Рішення від 30.06.2020 по справі 916/2961/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" червня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2961/18

Господарський суд Одеської області у складі: головуючий суддя Волков Р.В.,

суддя Д`яченко Т.Г., суддя Цісельський О.В.,

При секретарі судового засідання Прижбило О.В.,

Розглянувши справу №916/2961/18

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Ковальська 20\22 (вулиця Ковальська, будинок 20/22, місто Одеса, 65020, код ЄДРПОУ 41004022)

до відповідача : Виконавчого комітету Одеської міської ради

(Думська площа, будинок 1, місто Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 04056919)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача: Департамент комунальної власності Одеської міської ради

(вул. Артилерійська, будинок 1, місто Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 26302595)

про визнання незаконним та скасування рішення, скасування реєстраційних записів

Представники сторін:

Від позивача: Казаков О.В., Мельников О.М.;

Від відповідача: Асташенкова О.І.;

Від третьої особи: Добров Р.М.

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Ковальська 20\22 звернулось до господарського суду Одеської області із позовом (вх..№3186/18 від 28.12.2018) до Виконавчого комітету Одеської міської ради, в якому просить:

- Визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради Про реєстрацію об`єктів комунальної власності м. Одеси від 11.08.2004 №465 в частині оформлення, видачі свідоцтв про право власності та реєстрації за Одеською міською радою нежитлових підвальних приміщень в будинку №20/22 по вул. Ковальській у м. Одесі;

- Скасувати запис в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про проведену державну реєстрацію права власності на нежилі підвальні приміщення загальною площею 67,3 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Ковальська, будинок 20/22, реєстраційний номер майна: 23524031, номер запису: 1336 в книзі: 77неж-118 за Територіальною громадою міста Одеси, в особі Одеської міської ради;

- Скасувати запис в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про проведену державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення підвалу загальною площею 26,00 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Ковальська, будинок 20/22, реєстраційний номер майна: 26383885, номер запису: 1336 в книзі: 10ог-12 за Територіальною громадою міста Одеси, в особі Одеської міської ради.

Ухвалою від 02.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.01.2019.

18.01.2019 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№1009/19).

23.01.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№1400/19).

23.01.2019 підготовче засідання відкладено на 18.02.2019.

18.02.2019 позивачем подано відповідь на відзив (вх.№3307/19).

18.02.2019 від відповідача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи копій правовстановлюючої документації нежитлових приміщень (вх..№3308/19).

18.02.2019 судом протокольно продовжено підготовче провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 11.03.2019.

11.03.2019 позивачем подано клопотання про залучення доказів до матеріалів справи (вх.№4727/19), до якого залучено висновок судової будівельно-технічної експертизи, а також копії договорів між позивачем та судовим експертом, копія акту здачі-приймання висновку експерта, акту попереднього розрахунку вартості висновку судового експерта, копія схеми прокладання інженерних комунікацій будинку.

11.03.2019 оголошено перерву до 19.03.2019.

18.03.2019 виконавчим комітетом подано клопотання (вх.№2-1209/19) про залучення до участі у справі Департаменту комунальної власності в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача.

Представником позивача 18.03.2019 подано клопотання (вх.№5334/19), в якому надає пояснення щодо своєчасності подання висновку експерта в якості доказу у справі.

19.03.2019 задоволено клопотання відповідача про залучення третьої особи, підготовче засідання відкладено на 28.03.2019.

26.03.2019 відповідачем подано клопотання (вх.№2-1386/19) про проведення огляду та дослідження речових доказів - нежитлових підвальних приміщень в будинку №20/22 по вул. Ковальській у м. Одесі, - у місці їх знаходження з метою встановлення питань щодо розміщення у приміщеннях технічного обладнання багатоквартирного будинку, проходження у приміщеннях технічних устаткувань (комунікацій) загального користування для жителів цього будинку, чи є вказані приміщення допоміжними приміщеннями або приміщеннями, які є самостійними об`єктами цивільно-правових відносин і не призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.

28.03.2019 представником позивача надано докази надіслання третій особі копії позовної заяви разом із додатками (вх.№6034/19).

28.03.2019 від Департаменту комунальної власності ОМР надійшло клопотання про призначення у справі повторної будівельно-технічної експертизи (вх.№2-1427/19).

28.03.2019 Департаментом комунальної власності ОМР подано клопотання (вх.№6035/19) про призначення справи до колегіального розгляду.

28.03.2019 представником позивача заявлено усне клопотання про виклик експерта у судове засідання, на що представниками відповідача та третьої особи було надано заперечення. У задоволенні клопотання про огляд приміщення за місцем знаходження було відмовлено у протокольній формі у зв`язку з відсутністю у суду спеціальних знань, необхідних для огляду приміщень та вирішення поставлених відповідачем питань, справу призначено до колегіального розгляду.

29.03.2019 справу прийнято до колегіального розгляду у складі суддів: головуючий суддя Волков Р.В., суддя Степанова Л.В., суддя Цісельський О.В. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 10.04.2019.

Судове засідання, призначене на 10.04.2019 не відбулося у зв`язку з надходженням повідомлення про мінування будівлі суду. Ухвалою від 11.04.2019 підготовче засідання призначено на 15.05.2019.

15.05.2019 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 27.05.2019 та виклик експерта у судове засідання для надання пояснень щодо експертного висновку. У судовому засіданні 27.05.2019 експертом було надано пояснення щодо експертного висновку.

27.05.2019 оголошено перерву до 29.05.2019.

29.05.2019 постановлено ухвалу, якою задоволено клопотання третьої особи про призначення судової експертизи, на вирішення експерта поставлено питання щодо того, чи є допоміжними підвальні приміщення площею 26 кв.м. та 67,3 кв.м., провадження у справі зупинено.

30.05.3029 від судового експерта надійшло клопотання (вх.№10715/19) про оплату рахунку на відшкодування витрат пов`язаних з викликом для надання роз`яснень. Листом від 03.06.2019 судовому експерту було надано відповідь про те, що клопотання судового експерта буде розглянуто після поновлення провадження у даній справі.

24.06.2019 ОСББ Ковальська 20\22 було подано апеляційну скаргу на ухвалу суду від 29.05.2019. Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2019 апеляційну скаргу задоволено, ухвалу господарського суду Одеської області від 29.05.2019 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до господарського суду Одеської області.

Департаментом комунальної власності ОМР подано касаційну скаргу на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду. Ухвалою Верховного Суду від 11.09.2019 відмовлено у відкритті касаційного провадження.

22.10.2019 до господарського суду Одеської області надійшло клопотання третьої особи (вх.№ 2-5162/19), в якому просить призначити судову будівельно-технічну експертизу.

22.10.2019 поновлено провадження у справі з 18.11.2019, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів з власної ініціативи, підготовче засідання призначено на 18.11.2019.

05.11.2019 від представника відповідача надійшло клопотання (вх.№2-5414/19) про проведення огляду та дослідження речових доказів - нежитлових підвальних приміщень з метою встановлення розміщення у приміщеннях технічного обладнання багатоквартирного будинку, проходження у приміщеннях технічного устаткування загального користування, з`ясування питання щодо того, чи є вказані приміщення допоміжними або приміщеннями, які є самостійними об`єктами цивільно-правових відносин.

18.11.2019 від представника позивача надійшло заперечення (вх.№23779/19) на клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи, зазначено, що вказане клопотання майже дослівно відтворює зміст клопотання, поданого 28.03.2019 за вх. №2-1427/19, що вже було розглянуто судом. Вважає подання клопотання зловживанням процесуальними правами. Просить застосувати до заступника начальника юридичного управління Департаменту захід процесуального примусу у вигляді штрафу у сумі десять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

18.11.2019 представником позивача також подано заперечення (вх. №23780/19) на клопотання виконкому про огляд доказів за їх місцезнаходженням. Зазначає, що клопотання майже дослівно відтворює зміст поданого 26.03.2019 клопотання, яке вже було розглянуто судом та у задоволенні якого було відмовлено у зв`язку з відсутністю у суду спеціальних знань, необхідних для огляду приміщень та вирішення поставлених відповідачем питань. Вважає подання клопотання зловживанням процесуальними правами. Просить застосувати до представника Виконкому захід процесуального примусу у вигляді штрафу у сумі десять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судове засідання, призначене на 18.11.2019, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Цісельського О.В. та судді Степанової Л.В. на навчанні. Ухвалою від 18.11.2019 призначено судове засідання на 04.12.2019.

29.11.2019 представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№24732/19).

04.12.2019 представники сторін у судове засідання не з`явились, підготовче засідання відкладено на 16.12.2019. У зв`язку із перебуванням судді Волкова Р.В. на лікарняному судове засідання не відбулося, ухвалою від 17.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 15.01.2020.

15.01.2020 оголошено перерву до 27.01.2020. У зв`язку з перебуванням судді Степанової Л.В. у відпустці з 20.01.2010 по 21.02.2020 було призначено повторний автоматичний розподіл справи на підставі розпорядження керівника апарату суду №36 від 27.01.2020, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи, справу було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Волков Р.В., суддя Д`яченко Т.Г., суддя Цісельський О.В. Ухвалою від 28.01.2020 прийнято справу до колегіального розгляду, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, розгляд справи призначено на 19.02.2020.

19.02.2020 від представника позивача надійшла заява про розподіл судових витрат (вх..№4324/20), в якій просить надати ОСББ п`ятиденний строк з дня ухвалення рішення суду для надання доказів на підтвердження понесених позивачем судових витрат, винести по справі додаткове рішення, яким вирішити питання про розподіл судових витрат.

19.02.2020 підготовче засідання відкладено на 02.03.2020, ухвалою суду також викликано експерта Гончар Н.В. у судове засідання для надання пояснень щодо експертного висновку.

02.03.2020 оголошено перерву до 18.03.2020, викликано судового експерта Гончар Н.В. для надання пояснень щодо експертного висновку.

Ухвалою від 17.03.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів з власної ініціативи, перепризначено підготовче судове засідання на 15.04.2020, постановлено викликати судового експерта у судове засідання.

03.04.2020 від третьої особи надійшла заява (вх. №8517/20) про відкладення судового засідання на іншу дату.

14.04.2020 представником позивача подано клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату (вх.№9554/20).

14.04.2020 від відповідача надійшло клопотання (вх.№9564/20) про відкладення підготовчого засідання у справі.

15.04.2020 відкладено підготовче засідання на 13.05.2020, постановлено викликати експерта у судове засідання.

13.05.2020 експертом у судовому засіданні було надано пояснення щодо висновку експерта, оголошено перерву до 27.05.2020.

21.05.2020 від третьої особи надійшли письмові пояснення (вх.№12891/20).

21.05.2020 відповідачем подано заперечення на висновок та пояснення судового експерта (вх.№12904/20).

27.05.2020 відповідачем надано пояснення (вх.№13508/20).

27.05.2020 судом протокольно відмовлено у задоволенні клопотань про застосування заходів процесуального впливу, відмовлено у задоволенні клопотань про проведення експертизи та огляду доказів за місцем їх знаходження. Третьою особою було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи для оформлення іншого клопотання, у протокольній формі було відмовлено у задоволенні клопотання. Закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 11.06.2020.

11.06.2020 оголошено перерву до 30.06.2020.

30.06.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

В обґрунтування вимог позивач вказує, що ОСББ Ковальська 20\22 створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку №20/22 по вул. Ковальській у м. Одесі та здійснює від їх імені управління вищевказаним будинком відповідно до Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та Цивільного кодексу України.

Будинок прийнято в управління від КП ЖКС Порто-Франківський за актом приймання-передачі 24.11.2017.

Зазначає, що впродовж вересня-жовтня 2018 року невідомі особи, що представились співробітниками Одеської міської ради, неодноразово приходили до будинку та повідомляли мешканцям про те, що нібито підвальні приміщення вказаного будинку знаходяться у власності Одеської міської ради, при цьому вели себе зухвало, перешкоджали мешканцям будинку користуватись спільним майном та погрожували, що вхід до підвалу буде заблоковано.

15.11.2018 представник позивача звернувся із адвокатським запитом до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, у якому повідомив про ситуацію, що склалась, та просив надати інформацію про те, чи знаходяться будь-які приміщення будинку №20/22 по вул. Ковальській у м. Одесі у власності та/або користуванні Територіальної громади м. Одеси та/або Одеської міської ради чи її органів, чи відчужувались у власність та/або користування Одеською міською радою чи її органами третім особам будь-які об`єкти нерухомого майна.

27.11.2018 Департамент комунальної власності повідомив, що на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради Про реєстрацію об`єктів комунальної власності м. Одеси від 11.08.2004 №465 у власності територіальної громади м. Одеси знаходяться наступні приміщення:

- Нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 26,00 кв.м., свідоцтво про право власності від 20.01.2009, серія САС №635429;

- Нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 67,3 кв.м., свідоцтво про право власності від 08.06.2006, серія ЯЯЯ №950629.

Позивач вважає рішення Виконавчого комітету ОМР незаконним та таким, що порушує права власників квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку №20/22.

З рішення вбачається, що Виконком доручив КП Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості провести технічну інвентаризацію об`єктів нежитлового фонду комунальної власності, в т.ч. двох вищевказаних підвальних приміщень; вирішив оформити та видати Одеській міській раді свідоцтва про право власності на вищевказані об`єкти нерухомого майна та зареєструвати їх за Одеською міською радою.

Зазначає, що власникам квартир у багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку. Також вказує, що відповідно до вимог Закону України Про приватизацію державного житлового фонду власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т.ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають. Посилається на офіційне тлумачення положень у рішення Конституційного Суду України №4-рп/2004 від 02.03.2004, де визначено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема, створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Зазначає, що Виконком, прийнявши оскаржуване рішення, всупереч вимогам Конституції України та вказаних законів фактично визнав комунальною власністю нежилі підвальні приміщення, які знаходились у спільній сумісній власності власників квартир багатоквартирного будинку.

Також посилається на Рішення Конституційного Суду від 09.11.2011 року №14-рп/2011, де зазначено, що власники квартир багатоквартирного будинку, незалежно від підстав набуття права власності на приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Вказує, що підвальні приміщення будинку є спільною сумісною власністю співвласників даного будинку, оскільки вони є допоміжними приміщеннями, у яких проходять труби водопостачання, стояки опалення, каналізаційні системи, мережі електрообладнання, які використовуються для забезпечення експлуатації будинку та обслуговування потреб усіх мешканців. Крім того, існує необхідність доступу технічного персональну до підвальних приміщень для функціонування житлового будинку. Підвальні приміщення не функціонують окремо, вони не є ізольованими від вказаних мереж багатоквартирного будинку, а є з ним одним цілим, тому вони є обслуговуючими, технологічними, допоміжними стосовно житлового будинку, в якому знаходяться.

Зазначає, що ОСББ від імені власників квартир та нежитлових приміщень на законних підставах здійснює управління та відповідно до рішень співвласників розпоряджається спільним майном будинку, у тому числі підвальними приміщеннями, має право захищати права, представляти інтереси співвласників у судах, органах державної влади, місцевого самоврядування.

У відзиві відповідач просить відмовити у задоволенні позову, вказує, що є виконавчим органом Одеської міської ради, окремою юридичною особою. При цьому, Одеська міська рада також є юридичною особою. Видача свідоцтв була першим етапом реєстрації права власності і цей запис є лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення права власності на майно або інших речових прав.

Вказує, що рішенням Виконкому було доручено оформити та видати ОМР свідоцтва про право власності на об`єкти, зокрема, і щодо спірного майна, водночас, Виконком не вносив запис в Реєстр прав власності на нерухоме майно, а отже, не перебуває з позивачем у правовідносинах щодо здійснення ним володіння, користування та розпорядження майном, щодо якого заявлено позовні вимоги, не оспорює та не претендує на таке право, а, отже, не може вважатися належним відповідачем у спорі про визнання права власності.

Щодо набуття права власності територіальною громадою вказує, що на підставі Постанови КМУ від 05.11.1991 №311 Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю) рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 №266-ХХІ затверджені Перелік державного майна, що передано у власність Одеської обласної ради та Перелік державного майна, що передається у власність міст обласного підпорядкування.

Згідно з п.1 розділу Житлово-комунальне господарство додатку 2 до вказаного рішення у комунальну власність адміністративно-територіальної одиниці м. Одеси передано весь житловий та нежитловий фонд місцевих Рад народних депутатів, до категорії якого, віднесено, зокрема, й нежитлові підвальні приміщення за адресою: вул.Ковальська, 20/22, м. Одеса. Отже, територіальна громада м. Одеси в особі Одеської міської ради є власником нежитлових підвальних приміщень.

Рішенням ОМР від 26.07.2017 №2278-VII Про передачу багатоквартирних жилих будинків, що обліковуються на балансі комунальних підприємств житлово-комунального сервісу Одеської міської ради, в управління (на баланс) об`єднань співвласників багатоквартирних будинків передано від КП ЖКС Порто-Франківський в управління (на баланс) об`єднанню співвласників багатоквартирних будинків Ковальська 20/22 , будинок за адресою: м. Одеса, вул. Ковальська, 20/22. При передачі на баланс житлового будинку у ОСББ не виникло право власності на квартири та нежитлові приміщення.

Документи, які містяться у матеріалах справи, підтверджують те, що вказані приміщення є самостійними об`єктами цивільно-правових відносин. Свідоцтва та рішення виконкому, на підставі яких видані свідоцтва, є чинними станом на теперішній час, не були визнані судом незаконними та не скасовані у встановленому порядку, отже посилання ОСББ на набуття права власності є необґрунтованим.

Зазначає, що позивачем не доведено, що приміщення є допоміжними.

Вказує, що Верховний Суд у постанові від 17.05.2018 у справі №127/4843/16-ц зазначив, що для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного будинку та нежилих приміщень слід виходити як з місця їх розташування, так і з загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема, способу і порядку їх використання.

Посилається на наявність у виконавчого комітету повноважень на прийняття спірного рішення від 11.08.2004 №465. При цьому оскаржуване рішення прийнято на підставі: рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 №266-ХХІ Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області, статей 29,60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5, розпорядження Одеського міського голови від 23.05.2002 №715/01р Про оформлення свідоцтв про право власності на об`єкти нерухомого майна .

Оскільки рішення є обґрунтованим та законним, то і державна реєстрація права власності є дійсною та законною.

Вказує, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки скасування рішення Виконкому не буде мати наслідком поновлення прав чи захист охоронюваних законом інтересів. Посилається на рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009, відповідно до якого ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому не можуть бути скасовані або змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Зазначає, що оскаржуване рішення вичерпало свою дію внаслідок його виконання: проведення технічної інвентаризації та видачі свідоцтв.

Вказує, що на підставі рішення Виконкому у ОМР не виникло право власності, а виникла правова підстава для оформлення права, яке вже існувало. Отже, оскаржуване рішення не є правовстановлюючим документом, а лише легітимізує вже існуюче право власності, створює правову підставу для оформлення речового права. Скасування рішення не породжує будь-яких правових наслідків ані для власника майна, ані для позивача, оскільки таке право ґрунтується на чинних правовстановлюючих документах.

Посилається на аналогічну правову позицію, викладену у Постанові ВС від 31.01.2018 у справі №911/1563/17.

У відповіді на відзив позивач вказує, що предметом позову є часткове скасування рішення Виконкому, а тому посилання Виконкому на те, що він є неналежним відповідачем, необґрунтовані.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 зазначено, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері майнових відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного права. Посилається на аналогічну правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі №911/3285/14.

Зазначає, що свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформляється відповідне право, але не є підставою виникнення, зміни чи припинення цього права, тобто свідоцтва, на які посилається відповідач, не породжують виникнення у Одеської міської ради відповідного права, а тільки фіксують факт його наявності. Правовстановлюючим документом є саме рішення Виконкому, а визнання недійсними та скасування свідоцтв не призведе до відновлення порушених прав співвласників багатоквартирного будинку, тому позивач і не звертався з такими вимогами. Посилається на практику господарських судів (рішення ВГСУ у справах №920/1337/25 від 22.03.2016, №909/1050/14 від 20.04.2016, №914/495/16 від 31.08.2016).

Вказує, що на момент прийняття оскаржуваного рішення були прийняті та чинні Закони України Про приватизацію державного житлового фонду , Цивільний кодекс України, Закон України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , було рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 №4-рп/2004.

Зазначає, що посилання відповідача про те, що приміщення не є допоміжними, не доведено жодними доказами. Вказує, що Конституційний Суд України у рішення №4/рп/2004 дійшов висновку, що до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку належать, зокрема, і підвали. Відповідно до висновків, які містяться в Аналізі деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ , зробленому Верховним Судом України, допоміжними приміщеннями мають вважатися всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а і власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. Лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

З технічного паспорту будинку вбачається, що будинок було побудовано до 1955 року та жодне з його приміщень не має цільового призначення, відмінного від проживання людей, забезпечення експлуатації будинку та обслуговування потреб усіх мешканців. В підвальних приміщеннях будинку наявні мережі теплопостачання, водопостачання та водовідведення, вентиляційні шахти для забезпечення вентиляції підвальних приміщень та забезпечення належної експлуатації багатоквартирного будинку в цілому.

Вказує, що віднесення, зокрема, підвалів до допоміжних приміщень, передбачалось і наказом Держжитлокомунгоспу України від 05.04.1996 №28/389 та наказом Держжитлокомунгоспу України від 27.08.2003 №141. Згідно з Додатком Б до ДБН В.2.2-15-2005 Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення , затвердженого наказом Держбуду України №80 від 18.05.2005, підвали відносяться до підсобних приміщень багатоквартирного житлового будинку.

Зазначає, що з метою виключення сумнівів щодо функціонального призначення приміщень прийнято рішення звернутись до судового експерта, укладено договір на проведення експертного дослідження та оплачено його вартість, орієнтовний строк підготовки висновку експерта 11.03.2019.

Також посилається на те, що відповідачем не надано жодних доказів того, що ОМР була власником приміщень станом на дату прийняття оскаржуваного рішення, а тому посилання на те, що рішення не породжує жодних правових наслідків, а лише легітимізує вже існуюче право власності, не є обґрунтованим.

Щодо висновку судового експерта відповідачем зазначено, що з висновку експертизи вбачається наявність окремого входу у приміщенні площею 67,3 кв.м., однак відсутні будь-які вказівки на наявність у цьому приміщенні обладнання, призначеного для забезпечення експлуатації будинку. Для визначення приміщення допоміжним в ньому мають бути розташовані вузли управління тих чи інших комунікаційних мереж, а не просто загально будинкові інженерні мережі водопроводу, каналізації, опалення, вентиляції . Посилається на постанову ВС від 06.02.2019 у справі №522/17487/16-ц, в якій зроблено висновок, що для правильного вирішення спору суд повинен з`ясувати характеристику спірного приміщення за відповідними документами, чи дійсно приміщення є допоміжним, в якому чи в частині якого може знаходиться технічне обладнання будинку, без доступу до якого експлуатація будинку є неможливою, чи використовувалось воно чи якась з його частин для обслуговування будинку.

Третьою особою заявлено клопотання про призначення у справі повторної будівельно-технічної експертизи, в якому зазначено, що висновок судового експерта є необґрунтованим, на вирішення було поставлено три питання, у відповіді на третє питання висновок експерта є суперечливим, оскільки законодавцем чітко розмежовано поняття нежитлове приміщення та підвальне приміщення , а експертом вказано, що всі, без виключення приміщення, які зазначено в технічному паспорті на нежитлові підвальні приміщення площею 26,0 кв.м., є допоміжними приміщеннями будинку. Посилається на визначення Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку та ДБН В.2.2-15-2005.

Щодо інженерних мереж вказує, що аналізуючи положення Закону України Про житлово-комунальні послуги та відповідні Правила технічної експлуатації тих чи інших інженерних мереж, Департамент дійшов висновку про проходження мереж через весь житловий будинок, як через житлові та нежитлові приміщення, так і через допоміжні приміщення у багатоквартирному будинку.

Зазначає, що Департаментом встановлено, що нежитлове приміщення підвалу загальною площею 67,3 кв.м. використовується ФОП Велічко Г.В. під розміщення "Crash Room" (кімната гніву) на підставі договору оренди, укладеного між ФОП Велічко Г.В. та ОСББ, що вбачається з акту обстеження від 13.09.2018. Вказане не відображено у висновку судової експертизи, хоча експерт дійшов висновку про статус приміщення як допоміжного, призначеного для забезпечення експлуатації вказаного будинку та побутового обслуговування його мешканців.

Вважає, що враховуючи існуючи у Департаменту сумніви щодо обґрунтованості, повноти та вірності висновків експерта, слід призначити у справі повторну будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити питання щодо функціонального призначення приміщень підвалу та належність таких приміщень до допоміжних чи до нежитлових.

21.05.2020 у письмових поясненнях третьої особи було зазначено, що об`єктами досліджень стали лише ті приміщення, які відносяться за своїм функціональним призначенням до категорії допоміжних приміщень. Судовим експертом не досліджувалися спірні нежитлові приміщення, а тому їх не було відображено в фото фіксації, проведеній в експертному дослідженні. Вказує, що судовим експертом не досліджувалися приміщення площею 67,3 кв.м. Зазначений об`єкт використовується ІОП Велічко Г.В. під розміщення кімнати гніву на підставі договору оренди, зазначений об`єкт нерухомості відображено на сторінці 6 висновку та позначено його стрілкою, однак, у висновку відсутні фотографії приміщення зсередини. У вихідних даних експерта містяться посилання на технічні паспорти, в яких власником приміщень вказано територіальну громаду м. Одеси в особі Одеської міської ради. Замовник експертизи не був та не міг бути власником приміщення на момент проведення експертного дослідження. Власника не було повідомлено про намір обстеження нежитлових приміщень підвалу.

Відповідачем у запереченнях та поясненнях щодо висновку експерта зазначається, що експерт не надав чітких та обґрунтованих відповідей стосовно поставлених судом та представником відповідача питань. Предметом позову є два конкретних об`єкта нерухомого майна, однак, об`єктом дослідження зазначено підвальний поверх житлового будинку літ. А та частина підвального поверху житлового будинку літ. В . Висновком експерта вирішено питання щодо всіх підвальних приміщень, а не відносно конкретних приміщень. З висновку вбачається, що спірне приміщення площею 67,3 кв.м. у переліку, наданому експертом, відсутнє. Зазначає, що відповіді щодо фотофіксації спірного приміщення не надано. Ані власник, ані особа, уповноважена власником утримувати об`єкти, ані виконавчий комітет Одеської міської ради не були повідомлені про дату та час проведення експертизи, не надавали доступ експерту до вказаних приміщень. Посилається на п.3 ч.1 Розділу ІІ, п.3.9 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень. Вважає, що висновок експерта не є належним, достовірним та допустимим доказом у справі.

З пояснень позивача щодо висновку експертизи вбачається, що суд не має правової підстави для призначення будівельно-технічної експертизи. Чинним законодавством встановлено, що підвали за своїм функціональним призначенням є допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку, а відтак, спірні підвальні приміщення є спільною сумісною власністю співвласників будинку за законом. Позивачем було надано висновок судової будівельно-технічної експертизи, який відповідає вимогам до такого висновку. Департаментом не наведено жодного доводу щодо суперечностей між висновком та фактичними обставинами справи чи іншими доказами. В ході засідання 13.05.2020 судовий експерт надала детальні пояснення на всі питання. Висновки зроблені на підставі дослідження, проведеного особисто експертом на місці розташування об`єкту дослідження, експертом відображено підвальні приміщення за даними технічного паспорту, згідно якого вони були згруповані. Вказує, що у висновку відображена фото фіксація приміщень, по яких проходили інженерні комунікації будинку, що візуально доступні та не приховані, у висновку наявні схеми розташування груп приміщень з описом комунікацій. Відповідь на питання, де саме розміщені спірні приміщення, надано в п.2 висновку на аркуші 21 з відображенням на схемі №1, приміщення площею 26,0 кв.м. є допоміжними, критерієм віднесення до допоміжних приміщень є їх функціональне призначення, жодне з спірних приміщень не є ізольованим від іншої частини підвальних приміщень, безперешкодний доступ до них є необхідним для забезпечення експлуатації всього будинку. При цьому відокремлення спірних підвальних приміщень від решти неможливо без отримання дозвільних документів та цілком можливо призведе до порушення правил пожежної безпеки.

Позивач вказує, що ключі від приміщень знаходяться у ОСББ, останнє забезпечило доступ до приміщень експерту, виконавчий комітет жодної участі в утриманні та обслуговуванні приміщень ніколи не брав. До цього ж експерт має право, а не обов`язок залучати учасників процесу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників, суд встановив наступне.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Ковальська 20\22 (далі - позивач, ОСББ) було створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку №20/22 по вул. Ковальській у м. Одесі, запис до Єдиного державного реєстру було внесено 06.12.2016.

Метою створення ОСББ відповідно до статуту є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та Статутом (п.1 розділу ІІ Статуту - т.1 а.с. 29).

Завданням та предметом діяльності ОСББ (п.3 розділу ІІ Статуту) є, зокрема, забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном; забезпечення належного утримання і багатоквартирного будинку та прибудинкової території згідно з чинним законодавством та цим Статутом, та управління ними; управління, утримання і використання спільного майна об`єднання, для сприяння власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку використання їх власного майна; захист прав, представлення інтересів співвласників у судах, органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності; використання допоміжних приміщень у багатоквартирному будинку для потреб органів управління об`єднання; встановлення сервітутів передавання в оренду допоміжні приміщення та інше спільне майно об`єднання; вирішення питань, шляхом прийняття рішень або у інших правових формах, про право власності або право тимчасового використання, користування співвласниками будівель та споруди, що необхідні для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку тощо.

Рішенням Одеської міської ради №2278-VII від 26.07.2017 року Про передачу багатоквартирних жилих будинків, що обліковуються на балансі комунальних підприємств житлово-комунального сервісу Одеської міської ради, в управління (на баланс) об`єднань співвласників багатоквартирних будинків (т.1 а.с.28) було вирішено передати багатоквартирні жилі будинки, що обліковуються на балансі комунальних підприємств житлово-комунального сервісу Одеської міської ради, в управління (на баланс) об`єднань співвласників багатоквартирних будинків згідно з додатком. Доручено комунальним підприємствам житлово-комунального сервісу Одеської міської ради передати об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків в управління (на баланс) будинки, зазначені в п.1 цього рішення, разом із технічною документацією за актом приймання-передачі в порядку, визначеному законодавством. Додатком до вказаного рішення є перелік, серед якого зазначено (п.8) КП ЖКС Порто-Франківський , адреса: м. Одеса, вул. Ковальська, 20/22, ОСББ Ковальська 20\22 .

Відповідно до Акту приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу в управління (на баланс) від 24.11.2017 (т.1 а.с.29-30) було проведено обстеження активів житлового комплексу і встановлено показники активів житлового будинку та будинок №20/22 по вул. Ковальській було прийнято в управління від КП ЖКС Порто-Франківський .

Позивач вказує, що протягом вересня-жовтня 2018 невідомі особи, які представились співробітниками ОМР, неодноразово приходили до будинку та повідомляли мешканцям та орендарям приміщень будинку про те, що підвальні (цокольні) приміщення знаходяться у власності ОМР, вказані особи перешкоджали мешканцям будинку та орендарям користуватись спільним майном та погрожували, що вхід на цокольний поверх буде заблоковано, а орендарі виселені.

У зв`язку із зазначеним представником позивача було направлено адвокатський запит (вх.№0119/3825 від 15.11.2018) (т.1 а.с. 57), в якому просив повідомити, чи знаходяться будь-які приміщення будинку у власності та/або користування Територіальної громади м. Одеси та/або Одеської міської ради чи її органів. У випадку, якщо так, просив надати копії документів, на підставі яких такі об`єкти нерухомого майна набуті у власність та/або користування. Просив повідомити, чи відчужувались у власність та/або користування ОМР або її органами третім особам будь-які об`єкти нерухомого майна за адресою: вул. Ковальська 20/22, та надати відповідні документи.

У відповідь на адвокатський запит Департаментом комунальної власності ОМР було надано відповідь (т.1 а.с. 58) від 17.11.2018 №0119/3825-06. Із вказаної відповіді вбачається, що на підставі рішення виконавчого комітету Про реєстрацію об`єктів комунальної власності м. Одеси від 11.08.2004 №465 у власності територіальної громади м. Одеси знаходяться наступні приміщення:

- Нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 26,00 кв.м., свідоцтво про право власності від 20.01.2009, серія САС №635429;

- Нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 67,3 кв.м., свідоцтво про право власності від 08.06.2006, серія ЯЯЯ №950629.

До вказаної відповіді було надано відповідні додатки, зокрема, копію рішення виконавчого комітету Про реєстрацію об`єктів комунальної власності м. Одеси від 11.08.2004 №465, яке позивач просить визнати незаконним та скасувати рішення в частині оформлення, видачі свідоцтв про право власності та реєстрації за Одеською міською радою нежитлових підвальних приміщень в будинку №20/22 по вул. Ковальській у м. Одесі.

Так, судом встановлено, що 11.08.2004 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради було прийнято Рішення Про реєстрацію об`єктів комунальної власності м. Одеси від 11.08.2004 №465 (т.1 а.с.59-60). Із зазначеного рішення вбачається, що відповідно до рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 №266-ХХІ Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області , керуючись ст.ст. 29,60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , на підставі Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5, та розпорядження Одеського міського голови від 23.05.2002 №715-01р Про оформлення свідоцтв про право власності на об`єкти нерухомого майна , виконавчий комітет Одеської міської ради вирішив доручити (п.1.1) комунальному підприємству Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості провести технічну інвентаризацію об`єктів нежитлового фонду комунальної власності, зокрема, підвального приміщення, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Кузнечна, 20/22, підвального приміщення, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Кузнечна, 20/22. Також вказаним рішенням (п.1.2.) вирішено оформити та видати Одеській міській раді свідоцтва про право власності на об`єкти, зазначені в п.1.1. цього рішення, та зареєструвати їх за Одеською міською радою.

Зазначене рішення позивач просить визнати незаконним та скасувати в частині оформлення, видачі свідоцтв про право власності та реєстрації за Одеською міською радою нежитлових підвальних приміщень в будинку №20/22 по вул. Ковальській у м. Одесі у зв`язку з тим, що приміщення, які відповідач вважає такими, що належать до комунальної власності, є допоміжними приміщеннями і є спільною сумісною власністю власників квартир багатоквартирного будинку.

Частиною 1 ст. 385 ЦК України встановлено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Згідно з положеннями ст. 16 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання захищати права, представляти інтереси співвласників у судах, органах державної влади і органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності.

Відповідно до ст. 18 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку об`єднання відповідно до цього Закону та статуту зобов`язане, зокрема, забезпечувати виконання вимог статуту об`єднання; забезпечувати дотримання інтересів усіх співвласників при встановленні умов і порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю, розподілі між співвласниками витрат на експлуатацію та ремонт спільного майна; припиняти дії третіх осіб, що утруднюють або перешкоджають реалізації прав володіння, користування і розпорядження спільним майном співвласниками; у випадках, передбачених законодавством, статутом об`єднання, представляти інтереси співвласників відповідно до наданих повноважень у відносинах з третіми особами.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Здійснивши системний аналіз вищезазначених норм та положень Статуту позивача, суд приходить до висновку, що ОСББ має право звернутися із відповідним позовом з метою належного захисту прав та законних інтересів співвласників багатоквартирного будинку.

Згідно з положеннями ст. 368 ЦК України (станом на дату прийняття оскаржуваного рішення) спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 369 ЦК України (станом на дату прийняття оскаржуваного рішення) співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників.

Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Частиною 2 ст. 382 ЦК України (станом на дату прийняття оскаржуваного рішення) встановлено, що власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Відповідно до п.2 ст. 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду (у редакції, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення) власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т.ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Офіційне тлумачення положень п.2 ст. 10 цього закону наведено у Рішенні Конституційного Суду України від 02.03.2004 №4-рп/2004 у справі №1-2/2004 за конституційним зверненням громадянина України ОСОБА_1 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду". П.1.1. резолютивної частини зазначеного рішення встановлено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Конституційний Суд України зазначив, що набуте громадянами право на квартири державного житлового фонду та належні до них допоміжні приміщення є непорушним (стаття 41 Конституції України), забезпечується державою і захищається судом (стаття 55 Конституції України).

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.11.2011 №14-рп/2011 у справі №1-22/2011 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" роз`яснено, що в аспекті конституційного звернення положення пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19 червня 1992 року N 2482-XII зі змінами необхідно розуміти так, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Положеннями Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку у редакції на дату прийняття оскаржуваного рішення було встановлено, що загальне майно - частина допоміжних приміщень житлового комплексу, що можуть використовуватися згідно з їх призначенням на умовах, визначених у статуті об`єднання (кладові, гаражі, в тому числі підземні, майстерні тощо), а об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна

Згідно з положеннями ст.1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , який є чинним на даний час, спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Частиною 1 ст. 5 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Відповідно до положень ст. 6 цього Закону співвласники мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників.

Таким чином, допоміжні приміщення багатоквартирного будинку в силу вимог законодавства є спільною власністю власників квартир багатоквартирного будинку.

При цьому відповідач посилається на те, що згідно з вимогами Конституції СРСР 1977 року державі належало на праві власності майно всіх державних торгівельних, а також комунальних підприємств, організованих державою, житловий фонд, а також інше майно, необхідне для виконання завдань, що стоять перед державою. Посилається на вимоги Закону УРСР Про власність , Постанову КМУ від 05.11.1991 №311 Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю) , рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 №266-ХХІ Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області . Зазначає, що відповідно до вказаного рішення від 25.11.1991 №266-ХХІ у комунальну власність адміністративно-територіальної одиниці м. Одеси передано весь житловий та нежитловий фонд місцевих Рад народних депутатів, до категорії якого, віднесено, зокрема, і нежитлові приміщення по вул. Ковальській, 20/22, м. Одеса.

Водночас, суд зазначає, що, як вже встановлено вище, на час прийняття оспорюваного рішення виконкому діяло законодавство, яким встановлено належність допоміжних приміщень до спільної власності власників квартир багатоквартирного будинку.

До того ж, суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що нормативно-правові акти, на які посилається відповідач як на підставу для прийняття оскаржуваного рішення регулювали загальний порядок розмежування загальнодержавної та комунальної власності.

При цьому, з метою вирішення спору суд має встановити належність спірних приміщень до допоміжних чи нежитлових.

З метою встановлення належності підвальних приміщень до допоміжних судом було досліджено досліджено та заслухано пояснення учасників справи, а також досліджено висновок судової експертизи.

Посилання позивача на те, що підвали є допоміжними приміщеннями в силу закону, суд відхиляє з огляду на те, що перелік приміщень, визначений у резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 №4-рп/2004 у справі №1-2/2004, а також ст.1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , ст.1 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку не є визначальним для вирішення належності приміщення до допоміжного.

Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, допоміжні приміщення житлового будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

Законодавець розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення.

Зокрема, у статті 1 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (станом на дату прийняття оскаржуваного рішення) зазначено, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення). Нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і з загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

Вказане відповідає правовій позиції ВС, викладеній у постанові від 17.05.2018 по справі № 127/4843/16-ц.

Для правильного вирішення спору суд повинен з`ясувати характеристику спірного приміщення за відповідними документами, чи дійсно приміщення є допоміжним; в якому чи в частині якого може знаходитися технічне обладнання будинку (інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир тощо), без доступу до якого експлуатація житлового будинку є неможливою; чи використовувалось воно чи якась з його частин для обслуговування будинку.

Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній у Постанові ВС від 06.02.2019 по справі № 522/17487/16-ц, Постанові ВС від 31.07.2019 по справі №727/9665/14-ц.

Судом було досліджено висновок судової будівельно-технічної експертизи від 07.03.2019 №69 судового експерта Гончар Наталії Вікторівни (т.1 а.с. 123-177).

Об`єктами дослідження експертом визначено підвальний поверх житлового будинку літ. А та частина підвального поверху житлового будинку літ. В по вул. Ковальська, 20/22 в м. Одесі.

На вирішення експерта було поставлено питання:

1. Чи є підвальні приміщення житлового будинку №20/22 по вул. Ковальській у м. Одесі, що зображені під літерою А згідно технічного паспорту КП Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради від 11.10.2017 №5-2673 допоміжними приміщеннями даного будинку, призначеними для забезпечення експлуатації вказаного будинку та побутового обслуговування його мешканців? Якщо вказані приміщення є допоміжними, то всі загалом, чи є виключення?

2. В якій частині будинку №20/22 по вул. Ковальській в м. Одесі розташовані підвальні приміщення, площею 67,3 кв.м., які вказані в технічному паспорту на нежитлове приміщення в житловому будинку №20/22 по вул. Кузнєчній в м. Одесі станом на 10.11.2005.

3. Чи є підвальні нежитлові приміщення житлового будинку №20/22 по вул. Ковальській у м. Одесі, що вказані в технічному паспорті на нежитлові підвальні приміщення, площею 26,00 кв.м. по вул. Ковальській, 20/22 в м. Одесі станом на 24.12.2008 допоміжними приміщеннями даного будинку, призначеними для забезпечення експлуатації вказаного будинку та побутового обслуговування його мешканців? Якщо вказані приміщення є допоміжними, то всі загалом чи є виключення?

На вказані питання надано відповіді:

1. Всі без виключення, підвальні приміщення житлового будинку №20/22 по вул. Ковальській у м. Одесі, що зображені під літерою А згідно технічного паспорту КП Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради від 11.10.2017 №5-2673 є допоміжними приміщеннями даного будинку, призначеними для забезпечення експлуатації вказаного будинку та побутового обслуговування його мешканців.

2. Приміщення підвалу, які вказані в технічному паспорті на нежитлове приміщення житлового будинку №20/22 по вул. Кузнєчній в м. Одесі станом на 10.11.2005, загальною площею 67,3 кв.м. розташовані в фасадній частині підвального поверху житлового будинку літ. А по вул. Ковальській, 20/22 в м. Одесі, що показано на схемі №1 (т.1 а.с.133).

3. Всі, без виключення, приміщення, які вказані в технічному паспорті на нежитлові підвальні приміщення, площею 26,0 кв.м. в житловому будинку №20/22 по вул. Ковальській в м. Одесі станом на 24.12.2008 та які розташовані в правосторонній частині підвального поверху внутрішньо дворового житлового будинку літ. В є допомідними приміщеннями даного будинку, призначеними для забезпечення експлуатації вказаного будинку та побутового обслуговування його мешканців.

З вказаного висновку експерта вбачається, що він за формою та змістом відповідає вимогам ст. ст. 98, 101 ГПК України, експертом дотримані усі вимоги Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Міністерством Юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, та надані чіткі і однозначні відповіді на поставлені перед експертом питання.

З висновку експерта вбачається, що спірні приміщення площею 67,3 кв.м. знаходяться в фасадній частині підвального поверху житлового будинку літ. А та складаються з частин декількох груп приміщень (група приміщень №1, де розміщені інженерні загально будинкові мережі водопроводу, каналізації, опалення, вентиляції, що живлять квартирні інженерні мережі; група приміщень №5, де проходять загальнобудинкові інженерні мережі водопостачання, каналізації, опалення, вентиляції (через дані приміщення заводяться інженерні мережі опалення та водопостачання будинку); підсобні приміщення підвального поверху - коридори, по яких проходять інженерні мережі теплопостачання житлового будинку та водопроводу). По кожній з груп приміщень надано фотофіксацію. Зазначено, що у всіх приміщеннях підвального поверху житлового будинку літ. А проходять внутрішньобудинкові інженерні комунікації з підключеними стояками внутрішніх загально будинкових мереж, з встановленими кранами відключення.

Щодо приміщень площею 26,0 кв.м. у дослідницькій частині висновку вказано, що експертом встановлено наявність у даних приміщеннях інженерних мереж водопроводу з запірною арматурою, яка забезпечує подачу води в вищерозташовані квартири. Зазначено про те, що на інженерних мережах водопроводу встановлені крани відключення, з`єднання зі стояками інженерних мереж, які забезпечують експлуатацію та функціонування інженерних мереж будинку. Надано відповідну фотофіксацію.

Пояснення третьої особи щодо наявності суперечностей відповіді на третє питання суд вбачає необґрунтованим, оскільки експерт посилається на визначення приміщення як нежитлового у технічному паспорті задля його ідентифікації.

Посилання на обов`язок експерта викликати власника приміщення не є обґрунтованим, оскільки п.3.9 Інструкції встановлено, що якщо необхідно провести експертизу (дослідження) на місці події або огляд об`єкта за його місцезнаходженням, орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта) (замовив(ла) дослідження), повинен(на) забезпечити прибуття експерта, безперешкодний доступ до об`єкта, а також належні умови для його роботи, а в разі потреби викликати учасників процесу або інших осіб. У разі неявки осіб чи їх законних представників, що викликалися, у визначений час на місце події або огляду об`єкта дослідження (огляд) проводиться без їх участі, про що зазначається у висновку. Таким чином, із зазначеного не вбачається обов`язок експерта викликати учасників процесу, натомість експерт має відповідне право.

Щодо посилання третьої особи на те, що існує об`єктивна неможливість доступу третьої особи до підвальних приміщень, щодо яких було проведено експертизу, та необхідність призначення повторної експертизи з метою дотримання засад (принципів) господарського судочинства, зокрема, змагальності, диспозитивності та рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд зазначає наступне.

Спірні нежитлові підвальні приміщення площею 26,0 кв.м. та 67,3 кв.м. на час розгляду справи знаходяться у власності територіальної громади м. Одеси, а відтак ані виконавчий комітет Одеської міської ради, ані Департамент комунальної власності Одеської міської ради, як виконавчі органи місцевого самоврядування, не позбавлені можливості доступу до вказаних приміщень з метою проведення їх експертизи.

При цьому, Департаментом комунальної власності Одеської міської ради не було надано суду жодних доказів звернення до ОСББ Ковальська 20/22 , з яких би вбачалося перешкоджання з боку позивача у проведенні третьою особою такої експертизи.

Суд звертає увагу на те, що при наданні пояснень у судовому засіданні експерту ставились питання щодо висоти приміщень, які досліджувались, втім, експертом не визначалась висота приміщень, оскільки для вирішення питання щодо віднесення приміщень до нежитлових чи допоміжних зазначений аспект не є вирішальним.

Таким чином, позивачем надано висновок судової експертизи, який є повним та обґрунтованим, на поставлені питання надані однозначні та чіткі відповіді, із висновку вбачається належність приміщень до допоміжних з огляду проходження у приміщеннях інженерних систем комунікацій та призначення приміщень для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.

Отже, суд приймає відповідний висновок експертизи в якості належного доказу у справі.

Відповідачем не спростовано належність спірних приміщень до нежитлових приміщень, які не є допоміжними приміщеннями будинку. При цьому, посилання на те, що свідоцтва про право власності на приміщення підтверджують те, що вказані приміщення є самостійними об`єктами цивільно-правових відносин, відхиляється судом, оскільки позивачем заявлено вимогу про визнання незаконним та скасування рішення виконкому, на підставі якого зазначені свідоцтва було видано.

Таким чином, суд доходить висновку про доведеність належності спірних приміщень по вул. Ковальська, 20/22, м. Одеса, до допоміжних

Суд зазначає, що предметом спору не є скасування свідоцтв про право власності, водночас, вбачає спосіб захисту порушеного права у вигляді визнання недійсним та скасування рішення виконкому належним в аспекті ефективності захисту права позивача.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з нормами статті 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд також враховує положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Щодо посилання відповідача на те, що свідоцтва про право власності не скасовані, не визнані судом незаконними, суд зазначає, що визнання недійсним та скасування рішення виконкому як первинної підстави для вибуття спірних приміщень із права власності власників квартир багатоквартирного будинку є належним способом захисту, а тому відсутні підстави і для заявлення вимог про визнання недійсними свідоцтв про право власності, які видані саме на підставі оскаржуваного рішення відповідача.

Аналогічну правову позицію висловлено у постанові ВП ВС від 29.05.2019 по справі № 367/2022/15-ц.

При цьому, суд вказує, що свідоцтво про право власності є документом, яким оформляється відповідне право, але не є підставою виникнення, зміни чи припинення цього права, тобто свідоцтва, на які посилається відповідач, не породжують виникнення у Одеської міської ради відповідного права, а тільки фіксують факт його наявності.

Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з положеннями ст. 29 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать (власні (самоврядні) повноваження) управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Згідно з ч.10 Закону України Про місцеве самоврядування України акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

При цьому посилання відповідача на рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009, відповідно до якого ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому не можуть бути скасовані або змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання, не спростовує доводів позивача.

Так, предметом спору не є законність чи незаконність скасування органами місцевого самоврядування власних рішень.

Посилання відповідача на правову позицію, викладену у Постанові ВС від 31.01.2018 по справі №911/1563/17, відхиляються судом, оскільки у вказаній справі предметом спору було скасування рішень органу місцевого самоврядування про визнання незаконними та скасування власних рішень, у контексті чого Верховним Судом і було аналізовано вичерпання ненормативними актами своєї дії.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 зазначено, що зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку.

Отже, умовою звернення до суду з позовом про визнання незаконним (протиправним) рішення органу місцевого самоврядування є заінтересованість позивача. Аналогічну правову позицію висловлено у постанові ВС від 12.12.2019 по справі № 820/6649/17.

Посилання відповідача на те, що виконавчий комітет не перебуває з позивачем у правовідносинах щодо здійснення ним володіння, користування та розпорядження майном, щодо якого заявлено позовні вимоги, а тому не може вважатися належним відповідачем, не є коректним з огляду на предмет справи, оскільки позивачем заявлено, зокрема, вимогу щодо визнання незаконним та скасування рішення саме відповідача, а вимоги щодо визнання права власності, як про це вказує відповідач, взагалі не заявлялися.

З огляду на зазначене вище, враховуючи належність спірних приміщень до допоміжних, а отже, таких, що відповідно до системного аналізу наведених вище норм, належать до спільної сумісної власності власників квартир багатоквартирного будинку, суд доходить висновку про задоволення вимоги позивача про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради Про реєстрацію об`єктів комунальної власності м. Одеси від 11.08.2004 №465 в частині оформлення, видачі свідоцтв про право власності та реєстрації за Одеською міською радою нежитлових підвальних приміщень в будинку №20/22 по вул. Ковальській у м. Одесі, - з огляду на недотримання відповідачем вимог нормативно-правових актів, якими встановлено право спільної сумісної власності власників квартир багатоквартирного будинку на приміщення загального користування та допоміжні приміщення, при прийнятті зазначеного рішення.

Щодо доводів про передання приміщення в оренду та використання його в якості кімнати гніву , суд вказує, що питання передання допоміжних приміщень в оренду та правомірності такого передання не є предметом розгляду даної справи.

Більше того, орендні відносини передбачають широке коло повноважень наймодавця, зокрема, щодо доступу до предмету оренди та контролю за його використанням, у випадку ж вибуття об`єкта нерухомості з власності особа не має жодних прав володіння, користування чи розпорядження річчю.

Щодо вимог позивача про скасування записів в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про проведену державну реєстрацію права власності на нежилі підвальні приміщення загальною площею 67,3 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Ковальська, будинок 20/22, реєстраційний номер майна: 23524031, номер запису: 1336 в книзі: 77неж-118 за Територіальною громадою міста Одеси, в особі Одеської міської ради, а також скасування запису в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про проведену державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення підвалу загальною площею 26,00 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Ковальська, будинок 20/22, реєстраційний номер майна: 26383885, номер запису: 1336 в книзі: 10ог-12 за Територіальною громадою міста Одеси, в особі Одеської міської ради, - суд зазначає наступне.

Суб`єктним складом даного судового спору є позивач - ОСББ Ковальська 20\22 , відповідач - Виконавчий комітет Одеської міської ради, а також третя особа: Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

Позивач просить скасувати реєстраційні записи щодо реєстрації права власності за Територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради.

Як вбачається з інформаційної довідки 148673530 від 09.12.2018 (т.1 а.с.61-63) нежилі підвальні приміщення за адресою: вул. Ковальська, будинок 20/22, загальною площею 67,3 кв.м., реєстраційний номер майна: 23524031, номер запису: 1336 в книзі: 77неж-118 зареєстровані за Територіальною громадою міста Одеси, в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності на підставі Свідоцтва про право власності: ЯЯЯ 950629 від 08.06.2006.

Відповідно до цієї ж інформаційної довідки 148673530 від 09.12.2018 (т.1 а.с.61-63) нежилі підвальні приміщення за адресою: вул. Ковальська, будинок 20/22, загальною площею 26,0 кв.м., реєстраційний номер майна: 26384885, номер запису: 1336 в книзі: 10ог-12, зареєстровані за Територіальною громадою міста Одеси, в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності на підставі Свідоцтва про право власності: САС №635429.

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням прав позивача на майно іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж майна. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВП ВС від 07.04.2020 по справі №904/3657/18, постанові ВС від 12.05.2020 у справі №821/669/17, постанові ВС від 29.04.2020 по справі №462/5653/16-ц, постанові ВС від 03.04.2020 по справі №820/12103/15.

Крім того, за змістом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у пункті 36 постанови від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18), спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

Оскільки спір у цій справі стосується цивільних прав позивача на спірне майно, то належним відповідачем у ній є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме - Одеська міська рада, а не Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

При цьому пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові ВП ВС від 12.05.2020 по справі № 761/44056/17.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог позивача про скасування записів в Реєстрі прав власності на нерухоме майно з огляду на їх заявлення до неналежного відповідача.

Інші доводи сторін не спростовують висновків суду по суті спору.

Відносно відмови у задоволенні клопотань про проведення огляду доказів за місцем їх знаходження суд вказує, що він не володіє спеціальними знаннями, які б дозволили вирішити питання, зокрема, щодо належності приміщень до допоміжних та проходження тих чи інших комунікацій.

Стосовно відмови у задоволенні клопотання про призначення експертизи суд вказує, що раніше таке клопотання вже розглядалось, і за результатом клопотання було прийнято відповідне судове рішення, яке надалі було скасовано. З урахуванням висновків, зроблених судом апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги позивача, а також враховуючи надання експертом у судовому засіданні відповідей на поставлені судом та учасниками справи відповідей, суд приходить до висновку про необґрунтованість клопотання про призначення експертизи за наявності у матеріалах справи висновку експерта, а також недоцільність проведення експертизи та таких умов.

Щодо відмови у задоволенні клопотань позивача про застосування заходів процесуального впливу суд зазначає, що заявлення клопотань є правом учасника процесу, а питання визначення його обґрунтованості належить до повноважень суду, при цьому суб`єктивна оцінка клопотань учасників стороною процесу як недобросовісних та безпідставних необов`язково свідчить про зловживання процесуальними правами з огляду на відсутність відповідних наслідків, як то затягування розгляду справи чи то здійснення дій, які спрямовані на шкоду правам іншим учасникам.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з положеннями ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 ГПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Оскільки позивачем подано заяву про розподіл судових витрат (вх..№4324/20 від 19.02.2020), в якому представник ОСББ просить надати позивачеві п`ятиденний строк з дня ухвалення рішення суду по справі для подання доказів на підтвердження понесених позивачем витрат та винесення додаткового рішення, питання про розподіл витрат буде вирішено шляхом постановлення додаткового рішення.

Керуючись зазначеним вище, відповідно до ст.ст. 19, 41, 55, 144 Конституції України, ст.ст. 29, 74 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст.ст. 16, 368, 369, 382, 385 ЦК України, ст.ст. 1, 16, 18 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , ст.ст.1, 5, 6 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , ст. 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду , ст.ст. ст.ст.46, 73, 74, 75, 77, 79, 86, 91, 98, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Ковальська 20\22 (вулиця Ковальська, будинок 20/22, місто Одеса, 65020, код ЄДРПОУ 41004022) до Виконавчого комітету Одеської міської ради (Думська площа, будинок 1, місто Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 04056919) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача: Департамент комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, будинок 1, місто Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 26302595) про визнання незаконним та скасування рішення, скасування реєстраційних записів - задовольнити частково.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради Про реєстрацію об`єктів комунальної власності м. Одеси від 11.08.2004 №465 в частині оформлення, видачі свідоцтв про право власності та реєстрації за Одеською міською радою нежитлових підвальних приміщень в будинку №20/22 по вул. Ковальській у м. Одесі.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту з урахуванням положень п.4 розділу Х ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частина рішення проголошені в судовому засіданні 30.06.2020. Повний текст рішення складений та підписаний 30 червня 2020 р.

Головуючий суддя Р.В. Волков

Суддя Т.Г. Д`яченко

Суддя О.В. Цісельський