Постанова

від 24.06.2020 по справі 910/1168/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2020 р. Справа№ 910/1168/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Козир Т.П.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Гранд Спорт

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2020

у справі №910/1168/19 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гранд Спорт

до Київської міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання незаконним та скасування рішення,

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Гранд Спорт (далі - ТОВ Гранд Спорт , позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - Київрада, відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення Київради №207/6258 від 20.11.2018 Про розірвання договору оренди земельної ділянки в урочищі Чорторий у Деснянському районі м. Києва № 62-6-00126 від 15.04.2004 (далі - оспорюване рішення), як такого, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не мав права та правових підстав на одностороннє розірвання договору оренди земельної ділянки, наданої під забудову ТОВ Гранд Спорт , оскільки дії останнього були спрямовані на здійснення такої забудови, а вина позивача у несвоєчасному завершенні будівництва відсутня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2019 до розгляду справи №910/1168/19 залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент земельних ресурсів, третя особа).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019, позов ТОВ Гранд Спорт задоволено, визнано незаконним та скасовано рішення Київради №207/6258 від 20.11.2018 Про розірвання договору оренди земельної ділянки в урочищі Чорторий у Деснянському районі м. Києва № 62-6-00126 від 15.04.2004 .

Постановою Верховного Суду від 17.09.2019 вищевказані судові рішення скасовано, справу №910/1168/19 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд зазначив, що передчасним є висновок судів про обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі; судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної правової оцінки умовам пунктів 3.1, 4.5, 7.3 договору оренди в їх сукупності, залишено поза увагою встановлені ними ж обставини початку будівництва позивачем спортивного автокомплексу на підставі договору підряду від 03.05.2007 №3-5, укладеного з ТОВ Житло-Буд (підрядник), що підтверджується наявним у матеріалах справи актом №1 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2017 року, тобто поза межами встановленого 3-річного строку забудови земельної ділянки, незважаючи на своєчасну видачу орендарю дозволу на виконання будівельних робіт №2205-Дс/С від 06.10.2006.

Також Верховний Суд наголосив на тому, що суди попередніх інстанцій замість самостійного встановлення наявності або відсутності вини позивача у невиконанні умов договору оренди земельної ділянки в частині закінчення забудови протягом трьох років, що є необхідним для застосування положень статті 614 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), обмежилися передусім посиланнями на доводи позивача щодо нездійснення остаточної забудови земельної ділянки не з його вини, а також встановленням обставин недоведеності використання орендарем земельної ділянки не за цільовим призначенням, тоді як у оспорюваному рішенні Київради таке (нецільове) використання землі не визначено як підстава для одностороннього розірвання договору оренди від 09.03.2004.

Крім того, суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки та належним чином не спростовано доводи відповідача про порушення позивачем положень пунктів 3.1, 4.5 договору оренди в частині обов`язку саме закінчити, а не лише розпочати забудову земельної ділянки не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації цього договору, внаслідок чого земельна ділянка не використовується відповідно до її цільового призначення, як наслідок, судами не враховано того, що за змістом пункту 7.3 договору самостійною підставою для його одностороннього розірвання є невиконання орендарем інших умов цього договору, в зв`язку з чим орендодавець правомірно скористався своїм правом на одностороннє розірвання договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 у справі №910/1168/19 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що ТОВ Гранд Спорт приступило до використання наданої йому земельної ділянки за її призначенням та вчинило ряд дій, спрямованих на підготовку земельної ділянки до подальшої забудови, однак, всупереч умовам договору, позивач не завершив забудову земельної ділянки з моменту державної реєстрації договору оренди протягом 3 років, тобто до 15.04.2007; наведена позивачем причина невиконання зазначеної умови договору не свідчить про відсутність його вини, оскільки відповідно до преамбули договору земельна ділянка в урочищі Чорторий у Деснянському районі м. Києва була виділена позивачеві для забудови на підставі рішення Київради №638/798 від 10.07.2003, що свідчить про те, що вже у липні 2003 року позивач знав та усвідомлював, що у майбутньому ним мають вестись будівельні роботи, тому ще з липня 2003 року у позивача була можливість вчиняти необхідні підготовчі дії для забудови ділянки, у тому числі і щодо отримання дозвільної документації на будівництво; дозволи на виконання будівельних робіт позивач отримав у Інспекції державного архітектурно-будівельного будівельного контролю у місті Києві та Управління державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва лише у жовтні 2006 року; договір підряду, на який посилається позивач та відповідно до якого ТОВ Житло-буд зобов`язувалось виконати проектні та будівельно-монтажні роботи на об`єкті, був укладений між сторонами лише 03.05.2007, тобто після спливу кінцевого строку завершення забудови земельної ділянки (15.04.2007), при цьому, підставою розірвання вказаного договору підряду стало не припинення діяльності ТОВ Житло-буд , як зазначає позивач, а заборгованість останнього перед підрядником; порушення умов договору оренди були встановлені у жовтні 2018 року актом обстеження земельної ділянки № 18-1330-03 від 04.10.2018, проведеного Департаментом земельних ресурсів, зі змісту якого вбачається, що будівництво спортивного автокомплексу на ділянці в урочищі Чорторий у Деснянському районі м. Києва ніяким чином не ведеться; враховуючи встановлений судом факт невиконання ТОВ Гранд Спорт п. 3.1 договору оренди в частині завершення забудови земельної ділянки та з огляду на недоведеність позивачем відсутності його вини у порушенні умов договору, суд дійшов висновку, що оспорюване рішення Київради було прийняте правомірно, у спосіб, передбачений статтею 32 Закону України Про оренду землі та п. 7.3 договору оренди.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням, ТОВ Гранд Спорт звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (з урахуванням заяви про усунення недоліків апеляційної скарги), в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване рішення було прийняте за нез`ясування обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, апелянт посилався на те, що судом не наведено мотивів визнання більш вірогідним єдиного доказу, поданого відповідачем та покладеного в основу оспорюваного рішення Київради, а саме, акта обстеження земельної ділянки № 18-330-03 від 04.10.2018, який було складено Департаментом земельних ресурсів з грубим порушенням вимог Конституції України, Закону України Про охорону земель та Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25.09.2003 № 16/890; оскаржуване рішення не містить мотивованої оцінки кожного аргументу, наведеного позивачем в обґрунтування того, що оспорюване рішення Київради було прийнято з порушенням приписів чинного законодавства України, а також з порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції із захисту прав людини і основоположних свобод 1950 року; судом не мотивовано незастосування норм права, на які посилався позивач у позовній заяві та інших документах, а також на які посилалися представники позивача у судових засіданнях.

Також апелянт наголошував на тому, що ані договором оренди земельної ділянки від 09.03.2004, ані законами, зокрема Законом України Про оренду землі , Законом України Про місцеве самоврядування в Україні не встановлено особливого порядку розірвання договору оренди, який би передбачав, що для розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного з органом місцевого самоврядування як з орендодавцем, достатньо лише прийняття таким органом місцевого самоврядування відповідного рішення; для спірних правовідносин у даній справі діє загальне правило, передбачене статтею 654 ЦК України та статтею 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України), які безпідставно не застосовані судом; оспорюване рішення Київради не може вважатися одностороннім правочином у розумінні ЦК України; протиправне втручання відповідача у мирне користування позивачем майном (правом оренди) шляхом одностороннього розірвання договору оренди не ґрунтувалося на законі та було несумісне з такими усталеними критеріями, напрацьованими судовою практикою Європейського суду з прав людини, як законність втручання, переслідування мети суспільного, публічного інтересу, пропорційність визначеним цілям; відповідач жодними доказами не довів відповідність інтересам територіальної громади міста Києва прийняття оспорюваного рішення Київради; водночас, розірвавши в односторонньому порядку договір оренди, відповідач створив передумови для ненадходження до бюджету регулярних орендних платежів, які продовжує сплачувати позивач.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Гранд Спорт на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 у справі №910/1168/19, розгляд апеляційної скарги призначено на 08.04.2020, встановлено Київраді та Департаменту земельних ресурсів строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 зі змінами від 16.03.2020 №215 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 установлено з 12 березня 2020 до 3 квітня 2020 року на усій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211. Зокрема, карантин продовжено до 24.04.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2020 повідомлено учасників провадження, що розгляд апеляційної скарги ТОВ Гранд Спорт на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 у справі №910/1168/19 08.04.2020 не відбудеться, наступне судове засідання призначено на 29.04.2020.

27.04.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшли від позивача два клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про надання доступу до електронної справи.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2019 та від 03.06.2019 у розгляді справи №910/1168/19 оголошувались перерви на 03.06.2019 та 24.06.2020 відповідно.

17.06.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких останній наголошував на втручанні відповідача у мирне володіння майном ТОВ Гранд Спорт , а обраний відповідачем спосіб вирішення спору щодо виконання договірного зобов`язання (одностороння відмова від договору) у найбільшій мірі впливає на права орендаря, не був необхідним у даній ситуації та тягне за собою необґрунтовані втрати для орендаря, які є непропорційному суспільному інтересу.

22.06.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Департамента земельних ресурсів надійшли додаткові пояснення, в яких третя особа наголошувала на тому, що позивачем безпідставно виокремлено як окремий вид самоврядного контролю саме обстеження земельних ділянок щодо їх використання землекористувачами виключно для розгляду Київською міською радою питань про поновлення договорів оренди земельних ділянок; Департаментом проведено обстеження земельної ділянки в межах повноважень, визначених Положенням про Департамент та Порядку № 16/890 (зі змінами і доповненнями, внесеними рішенням Київської міської ради від 25.12.2012 № 716/9000), та складено акт, у якому фактично відображена інформація щодо дотримання землекористувачем земельної дисципліни; законодавство не забороняє сторонам договору оренди земельної ділянки передбачити випадки його розірвання в односторонньому порядку шляхом вчинення стороною одностороннього правочину, що оформляється прийняттям рішення у встановленому порядку; положеннями ст. 416 ЦК України та ст. 102-1 ЗК України передбачено, що право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі, зокрема невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд; право на односторонню відмову від договору є позасудовою процедурою, яка не потребує погодження іншою стороною договору; після укладення договору оренди ані Київська міська рада, ані Департамент не втручались в діяльність ТОВ Гранд Спорт та не перешкоджали виконанню умов договірних зобов`язань з огляду на неприпустимість безпідставного втручання держави в мирне володіння майном та недопущення будь-якого тиску з боку органів державної влади чи місцевого самоврядування на землекористувача; позивачеві було надано більш ніж достатньо часу для виконання умов договору оренди, що свідчить про недобросовісність ТОВ Гранд Спорт щодо виконання договірних зобов`язань.

24.06.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли пояснення у справі, в яких останній, посилаючись на правові висновки Верховного Суду в аналогічних спорах, вказував на те, що законодавство не містить заборони для сторін договору оренди земельної ділянки передбачити випадки розірвання договору в односторонньому порядку шляхом вчинення стороною одностороннього правочину, що оформляється прийняттям рішення у встановленому порядку, а право на односторонню відмову від договору є позасудовою процедурою, яка не потребує погодження іншою стороною договору.

У судовому засіданні представники позивача вимоги апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, рішення суду скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи проти доводів апеляційної скарги заперечили, вважають рішення законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.

24.06.2020 у судовому засіданні колегією суддів апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, на виконання пункту 30 рішення Київради від 10.07.2003 №638/798 Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею (а.с. 23-31, т. 1), 09.03.2004 між Київрадою (у тексті договору - орендодавець) та ТОВ Гранд Спорт (у тексті договору - орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. (реєстровий №209) та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради, про що зроблено запис від 15.04.2004 №62-6-00126 у книзі записів державної реєстрації договорів (далі - договір оренди).

Відповідно до розділу 1 договору оренди орендодавець зобов`язується передати орендарю за актом приймання-передачі в оренду на 25 років земельну ділянку з такими характеристиками: місце розташування - урочище Чорторий у Деснянському районі м. Києва; розмір - 1,9989 га; цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивного автокомплексу; кадастровий номер: 8000000000:62:206:0007.

Згідно з пунктом 3.1 договору обмеженнями щодо використання земельної ділянки є: завершення забудови земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації цього договору.

Відповідно до пункту 7.3 договору оренди цей договір може бути достроково розірваний в односторонньому порядку, за ініціативою орендодавця, в разі використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематичної несплати орендної плати (протягом двох місяців поспіль) та невиконання орендарем інших умов цього договору.

З матеріалів справи вбачається, що 04.10.2018 в межах самоврядного контролю, передбаченого статтею 189 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та на підставі Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель м. Києва, затвердженого рішенням Київради № 16/890 від 25.09.2003, Департаментом земельних ресурсів було проведено обстеження переданої ТОВ Гранд Спорт земельної ділянки.

За результатами вказаного обстеження Департаментом земельних ресурсів був складений акт обстеження № 18-330-03 від 04.10.2018 (а.с. 90, т. 1), яким встановлено, що земельна ділянка за адресою: урочище Чорторий у Деснянському районі не використовується за цільовим призначенням; будівництво спортивного автокомплексу не ведеться та не завершено; на земельній ділянці розміщено три об`єкти незавершеного будівництва невстановленого призначення; територія земельної ділянки огороджена дерев`яним парканом (який частково демонтований), вкрита бур`янами та частково захаращена будівельним сміттям.

20.11.2018 Київрадою було прийняте рішення №207/6258, яким вирішено розірвати договір № 62-6-00126 від 15.04.2004 оренди земельної ділянки, площею 1,9989 га (кадастровий номер: 8000000000:62:206:0007), укладений між Київрадою та ТОВ Гранд Спорт , для будівництва експлуатації та обслуговування спортивного автокомплексу в урочищі Чорторий у Деснянському районі м. Києва (а.с. 21-22, т. 1).

Підставою для розірвання договору оренди в оспорюваному рішенні визначено те, що ТОВ Гранд Спорт не виконуються умови пунктів 3.1 та 4.5 договору оренди, а саме, не завершено забудову земельної ділянки протягом трьох років з моменту державної реєстрації цього договору і, як наслідок, земельна ділянка не використовується відповідно до її цільового призначення.

19.12.2018 Департаментом земельних ресурсів листом № 05716-26897 було повідомлено позивача про розірвання вказаного договору оренди земельної ділянки.

Посилаючись на те, що умови договору оренди земельної ділянки фактично виконані позивачем, істотних порушень договору зі сторони орендаря відсутні, позивач вважає, що оспорюване рішення Київради прийняте з порушенням норм діючого законодавства, є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту порушених прав встановлені статтею 20 ГК України та статтею 16 ЦК України до яких відноситься, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За приписами ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Відповідно до частини 1 статті 651 ЦК зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором, а частиною 3 цієї норми визначено, що у разі односторонньої відмови від договору повністю або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з частиною 1 статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до частин 3, 4 статті 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Так, у пункті 7.3 договору оренди сторони передбачили, що договір може бути достроково розірваний в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, в разі використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематичної несплати орендної плати (протягом двох місяців поспіль) та невиконання орендарем інших умов цього договору.

Також статтею 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Наведені норми законодавства не забороняють сторонам договору оренди земельної ділянки передбачити випадки його розірвання в односторонньому порядку шляхом вчинення стороною одностороннього правочину, що оформляється прийняттям рішення у встановленому порядку.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.04.2018 у справі №910/8011/17, від 04.02.2020 у справі № 915/47/17, а також у постанові від 17.09.2019 у даній справі.

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що оспорюване рішення Київради не може вважатися одностороннім правочином у розумінні ЦК України.

Як було зазначено вище, у рішенні Київради № 207/6258 від 20.11.2018 підставою для одностороннього розірвання договору оренди № 62-6-00126 від 15.04.2004 визначено порушення ТОВ Гранд Спорт умов пункту 3.1 договору - незавершення забудови земельної ділянки протягом трьох років з моменту державної реєстрації цього договору.

Згідно з абзацом 3 частини 2 статті 25 Закону України Про оренду землі орендар земельної ділянки зобов`язаний виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Пунктом 3.1 договору оренди визначено обмеження щодо використання земельної ділянки, зокрема, необхідність завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації цього договору.

При цьому, за змістом п. 4.5 договору саме орендар зобов`язаний виконувати встановлені цим договором обмеження.

Таким чином, враховуючи погоджені сторонами умови договору та дату реєстрації останнього, судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач був зобов`язаний завершити забудову переданої йому в оренду земельної ділянки у період з 15.04.2004 до 15.04.2007.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.10.2006 Управління державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва видало позивачеві дозвіл на виконання будівельних робіт №2205-Дс/С відповідно до проектної документації, узгодженої і зареєстрованої Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 30.09.2005 за №007-8178. Згодом дію цього дозволу було продовжено до 18.12.2008 (а.с. 38-39, т. 1).

15.01.2009 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві перереєструвала виданий раніше дозвіл №2205-Дс/С та видала ТОВ Гранд Спорт дозвіл на виконання будівельних робіт від 15.01.2009 №1103-Дс/с (а.с. 40, т. 1).

Будівництво спортивного автокомплексу розпочалося на підставі укладеного 03.05.2007 між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю Житло-Буд (далі - ТОВ Житло-Буд ) договору підряду №3-5 на будівництво спортивного автокомплексу в урочищі Чорторий у Деснянському районі м. Києва (а.с. 48-52, т. 1).

Головне управління контролю за благоустроєм та зовнішнім дизайном міста Києва видало ТОВ Житло-Буд , як підряднику, ордер №6030181 на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення у зв`язку із встановленням тимчасової огорожі на період будівництва спортивного автокомплексу (а.с. 41-43, т. 1).

25.02.2018 позивач уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю Юкітіс рамкову угоду підряду на капітальне будівництво, згідно з якою сторони погодили умови спільної співпраці з реалізації проекту на будівництво спортивного автокомплексу (а.с. 58-61, т. 1).

За таких обставин, як правильно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору оренди ТОВ Гранд Спорт розпочало використання наданої йому земельної ділянки за її призначенням та вчинило певні дії, спрямовані на підготовку земельної ділянки до подальшої забудови, однак, всупереч умовам даного договору, позивач не завершив забудову земельної ділянки у встановлений договором строк, а саме, до 15.04.2007.

За приписами ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

З огляду на те, що за змістом пункту 7.3 укладеного між сторонами договору оренди самостійною підставою для його одностороннього розірвання є невиконання орендарем інших умов цього договору, однак, позивач, будучи обізнаним як з умовами договору оренди в частині існування у нього обов`язку закінчити забудову земельної ділянки не пізніше визначеного договором часу, так і з настанням наслідків у разі його невиконання у вигляді можливості орендодавця в односторонньому порядку відмовитися від договору, не виконав взятих на себе зобов`язань.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що вищенаведені положення п.п. 3.1, 7.3 договору в частині необхідності завершити забудову земельної ділянки не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору та правові наслідки у разі недотримання даного обов`язку, узгоджується з приписами ч. 1 ст. 416 ЦК України та ч. 6 ст. 102-1 ЗК України, якими передбачено, що право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі, зокрема невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

За таких обставин, враховуючи вказівки суду касаційної інстанції, викладені у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у даній справі, які в силу ст. 316 ГПК України є обов`язковими під час нового її розгляду, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач, як орендодавець, правомірно скористався своїм правом на одностороннє розірвання договору оренди.

Водночас, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією місцевого господарського суду щодо відхилення доводів позивача про те, що незавершення будівництва у визначений договором строк сталось не з вини ТОВ Гранд Спорт , у зв`язку з чим, на його думку, відсутні підстави для застосування відповідачем такого заходу відповідальності до позивача, як розірвання договору оренди в односторонньому порядку.

Так, відповідно до частин 1 та 2 статі 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Правову позицію щодо обов`язковості встановлення наявності або відсутності вини орендаря у невиконанні умов договору оренди земельної ділянки в частині закінчення її забудови у визначений строк викладено у постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №910/2566/16, від 27.06.2018 у справі №910/4198/16, від 18.06.2019 у справі №910/8424/18, а відсутність такої вини свідчить і про відсутність підстав для розірвання договору оренди з вказаної підстави.

Крім того, направляючи дану справу на новий розгляд, Верховний Суд у своїй постанові від 17.09.2019 також вказав на необхідність встановлення під час нового розгляду справи наявності або відсутності вини позивача у невиконанні умов договору оренди земельної ділянки в частині закінчення забудови протягом трьох років.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач вказував на те, що терміни отримання дозвільної документації на будівництво не залежали від нього, оскільки така видача здійснювалась суб`єктами владних повноважень.

Разом з тим, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що наведена позивачем причина невиконання свого зобов`язання не свідчить про відсутність його вини у порушенні умов договору.

При цьому, місцевим господарським судом правомірно враховано преамбулу договору оренди, відповідно до якої земельна ділянка в урочищі Чорторий у Деснянському районі м. Києва була виділена позивачеві для забудови на підставі рішення Київради № 638/798 від 10.07.2003, копія якого наявна в матеріалах справи.

Таким чином, як зазначено в оскаржуваному рішенні суду, вже у липні 2003 року позивач знав та усвідомлював, що у майбутньому ним мають проводитись будівельні роботи, тому ще з липня 2003 року у позивача була можливість вчиняти необхідні підготовчі дії для забудови ділянки, у тому числі і щодо отримання дозвільної документації на будівництво.

Доводи апелянта про те, що така позиція суду першої інстанції не узгоджується з положеннями чинного на той момент законодавства, яким заборонялось вчинення будь-яких дій на земельній ділянці до моменту державної реєстрації договору оренди, а отриманню дозволу на виконання будівельних робіт передувало оформлення прав на землю, колегія суддів відхиляє, оскільки такі твердження не спростовують висновку суду про обізнаність позивача як до укладення договору, так і після його реєстрації, про необхідність вчинення відповідних дій щодо отримання дозвільної документації на будівництво.

Однак, як правильно встановлено місцевим господарським судом, дозволи на виконання будівельних робіт позивач отримав в Інспекції державного архітектурно-будівельного будівельного контролю у місті Києві та в Управлінні державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва лише у жовтні 2006 року.

Крім того, у матеріалах справи відсутній розроблений Проектним інститутом Служби безпеки України, на замовлення позивача, проект на будівництво спортивного автокомплексу (дитячо-молодіжного розважально-навчального картингового центру) в урочищі Чорторий у Деснянському районі м. Києва та позитивний висновок комплексної державної експертизи № 5138 від 15.09.2009 цього проекту, на які посилається позивач, як на докази неможливості закінчення будівництва, а тому встановити, коли саме позивач замовив проект на будівництво у Проектному інституті Служби Безпеки України у суду немає можливості.

При цьому, доводи апеляційної скарги про те, що при першому розгляді справи Господарським судом міста Києва вказаний документ досліджувався та оцінювався судом безпосередньо, а долучення його копій до матеріалів справи не було здійснено через значний обсяг та нестандартний формат відповідних матеріалів, колегія суддів відхиляє з огляду на відсутність в матеріалах справи хоча б витягів з такого документу, які б підтверджували, зокрема, дату здійснення замовлення позивачем відповідного проекту, а крім того, позивач не був позбавлений права надати такий документ для огляду суду під час нового розгляду справи.

Крім того, позивачем під час розгляду справи судом першої інстанції та в апеляційній скарзі навіть не зазначено, коли саме ним були розпочаті дії щодо виконання умов договору, зокрема не вказано, коли було замовлено проект на будівництво.

17.06.2020 апелянтом разом з додатковими письмовими поясненнями подано копії декількох аркушів проекту на будівництво спортивного автокомплексу (дитячо-молодіжного розважально-навчального картингового центру) в урочищі Чорторий у Деснянському районі м. Києва, які, на думку позивача, свідчать про те, що проект почав розроблятися у 2004 році.

Однак, долучені позивачем до вказаних пояснень копії не засвідчені в установленому законом порядку, що унеможливлює їх використання на підтвердження обставин, що входять до предмету доказування, оскільки останні є недопустимими.

Крім того, вказані копії не були надані відповідачем під час розгляду справи місцевим господарським судом, а у зазначених додаткових поясненнях не обґрунтовано неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, у зв`язку з чим, в силу приписів ст. 269 ГПК України, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для їх прийняття як додаткового доказу у справі.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в силу принципів диспозитивності та змагальності господарського судочинства, сутність яких викладено в статтях 13, 14 ГПК України, а також приписах ст. 74 цього Кодексу, збирання доказів у справі не є обов`язком суду. Навпаки, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування у господарському процесі покладений виключно на сторони спору, кожна з яких несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відтак, покладення апелянтом на суд першої інстанції обов`язку дослідити докази, які не були подані сторонами та відсутні у матеріалах справи, є безпідставним.

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, що отримання дозволу на виконання будівельних робіт лише 06.10.2006 не свідчить про добросовісність позивача та вчинення ним усіх можливих дій для виконання договору оренди, оскільки в матеріалах справи відсутні докази щодо вчинення ним дій, починаючи з дати реєстрації договору (15.04.2004).

Разом з цим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивач, як орендар за договором, не був позбавлений права в установленому порядку звернутися до Київради, як орендодавця, з пропозицією продовжити строки здійснення забудови земельної ділянки. Доказів протилежного позивачем не надано.

Також колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом правомірно відхилені посилання позивача на припинення діяльності первісного підрядника ТОВ Житло-буд , із яким у нього був укладений договір підряду № 3-5 від 03.05.2007, та укладення у зв`язку з цим 25.02.2018 нового договору підряду з іншим підрядником - ТОВ Юкітіс , що спричинило затягування строків та незавершення будівництва земельної ділянки.

Так, договір підряду, на який посилається позивач та відповідно до якого ТОВ Житло-буд зобов`язувалось виконати проектні та будівельно-монтажні роботи на об`єкті, було укладено між сторонами лише 03.05.2007, тобто після спливу кінцевого строку завершення забудови земельної ділянки - 15.04.2007.

Разом з тим, як встановлено місцевим господарським судом, майже за рік до укладання сторонами договору підряду ТОВ Гранд Спорт вже отримало проектну документацію на будівництво, що була узгоджена та зареєстрована Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища за № 007-8178 від 30.09.2005; дозвіл Управління державного архітектурно-будівельного будівельного контролю м. Києва № 2205-Дс/С від 06.10.2006 на виконання будівельних робіт; дозвіл Інспекції державного архітектурно-будівельного будівельного контролю у місті Києві № 2205-Дс/С від 06.10.2006 на виконання будівельних робіт.

Крім того, ТОВ Житло-буд був отриманий ордер Головного управління контролю за благоустроєм та зовнішнім дизайном міста Києва на тимчасове порушення благоустрою на період будівництва спортивного автокомплексу та його відновлення № 6030181, строк дії - з 18.12.2006 до 10.03.2018 (з урахуванням строку його неодноразового продовження, що підтверджується відмітками Департамента міського благоустрою та збереження природного середовища на контрольній картці № 06030181-ДС до ордеру).

При цьому, відповідно до укладеної між ТОВ Гранд Спорт та ТОВ Житло-буд додаткової угоди № 1 від 25.12.2017 до вказаного договору підряду, сторони припинили дію договору підряду № 3-5 від 03.05.2007 у зв`язку із виникненням заборгованості у ТОВ Гранд Спорт перед підрядником (а.с. 52, т. 1).

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, підставою розірвання договору підряду стало не припинення діяльності ТОВ Житло-буд , а наявність заборгованості позивача перед підрядником.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано зауважив, що протягом 10 років (а не 3) - з жовтня 2006 року (отримання дозволу на будівництво) та до закінчення дії договору підряду 25.12.2017, укладеного позивачем із ТОВ Житло-буд , будівництво автокомплексу ТОВ Гранд Спорт не було завершене. При цьому, дозвіл на виконання будівельних робіт закінчився 10.02.2012.

Наведені порушення умов договору оренди були встановлені у жовтні 2018 року Департаментом земельних ресурсів та зафіксовані в акті обстеження земельної ділянки № 18-1330-03 від 04.10.2018, відповідно до якого будівництво спортивного автокомплексу на ділянці в урочищі Чорторий у Деснянському районі м. Києва ніяким чином не ведеться.

На переконання колегії суддів, доводи позивача про те, що вказаний акт був складений третьою особою не у спосіб та не у межах, визначених законом, судом першої інстанції правомірно відхилені, виходячи з наступного.

Статтею 5 Закону України Про охорону земель встановлено, що органами, які здійснюють регулювання в галузі охорони земель, є Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, а також спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади в межах повноважень, установлених законом.

Так, з акту обстеження земельної ділянки № 18-1330-03 від 04.10.2018 вбачається, що дане обстеження було проведене Департаментом земельних ресурсів у межах самоврядного контролю, на підставі Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради № 16/890 від 25.09.2003 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 1.5 Порядку самоврядний контроль за використанням і охороною земель полягає у забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства та включає правові, економічні і соціальні заходи, спрямовані на додержання вимог земельного законодавства.

Згідно з п. 2.5 Порядку самоврядний контроль за виконанням вимог земельного законодавства здійснюється шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень фізичних і юридичних осіб; розгляду документації із землеустрою, пов`язаної з використанням та охороною земель тощо. Пункт 2.6 Порядку визначає види перевірок: планові та позапланові, а також порядок їх проведення.

При цьому, відповідно до пп. 9 п. 3.1 Порядку Департамент земельних ресурсів при здійсненні самоврядного контролю за використанням і охороною земель у місті Києві відповідно до покладених на нього завдань має право проводити обстеження земельних ділянок щодо їх використання землекористувачами, у зв`язку із чим складає відповідні акти обстеження земельних ділянок для розгляду Київською міською радою питань про поновлення договорів оренди земельних ділянок.

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про відсутність у даному випадку правових підстав для здійснення обстеження земельної ділянки та складання відповідного акта для поновлення договору оренди землі, оскільки строк дії укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки встановлений до 15.04.2029.

Разом з тим, посилання апелянта на те, що вказаний акт обстеження земельної ділянки, складений посадовою особою Департаменту земельних ресурсів головним спеціалістом Сокаревим О.В. без присутності будь-яких інших осіб, у т.ч. орендаря, свідчить про те, що перевірку було здійснено з порушенням встановленого порядку її здійснення, а відтак, неправомірно покладений в основу оспорюваного рішення Київради, суд апеляційної інстанції відхиляє, виходячи з наступного.

Пунктом 3.2. Порядку встановлено, що посадові особи Головного управління мають право, зокрема, обстежувати земельні ділянки, в тому числі ті, що перебувають у власності та користуванні юридичних чи фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель.

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, акт № 18-1330-03 від 04.10.2018 є результатом здійсненого посадовою особою Департаменту земельних ресурсів саме обстеження земельної ділянки, а не її перевірки (планової чи позапланової). Порядок не визначає вимог для повідомлення землекористувача (орендаря) про таке обстеження, як і не передбачає обов`язкової присутності його при проведенні цього обстеження, на чому наголошували представники позивача у судовому засіданні.

При цьому, вказаний акт обстеження земельної ділянки містить посилання на статтю 187 ЗК України, відповідно до якої контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України, та на статтю 189 ЗК України, згідно якої самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

Тобто, акт є службовим документом, який підтверджує факт проведення обстеження земельної ділянки та є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог земельного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи місцевого самоврядування.

З даного питання Верховним Судом у постанові від 30.01.2020 у справі №640/4550/19 висловлена правова позиція, згідно з якою акт обстеження земельної ділянки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Такий акт є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Посилання позивача на довідку ТОВ Орент щодо технічної інвентаризації спортивного автокомплексу (дитячо-молодіжного розважально-навчального картингового центру) в урочищі Чорторий у Деснянському районі м. Києва від 10.12.2018, в якій викладено висновок про готовність у відсотковому відношенні об`єкта незавершеного будівництва, правомірно відхилено судом першої інстанції, оскільки ведення робіт без дозволу Інспекції ДАБК неможливе, а у позивача такий дозвіл відсутній (закінчив дію).

За таких обставин, враховуючи невиконання ТОВ Гранд Спорт п. 3.1 договору оренди в частині завершення забудови земельної ділянки та з огляду на недоведеність позивачем відсутності вини у порушенні умов договору, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що рішення Київради Про розірвання договору оренди земельної ділянки в урочищі Чорторий у Деснянському районі м. Києва № 62-6-00126 від 15.04.2004 було прийняте правомірно, у спосіб, передбачений статтею 32 Закону України Про оренду землі та п. 7.3 договору оренди.

При цьому, як зауважив суд першої інстанції, волевиявлення органів місцевого самоврядування при виконанні своїх функцій, у тому числі щодо розпорядження майном (землею) шляхом прийняття рішень та укладення правочинів, повинно відповідати чинному законодавству. Воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях відповідного органу, які відповідають вимогам закону та інтересам територіальної громади.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05.10.2016 по справі № 916/2129/15.

У даному випадку як місцевим господарським судом, так і судом апеляційної інстанції встановлена правомірність прийняття Київрадою рішення № 207/6258 від 20.11.2018, яким розірваний договір оренди землі № 62-6-00126 від 15.04.2004 у зв`язку з істотним порушенням позивачем його умов, тобто за наявності повноважень Київради та у належний спосіб, що виключає факт неправомірного втручання відповідача у право позивача на володіння земельною ділянкою, а відтак, доводи апелянта про те, що прийняттям оспорюваного рішення Київрада втручається у мирне володіння ТОВ Гранд Спорт земельною ділянкою є безпідставними та необґрунтованими.

Також колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що Київрада змішує поняття невикористання відповідно до цільового призначення та використання не за цільовим призначенням , оскільки в оспорюваному рішенні Київради нецільове використання землі не визначено як підставу для одностороннього розірвання договору оренди від 09.03.2004.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Водночас, саме позивач повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та які підтверджують факт порушення/невизнання його права відповідачем.

Враховуючи наведені обставини справи та вимоги законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивачем належними та допустимим доказами не доведено наявність у нього порушеного права та законних інтересів, на захист яких він звернувся до господарського суду з даним позовом про визнання недійсним та скасування оспорюваного рішення Київради.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, враховуючи вказівки суду касаційної інстанції, викладені у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у даній справі, які в силу ст. 316 ГПК України є обов`язковими під час нового її розгляду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання незаконним рішення Київради № 207/6258 від 20.11.2018 Про розірвання договору оренди земельної ділянки в урочищі Чорторий у Деснянському районі м. Києва № 62-6-00126 від 15.04.2004 , у зв`язку з чим позов ТОВ Гранд Спорт є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

При цьому, Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарським судом міста Києва від 20.01.2020 у справі №910/1168/19 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга ТОВ Гранд Спорт має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Гранд Спорт на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 у справі №910/1168/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 у справі №910/1168/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/1168/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 30.06.2020.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Т.П. Козир

О.В. Агрикова