УХВАЛА
15 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 914/2545/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Бакуліна С.В., Губенко Н.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Житлово-будівельного кооперативу №36
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.12.2020
(головуючий - Матущак О.І., судді Бонк Т.Б., Бойко С.М.)
та рішення Господарського суду Львівської області від 25.06.2020
(суддя Матвіїв Р.І.)
у справі №914/2545/19
за позовом Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго"
до Житлово-будівельного кооперативу №36
про стягнення грошових коштів у сумі 70166,86 грн,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2019 року Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго" (далі - ЛМКП "Львівтеплоенерго") звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Житлово-будівельного кооперативу № 36 (далі- ЖБК № 36) про стягнення грошових коштів у сумі 70166,86 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).
Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.06.2020, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.12.2020, позов задоволено частково, стягнуто з ЖБК № 36 на користь ЛМКП "Львівтеплоенерго" 2045,79 грн пені, 13710,24 грн 3 % річних, 42715,54 грн інфляційних втрат і 1600,19 грн у рахунок відшкодування сплаченого судового збору. В задоволенні вимоги про стягнення 10403,06 грн пені, 759,43 грн 3% річних, 532,80 грн інфляційних втрат відмовлено.
14.01.2021 ЖБК № 36 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 та рішення Господарського суду Львівської області від 25.06.2020 у справі №914/2545/19 разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.
Перевіривши матеріали касаційної скарги ЖБК № 36, Суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом ч. 7 зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року встановлений у розмірі 2270,00 грн.
У п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України зазначено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом спору в цій справі є стягнення грошових коштів у сумі 70166,88 грн, що складаються із пені, 3% річних та інфляційних втрат, які виникли внаслідок прострочення виконання зобов`язання за договором про постачання теплової енергії, тобто суми меншої, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2021 рік - 227000,00 грн). Отже, в розумінні ГПК України справа №914/2545/19 є малозначною.
Пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України передбачено випадки наявності підстав для перегляду у касаційному порядку судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Скаржник у касаційній скарзі зазначає про наявність підстави для перегляду у касаційному порядку оскаржуваних судових рішень у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що передбачена пп. "в" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. ЖБК № 36 вказує, що судами прийнято рішення щодо порушення прав та інтересів осіб, які не були залучені до участі у справі, а саме власників 70 приватних (кооперативних) квартир - споживачів, серед яких 66 власників квартир є добропорядними платниками та не мають жодних боргів з оплати житлово-комунальних послуг.
Проте посилання скаржника на те, що справа №914/2545/19 має виняткове значення для скаржника визнаються необґрунтованим, оскільки вищевказані доводи не підтверджені жодними доказами, не зазначається яким саме чином порушуються права не залучених до участі у справі власників 70 приватних (кооперативних) квартир - споживачів і в чому полягає виняткове значення розгляду справи для ЖБК №36. Доводи скаржника зводяться до незгоди із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій і в цілому до заперечення результату розгляду справи, що не може свідчити про винятковість справи для скаржника.
Верховний Суд, надавши оцінку доводам скаржника щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження, передбачених пп. "в" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, вважає їх недостатніми для відкриття касаційного провадження у справі.
Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
Отже, у Верховного Суду є право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у ч. 1 ст. 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями ст. 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
Оскільки предметом спору у справі №914/2545/19 є стягнення грошової суми, що є меншою, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а у касаційній скарзі не наведено іншого обґрунтування щодо наявності підстав, передбачених пп. "а-г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України для перегляду у касаційному порядку малозначної справи, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ЖБК № 36 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 та рішення Господарського суду Львівської області від 25.06.2020 у справі №914/2545/19 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України, адже касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Крім того, оскільки Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою скаржника, то клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не розглядається.
Керуючись статтями 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Житлово-будівельного кооперативу №36 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 та рішення Господарського суду Львівської області від 25.06.2020 у справі №914/2545/19.
2. Копії ухвали надіслати учасникам справи.
3. Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Кролевець
Судді С. Бакуліна
Н. Губенко
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 15.02.2021 |
Оприлюднено | 17.02.2021 |
Номер документу | 94904402 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Кролевець О.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні