв`язку з тим, що Роз`яснення не містять всіх видів доходу, особа, відповідальна за збір інформації, користувалась ст.164, 165 Податкового кодексу України, які визначають виключний перелік доходів. Так згідно з п. 165.1.52 ст.165 Податкового кодексу України доходом від операцій з державними цінними паперами, емітованими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику визначено саме інвестиційний прибуток .

Позивач наголошує на тому, що на момент подання інформації для заповнення декларації не існувало чітких роз`яснень від НАЗК щодо правил визначення доходів від продажу цінних паперів, тому було надано інформацію щодо інвестиційного прибутку, який визначається п. 165.1.52 ст. 165 Податкового кодексу України, як дохід від операцій з цінними паперами, що розраховується за умовами п. 170.2.2. ст. 170 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 165.1.52 ст.165 Податкового кодексу України до доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу відноситься інвестиційний прибуток від операцій з 3 борговими зобов`язаннями Національного банку України та з державними а цінними паперами, емітованими центральним органом виконавчої влади, що 5 забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з 5 урахуванням курсових різниць.

При цьому, відповідно до підпункту 170.2.2. пункту 170.1.статті 170 Податкового кодексу України, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документального підтвердження витрат на придбання такого активу з урахуванням норм 170.2.4.-170.2.6. підпункту 170.2.2. пункту 170.1 .статті 170 Податкового кодексу України (крім операцій з деривативами).

Таким чином, суб`єктом декларування в розділі 11 Доходи та інші подарунки декларації за 2017 рік було відображені дійсні відомості щодо розміру інвестиційного прибутку від продажу боргових цінних паперів державних облігацій України, який було розраховано відповідно до підпункту 170.2.2. пункту 170.1.статті 170 Податкового кодексу України та складав 14 248 683,00 грн.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи від 28.05.2020 №3661, складеного Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, копія якого додана позивачем до матеріалів справи, відомості про отримання ОСОБА_1 доходу від ПАТ Розрахунковий центр у вигляді інвестиційного прибутку від продажу цінних паперів в розмірі 14 248 683, 00 грн. документально обґрунтований.

В контексті з наведеним суд зазначає, що відповідно до пункту 3 розділу IV Результати проведення повної перевірки декларації Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженому рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10 лютого 2017 р. № 56 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2017 р. за № 201/30069), інформування спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції про подання у декларації завідомо недостовірних відомостей здійснюється з урахуванням положень статті 216 Кримінального процесуального кодексу України.

Пунктом 2 Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженому рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10 лютого 2017 р. №56, визначений термін - недостовірність задекларованих відомостей : це - невідповідність дійсності відомостей, зазначених у декларації суб`єкта декларування, що встановлюється на підставі відомостей, отриманих Національним агентством у встановленому Законом порядку шляхом здійснення контролю та повної перевірки декларації.

Пунктом 67 Роз`яснень визначено, що адміністративна та кримінальна відповідальність передбачена виключно за подання завідомо недостовірних відомостей.

Тобто, відповідне діяння має бути вчинено суб`єктом декларування з прямим умислом. При цьому для притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності за вчинення корупційних правопорушень необхідно довести наявність такого умислу, а саме те, що суб`єкт декларування усвідомлював недостовірність відомостей, які він зазначив у декларації.

Статтею 24 Кримінального кодексу України передбачено, що прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

3 аналізу поданої суб`єктом декларування декларації за 2017 рік та його пояснень, наданих на запити НАЗК під час проведення перевірки та пункту 67 Роз`яснень, можна зробити висновок про відсутність в діях позивача ознак надання завідомо недостовірних відомостей щодо декларування доходів від операцій з цінними паперами, в розумінні п. 3 розділу IV Результати проведення повної перевірки декларації Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженому рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10 лютого 2017 р. № 56 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2017 р. за №201/30069), враховуючи наведені вище фактичні обставини справи та доводи сторін на їх обґрунтування.

Отже, беручи до уваги наведене в сукупності, суд приходить до висновку, що рішення Національного агентства з питань запобігання корупції "Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України IIIV скликання" від 19.07.2019 року №2108 не відповідає вимогам ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, щодо вимог про прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

У відповідності до частин першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини першої статті 6 цього Кодексу суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За нормами частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 77-78, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 ) - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції "Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України IIIV скликання" від 19.07.2019 року №2108.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 ) понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 768, 40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) за рахунок коштів Національного агентства з питань запобігання корупції (01103, м. Київ, бульв. Дружби Народів, 280, код ЄДРПОУ 40381452).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Вєкуа Н.Г.