Постанова

від 25.06.2020 по справі 825/1230/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2020 року

м. Київ

справа № 825/1230/16

адміністративне провадження № К/9901/26024/18

Верховний Суд у складі колегії суддів першої палати Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року (суддя Лобан Д.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року (головуючий суддя Коротких А.Ю., судді: Ганечко О.М., Літвіна Н.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укрметал-Чернігів до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Укрметал-Чернігів (далі- позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - відповідач, податковий орган), в якому просило (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.04.2016 № 0001251400, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість (далі - ПДВ) на 803621,00 грн., з яких 598509,00 грн. за основним платежем та 299257,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0001261400, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 920019,00 грн.; № 0001281400, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ на 66437,00 грн., з яких 0,00 грн. за основним платежем та 66437,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); від 19.07.2016 № 0002331400, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 752920,00 грн., з яких 501946,00 грн. за основним платежем та 250974,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суди встановили, що в період з 25.03.2016 по 31.03.2016 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства (код за ЄДРПОУ 35686810) з питань декларування в податковій звітності з ПДВ та податку на прибуток підприємств операцій з ТОВ Імпексбуд (код за ЄДРПОУ 38113699) за січень 2013 року, ТОВ Світлофорт (код за ЄДРПОУ 31861707) за червень, серпень 2013 року, ТОВ Рос-Бест (код за ЄДРПОУ 38473896) за серпень, листопад, грудень 2013 року, ТОВ Комспект-ЛТД (код за ЄДРПОУ 35893292) за серпень-листопад 2013 року, ТОВ Продмаркет 2012 (код за ЄДРПОУ 37881509) за грудень 2013 року, січень 2014 року, ТОВ Лейтер Плюс (код за ЄДРПОУ 39006869) за березень 2014 року, ТОВ Фірма Ураган (код за ЄДРПОУ 22828159) за березень 2014 року, ТОВ Стикон Холдинг (код за ЄДРПОУ 39085390) за травень 2014 року, ТОВ Леонікс Плюс (код за ЄДРПОУ 38934521) за червень 2014 року, ТОВ Південтрансбудкомплект (код за ЄДРПОУ 24238290) за грудень 2014 року, ТОВ Компанія Станіс (код за ЄДРПОУ 39235961) за січень, лютий 2015 року, ТОВ НВП Стальсервіс (код за ЄДРПОУ 31646329) за березень 2015 року, ТОВ Астра-Трейдінг (код за ЄДРПОУ 36906553) за червень 2015 року, ТОВ Сіверспецресурс (код за ЄДРПОУ 38709243) за червень, серпень, вересень 2015 року та ТОВ Валу Трейдінг (код за ЄДРПОУ 39878021) за вересень-грудень 2015 року, за результатами якої складено акт № 138/22/35686810 від 07.04.2016, яким встановлено порушення позивачем вимог підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.6 статті 44, пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на прибуток підприємства, що піддягає сплаті до державного бюджету на загальну суму 1334728,00 грн., в тому числі за 2013 рік в сумі 364715,00 грн., за 2014 рік в сумі 137231,00 грн. та за 2015 рік в сумі 832782,00 грн. та ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті до державного бюджету в загальній сумі 598509,00 грн., в тому числі за грудень 2013 poку на 125005,00 грн., за січень 2014 року на 57940,00 грн., за березень 2014 року на 76982,00 грн., за грудень 2014 року на 11098,00 грн., за лютий 2015 року на 14177,00 грн., за жовтень 2015 року 19723,00 грн., за листопад 2015 року на 85699,00 грн., за грудень 2015 року на 207885,00 грн. та завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 925976,00 грн., у тому числі за січень 2013 року на 5937,00 грн., за грудень 2013 року на 252968,00 грн., за червень 2014 року на 6459,00 грн., за жовтень 2015 року на 516257,00 грн., за листопад 2015 року на 144355,00 грн.

У акті перевірки податковий орган констатував формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за операціями із зазначеними контрагентами без належного документального підтвердження здійснення таких господарських відносин, обґрунтовуючи це неподанням до перевірки товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, паспортів якості, наказів про відрядження; дефектністю актів здачі-приймання послуг транспортного експедирування (не конкретизовано, які саме роботи виконано, хто їх виконував та кількість відпрацьованих годин). Крім того, зазначав, що здійсненими заходами з податкового контролю по контрагентам, у тому числі у вигляді актів про неможливість проведення зустрічної звірки, не встановлено наявності у них необхідних ресурсів і умов для здійснення спірних операцій, а також реальності господарських взаємовідносин останніх з платниками податків по ланцюгу постачання.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.04.2016 №0001241400, від 25.04.2016 № 0001251400, № 0001261400, № 0001281400.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень рішень.

Рішенням Державної фіскальної служби України (далі - ДФС) від 05.07.2016 №14660/6/99-99-11-01-02-25 скаргу позивача задоволено частково; скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.04.2016 №0001241400 в частині донарахувань по операціям за період 2015 року, щодо яких підтверджено здійснення оплати на користь ТОВ Компанія Станіс , ТОВ НВП Стальсервіс , ТОВ Астра-Трейдінг , ТОВ Сіверспецресурс , ТОВ Валу Трейдінг , податкові повідомлення-рішення від 25.04.2016 № 0001251400, № 0001261400, № 0001281400 залишено без змін.

З врахуванням зазначеного рішення ДФС України, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.07.2016 № 0002331400, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 752920,00 грн., з яких 501946,00 грн. за основним платежем та 250974,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), яке й оскаржується позивачем, як і податкові повідомлення - рішення 25.04.2016 № 0001251400, № 0001261400, № 0001281400.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.08.2016 позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0002331400 від 19.07.2016, № 0001251400, № 0001261400, № 0001281400 від 25.04.2016.

Рішення суду обґрунтовано тим, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які підтверджують реальність операцій з контрагентами щодо поставки товарів та надання послуг транспортного експедирування й подальше використання придбаного товару (робіт/послуг) у власній господарській діяльності, а відтак Товариство правомірно сформувало валові витрати та включило до складу податкового кредиту суми ПДВ за результатами таких операцій.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20.10.2016 рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В своїй касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій, вирішення спору без повного та всебічного дослідження всіх обставин, які мають істотне значення для правильного розгляду справи, що унеможливило реалізацію завдання адміністративного судочинства та призвело до формального та незаконного вирішення спору.

Позивач правом на подання заперечень на касаційну скаргу не скористався.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Як передбачено частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Так, підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу (підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 ПК України).

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а ).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

У справі, що розглядається, судами встановлено, що Товариством було укладено ряд договорів.

Так, з ТОВ Комспек-ЛТД (Постачальник) договір поставки № 23/04-2 від 23.04.2012, за умовами якого Постачальник зобов`язується передавати у власність Покупцю (Товариству) в порядку і на умовах, визначених цим договором щебеневу продукцію, пісок, а останній приймати та оплачувати її на умовах договору.

У відповідності до пункту 2.1 договору Постачальник передає у власність Покупця продукцію в наступному асортименті: щебінь фракції 20-40, щебінь фракції 5-10, щебінь фракції 10-20, щебінь фракції 40-70, відсів тощо.

Поставка продукції здійснюється залізничним транспортом згідно з узгодженою заявкою Покупця. Заявки подаються у письмовій або усній формі. Заявка вважається узгодженою обома сторонами, якщо вони дійшли згоди щодо асортименту, кількості, ціни продукції та строків її поставки. Поставка продукції здійснюється тільки до пункту призначення (залізничної станції), який вказується Покупцем у відповідній заявці (пункти 4.2, 4.3 договору).

Згідно пункту 6.2 договору розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування Покупцем суми, яка складає ціну продукції щодо кожної партії, в безготівковій формі на банківський рахунок Постачальника.

На виконання умов договору контрагентом поставлено позивачу щебінь фракції 05-20 та фракції 20-40, що підтверджується накладними, рахунками-фактурами, залізничними накладними, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 за серпень-листопад 2013 року, банківською випискою по рахунку за період з 01.08.2013 до 31.12.2013, податковими накладними.

Також з ТОВ Лайтер Плюс (Продавець) укладено договір поставки №19 від 03.03.2014, пунктом 1.1 якого передбачено, що Продавець передає у власність Покупця (позивача) товар, а Покупець приймає і оплачує його на умовах даного договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору Покупець проводить розрахунки за поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Умови поставки товару: доставка на склад Покупця. Кількість та якість товару контролюється уповноваженими представниками сторін при прийманні товару на складі Покупця. Факт приймання товару оформлюється видатковою накладною (пункти 4.1, 4.2 договору).

Продавцем на адресу Товариства, як констатовано судами, поставлено листи г/к, труби, катанку, арматуру, круги ф8, кутник (видаткові накладні, рахунки на оплату, товарно-транспортні накладні, банківська виписка по рахунку з 01.03.2014 по 30.05.2016).

Контрагентом на адресу позивача виписані податкові накладні.

З ТОВ Леонікс Плюс (Продавець) позивачем (Покупець) підписано договір поставки №23 від 01.04.2014, умови якого передбачають передачу у власність Покупця товару, який останній приймає та оплачує на умовах даного договору.

У відповідності до пунктів 2.1, 2.2 договору Покупець проводить розрахунки за поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця; покупець оплачує вартість поставленого товару на протязі 30-ти календарних днів з моменту поставки товару.

Поставка товару здійснюється на склад Покупця (пункт 4.1 договору).

Виконуючи умови договору, контрагент поставив позивачу арматуру ф10, листи г/к, круги, дріт, швелера, пісок для будівельних робіт, про що свідчать видаткові накладні, рахунки на оплату, товарно-транспортні накладні, податкові накладні.

Товариство за поставлений товар розрахувалося у повному обсязі (банківська виписка з 01.06.2014 по 31.05.2016).

Окрім того, 03.01.2013 між Товариством (Покупець) та ТОВ Південтрансбудкомплект (Продавець) укладено договір №29, відповідно до умов якого Продавець зобов`язується передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити металопродукцію, кількість і ціна якої вказуються в накладних і рахунках, що є невід`ємною частиною договору.

Згідно пункту 3.1 договору ціна продукції встановлена у гривні і вказується в накладних і рахунках.

Поставка продукції проводиться на умовах EXW, склад Продавця згідно правил Інкотермс в редакції 2000р, автотранспортом Покупця (самовивіз). Датою поставки продукції рахується дата, вказана у накладній (пункти 4.2, 4.3 договору).

В підтвердження виконання умов договору надано накладні, рахунки, товарно-транспортні накладні, банківську виписку за період з 01.12.2014 до 31.12.2014, податкові накладні.

Також позивачем (Покупець) 03.11.2014 підписано договір поставки №43 з ТОВ Компанія Станіс (Продавець), пунктом 1.1 якого передбачено, що Продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти Покупцю продукцію, а Покупець приймати та оплачувати її.

Відповідно до пункту 2.1 договору його загальна сума складається із вартості продукції, що поставляється окремими партіями протягом дії даного договору та зазначається у накладних, які є невід`ємною частиною договору.

Поставка продукції: за рахунок та транспортом Покупця, місце передачі продукції адреса Покупця (пункт 3.1 договору).

Поставка товару (листів г/к, катанок, арматури, сітки, труб, кругів) здійснена відповідно до видаткових накладних, рахунків на оплату, товарно-транспортних накладних, оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за січень -лютий 2015, виписки по рахунку з 01.01.2015 до 28.02.2015.

Товариство отримало від контрагента податкові накладні.

З ТОВ Сальтсервіс (Постачальник) позивач (Покупець) уклав договір поставки №ДПМ-00529/14 від 05.03.2015, предметом якого є передача у власність Покупця металопродукції.

Згідно пункту 2.1 договору найменування та кількість товару обумовлюються в рахунках-фактурах Постачальника та/або в Специфікаціях до договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах FCA, склад Постачальника (Інкотермс - 2010). Сторони можуть обумовити інші умови поставки для окремої партії Товару.

Оплата товару здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, вказаний в рахунку-фактурі (пункт 5.1 договору).

Фактична поставка товару (листів х/к 1,5 мм) за цим договором, як встановлено судами, підтверджується накладною, рахунком-фактурою, товарно-транспортною накладною, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 за березень 2915 року, банківською випискою за період з 01.03.2015 до 31.03.2015, податковою накладною.

Крім того, 01.07.2015 між ТОВ Сіверспецресурс (Продавець) та Товариством (Покупець) укладено договір поставки №31, відповідно до умов якого Продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти Покупцю продукцію, а Покупець приймати та оплачувати її.

Загальна сума договору складається із вартості продукції, що постачається окремими партіями протягом дії даного договору та зазначається у видаткових накладних (пункт 2.1 договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору поставка продукції здійснюється за рахунок та транспортом Покупця, місце передачі продукції адреса Покупця.

Про виконання умов даного договору (поставки швелерів, кутників, листів г/к, кругів, труб, дроту), як встановлено судами, свідчать накладні, рахунки на оплату, товарно-транспортні накладні, оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за червень 2015, серпень-вересень 2015, банківська виписка по рахунку з 01.06.2015 до 31.12.2015, податкові накладні.

Товариством (Покупець) підписано договір поставки труб та відводів №29 від 14.06.2013 з ТОВ Світлофот (Постачальник), який виконано останнім у повному обсязі (видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, карта рахунку 631, податкові накладні).

Також позивачем (Покупець) укладено договір поставки №26 від 01.09.2015 з ТОВ Валу Трейдінг (Продавець), пунктом 1.1 якого передбачено поставку продукції на умовах та в порядку, визначених цим договором.

Найменування продукції, загальна сума, ціна за одиницю, кількість, асортимент, якість та комплектність продукції зазначаються у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного договору (пункт 1.2 договору).

Згідно пункту 2.2 договору Покупець оплачує вартість продукції шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця протягом 30-ти календарних днів з моменту поставки.

Умови договору щодо поставки труб, листів г/к, антипірен-антиселу ХМББ -3324, дроту ВР-1, як констатується судами, виконано відповідно до видаткових накладних, рахунків на оплату, товарно-транспортних, податкових накладних.

Товариством (Клієнт) укладено аналогічні договори з організації послуг транспортного експедирування з ТОВ Продмаркет 2012 (договір №51 від 02.12.2013), ТОВ Рос-Бест (договір №39 від 01.08.2013), ТОВ Фірма Ураган (договір №16 від 03.03.2014), ТОВ Валу Трейдінг (договір №23 від 01.09.2015) (Експедитори), відповідно до умов яких Експедитор зобов`язується за плату і за рахунок Клієнта організувати виконання послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

У відповідності до пункту 2.2 договорів Експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків за даним договором інших осіб та несе відповідальність за будь-яке порушення ними даного договору.

Вартість транспортно-експедиційного обслуговування складається з вартості транспортування та вартості експедиційних послуг (пункт 5.1 договорів).

Пунктом 5.2 договорів передбачено, що оплата здійснюється шляхом перерахування належних сум на розрахунковий рахунок Експедитора на протязі 35-ти банківських днів з моменту отримання рахунку, товарно-транспортної накладної, податкової накладної, акту виконання робіт.

Як встановлено судами, надання послуг транспортного експедирування підтверджується актами здачі -приймання робіт (надання послуг), які містять посилання на договір, маршрут перевезення, кількість послуг та їх ціну; рахунками на оплату, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками, податковими накладними.

Окрім того, за усною домовленістю між позивачем та ТОВ Стикон Холдинг , ТОВ Імпексбуд , ТОВ Астра-Трейдінг останніми було поставлено Товариству швелера, кутники, труби, про що свідчать видаткові накладні, рахунки-фактури, картки по рахунку 631, банківські виписки по рахунку, податкові накладні.

Виписані контрагентами податкові накладні, як встановлено судами, містять усі обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України, й на момент їх складення контрагенти позивача були зареєстровані платниками ПДВ.

Використання позивачем придбаного товару (робіт/послуг) у власній господарській діяльності (подальша реалізація) підтверджується податковими та видатковими накладними.

На підставі зазначених обставин та наведених доказів, оцінка яким була надана з дотриманням норм процесуального законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що господарські операції між позивачем та контрагентами документально підтверджені та фактично здійснені з метою використання в оподатковуваних операціях; відповідачем же - суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, в ході розгляду справи не доведено обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Не надано й доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру); недостатності у контрагентів трудових та інших ресурсів, які були їм необхідні, однак відсутні.

Загалом, як встановлено судами в ході розгляду справи, позиція податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується лише на інформації, отриманій за результатами здійснення податкового контролю по взаємовідносинам його контрагентів з іншими особами, та без будь-яких фактів фіксації порушення робиться висновок про нереальність господарських операцій Товариства із ТОВ Імпексбуд , ТОВ Світлофорт , ТОВ Рос-Бест , ТОВ Комспект-ЛТД , ТОВ Продмаркет 2012 , ТОВ Лейтер Плюс , ТОВ Фірма Ураган , ТОВ Стикон Холдинг , ТОВ Леонікс Плюс , ТОВ Південтрансбудкомплект , ТОВ Компанія Станіс , ТОВ НВП Стальсервіс , ТОВ Астра-Трейдінг , ТОВ Сіверспецресурс та ТОВ Валу Трейдінг . Разом з тим, правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за обставин даної справи й відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин платника податку.

Посилання ж відповідача про відсутність деяких документів (довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, паспортів якості, наказів про відрядження), не можуть бути за встановлених у цій справі обставин достатнім аргументом для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із постачальниками.

Стосовно доводів податкового органу про неподання до перевірки товарно-транспортних накладних, то з пояснень представника позивача, судами встановлено, що останні на час проведення перевірки знаходилися в бухгалтерії Товариства і будь-яких перешкод в їх отриманні не існувало.

Підсумовуючи викладене, суди прийшли до висновку про помилковість тверджень відповідача щодо нереального характеру правовідносин позивача із згаданими контрагентами, підставою для яких стали лише припущення контролюючого органу та недоведені обставини.

Доводи ж касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в акті перевірки та з урахуванням яких суди вже надавали оцінку встановленим обставинам справи, й по суті зводяться лише до їх переоцінки.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, Верховний Суд не вбачає підстав для скасування рішень суду першої та апеляційної інстанцій й задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко