Постанова

від 24.06.2020 по справі 759/18586/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 759/18586/19

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/5880/2020

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року м. Київ

колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого Болотова Є.В.,

суддів: Лапчевської О.Ф., Музичко С.Г.,

при секретарі Маштаковій Т.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства Автомобіліст , третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування моральної шкоди,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 березня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Скрипник О.Г.,-

встановила:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з названим позовом.

Просив стягнути з ПрАТ Автомобіліст на свою користь 2 000 000 грн 00 коп., та 17 500 грн 00 коп. витрат на проведення психологічного обстеження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02 листопада 2017 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля МАЗ 543205 д.н. НОМЕР_1 із напівпричепом МАЗ975800 , д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та автомобілем ЗАЗ Sens д.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 .

Внаслідок ДТП було заподіяно шкоду здоров`ю позивача та іншим пасажирам автомобіля ЗАЗ Sens .

Винним у вчиненні ДТП визнано ОСОБА_2 . Факт трудових правовідносин ОСОБА_2 та ПрАТ Автомобіліст підтверджується вироком суду і визнається сторонами.

Позивач зазначає, що йому, крім матеріальної шкоди, заподіяно моральну шкоду. Позивач переніс фізичні страждання у зв`язку із заподіяними тілесними ушкодженнями, що призвели до певної втрати працездатності та необхідності лікування. Позивач перебував у пригніченому стані, декілька місяців був вимушений ходити із костилем, а потім із палицею для підтримки рухового апарату. Після нанесеної травми позивачу було необхідно змінити уклад життя, що вплинуло на моральний стан. Крім того, у позивача з'явилися проблеми із пам'яттю, почав забувати елементарні речі, не може одразу їх згадати.

На підтвердження заподіяння моральної шкоди, позивач надав висновок спеціаліста психолога, відповідно до якого ОСОБА_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди заподіяно моральну шкоду у розмірі 1 500 000 - 2 000 000 грн.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03 березня 2020 року позов задоволено частково.

Стягнуто з приватного акціонерного товариства Автомобіліст на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 30 000 грн 00 коп.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з приватного акціонерного товариства Автомобіліст на користь держави судовий збір у розмірі 1921 грн 00коп.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначив, що рішення суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга ґрунтується на особистих міркуваннях без належного обґрунтування.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представник ПрАТ Автомобіліст проти апеляційної скарги заперечив.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про його час і місце повідомлені належним чином.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачу внаслідок винних дій ОСОБА_2 , який на час вчинення вказаної дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах із ПрАТ Автомобіліст , завдана моральна шкода, яка має бути стягнута із останнього.

При визначенні розміру моральної шкоди суд першої інстанції виходив із принципу розумності, виваженості і справедливості. Судом враховано обставини справи, а саме: характер та тривалість лікування травм, спричинених позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також негативні наслідки, в тому числі, пов`язані із отриманими позивачем в результаті дорожньо-транспортної пригоди легких тілесних ушкоджень.

Крім того, судом першої інстанції зазначено, що сума моральної шкоди, визначена висновком спеціаліста психолога та заявлена позивачем є необґрунтованою та надмірно завищеною, оскільки така сума не підтверджена жодними доказами: позивачу не встановлена інвалідність, відсутні протипоказання лікаря займатися спортом після видужання, втрата пам`яті та підвищення артеріального тиску не знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку з тілесними ушкодженнями, які позивач отримав внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та ґрунтуються на доказах, яким дана правильна оцінка.

З матеріалів справи вбачається, що 02 листопада 2017 року відбулась дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля МАЗ 543205 д.н.з. НОМЕР_1 із напівпричепом МАЗ975800 , д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та автомобілем ЗАЗ Sens д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 .

Внаслідок ДТП було заподіяно шкоду здоров`ю позивача та іншим пасажирам автомобіля ЗАЗ Sens .

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 15 лютого 2019 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначено покарання у вигляді 3 років з іспитовим строком - 3 роки без позбавлення права керування транспортним засобом.

На момент ДТП ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ПрАТ Автомобіліст .

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначив, що протиправними діями йому крім матеріальної шкоди та шкоди здоров`ю також було завдано моральної шкоди. Позивач переніс фізичні страждання у зв`язку із заподіяними тілесними ушкодженнями, що призвели до певної втрати працездатності та необхідності лікування. Позивач перебував у пригніченому стані, декілька місяців був вимушений ходити із костилем, а потім із палицею для підтримки рухового апарату. Змінений уклад життя, лікування, пересування за допомогою костилів зменшило авторитет позивача серед однолітків, що вплинуло на моральний стан. Крім того,позивач зазначає, що у нього з 'явилися проблеми із пам'яттю, почав забувати елементарні речі, не може одразу їх згадати.

На підтвердження заподіяння моральної шкоди, позивач надав висновок спеціаліста психолога від 10 серпня 2019 року, відповідно до якого ОСОБА_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди заподіяно моральну шкоду у розмірі 1 500 000 - 2 000 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Частиною 1 ст. 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено , що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Визначення розміру відшкодування моральної шкоди залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав потерпілий, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 15 лютого 2019 року встановлено, що ОСОБА_1 заподіяно легкі тілесні ушкодження.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Колегія суддів погоджується із розміром моральної шкоди, який визначив суд першої інстанції.

При визначенні розміру моральної шкоди, суд першої інстанції вірно виходив з положень ст. 23, 1167 ЦК України, при цьому урахував характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач та інші обставини, що відповідає роз`ясненням, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди (немайнової) шкоди .

Посилання в апеляційній скарзі на те, що не завжди моральна шкода може бути викликана завданням шкоди здоров`ю, фізичних ушкоджень, або встановлена інвалідність, колегія суддів оцінює критично, оскільки визначаючи розмір моральної шкоди судом враховано характер та тривалість лікування травм, спричинених позивачу, а також негативні наслідки, пов`язані із отриманими тілесними ушкодженнями.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано суб`єктивну сторону поведінки позивача, його ставлення до проблеми, яка стала предметом позову, зміни у поведінці людини, зміни його репутації серед однолітків, колегія суддів відхиляє, оскільки при визначенні моральної шкоди судом було враховано зазначені фактичні обставини.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд не стягнув на користь позивача витрати за проведення психологічного дослідження, яким визначено моральну шкоду в розмірі 1 500 000 грн - 2 000 000 грн, колегія суддів не приймає, оскільки, визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції не брав до уваги висновок спеціаліста-психолога, давши правильну та належну оцінку вказаному доказу.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або неправильне застосування норм процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 03 березня 2020 року постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,-

постановила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 26 червня 2020 року.

Головуючий Є.В. Болотов

Судді: О.Ф. Лапчевська

С.Г. Музичко