Рішення

від 25.06.2020 по справі 914/2545/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2020 справа № 914/2545/19

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., за участю секретаря судового засідання Демчук А.П., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом : Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго , м. Львів,

до відповідача : Житлово-будівельного кооперативу № 36, м. Львів,

предмет спору: 70 166,86 грн.,

підстава позову : порушення умов договору № 3603/А від 05.10.2002 року,

за участю представників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача : не з`явився.

ПРОЦЕС

06.12.2019 року на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" до Житлово-будівельного кооперативу № 36 про стягнення 267 354,31 грн.

Ухвалою суду від 11.12.2019 року відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відводів складу суду сторонами не заявлено.

Підготовче засідання неодноразово відкладалось та неодноразово оголошувалась перерва з метою виконання всіх завдань підготовчого провадження. Хід розгляду справи відображено в протоколах судових засідань та відповідних ухвалах суду. Зокрема, 05.02.2020 року строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів. 10.03.2020 представник позивача в судовому засіданні подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, яку судом прийнято до провадження, про що зазначено в протоколі судового засідання. У судовому засіданні 10.03.2020 року за участю представників сторін закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 01.04.2020 року.

Розгляд справи по суті неодноразово відкладався, враховуючи постанову Кабінету міністрів України № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 .

22.01.2020 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, 03.04.2020 року - заперечення на заяву про зменшення позовних вимог.

26.05.2020 року позивачем подано уточнений розрахунок пені та трьох відсотків річних.

25.06.2020 року відповідачем на електронну адресу суду надіслано розрахунок трьох відсотків річних.

У судове зсідання 25.06.2020 року сторони явку представників не забезпечили, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали.

Суд обізнаний, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 року "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 31 липня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. N 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Крім цього, відповідно до п. 4 прикінцевих положень ГПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Водночас, суд враховує, що серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

За наведених умов, зокрема, відсутності позицій сторін щодо необхідності відкладати розгляд справи та відсутності клопотань щодо надання можливості вчинити інші процесуальні дії, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 25.06.2020 року судом постановлено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

Спір між сторонами виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем, на переконання позивача, зобов`язань по договору № 3603 А від 05.10.2002 року про постачання теплової енергії в гарячій воді. Відповідно до заяви про зменшення позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем допущена заборгованість за період з 01.01.2017 року по 30.06.2019 року, яка згідно з рахунком за червень 2019 року становить 197 187,45 грн. Водночас згідно зі здійсненими оплатами в період 01.07.2019 року - 01.02.2020 року основний борг в розмірі 197 187,45 грн. відповідачем погашено у повному обсязі, у зв`язку з чим загальна сума заборгованості станом на 10.03.2020 року становить 70 166,86 грн., з яких 12 448,85 грн. пені, 14 469,67 грн. 3% річних, 43 248, 34 грн. інфляційних витрат. Проте, згідно з уточненим розрахунком позивача, наданим суду 26.05.2020 року, розмір пені за період прострочення 26.01.2019-11.07.2019 рр. становить 2 045,79 грн., а три відсотки річних за період прострочення січень 2017 - квітень 2019 рр. - 13 968,12 грн.

Відповідач щодо позовних вимог заперечує та не погоджується зі стягненням суми в розмірі 70 166,86 грн. Вважає, що сума позову виходить за межі періоду стягнення, що вказаний в позовній заяві і максимальний період щодо стягнення заборгованості з ЖБК-36 з врахуванням дати подання позову є період з 01.01.2017 року. Заборгованість, що виникла до 01.01.2017 року не підпадає під позовну давність встановлену нормами ЦК України.

Також, неправомірною та необгрунтованою вважає позицію позивача стосовно періоду стягнення, оскільки позовна заява подана до суду 06.12.2019 року, а період стягнення вказано лише з 01.01.2017 року по 30.06.2019 року, відповідно заборгованість на дату подання позову не відповідає заборгованості за вказаний період стягнення.

Крім цього, вважає, що договір на дату подання позовної заяви є нечинним, оскільки не відповідає вимогам закону України Про житлово-комунальні послуги та постанови Кабінету міністрів України від 21.07.2005 року № 630, та не міг бути автоматично пролонгованим.

Щодо уточненого розрахунку позивача, вважає, що розмір трьох відсотків річних становить 5 274,66 грн. за період листопада 2017 - квітня 2019 рр.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ З МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ

05.10.2002 року Житлово-будівельний кооператив № 36 (згідно з договором - покупець, надалі по тексту рішення - відповідач) та Львівське міське комунальне підприємство Львівтеплоенерго (згідно з договором - енергопостачальна організація, надалі по тексту рішення - позивач) уклали договір № 3603/А про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до якого енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати покупцеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а покупець зобов`язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.

Згідно з п. 5.1 договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку при їх наявності, а при їх відсутності - розрахунковим способом. Відповідно до п. 5.3 покупець, що має прилади обліку, щомісячно подає до енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії. Дата зняття покупцем показів приладів обліку - 25-те число поточного місяця, подання звіту - не пізніше 28-го числа місяця.

Договором також передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Покупець до 25-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

Згідно з додатком № 2 до договору об`єктом теплопостачання є житловий будинок на вул. Енергетичній, 18.

27.08.2014 року сторонами підписано додаткову угоду до договору в частині продовження строку дії договору до 01.10.2015 року.

Відповідно до актів про включення системи теплоспоживання від 11.01.2016 року та 10.10.2017 року житловий будинок за адресою вул. Енергетична, 18, без кв. 8, 23, 26 включено на опалення.

До позовної заяви долучено наступні рахунки за теплову енергію згідно з угодою № 3603/А:

за січень 2017 року, вартістю 214 335,69 грн., з яких нараховано за січень 96 986,87 грн., а 117 348,82 грн. - сальдо на 01.01.2017р.,

за лютий 2017 року, вартістю 181 365,03 грн., з яких нараховано за лютий 90 829,34 грн.,

за березень 2017 року, вартістю 185 944,30 грн., з яких нараховано за березень 59 579,27 грн.,

за квітень 2017 року, вартістю 178 177,47 грн., з яких нараховано за квітень 47 233,17 грн.,

за травень 2017 року, вартістю 147 167,05 грн., з яких нараховано за травень 23 989,58 грн.,

за червень 2017 року, вартістю 135 791,85 грн., з яких нараховано за червень 13 624,80 грн.,

за липень 2017 року, вартістю 129 044,26 грн., з яких нараховано за липень 18 252,41грн.,

за серпень 2017 року, вартістю 129 508,54 грн., з яких нараховано за серпень 16 364,28 грн.,

за вересень 2017 року, вартістю 80 953,81 грн., з яких нараховано за вересень 16 345,27 грн.,

за жовтень 2017 року, вартістю 84 236,82 грн., з яких нараховано за жовтень 28 283,01 грн.,

за листопад 2017 року, вартістю 156 151,85 грн., з яких нараховано за листопад 72 115,03 грн.,

за грудень 2017 року, вартістю 228 932,16 грн., з яких нараховано за грудень 72 780,31 грн.,

за січень 2018 року, вартістю 311 978,24 грн., з яких нараховано за січень 83 046,08 грн.,

за лютий 2018 року, вартістю 315 011,25 грн., з яких нараховано за лютий 78 033,01 грн.,

за березень 2018 року, вартістю 352 508,52 грн., з яких нараховано за квітень 77 497,27 грн.,

за квітень 2018 року, вартістю 275 491,19 грн., з яких нараховано за квітень 22 982,67 грн.,

за травень 2018 року, вартістю 203 340,99 грн., з яких нараховано за травень 7 849,80 грн.,

за червень 2018 року, вартістю 163 828,66 грн., з яких нараховано за червень 15 487,67 грн.,

за липень 2018 року, вартістю 180 721,44 грн., з яких нараховано за липень 16 892,78 грн.,

за серпень 2018 року, вартістю 183 701,32 грн., з яких нараховано за серпень 16 815,11 грн.,

за вересень 2018 року, вартістю 201 366,97 грн., з яких нараховано за вересень 17 665,65 грн.,

за жовтень 2018 року, вартістю 194 075,09 грн., з яких нараховано за жовтень 25 043,18 грн.,

за листопад 2018 року, вартістю 223 309,83 грн., з яких нараховано за листопад 54 677,36 грн.,

за грудень 2018 року, вартістю 265 525,39 грн., з яких нараховано за грудень 70 360,72 грн.,

за січень 2019 року, вартістю 308 893,92 грн., з яких нараховано за січень 101 147,72 грн.,

за лютий 2019 року, вартістю 276 105,73 грн., з яких нараховано за лютий 82 281,31 грн.,

за березень 2019 року, вартістю 252 192,62 грн., з яких нараховано за березень 48 047,02 грн.,

за квітень 2019 року, вартістю 244 461,66 грн., з яких нараховано за квітень 40 518,60 грн.,

за травень 2019 року, вартістю 203 405,8 грн., з яких нараховано за травень 13 200,63 грн.,

за червень 2019 року, вартістю 197 187,45 грн., з яких нараховано за червень 15 251,02 грн.

Відповідно до матеріалів справи рахунки вручалися представнику відповідача щомісяця, що підтверджено підписами бухгалтера ОСОБА_1 за період 2017 - 2019 років.

Згідно з наданими відповідачем виписками по рахунку та платіжними дорученнями споживачем здійснено такі платежі:

виписка по рахунку від 01.02.2017 року - 50 000,00 грн.,

виписка по рахунку від 01.03.2017 року - 55 000,00 грн.,

виписка по рахунку від 03.04.2017 року - 55 000,00 грн.,

виписка по рахунку від 03.05.2017 року - 55 000,00 грн.,

виписка по рахунку від 01.06.2017 року - 25 000,00 грн.,

виписка по рахунку від 03.09.2017 року - 25 000,00 грн.,

виписка по рахунку від 01.08.2017 року - 15 000,00 грн.,

виписка по рахунку від 01.09.2017 року - 20 000,00 грн.,

виписка по рахунку від 02.10.2017 року - 25 000,00 грн.,

виписка по рахунку від 01.11.2017 року - 15 000,00 грн.,

платіжне доручення від 31.01.2018 року - 25 000,00 грн.,

платіжне доручення від 09.02.2018 року - 50 000,00 грн.,

платіжне доручення від 27.02.2018 року - 40 000,00 грн.,

платіжне доручення від 28.03.2018 року - 100 000,00 грн.,

платіжне доручення від 30.04.2018 року - 80 000,00 грн.,

платіжне доручення від 11.06.2018 року - 40 000,00 грн.,

платіжне доручення від 13.08.2018 року - 10 000,00 грн.,

платіжне доручення від 01.10.2018 року - 22 335,06 грн.,

платіжне доручення від 26.10.2018 року - 10 000,00 грн.,

платіжне доручення від 13.11.2018 року - 11 547,35 грн.,

платіжне доручення від 23.11.2018 року - 13 895,27 грн.,

платіжне доручення від 25.12.2018 року - 20 000,00 грн.,

платіжне доручення від 25.12.2018 року - 6 434,24 грн.,

платіжне доручення від 25.12.2018 року - 1 710,92 грн.,

платіжне доручення від 02.01.2019 року - 15 000,00 грн.,

платіжне доручення від 21.01.2019 року - 22 125,74 грн.,

платіжне доручення від 25.01.2019 року - 20 653,45 грн.,

платіжне доручення від 29.01.2019 року - 11 716,93 грн.,

платіжне доручення від 29.01.2019 року - 2 363,93 грн.,

платіжне доручення від 13.02.2019 року - 39 358,61 грн.,

платіжне доручення від 22.02.2019 року - 28 548,58 грн.,

платіжне доручення від 27.02.2019 року - 10 152,12 грн.,

платіжне доручення від 27.02.2019 року - 3 327,22 грн.,

платіжне доручення від 27.02.2019 року - 19 602,11 грн.,

платіжне доручення від 18.03.2019 року - 21 224,83 грн.,

платіжне доручення від 21.03.2019 року - 30 276,65 грн.,

платіжне доручення від 25.03.2019 року - 20 458,65 грн.,

платіжне доручення від 18.04.2019 року - 48 249,56 грн.,

платіжне доручення від 08.05.2019 року - 54 256,48 грн.,

платіжне доручення від 10.06.2019 року - 21 469,38 грн.,

платіжне доручення від 09.07.2019 року - 30 186,41 грн.,

платіжне доручення від 19.08.2019 року - 20 571,68 грн.,

платіжне доручення від 19.08.2019 року - 876,27 грн.,

платіжне доручення від 28.08.2019 року - 11 056,75 грн.,

платіжне доручення від 20.09.2019 року - 12 258,75 грн.,

платіжне доручення від 30.09.2019 року - 8 325,58 грн.,

платіжне доручення від 15.10.2019 року - 5 568,59 грн.,

платіжне доручення від 28.10.2019 року - 9 587,32 грн.,

платіжне доручення від 28.10.2019 року - 224,78 грн.,

платіжне доручення від 04.11.2019 року - 10 254,65 грн.,

платіжне доручення від 19.11.2019 року - 10 659,27 грн.,

платіжне доручення від 17.11.2019 року - 15 489,43 грн.,

платіжне доручення від 27.11.2019 року - 521,40 грн.,

платіжне доручення від 17.12.2019 року - 15 373,64 грн.,

платіжне доручення від 17.12.2019 року - 1 586,40 грн.,

платіжне доручення від 23.12.2019 року - 24 869,76 грн.

У виписках по рахунках, наданих позивачем, наведені аналогічні платежі, крім виписки по рахунку від 01.11.2017 року на сум 15 000,00 грн. і платіжного доручення від 31.01.2018 року на суму 25 000,00 грн. Проте, платіж на суму 25 000,00 грн. врахований позивачем у розрахунку заборгованості, долученому до позовної заяви, а саме як такий, що здійснений у лютому 2018 року на загальну суму 75 000,00 грн. Стосовно розбіжностей стосовно платежу на 15 000,00 грн., то такому судом буде надана оцінка нижче.

Водночас із рахунків, поданих відповідачем, за період липень-листопад 2019 року, вбачається, що загальна сума до сплати на 01.12.2019 року становила 191 803,42 грн.

Згідно з реєстром оплат по контрагенту ЛМКП Львівтеплоенерго за період 01.01.2017 - 31.12.2019 рр. від 31.01.2020 року відповідачем у вказаний період здійснено оплати на суму 1 320 952,99 грн., підтверджені виписками по особовому рахунку відповідача та платіжними дорученнями з призначеннями платежів за опалення згідно угоди № 3603А від 05.10.2012 .

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, документально не спростовувались.

ВИСНОВКИ СУДУ

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом вище, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір № 3603/А про постачання теплової енергії в гарячій воді від 05.10.2002 року. Суд не вважає доведеними та обгрунтованими твердження відповідача про те, що договір не може бути автоматично пролонгованим згідно п. 10.4 цього ж договору. Так, договір укладено 05.10.2002 року з терміном дії до 01.10.2003 року, а відповідно до п. 10.4 договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін. Крім цього, типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, про невідповідність якому вказує відповідач, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. №630, тобто після укладення сторонами договору № 3603/А та виникнення правовідносин між ними. Крім цього, жодних доказів оскарження відповідного договору чи визнання його недійсним відповідачем не надано. Більше того, відповідач не заперечує факту надання позивачем йому послуг з теплопостачання та у відзиві визначає розраховану ним суму заборгованості у визначений позивачем період.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Як встановлено вище, договором передбачено, що покупець до 25-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії. Обставини отримання відповідачем рахунків за теплову енергію за період січень 2017 - червень 2019 років не оспорюються в даній справі. Стягнення основної суми боргу - вартості теплопостачання за вказаний період не є предметом спору між сторонами.

Матеріалами справи, а саме виписками, наданими обома сторонами, підтверджується здійснення відповідачем періодично платежів за теплопостачання. Щодо співвідношення таких виписок, із рахунками на оплату та із розрахунком заборгованості, а також з урахуванням заперечень відповідача суд зазначає таке.

Із рахунків також вбачається, що на 01.01.2017 року сальдо становило 117 348,82 грн. і оплат в січні 2017 року не здійснено, що також відповідає даним із виписки по рахунку відповідача та реєстру платежів відповідача, відповідно до яких перша оплата в сумі 50 00,00 грн. здійснена лише 01.02.2017 року. Згідно з виписками позивача та відповідача наступна оплата в сумі 55 000,00 грн. здійснена 01.03.2017 року, а ще наступна на суму 55 000,00 грн. - 03.04.2017 року. Як пояснює позивач та не спростував відповідач, із вказаних платежів, загальна сума яких становить 160 000,00 грн., позивач зарахував у погашення початкового сальдо суму 117 348,82 грн. У зв`язку з цим у розрахунку заборгованості не відображено здійснені відповідачем платежі як оплату за лютий - квітень, а відображено в погашенні заборгованості лише залишок від оплати, здійсненої 03.04.2017 року, що становив 42 651,18 грн.

Платежі, здійснені відповідачем з травня 2017 року по червень 2019 року згідно з наданими представником виписками по рахунках, відповідають платежам, відображеним у описаних вище рахунках позивача за теплову енергію, крім рахунку за листопад 2017 року, в якому вказано, що в листопаді здійснено платіж на суму 200,00 грн. (який також використано в розрахунку заборгованості), а згідно з виписками по рахунку відповідача 01.11.2017 року здійснено платіж в сумі 15 000,00 грн.

Крім цього, у рахунку за червень 2018 року відображено здійснення платежу в сумі 55 000,00 грн., що також відображено в розрахунку заборгованості, проте не відповідає платіжному дорученню № 89 від 11.06.2018 року на суму 40 000,00 грн. З виписок позивача, наданих суду 26.02.2020 року, вбачається зарахування платежу в сумі 40 000,00 грн. та 15 000,00 грн. як таких, що здійснені в червні 2018 року, хоча такі виписки містять дати операції, вчинені вручну, на відміну від належним чином сформованих виписок, поданих відповідачем. Наведені розбіжності мають значення для визначення розміру заборгованості трьох відсотків річних та інфляційних втрат, оскільки такі нараховані за період лютий 2017 - квітень 2019 рр., та не впливають на розрахунок пені, оскільки такий здійснено позивачем лише щодо зобов`язання за грудень 2019 року.

Згідно з довідкою ЛМКП Львівтеплоенерего від 25.02.2020 року вих. № 08-44 заборгованість відповідача по договору № 3603/А від 05.10.2002 року станом на 25.02.2020 року становить 197 187,45 грн., оскільки оплати, здійснені в період 01.07.2019 року - 25.02.2020 року, не містять призначення платежу і такі оплати не були враховані в погашення зазначеної суми боргу. Водночас згідно з довідкою ЛМКП Львівтеплоенерего від 10.03.2020 року вих. № 08-60 в рахунок погашення вказаної заборгованості - 197 187,45 грн., що виникла за період 01.01.2017 - 30.06.2019 року, позивачем зараховано оплати, здійснені відповідачем у період 01.07.2019 року - 01.02.2020 року, у зв`язку з чим було зменшено позовні вимоги.

Суд зазначає, що оплати, здійснені відповідачем у період до липня 2019 року, включені в рахунки і в розрахунок заборгованості, тому заборгованість, вказана в рахунках, формувалась шляхом додавання до вартості фактично спожитої теплоенергії у кожному місяці до заборгованості за попередній місяць, і утворювалась послідовною. У свою чергу заявлена до стягнення сума трьох відсотків річних та інфляційних втрат нараховані за період існування заборгованості, починаючи з лютого 2017 року. Наведене спростовує твердження відповідача про те, що сума позову виходить за межі періоду стягнення. Натомість, здійснений відповідачем контррозрахунок трьох відсотків річних за період, починаючи з листопада 2017 року, не обґрунтований, не відповідає платежам, що відображені в рахунках, платіжних дорученнях і виписках, та не узгоджується із поясненнями відповідача стосовно того, що максимальний період щодо стягнення заборгованості з ЖБК-36 з врахуванням дати подання позову є період з 01.01.2017 року.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відтак, матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано наявність у нього своєчасної сплати вартості послуг з теплопостачання. Внаслідок часткового прострочення таких оплат, у позивача виникло право нарахувати штрафні санкції та платежі, передбачені ст. 625 ЦК України.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Договором сторони передбачили, що покупець несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення (п. 7.2).

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Як вбачається з останнього розрахунку заборгованості по пені, така нарахована позивачем за період 26.01.2019 року - 11.07.2019 року на суму 70 360,72 грн. (вартість послуги за грудень 2018 року). Згідно з рахунком за теплову енергію за грудень 2018 року вартість поставленої теплової енергії становить саме 70 360,72 грн. Період для нарахування пені не перевищує шести місяців з дня виникнення прострочення платежу на вказану суму. Відтак, перевіривши правильність розрахунку пені за обраний позивачем період, суд вважає такий розрахунок здійсненим правильно, та, відповідно, вимогу в частині стягнення 2 045,97 грн. пені обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

ВІдповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Перевірячи розрахунок заборгованості по трьох процентах річних і по інфляційних втратах, суд звертає увагу, що за період листопада 2017 року - травня 2018 року отримано інші суми інфляційних втрат та трьох відсотків річних, що пояснюється наступним. Як зазначалося вище, у рахунку за листопад 2017 року, в якому вказано, що в листопаді здійснено платіж на суму 200,00 грн. (який також використано в розрахунку заборгованості), а згідно з виписками по рахунку відповідача 01.11.2017 року здійснено платіж в сумі 15 000,00 грн. У свою чергу у рахунку за червень 2018 року відображено здійснення платежу в сумі 55 000,00 грн., що також відображено в розрахунку заборгованості, проте не відповідає платіжному дорученню № 89 від 11.06.2018 року на суму 40 000,00 грн. Внаслідок таких розбіжностей між належними доказами здійснення платежу та односторонньо складеним рахунком і розрахунком, у період з листопада по травень позивачем здійснено нарахування на більші суми заборгованості, що є не правильним і не відповідає дійсним обставинам справи. Враховуючи наведене, за вказаний судом період розмір трьох відсотків річних за розрахунками суду становить 4 316,44 грн., а не 4 574,32 грн. Наведене зумовлює різницю в розрахунках позивача та суду в розмірі 257,88 грн. (а із позовними вимогами - 759,43 грн.) Розрахунок за інші визначені позивачем періоди здійснено правильно. Відтак, суд вважає обґрунтованою і такою, що підлягає стягненню, позовну вимогу про стягнення 13 710,24 грн. трьох відсотків річних. Щодо розрахунку трьох відсотків річних, здійсненого відповідачем, то, як вказував суд вище, такий здійснений за період, починаючи з листопада 2017 року, без обгрунтування, не відповідає платежам і сумам заборгованості, що відображені в рахунках, платіжних дорученнях і виписках, та не узгоджується із поясненнями відповідача стосовно того, що максимальний період щодо стягнення заборгованості з ЖБК-36 з врахуванням дати подання позову є період з 01.01.2017 року.

Перевіривши розмір інфляційних втрат за аналогічний період (листопад 2017 року - травень 2018 року) з урахуванням менших сум заборгованості, суд зазначає, що обгурнтованою є сума 8 398,33 грн., а не 8 931,13 грн. (2 120,28 грн.+1 927,19 грн.+3268,96 грн.+2 401,69 грн.+ (-1 319,79 грн.), що зумовлює різницю в розрахунках суду та позивача на суму 532,80 грн. Відтак, суд вважає, що стягненню підлягають інфляційні втрати у розмірі 42 715,54 грн., а не 43 248,34 грн.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Суд також звертає увагу, що відповідачем не обгрунтовано та не підтверджено, яким чином і до яких зобов`язань може застосовуватись позовна давність, а із досліджених обставин справи суд не вбачає пропуску строку позовної давності для заявлення позовних вимог про стягнення заборгованості за визначений позивачем період - починаючи з лютого 2017 року, адже відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Щодо заявлення вимоги про стягнення пені, до якої застосовується позовна давність в один рік, то така також не пропущена, адже пеня нарахована за зобов`язаннями грудня 2018 року за період 04.01.2019-11.07.2019р., а позов подано в грудні 2019 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам (83,3% від ціни позову - 70 166,86 грн.), що відповідно до мінімальної ставки судового збору на час подання позовної заяви становить 1 600,19 грн. Суд також звертає увагу, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір решта сплаченого позивачем судового збору може бути повернута за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 126, 129, 178, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу № 36 (79026, Львівська обл., місто Львів, вул. Енергетична, будинок 18, код ЄДР 23957232) на користь Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго (79040, Львівська обл., місто Львів, вул. Данила Апостола, будинок 1, код ЄДР 05506460) 2 045,79 грн. пені, 13 710,24 грн. 3 % річних, 42 715,54 грн. інфляційних втрат і 1 600,19 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

3. У задоволенні вимоги про стягнення 10 403,06 грн. пені, 759,43 грн. 3 % річних, 532,80 грн. інфляційних втрат відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 30.06.2020 року.

Суддя Матвіїв Р.І.