Рішення

від 22.06.2020 по справі 922/3439/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3439/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

при секретарі судового засідання Цвірі Д.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Харківської місцевої прокуратури № 2, 61002, м. Харків, вул. Сумська, 76, в інтересах держави в особі Харківської міської ради, 61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хартехінвест", 61157, м. Харків, вул. Селянська, 124, код ЄДРПОУ 34860271;

про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у розмірі 59759, 11 грн.

за участю представників учасників справи:

прокурора - Алекаєв Ю.В. (посвідчення №042342 від 29.03.2016 року);

позивача - не з`явився;

відповідача - Діжи Є.В. (довіреність б/н від 27.11.2019 року) Назарова А.А.(ордер серія ХВ №1912 від 04.12.2019 року);

Суть спору:

Харківська місцева прокуратура № 2 звернулась до господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хартехінвест" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у розмірі 59759, 11 грн.

Прокурор при зверненні до суду обґрунтовуючи підстави для представництва інтересів держави в особі Харківської міської ради, посилається на ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та зазначає, що уповноваженим органом здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах виступає Харківська міська рада, однак остання у зв`язку з неможливістю сплатити значно великі суми судового збору за подання позовних заяв майнового характеру, до суду не зверталась, що свідчить про бездіяльність Харківської міської ради. При цьому, в обґрунтування позовних вимог прокурор вказує на те, що відповідач, з 01.09.2016 та по 31.08.2019 в порушення вимог ст..ст. 125-126 ЗК України, використовує земельну ділянку площею 234 кв.м. по вул. Селянська, 124 без виникнення в останнього права власності на землю, права постійного користування земельною ділянкою та права оренди земельної ділянки без державної реєстрації, у зв`язку з тим, що дана земельна ділянка залишається в комунальній власності, відповідач, зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельної ділянки, таким чином на підставі ст.ст. 1212-1214 ЦК України, на думку прокурора, відповідач зобов`язаний відшкодувати Харківській міській раді, всі доходи, які він одержав чи міг би одержати від цього майна, а тому відповідачем порушені права та інтереси позивача щодо неодержаних грошових коштів у розмірі безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження та призначено розгляд справи на 25.11.2019 о 11:30 год.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 25.11.2019 на підставі ст. 202 ГПК України відкладено розгляд справи на 09.12.2019 о 11:40 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.12.2019 зупинено провадження у справі № 922/3439/19 за позовом Харківської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хартехінвест" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у розмірі 59759,11 грн. до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі № 912/2385/18.

05.12.2020 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував та вказував на те, що ні прокурором ні Харківською міською радою не надано належних доказів, які б підтверджували існування земельної ділянки площею 234 кв.м. по вул. Селянській, 124, як об`єкта цивільних прав протягом зазначеного прокурором періоду, окрім цього, відповідач посилається на необґрунтованість та безпідставність наданого прокурором розрахунку позовних вимог так як такий здійснений самостійно прокурором без посилання на витяг з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, також відповідач вказував на те, що прокурором безпідставно не враховано, що відповідач протягом зазначеного прокурором періоду сплачував земельний податок за користування даною земельною ділянкою у сукупному розмірі 116683 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

26.05.2020 Великою Палатою Верховного Суду прийнято рішення у справі № 912/2385/18 .

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.06.2020 поновлено провадження по справі та призначено розгляд справи на 22.06.2020 о 14:40.

У судовому засіданні прокурор заявлені позовні вимоги підтримав та в обгрунтування зазначив, що відповідач, з 01.09.2016 та по 31.08.2019 в порушення вимог ст..ст. 125-126 ЗК України, використовує земельну ділянку площею 234 кв.м. по вул. Селянська, 124 без виникнення в останнього будь-яких речових прав на майно у зв`язку з чим, відповідач безпідставно зберіг у себе грошові кошти в розмірі 59759,11грн., які прокурор просить стягнути на користь Харківської міської ради.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували та вказували на їх безпідставність та необгрнутованість, оскільки: прокурором не доведено, що вказана земельна ділянка протягом зазначеного періоду була сформованою та існувала як об`єкт цивільних прав, розрахунок здійснений прокурором без застосування витягу з нормативно-грошової оцінки, прокурором не враховано, що за вказаний період часу відповідачем сплачувався земельний податок, який не врахований прокурором при розрахунку безпідставно збережених відповідачем коштів.

Розглянувши матеріали справи та з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 185646108 від 22.10.2019 за адресою: м. Харків, вул. Селянська, 124 розташована нежитлова будівля літ. "АЛ-1" загальною площею 215,5 кв.м., яка належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Хартехінвест" на підставі рішення господарського суду Харківської області від 20.10.2009 у справі № 57/247-09.

Відповідно до акту огляду земельної ділянки від 16.01.2019, складеного головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Марковим А.Ю., було встановлено, що на земельну ділянку по вул. Селянській, 124, площею 0,0234га, яка використовується для обслуговування та експлуатації зазначеного нерухомого майна, відсутні документи, що посвідчують право власності (користування), що підтверджується інформацією Відділу у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 22.07.2019 №1853/116-19.

Межі земельної ділянки визначені відповідно до зовнішніх меж будівлі.

Координати точок знімальної основи визначались супутниковим методом з прив`язкою до сертифікованої мережі в системі СК - 63 ХАРКІВ (КНВА) із застосуванням RTK приймача GNSS S660P № S6626C123188554. Вся апаратура супутникових радіонавігаційних систем, що використовувалась для виконання топографо-геодезичних робіт зареєстрована та обліковується у Держгеокадастрі України (Реєстр апаратури супутникових радіонавігаційних систем геодезичного коду 9015. Реєстраційний номер 1315 (S660P №S6626C123188554).

Визначені за результатами геодезичної зйомки координати земельної ділянки оброблені та сформовані в електронному файлі у форматі .shp для подальшого отримання розрахунковим методом із застосуванням програмних комплексів з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова даних про нормативну грошову оцінку зазначеної земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ "Геодезично-вишукувальний центр" у 2018 році на замовлення Харківської міської ради було складено Звіт з геодезичної зйомки земельної ділянки ТОВ "Хартехінвест", яка розташована за адресою: вул. Селянська, 124, у м. Харкові Новобаварського району Харківської області.

З пояснювальної записки до Звіту з геодезичної зйомки земельної ділянки ТОВ "Хартехінвест" вбачається, що загальна площа земельної ділянки № 1 по вул. Селянській, 124, у м. Харкові Новобаварського району Харківської області становить - 0,0791 га, з метою створення планового матеріалу для розробки проекту землеустрою та координування меж земельної ділянки була виконана кадастрова зйомка, в результаті якої були погоджені межі земельної ділянки з суміжними землевласниками та землекористувачами.

Окрім цього, прокурор вказує, що на виконання листа Харківської місцевої прокуратури № 2 від 22.07.2019 № 04-24-4469вих19 від 22.07.2019 Департаментом територіального контролю Харківської міської ради було проведено остаточний розрахунок безпідставно збережених коштів через відсутність у ТОВ "Хартехінвест" укладеного договору оренди земельної ділянки по вул. Селянській, 124 у м. Харкові площею 234 кв.м..

Так, відповідно до розрахунку Харківської міської ради:

- за вересень-грудень 2016 року розмір орендної плати в місяць складав 829,80 грн., що становить 3319,20грн.

- за січень-грудень 2017 року розмір орендної плати в місяць складав 1465,97 грн., що становить 17591,64 грн .

- за січень-липень 2018 року розмір орендної плати в місяць складав 1465,97грн., що становить 10261,79грн.

- за серпень 2018-серпень 2019 року включно розмір орендної плати в місяць складав 2198,96грн., що становить 28586,48грн.

Таким чином, згідно позову Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 вказує, що за період з 01.09.2016 по 31.08.2019 розмір безпідставно збережених відповідачем коштів за користування земельною ділянкою площею 234кв.м., розташованою за адресою: м. Харків, вул. Селянська, 124, складає - 59759,11грн., оскільки набувши право власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці комунальної форми власності, ТОВ "Хартехінвест" належним чином не оформила правовідносин щодо користування земельною ділянкою.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем по справі є Харківська міська рада в інтересах якої до суду звернувся прокурор з підстав передбачених ст. 23 ЗУ Про прокуратуру .

Згідно з частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Аналіз статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: (1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (2) у разі відсутності такого органу. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. "Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. "Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічної правова позиція знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 року у справі №927/246/18 та узгоджується з усталеними правовими висновками Верховного Суду, зокрема в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, а також у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 926/03/18, від 23.09.2018 у справі № 924/1237/17.

Розглядаючи справу по суті, суд зазначає, що як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом даного спору є сума, нарахована позивачем, як доходи, отримані або які можна було б отримати від безпідставно набутого майна, в порядку статей 1212, 1213, 1214 ЦК України.

При розгляді даного спору, суд зазначає, що, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Тобто, визначальною підставою для застосування положень статей 1212, 1214 ЦК України є той факт, що майно набуте особою без достатньої правової підстави повинно в обов`язковому порядку вибути з його володіння.

Як вбачається з матеріалів справи по вул. Селянська, 124 у м. Харкові розташоване нерухоме майно - нежитлова будівля літери АЛ-1 загальною площею 215,5кв.м., яку зареєстровано за TOB Харткхінвест на підставі рішення господарського суду Харківської області від 20.10.2009 у справі № 57/247-09.

Водночас, предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога позивача про стягнення з відповідача як власника об`єкта нерухомого майна у спірний період безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212-1214 ЦК за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій розміщене нерухоме майно, за період з 01.09.2016 по 31.08.2019 .

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, суд зазначає, що для вирішення даного спору встановленню підлягають обставини, зокрема чи є земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти об`єктом цивільних прав та обґрунтованість порядку та підстав здійснення нарахування орендної плати за користування такою.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №922/391/18 від 11.02.2019 та у справі №922/392/18 від 21.02.2019.

Згідно зі статтею 206 ЗК використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У частині 1 статті 93 ЗК встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК),

В силу статті 125 ЗК право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Згідно до ч. 1 ст. 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ст. 3 ЗУ "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

За змістом частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 ЗК формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 ГПК, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, а також визнається позивачем за період за який позивачем нараховується орендна плата, земельна ділянка за адресою м. Харків вул. Селянська, 124 площею 0,0234 га не була сформована як об`єкт цивільного права, оскільки така не мала ні визначених меж, ні кадастрового номера, інформація про неї не занесена до Державного земельного кадастру.

Доводи позивача щодо визначення меж земельної ділянки на підставі акту обстеження від 16 .0 1.2019, суд оцінює критично, оскільки відповідно до п. 2.1. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 за № 391/17686, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Водночас, ні вказаною інструкцією, а ні ЗК України, не передбачено визначення площі земельної ділянок згідно актів обстеження, які в якості доказів додані позивачем, у зв`язку з чим, суд вважає, що акт обстеження від 16 .0 1.2019 не є належними та допустимим доказом, який підтверджує розмір площі земельної ділянки, яку використовує відповідач, та її формування як об`єкт права і участь у цивільному обороті, що було б необхідним для укладення договору оренди, що ставить під обгрунтований сумнів розрахунок розміру орендної плати, що збережений за її використання.

Водночас, згідно ч. 1 ст. 21 ЗУ "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди .

Таким чином, суд зазначає, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 14 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 20 і частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Водночас, як вбачається з розрахунків позивача та прокурора розміру плати за використання земельної ділянки комунальної власності, який здійснено Департаментом територіального контролю Харківської міської ради, виходячи з площі земельної ділянки 0,0234га, визначеної згідно акту обстеження від 16 .0 1.2019 з посиланням на Земельний кодекс України, Податковий кодекс України, Порядок впровадження нормативно грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, затверджений рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 №1269/13, Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові, затверджений рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 №41/08, рішення Харківської міської ради від 03.07.2013 №1209/13 "Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013", такий здійснений виходячи з базової вартості 1 кв. м. земель міста Харкова, з урахуванням зазначених коефіцієнтів (визначених рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 №1209/13) та коефіцієнтів функціонального призначення, помножена на площу земельної ділянки визначеної згідно акту обстеження земельної ділянки від 16 .0 1.2019.

Оцінюючи вказаний доказ, суд зазначає, що, відповідно до статті 13 Закону України "Про оцінку земель", для визначення, зокрема, розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності проводиться нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно із статтею 20 Закону України "Про оцінку земель", дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Так, згідно пункту 1.1. Порядку впровадження нормативно грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, цей Порядок регламентує процедуру надання підприємствам, установам та організаціям міста, фізичним особам інформації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок для обчислення земельного податку, орендної плати за земельні ділянки комунальної власності та здійснення цивільних цивільно-правових угод із земельними ділянками та оплати за договором суперфіцію.

Відповідно до пункту 2.2. Порядку, управління Держземагентства у м. Харкові надає інформацію про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки у формі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно з чинним законодавством. Згідно з Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016 №489, за результатами нормативної грошової оцінки земель укладається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, Витягу з нормативно-грошової оцінки позивачем в порушення ст. 74 ГПК України не надано, оскільки з 01.09.2016 по 31.08.2019, земельна ділянка за адресою м. Харків вул. Селянська 124 площею 0,0234га не була сформована як об`єкт права оренди, а тому приймаючи до уваги неможливість визначення площі земельної ділянки, з огляду відсутність доказів щодо нормативно грошової оцінки необхідної для визначення розміру заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність розрахунків позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17, а також у Постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №804/2111/14 та від 31.07.2018 у справі №804/7823/14.

Виходячи з вищенаведеного, з огляду, що позивачем в установленому ГПК України порядку не надано допустимих та належних доказів, які б підтверджували обставини на які останній посилається в якості підстав позову, суд вважає, що у суду відсутні підстави для задоволення .

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921,00грн. покласти на Прокуратуру Харківської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з врахуванням п. 17.5 Перехідних Положень ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 30.06.2020.

Суддя Н.А. Новікова