Постанова

від 23.12.2020 по справі 914/2545/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2020 р. Справа №914/2545/19

м.Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів Бонк Т.Б.

Бойко С.М.

без виклику сторін.

розглянувши апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу №36, м.Львів б/н від 17.07.2020

на рішення Господарського суду Львівської області від 25.06.2020 (суддя Матвіїв Р.І., повний текст рішення 30.06.2020)

у справі №914/2545/19

за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» , м. Львів

до відповідача Житлово-будівельного кооперативу №36, м.Львів

про стягнення заборгованості в розмірі 70166,86 грн

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

До Господарського суду Львівської області ЛМКП Львівтеплоенерго подано позов до Житлово-будівельного кооперативу № 36 про стягнення 267 354,31 грн.

Під час підготовчого засідання 10.03.2020 позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої позивач зазначає, що основний борг в розмірі 197 187,45 грн. відповідачем погашено у повному обсязі, у зв`язку з чим загальна сума заборгованості станом на 10.03.2020 становить 70166,86 грн., з яких 12 448,85 грн. пені, 14 469,67 грн. 3% річних, 43 248, 34 грн. інфляційних витрат. Проте, згідно з уточненим розрахунком позивача, наданим суду 26.05.2020, розмір пені за період прострочення 26.01.2019-11.07.2019 рр. становить 2 045,79 грн., а три відсотки річних за період прострочення січень 2017 - квітень 2019 рр. - 13 968,12 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.03.2020 закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду.

Рішенням Господарського суду Львівської області позов задоволено частково. Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу № 36 на користь Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго 2 045,79 грн. пені, 13 710,24 грн. 3 % річних, 42 715,54 грн. інфляційних втрат і 1 600,19 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору. У задоволенні вимоги про стягнення 10 403,06 грн. пені, 759,43 грн. 3 % річних, 532,80 грн. інфляційних втрат відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем прострочено виконання зобов`язання з послуг з теплопостачання, внаслідок чого у позивача виникло право на стягнення з відповідача пені, 3%річних та інфляційних втрат.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У своїй апеляційній скарзі апелянт покликається на те, що рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що між сторонами договір укладено 05.10.2002 та згідно п.10.1 діє до 01.10.2003, при цьому 26.04.2014 набрав чинності Закон України від 10.04.2014 № 1198-VII Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії (надалі Закон № 1198-VII). Згідно вказаного Закону було внесено зміни до Закону України Про житлово-комунальні послуги , згідно з яким виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Крім цього, було внесено зміно зміни до ст.29 Закону України Про житлово-комунальні послуги шляхом її доповнення частиною 3, відповідно до якої договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.

Таким чином, неможливість виконання зобов`язання з боку відповідача полягає у законодавчій забороні укладати з мешканцями, власниками та орендарями (споживачами послуг) договорів на надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за відсутності відповідної ліцензії, якої у відповідача немає. Внаслідок внесення вищезазначених змін відповідач не є балансоутримувачем житлового та нежитлового фонду, не є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та на законодавчому рівні позбавлений можливості здійснювати будь-які нарахування за комунальні послуги, у тому числі теплопостачання.

Скаржник зазначає, що безпідставними є покликання суду першої інстанції на додаткову угоду до договору 3603/А від 27.08.2014, зокрема, в частині продовження строку дії договору до 01.10.2015, оскільки за текстом цієї додаткової угоди продовжується інший договір - 3606/А, який не має до відповідача жодного відношення.

А отже, на думку апелянта, між сторонами припинилось зобов`язання на підставі ст.607 ЦК України з 26.04.2014 у зв`язку з набранням чинності Законом України Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії .

Крім цього, апелянт покликається на постанову Західного апеляційного господарського суду у справі №914/1884/19.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення обґрунтовує тим, що додаткова угода до договору від 27.08.2014 підписана сторонами у справі, якою продовжено строк дії договору до 01.10.2015, при цьому в тексті вказаної додаткової угоди помилково зазначено договір 3606/А - замість 3603/А, при цьому інших договорів між сторонами укладено не було.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.09.2020 (у складі колегії суддів: головуючого судді Матущака О.І., суддів Орищин Г.В., Хабіб М.І.) відмовлено у задоволенні клопотання ЖБК №36, м. Львів про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін; призначено справу №914/2545/19 до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Згідно розпорядження керівника апарату суду № 449 від 05.11.2020 зобов`язано здійснити повторний автоматизований розподіл справи між суддями у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Орищин Г.В. та перебування у відпустці - судді Хабіб М.І.

Інших клопотань в порядку ст. 207 ГПК України сторонами подано не було.

Фактичні обставини справи.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 05.10.2002 Житлово-будівельний кооператив № 36 та Львівське міське комунальне підприємство Львівтеплоенерго уклали договір № 3603/А про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до якого енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати покупцеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а покупець зобов`язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.

Згідно з п. п. 5.1, 5.3 договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку при їх наявності, а при їх відсутності - розрахунковим способом.

Покупець, що має прилади обліку, щомісячно подає до енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії. Дата зняття покупцем показів приладів обліку - 25-те число поточного місяця, подання звіту - не пізніше 28-го числа місяця.

Договором також передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Покупець до 25-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

Згідно з додатком № 2 до договору об`єктом теплопостачання є житловий будинок на вул. Енергетичній, 18.

В подальшому 27.08.2014 сторонами підписано додаткову угоду до договору в частині продовження строку дії договору до 01.10.2015.

Відповідно до актів про включення системи теплоспоживання від 11.01.2016 та 10.10.2017 житловий будинок за адресою вул. Енергетична, 18, без кв. 8, 23, 26 включено на опалення.

Як встановлено місцевим господарським судом, на підтвердження виставлених рахунків позивачем та їх оплати відповідачем, позивачем долучено до матеріалів справ відповідні рахунки та платіжні доручення за період з січня 2017 року по червень 2019.

Згідно вказаних розрахунків відповідачу нараховано за січень 2017 - 214 335,69 грн., з яких нараховано за січень 96 986,87 грн., а 117 348,82 грн. - сальдо на 01.01.2017, за лютий 2017, вартістю 181 365,03 грн., з яких нараховано за лютий 90 829,34 грн., за березень 2017, вартістю 185 944,30 грн., з яких нараховано за березень 59 579,27 грн., за квітень 2017, вартістю 178 177,47 грн., з яких нараховано за квітень 47 233,17 грн., за травень 2017, вартістю 147 167,05 грн., з яких нараховано за травень 23 989,58 грн., за червень 2017, вартістю 135 791,85 грн., з яких нараховано за червень 13 624,80 грн., за липень 2017, вартістю 129 044,26 грн., з яких нараховано за липень 18 252,41грн., за серпень 2017, вартістю 129 508,54 грн., з яких нараховано за серпень 16 364,28 грн., за вересень 2017, вартістю 80 953,81 грн., з яких нараховано за вересень 16 345,27 грн., за жовтень 2017, вартістю 84 236,82 грн., з яких нараховано за жовтень 28 283,01 грн., за листопад 2017, вартістю 156 151,85 грн., з яких нараховано за листопад 72 115,03 грн., за грудень 2017, вартістю 228 932,16 грн., з яких нараховано за грудень 72 780,31 грн., за січень 2018, вартістю 311 978,24 грн., з яких нараховано за січень 83 046,08 грн., за лютий 2018, вартістю 315 011,25 грн., з яких нараховано за лютий 78 033,01 грн., за березень 2018, вартістю 352 508,52 грн., з яких нараховано за квітень 77 497,27 грн., за квітень 2018, вартістю 275 491,19 грн., з яких нараховано за квітень 22 982,67 грн., за травень 2018, вартістю 203 340,99 грн., з яких нараховано за травень 7 849,80 грн., за червень 2018, вартістю 163 828,66 грн., з яких нараховано за червень 15 487,67 грн., за липень 2018, вартістю 180 721,44 грн., з яких нараховано за липень 16 892,78 грн., за серпень 2018, вартістю 183 701,32 грн., з яких нараховано за серпень 16 815,11 грн., за вересень 2018, вартістю 201 366,97 грн., з яких нараховано за вересень 17 665,65 грн., за жовтень 2018, вартістю 194 075,09 грн., з яких нараховано за жовтень 25 043,18 грн., за листопад 2018, вартістю 223 309,83 грн., з яких нараховано за листопад 54 677,36 грн., за грудень 2018, вартістю 265 525,39 грн., з яких нараховано за грудень 70 360,72 грн., за січень 2019, вартістю 308 893,92 грн., з яких нараховано за січень 101 147,72 грн., за лютий 2019, вартістю 276 105,73 грн., з яких нараховано за лютий 82 281,31 грн., за березень 2019, вартістю 252 192,62 грн., з яких нараховано за березень 48 047,02 грн., за квітень 2019, вартістю 244 461,66 грн., з яких нараховано за квітень 40 518,60 грн., за травень 2019, вартістю 203 405,8 грн., з яких нараховано за травень 13 200,63 грн., за червень 2019, вартістю 197 187,45 грн., з яких нараховано за червень 15 251,02 грн.

Відповідно до матеріалів справи рахунки вручалися представнику відповідача щомісяця, що підтверджено підписами бухгалтера Шибистого С.О. за період 2017 - 2019 років.

Згідно з наданими відповідачем виписками по рахунку та платіжними дорученнями споживачем здійснено такі платежі: виписка по рахунку від 01.02.2017 - 50 000,00 грн., виписка по рахунку від 01.03.2017 - 55 000,00 грн., виписка по рахунку від 03.04.2017 - 55 000,00 грн., виписка по рахунку від 03.05.2017 - 55 000,00 грн., виписка по рахунку від 01.06.2017 - 25 000,00 грн., виписка по рахунку від 03.09.2017 - 25 000,00 грн., виписка по рахунку від 01.08.2017 - 15 000,00 грн., виписка по рахунку від 01.09.2017 - 20 000,00 грн., виписка по рахунку від 02.10.2017 - 25 000,00 грн., виписка по рахунку від 01.11.2017 - 15 000,00 грн.

Та відповідні платіжні доручення на підтвердження здійснення оплати: платіжне доручення від 31.01.2018 року - 25 000,00 грн., платіжне доручення від 09.02.2018 року - 50 000,00 грн., платіжне доручення від 27.02.2018 року - 40 000,00 грн., платіжне доручення від 28.03.2018 року - 100 000,00 грн., платіжне доручення від 30.04.2018 року - 80 000,00 грн., платіжне доручення від 11.06.2018 року - 40 000,00 грн., платіжне доручення від 13.08.2018 року - 10 000,00 грн., платіжне доручення від 01.10.2018 року - 22 335,06 грн., платіжне доручення від 26.10.2018 року - 10 000,00 грн., платіжне доручення від 13.11.2018 року - 11 547,35 грн., платіжне доручення від 23.11.2018 року - 13 895,27 грн., платіжне доручення від 25.12.2018 року - 20 000,00 грн., платіжне доручення від 25.12.2018 року - 6 434,24 грн., платіжне доручення від 25.12.2018 року - 1 710,92 грн., платіжне доручення від 02.01.2019 року - 15 000,00 грн., платіжне доручення від 21.01.2019 року - 22 125,74 грн., платіжне доручення від 25.01.2019 року - 20 653,45 грн., платіжне доручення від 29.01.2019 року - 11 716,93 грн., платіжне доручення від 29.01.2019 року - 2 363,93 грн., платіжне доручення від 13.02.2019 року - 39 358,61 грн., платіжне доручення від 22.02.2019 року - 28 548,58 грн., платіжне доручення від 27.02.2019 року - 10 152,12 грн., платіжне доручення від 27.02.2019 року - 3 327,22 грн., платіжне доручення від 27.02.2019 року - 19 602,11 грн., платіжне доручення від 18.03.2019 року - 21 224,83 грн., платіжне доручення від 21.03.2019 року - 30 276,65 грн., платіжне доручення від 25.03.2019 року - 20 458,65 грн.,платіжне доручення від 18.04.2019 року - 48 249,56 грн., платіжне доручення від 08.05.2019 року - 54 256,48 грн., платіжне доручення від 10.06.2019 року - 21 469,38 грн., платіжне доручення від 09.07.2019 року - 30 186,41 грн., платіжне доручення від 19.08.2019 року - 20 571,68 грн., платіжне доручення від 19.08.2019 року - 876,27 грн., платіжне доручення від 28.08.2019 року - 11 056,75 грн., платіжне доручення від 20.09.2019 року - 12 258,75 грн., платіжне доручення від 30.09.2019 року - 8 325,58 грн., платіжне доручення від 15.10.2019 року - 5 568,59 грн., платіжне доручення від 28.10.2019 року - 9 587,32 грн., платіжне доручення від 28.10.2019 року - 224,78 грн., платіжне доручення від 04.11.2019 року - 10 254,65 грн., платіжне доручення від 19.11.2019 року - 10 659,27 грн., платіжне доручення від 17.11.2019 року - 15 489,43 грн., платіжне доручення від 27.11.2019 року - 521,40 грн., платіжне доручення від 17.12.2019 року - 15 373,64 грн., платіжне доручення від 17.12.2019 року - 1 586,40 грн., платіжне доручення від 23.12.2019 року - 24 869,76 грн.

Згідно з реєстром оплат по контрагенту ЛМКП Львівтеплоенерго від 31.01.2020 за період 01.01.2017 - 31.12.2019 рр. відповідачем у вказаний період здійснено оплати на суму 1 320 952,99 грн., підтверджені виписками по особовому рахунку відповідача та платіжними дорученнями з призначеннями платежів за опалення згідно угоди № 3603А від 05.10.2012 .

Як встановлено місцевим господарським судом та враховуючи прийняту заяву про зменшення позовних вимог, стягнення основної суми боргу - вартості теплопостачання за січень 2017 по червень 2019 не є предметом спору між сторонами.

Водночас спір між сторонами стосується стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання.

Оцінка суду.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. ст. 610, 611, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.7.2 договору покупець несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як підтверджується матеріалами справи, з останнього розрахунку заборгованості по пені, така нарахована позивачем за період 26.01.2019 - 11.07.2019 на суму 70 360,72 грн. (вартість послуги за грудень 2018 року). Згідно з рахунком за теплову енергію за грудень 2018 року вартість поставленої теплової енергії становить саме 70 360,72 грн. Період для нарахування пені не перевищує шести місяців з дня виникнення прострочення платежу на вказану суму.

Відтак перевіривши правильність розрахунку пені за обраний позивачем період, судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції, що такий розрахунок здійсненим правильно, та, відповідно, вимогу в частині стягнення 2 045,97 грн. пені обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних.

Як правомірно встановлено судом першої інстанції, у рахунку за листопад 2017 року, вказано, що в листопаді здійснено платіж на суму 200,00 грн. (який також використано в розрахунку заборгованості), а згідно з виписками по рахунку відповідача 01.11.2017 здійснено платіж в сумі 15 000,00 грн. У свою чергу у рахунку за червень 2018 року відображено здійснення платежу в сумі 55 000,00 грн., що також відображено в розрахунку заборгованості, проте не відповідає платіжному дорученню № 89 від 11.06.2018 на суму 40 000,00 грн.

Внаслідок таких розбіжностей між належними доказами здійснення платежу та односторонньо складеним рахунком і розрахунком, у період з листопада по травень позивачем здійснено нарахування на більші суми заборгованості, що є не правильним і не відповідає дійсним обставинам справи.

Враховуючи наведене, перевіривши розрахунок 3 % річних, зроблений судом першої інстанції, колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду, що за вказаний судом період розмір 3% річних становить 4 316,44 грн., а не 4 574,32 грн.

Розрахунок за інші визначені позивачем періоди здійснено правильно.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що до стягнення підлягає сума 3% річних у розмірі 13 710,24 грн.

При цьому, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за аналогічний період (листопад 2017 року - травень 2018 року) з урахуванням менших сум заборгованості, апеляційний господарський суд вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що обґрунтованою є сума 8 398,33 грн., а не 8 931,13 грн. (2 120,28 грн.+1 927,19 грн.+3268,96 грн.+2 401,69 грн.+ (-1 319,79 грн.), що зумовлює різницю в розрахунках суду та позивача на суму 532,80 грн.

А отже, до стягненню підлягають інфляційні втрати у розмірі 42 715,54 грн., а не 43 248,34 грн.

Щодо тверджень апелянта про те, що додаткова угода укладена не була, оскільки за текстом цієї додаткової угоди продовжується інший договір - 3606/А, а не 3603/А, то суд апеляційної інстанції вважає такі доводи безпідставними, з огляду на те, що інших договорів між сторонами укладено не було, а технічна описка у номері договору не свідчить про його неукладеність.

Щодо покликань скаржника на те, що 26.04.2014 набрав чинності Закон України від 10.04.2014 № 1198-VII Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії (надалі Закон № 1198-VII), згідно якого внесено зміни до Закону України Про житлово-комунальні послуги , згідно з яким виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація), то апеляційний господарський суд зазначає таке.

Так, дійсно, 26.04.2014 набрав чинності Закон України від 10.04.2014 № 1198-VII Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії (надалі Закон № 1198-VII). Згідно вказаного Закону було внесено зміни до Закону України Про житлово-комунальні послуги , згідно з якими виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Цим же Законом було внесено зміни до статті 29 Закону України Про житлово-комунальні послуги шляхом її доповнення частиною 3, відповідно до якої договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.

У правовідносинах, які мали місце у справі № 914/1884/19, на яку покликається апелянт, існував лише один договір від 20.02.2002, а тому, з 26.04.2014 зобов`язання між сторонами припинилося на підставі статті 607 ЦК України у зв`язку з набранням чинності Законом України Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії .

Одночасно, у розглядуваній справі, до договору, укладеного між сторонами, від 05.10.2002 була укладена додаткова угода від 27.08.2014, тобто вже після набрання чинності вищезгаданим Законом України від 10.04.2014 № 1198-VII Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії , стороною якого є теплопостачальна організація, як і передбачено відповідними вищенаведеними змінами до Закону України Про житлово-комунальні послуги .

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 25.06.2020 у справі №914/2545/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу №36, м.Львів - без задоволення.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Справу повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя О.І. Матущак

Судді Т.Б. Бонк

С.М.Бойко