Рішення

від 24.06.2020 по справі 520/12790/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

24 червня 2020 р. справа № 520/12790/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., за участі секретаря судового засідання Блудової А.І.,

представника позивача - не прибув,

представника відповідача - Лещенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РиСТ" (вул. 8 березня, буд. 7, м. Куп`янськ, Харківська область, 63700, код ЄДРПОУ 31436034) до Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, буд. 40, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 39779919) про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "РиСТ" з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області, в якому з урахуванням уточнень просить суд скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області від 8 листопада 2019 року № ХК6729\1160\2НД\АВ\П\ТД-ФС.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем всупереч вимог чинного законодавства, під час проведення заходу контролю та під час винесення постанови відповідачем допущено ряд процедурних порушень.

Відповідачем надано відзив на адміністративний позов, в якому вказано, що оскаржуване рішення винесено ним з підстав, у порядку та у спосіб, визначені законом, на виконання владної управлінської функції.

Будь-яких інших заяв по суті справи сторонами не надано.

Представник позивача у судове засідання не прибув, надав клопотання про відкладення розгляду справи, а у разі неможливості відкладення - про розгляд справи без участі представника позивача.

Суд зазначає, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи, що розгляд справи неодноразово відкладався, у тому числі і з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з огляду на те, що докази, що підтверджують поважність причин неприбуття представника у судове засідання, до суду не надані, суд приходить до висновку про відсутність підставі для відкладення розгляду справи та задоволення клопотання представника позивача в частині розгляду справи без його участі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у відзиві, та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено з наявних в матеріалах справи доказів, що відповідачем проведено інспекційне відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю "РиСТ", за результатами якого складено інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 25.10.2019 №ХК6729/1160/2НД/АВ (далі - акт).

Інспекційне відвідування ТОВ "РИСТ" розпочалось 08.10.2019 за фактичною адресою здійснення підприємницької діяльності ТОВ "РИСТ", а саме: 63700, Харківська область, місто Куп`янськ, селище міського типу Ківшарівка.

Під час проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування, інспекторами праці було опитано 17 працівників, зокрема, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , які пояснили, що працюють у ТОВ "РИСТ".

В ході інспекційного відвідування інспекторами були опитані вказані вище працівники ТОВ "РИСТ", які й надали усні пояснення з питань, що стосуються законодавства про працю.

08.10.2019 у зв`язку з ненаданням інформації необхідної для проведення інспекційного відвідування було складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № ХК6729/1160/НП. Того ж дня складено вимогу про надання документів № ХК6729/1160/НД яку було вручено заступнику директора ТОВ "РИСТ" ОСОБА_20 під особистий підпис.

Вимогою про надання документів від 08.10.2019 № ХК6729/1160/НД, було зобов`язано позивача у строк до 11-00 години 16.10.2019 надати документи (перелік зазначений у вимозі), необхідні для проведення інспекційного відвідування. Строк проведення інспекційного відвідування було зупинено на 8 (вісім) календарних днів.

Так, 16.10.2019 у зв`язку з ненаданням інформації необхідної для проведення інспекційного відвідування було складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ХК6729/1160/2НП, який було вручено директору Александрову Р.В. під особистий підпис, разом із вимогою про надання документів № ХК6729/1160/2НД.

Вимогою про надання документів та пояснень № ХК6729/1160/2НД, було зобов`язано позивача у строк до 11-00 години 25.10.2019 надати документи (перелік зазначений у вимозі), необхідні для проведення інспекційного відвідування. Строк проведення інспекційного відвідування було зупинено на 9 (дев`ять) календарних днів.

На виконання вимоги від 08.10.2019 № ХК6729/1160/НД позивачем надано документи для проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування, окрім трудових договорів.

Однак, позивачем були надані цивільно-правові угоди, укладені між ТОВ "РИСТ" в особі директора ОСОБА_18 та громадянами:

1. ОСОБА_6 - договір від 12.06.2019 № 21-01-06; договір від 01.07.2019 № 18-01-07; договір від 01.08.2019 № 18-01-08; договір від 02.09.2019 № 18-01-09; договір від 01.10.2019 № 18-01-10.

2. ОСОБА_7 - договір від 15.07.2019 № 21-01-07; договір від 01.08.2019 № 21-01-08; договір від 02.09.2019 № 21-01-09; договір від 01.10.2019 № 21-01-10.

3. ОСОБА_8 - договір від 01.10.2019 № 20-01-10; договір від 02.09.2019 № 20-01-09; договір від 01.08.2019 № 20-01-08; договір від 01.07.2019 № 20-01-07; договір від 03.06.2019 № 20-01-06.

4. ОСОБА_9 - договір від 04.02.2019 № 01-01-02; договір від 01.03.2019 № 01-01-03; договір від 01.04.2019 № 01-01-04; договір від 06.05.2019 № 01-01-05; договір від 03.06.2019 № 01-01-06; договір від 11.07.2019 № 01-01-07; договір від 01.08.2019 № 01-01-08; договір від 02.09.2019 № 01-01-09.

5. ОСОБА_10 - договір від 04.02.2019 № 02-01-02; договір від 01.03.2019 № 02-01-03; договір від 02.05.2019 № 02-01-05; договір від 03.06.2019 № 02-01-06; договір від 01.07.2019 № 02-01-07; договір від 01.08.2019 № 02-01-08; договір від 02.09.2019 № 02-01-09; договір від 01.10.2019 № 02-01-10.

6. ОСОБА_11 - договір від 04.02.2019 № 05-01-02; договір від 01.03.2019 № 05-01-03; договір від 01.04.2019 № 05-01-04; договір від 02.05.2019 № 05-01-05; договір від 03.06.2019 № 05-01-06; договір від 11.07.2019 № 05-01-07; договір від 01.08.2019 № 05-01-08; договір від 02.09.2019 № 05-01-09; договір від 01.10.2019 № 05-01-10.

7. ОСОБА_12 - договір від 04.02.2019 № 16-01-02; договір від 01.03.2019 № 16-01-03; договір від 01.04.2019 № 16-01-04; договір від 02.05.2019 № 16-01-05; договір від 03.06.2019 № 16-01-06; договір від 11.07.2019 № 16-01-07; договір від 01.08.2019 № 16-01-08; договір від 02.09.2019 № 16-01-09; договір від 01.10.2019 № 16-01-10.

8. ОСОБА_13 - договір від 20.05.2019 № 19-01-05; договір від 03.06.2019 № 19-01-06; договір від 01.07.2019 № 19-01-07; договір від 01.08.2019 № 19-01-08; договір від 02.09.2019 № 19-01-09; договір від 01.10.2019 № 19-01-10.

9. ОСОБА_4 - договір від 01.03.2019 № 08-01-03; договір від 04.02.2019 № 08-01-02; договір від 01.04.2019 № 08-01-04; договір від договір від 11.07.2019 № 08-01-07; договір від 01.08.2019 № 08-01-08; договір від 02.09.2019 № 08-01-09; договір від 01.10.2019 № 08-01-10.10.

10. ОСОБА_14 - договір від 04.02.2019 № 04-01-02; договір від 01.03.2019 № 04-01-03; договір від 01.04.2019 № 04-01-04; договір від 02.05.2019 № 04-01-05; договір від 03.06.2019 № 04-01-06; договір від 11.07.2019 № 04-01-07; договір від 01.08.2019 № 04-01-08; договір від 02.09.2019 № 04-01-09; договір від 01.10.2019 № 04-01-10.

11. ОСОБА_19 - договір від 04.02.2019 № 09-01-02; договір від 01.03.2019 № 09-01-03; договір від 01.04.2019 № 09-01-04; договір від 02.05.2019 № 09-01-05; договір від 03.06.2019 № 09-01-06; договір від 11.07.2019 № 09-01-07; договір від 01.08.2019 № 09-01-08; договір від 02.09.2019 № 09-01-09; договір від 01.10.2019 № 09-01-10.

12. ОСОБА_2 - договір від 04.02.2019 № 06-01-02; договір від 01.03.2019 № 06-01-03; договір від 01.04.2019 № 06-01-04; договір від 22.05.2019 № 06-01-05; договір від 03.06.2019 № 06-01-06; договір від 11.07.2019 № 06-01-07; договір від 01.08.2019 № 06-01-08; договір від 02.09.2019 № 06-01-09; договір від 01.10.2019 № 06-01-10.

13. ОСОБА_15 - договір від 04.02.2019 № 15-01-02; договір від 01.03.2019 № 15-01-03; договір від 01.04.2019 № 15-01-04; договір від 02.05.2019 № 15-01-05; договір від 03.06.2019 № 15-01-06; договір від 11.07.2019 № 15-01-07; договір від 01.08.2019 № 15-01-08; договір від 02.09.2019 № 15-01-09; договір від 01.10.2019 № 15-01-10.

14. ОСОБА_16 - договір від 04.02.2019 № 03-01-02; договір від 01.03.2019 № 03-01-03; договір від 01.04.2019 № 03-01-04; договір від 02.05.2019 № 03-01-05; договір від 03.06.2019 № 03-01-06; договір від 11.07.2019 № 03-01-07; договір від 01.08.2019 № 03-01-08; договір від 02.09.2019 № 03-01-09; договір від 01.10.2019 № 03-01-10.

Також, з наданих позивачем документів встановлено, що станом на 25.10.2019 у трудових відносинах з ТОВ "РИСТ" перебувають 3 (три) працівника, зокрема, ОСОБА_18 - директор, ОСОБА_20 - заступник директора, Ковалевська О.Б. - дизайнер графічних робіт.

На підставі акту інспекційного відвідування №ХК6729/1160/2НД/АВ від 25.10.2019 винесено постанову про накладення штрафу від 08.11.2019 №ХК6729/1160/2НД/АВ/П/ТД-ФС у сумі 1752660,00 грн.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному акту індивідуальної дії, суд керується такими нормами права.

Суд зазначає, що питання щодо порушення суб`єктом владних повноважень процедури інспекційного відвідування має ставитися суб`єктом господарювання саме на етапі допуску до інспекційного відвідування, оскільки саме на цьому етапі позивач може реалізувати своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення державного контролю щодо себе.

Якщо ж допуск до перевірки відбувся, а відтак інспекційне відвідування фактично було проведено, в результаті чого контролюючим органом було сформовано акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень законодавства, контроль за дотриманням, якого покладено на контролюючі органи.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, яка викладена в постановах від 13.02.2018 по справі № 804/5402/14, від 17.04.2019 у справі №825/1439/17 та ін.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про неприйнятність аргументів позивача щодо процедурних порушень, допущених відповідачем, як на підставу для скасування оскаржуваної постанови, що також зумовлює і відсутність правових підстав для зупинення провадження у справі, про що представником позивача заявлялось клопотання.

Окрім того, суд зазначає, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Оскільки в матеріалах справи наявні докази, що дають змогу встановити обставини щодо дотримання або порушення позивачем трудового законодавства у межах спірних правовідносин, суд прийшов до висновку про застосування обмеження, встановленого п.3 ч.1 ст.236 КАС України щодо зупинення провадження у справі.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Суд вважає обґрунтованими висновки відповідача, що стали підставою для винесення оскаржуваного рішення, з огляду на висновки Верховного Суду щодо критеріїв розмежування трудових і цивільно-правових відносин, викладених у постанові від 04.07.2018 (справа № 820/1432/17).

Зокрема, Верховним Судом вказано, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Так, предметом укладених договорів позивача з фізичними особами є процес праці, а не її кінцевий результат. Фізичні особи повинні були виконувати систематично певні трудові функції на підприємстві відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк. При цьому, в укладених договорах не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов`язання виконувати роботи (надавати послуги).

Таким чином у договорах передбачено оплату саме процесу праці, оскільки у договорах відсутні обсяги робіт та фактичний перелік складу конкретних робіт, договір регулює постійний характер праці.

Водночас, судом встановлено й те, що вказані договори не містять умов, які б свідчили про те, що виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а самостійно регулює процес організації трудової діяльності (надання послуг). Фактично ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 не організовували свою роботу самостійно, та не виконували її на власний ризик та розсуд на досягнення певного результату.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що виконання таких функцій повністю залежить від режиму робити підприємства та часу роботи його працівників, тому зазначені особи не могли самостійно організовувати свою роботу та виконувати таку роботу на досягнення певного результату не у визначений адміністрацією підприємства час, що свідчить про підпорядкованість зазначених осіб позивачеві.

Отже, предметом укладених договорів позивача з зазначеними фізичними особами фактично є процес їх праці, а не її кінцевий результат, а тому умови вказаних вище договорів мають ознаки трудового характеру.

Також, в договорах не зазначається конкретного результату роботи (кінцевого результату), який повинен передаватися замовнику, не визначено обсягу роботи. Акти приймання-передачі виконаних робіт також не містять інформації щодо конкретного результату роботи (кінцевого результату), яку було надано вказаними особами.

При цьому виконання сторонами умов зазначених договорів, що підтверджується наявністю: оплати виконаної роботи; неперебуванням в штаті підприємства вказаних в акті перевірки фізичних осіб не спростовує наявність трудових відносин між позивачем та громадянами: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , та відсутність в діях позивача порушень норм трудового законодавства в частині допущення до роботи без укладання трудового договору.

Сам факт не визнання цих договорів в установленому порядку недійсними та не заборона їх укладання законодавством України не свідчить про те, що правовідносини, які виникли між зазначеними в акті особами, є саме цивільно-правовими, а не трудовими.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 06.02.2020 у справі № 0840/3690/18.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "РиСТ" (вул. 8 березня, буд. 7,м. Куп`янськ, Харківська область, 63700, код ЄДРПОУ 31436034) до Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, буд. 40, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 39779919) про скасування постанови - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Строк апеляційного оскарження рішення продовжується на строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 26 червня 2020 року.

Суддя О.Г. Котеньов