Ухвала

від 25.06.2020 по справі 902/685/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 902/685/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кондратова І.Д.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал"

на рішення Господарського суду Вінницької області

(суддя - Яремчук Ю.О.)

від 13.11.2019

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Саврій В.А., судді: Миханюк М.В., Дужич С.П.)

від 18.03.2020

у справі № 902/685/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал"

до Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, Акціонерного товариства "Фондова біржа ПФТС", Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляагрозахист"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Приватне акціонерне товариство "Браїлівська база зберігання та реалізації засобів захисту рослин"

про визнання аукціону незаконним та скасування результатів аукціону,

за участю представників учасників справи:

позивача - не з`явився;

відповідача 1 - Литовченко В.П.;

відповідача 2 - Боченко П.С.;

відповідача 3 - не з`явився;

третьої особи - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кристал" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, до Акціонерного товариства "Фондова біржа ПФТС", до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляагрозахист", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, Приватного акціонерного товариства "Браїлівська база зберігання та реалізації засобів захисту рослин" про визнання аукціону незаконним та скасування результатів аукціону з реалізації цінних паперів, а саме: 45,08% (22 054 218 шт.) акцій простих іменних бездокументарних емітованих Приватним акціонерним товариством "Браїлівська база зберігання та реалізації засобів захисту рослин", проведеного на AT "Фондова біржа ПФТС" 16.04.2019; визнання недійсним договору (біржового контракту) купівлі-продажу цінних паперів № 797193; БВ/022029/01; БО-02/19 та застосування наслідків визнання правочину недійсним - повернути пакет простих іменних бездокументарних акцій ПАТ "Браїлівська база зберігання та реалізації засобів захисту рослин" у кількості 22 054 218 штук у власність позивача.

1.2. В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Кристал" посилається на те, що його не було повідомлено про результати визначення вартості майна, а саме цінних паперів № 787193; БВ/022029/01; БО-02/19 простих іменних бездокументарних акцій Приватного акціонерного товариства "Браїлівська база зберігання та реалізації засобів захисту рослин" у кількості 22 054 218 штук, тим самим позбавлено права на оскарження даних результатів. Це є прямим порушенням державним виконавцем норм Закону України "Про виконавче провадження" та інтересів ТОВ "Кристал". Крім того, зазначає, що оцінка була проведена поверхнево з метою заниження реальної вартості цінних паперів та була проведена всупереч інтересів позивача та стягувача, а отже є незаконною.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 13.11.2019 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

2.2. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2020 рішення Господарського суду Вінницької області від 13.11.2019 залишено без змін.

2.3. Господарські суди встановили такі фактичні обставини справи.

Постановою державного виконавця відділу було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 13.08.2015 з примусового виконання наказу №902/951/14, виданого 20.07.2015 Господарським судом Вінницької області, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал", на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні Ініціативи", 43 183 909 грн 38 коп. - боргу, 3 240 567 грн 89 коп. - пені, 628 237 грн 15 коп. - 3 % річних, 4 518 051 грн 18 коп. - інфляційних втрат, 73 080 грн 00 коп. - відшкодування витрат на сплату судового збору.

Копію зазначеної постанови направлено сторонам виконавчого провадження для виконання та до відома.

Матеріали виконавчого провадження свідчать, що боржником рішення суду не виконано.

Державним виконавцем здійснювались заходи з примусового виконання рішення визначені Законом України "Про виконавче провадження", а саме: арешт майна та коштів боржника, безспірне списання грошових коштів з рахунків боржника тощо, в тому числі арешт цінних паперів, що належали боржнику.

В ході здійснення виконавчого провадження 02.10.2018 винесено постанову про опис та арешт коштів (майна) боржника, якою описано та накладено арешт на 22 054 218 шт. простих іменних Акцій емітента Приватного акціонерного товариства "Браїлівська база зберігання та реалізації засобів захисту рослин", що становить 45,08 % від статутного капіталу емітента.

Згодом, 05.10.2018 призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання Мархоцького Олексія Миколайовича , який має сертифікат, виданий 24.05.2017за №472/17 Фондом державного майна України (строк дії: 24.05.2020), а також має відповідну кваліфікацію для оцінки цінних паперів.

Про призначення суб`єкта оціночної діяльності органом ДВС 05.10.2018 винесено відповідну постанову.

Пунктом 3 зазначеної постанови попереджено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання Мархоцького Олексія Миколайовича, про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків під час здійснення виконавчого провадження, надання завідомо неправдивого звіту з питань, що містяться в постанові.

Супровідним листом №48454142/20.1/4 від 05.10.2018 сторонам виконавчого провадження (в тому числі і ТОВ "Кристал") було надіслано копію постанови від 05.10.2018 про призначення суб`єкта оціночної діяльності.

Суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем Мархоцьким О.М. 05.10.2018 було проведено оцінку 22 054 218 шт. простих іменних акцій емітента Приватного акціонерного товариства "Браїлівська база зберігання та реалізації засобів захисту рослин", про що того ж дня було складено звіт.

Відділом 10.10.2018 отримано звіт про незалежну оцінку майна боржника, складений суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання Мархоцьким Олексієм Миколайовичем .

Державним виконавцем Нідченко Д.Є. 22.10.2018 було складено повідомлення про оцінку арештованого майна за вих.№48454142/20.1/4, яке відправлено рекомендованим листом боржнику.

У зв`язку з офіційною публікацією АТ "Фондова біржа ПФТС" на веб-сайті Біржі в мережі Інтернет інформації про організацію та проведення відкритих торгів (аукціону) щодо реалізації цінних паперів Приватного акціонерного товариства "Браїлівська база зберігання та реалізації засобів захисту рослин", на які звернено стягнення, ТОВ "Поділляагрозахист" 14.03.2019 (вих.№64) було надіслано Повідомлення про намір придбання значного пакету акцій Приватного акціонерного товариства "Браїлівська база зберігання та реалізації засобів захисту рослин", а саме - 22 054 218 штук (45.0800% статутного капіталу).

Між ТОВ "Поділляагрозахист" та ТОВ "Інвест-М" 09.04.2019 було укладено договір на брокерське обслуговування №БО-01/02/19 та замовлення №БО-01/02/19 від 15.04.2019, згідно з яким Клієнт (ТОВ "Поділляагрозахист") доручив, а Торгівець (ТОВ "Інвест-М") зобов`язався за винагороду від імені та за рахунок Клієнта надавати послуги повіреного щодо операцій з цінними паперами, або іншими фінансовими інструментами, а саме укладання правочинів з цінними паперами: договорів купівлі-продажу або міни цінних паперів та інших фінансових інструментів, проведення інших пов`язаних з цим операцій з цінними паперами.

Відповідно до Протоколу аукціону №20190416 від 16.04.2019 ТОВ "Інвест-М" (ТОВ "Поділляагрозахист") було визначено переможцем аукціону за початковою ціною лота.

На підставі результатів аукціону було укладено Біржовий контракт купівлі-продажу цінних паперів №797193;БВ02029/01;БО-02/19.

2.4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачами в момент проведення відкритих торгів (аукціону), було дотримано вимоги встановлені частинами 1-3 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України та здійснено законно реалізацію майнових прав, чим не порушено майнові інтереси ТОВ "Кристал", а отже відсутні підстави для визнання недійсними електронних торгів (аукціонів) та договору купівлі-продажу цінних паперів.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Вінницької області від 13.11.2019 та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2020, ТОВ "Кристал" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу на правити на новий розгляд.

3.2. Як на підставу для касаційного оскарження судових рішень ТОВ "Регістр" відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 903/145/18, від 12.12.2019 у справі № 910/17383/18, від 10.03.2020 у справі № 927/1184/15.

Так, ТОВ "Кристал" вважає, що реалізація цінних паперів за ціною нижчою, аніж ринкова порушує права та інтереси позивача, оскільки перешкоджає одержанню ним коштів для погашення заборгованості за рахунок реалізованих цінних паперів та виконанню рішення суду. Така позиція скаржника узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 18.10.2018 у справі № 903/145/18, від 10.03.2020 у справі № 927/1184/15.

Узагальнені доводи касаційної скарги:

-господарські суди не взяли до уваги доводи позивача про те, що проведений аукціон є не законним, не правомірним та проведеним без належних на те правових підстав, таким, що порушує права та інтереси позивача, з огляду на те, що при проведенні реалізації майнових прав ТОВ "Кристал" в рамках виконавчого провадження відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України було порушено ряд норм чинного цивільного законодавства та законодавства, що регулює примусове виконання рішень.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. При цьому Відділ зазначає, що державним виконавцем повідомлено боржника про призначення суб`єкта оціночної діяльності та про результати оцінки майна з дотриманням вимог, визначених статтею 28, частиною 5 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження".

3.4. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Поділляагрозахист" просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

3.5. У відзиві на касаційну скаргу Акціонерне товариство "Фондова біржа ПФТС" просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

4.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.2. Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, до Акціонерного товариства "Фондова біржа ПФТС", до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляагрозахист", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, Приватного акціонерного товариства "Браїлівська база зберігання та реалізації засобів захисту рослин" про визнання аукціону незаконним та скасування результатів аукціону з реалізації цінних паперів, а саме: 45,08% (22 054 218 шт.) акцій простих іменних бездокументарних емітованих Приватним акціонерним товариством "Браїлівська база зберігання та реалізації засобів захисту рослин", проведеного на AT "Фондова біржа ПФТС" 16.04.2019; визнання недійсним договору (біржового контракту) купівлі-продажу цінних паперів № 797193; БВ/022029/01; БО-02/19 та застосування наслідків визнання правочину недійсним - повернути пакет простих іменних бездокументарних акцій ПрАТ "Браїлівська база зберігання та реалізації засобів захисту рослин" у кількості 22 054 218 штук у власність позивача.

Отже, причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання незаконним аукціону з реалізації цінних паперів.

Відповідно до частини четвертої статті 656 Цивільного кодексу України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином, який може визнаватися недійсним у судовому порядку.

Враховуючи те, що відчуження майна на аукціоні належить до договорів купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 цього Кодексу).

Дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов`язковою умовою правомірності правочину.

Вирішуючи спір про визнання аукціону недійсним, необхідно встановити чи мало місце порушення вимог порядку та інших норм законодавства під час його проведення; чи вплинули ці порушення на результати аукціону; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивача, який оспорює результати електронних торгів.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регламентуються Законом України "Про виконавче провадження".

4.3. Позовні вимоги, а також доводи касаційної скарги в основному зводяться до незгоди ТОВ "Кристал" з визначеною вартістю майна боржника, за якою його було реалізовано на аукціоні.

У касаційній скарзі ТОВ "Кристал", посилаючись на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначає про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 903/145/18, від 12.12.2019 у справі № 910/17383/18, від 10.03.2020 у справі № 927/1184/15, відповідно до якого реалізація цінних паперів за ціною нижчою, аніж ринкова порушує права та інтереси позивача, оскільки перешкоджає одержанню ним коштів для погашення заборгованості за рахунок реалізованих цінних паперів та виконанню рішення суду.

У контексті згаданої процесуальної норми для встановлення подібності правовідносин враховується склад таких правовідносин, а саме: суб`єкт, об`єкт та зміст (взаємні права та обов`язки). Разом з тим наявності простої тотожності цих трьох критеріїв замало і врахування лише їх не завжди є правильним. Тому, судова практика визнає судовими рішеннями у подібних правовідносинах такі рішення, де подібними є: 1) предмети спору, 2) підстави позову, 3) зміст позовних вимог, 4) встановлені судом фактичні обставини, а також має місце 5) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

4.4. Так, предметом спору у справі № 903/145/18 є матеріально-правова вимога ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії до ДП "Сетам", ТОВ "Техновіт Агро" та ВДВС (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про визнання недійними електронних торгів з реалізації майна, що є предметом іпотеки. Підставою позову визначено те, що при проведенні електронних торгів з реалізації майна, що є предметом іпотеки мало місце порушення вимог Закону України "Про іпотеку" та Порядку реалізації арештованого майна, який затверджений наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5, що вплинуло на результати торгів.

У постанові Верховного Суду 18.10.2018 у справі № 903/145/18 викладено правову позицію, згідно з якою дії організатора торгів, які всупереч приписів частини третьої статті 46 Закону України "Про іпотеку" та Порядку не визнали торги такими, що не відбулися, натомість в подальшому переможцем оспорюваних торгів визнали п`ятого учасника торгів, порушують порядок проведення торгів.

При цьому Верховний Суд відхилив посилання скаржників на те, що реалізація арештованого майна за вищою ціною (аніж стартова ціна) не порушує прав позивача, оскільки сприяє одержанню ним коштів для погашення заборгованості за рахунок майна боржника та виконанню рішення суду безвідносно до того, що переможець торгів був п`ятим серед учасників, оскільки скаржниками залишено поза увагою те, що, предмет іпотеки проданий за ціною, значно нижчою за його вартість, визначену в іпотечному договорі, і, як встановлено судами попередніх інстанцій, цінова пропозиція п`ятого учасника склала 129 039, 36 грн, у той час як цінові пропозиції першого та другого учасників, які запропонували найвищі ціни за предмет торгів складали 200 000, 00 грн та 160 258, 56 грн, відповідно.

Проте висновків щодо застосування норми права, а саме статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" Верховний Суд у згаданій постанові не викладав.

Отже правовідносини у наведеній справі № 903/145/18 та в даній справі №902/685/19 не є подібними ні за підставами позову, ні за змістом позовних вимог, ні за встановленими судом фактичними обставинами, ні за матеріально-правовим регулюванням спірних правовідносин.

4.5. Предметом спору у справі № 910/17383/18 є матеріально-правова вимога ДК "Укроборонпром" до Приватного підприємства "Мірсбакс" та Державного підприємства "СЕТАМ" про визнання результатів електронних торгів, які відбулись 02.04.2018, недійсними. Як встановив Верховний Суд, підставою для звернення скаржника з позовом про визнання електронних торгів з реалізації арештованого майна недійсними є порушення встановлених Законом про банкрутство обмежень на реалізацію (відчуження) майна особи, щодо якої застосована процедура судової санації, передбачена зазначеним Законом.

Верховний Суд у постанові від 12.12.2019 у справі № 910/17383/18 дійшов висновку про те, що суди першої та апеляційної інстанцій, розглядаючи дану справу та вирішуючи спір щодо наявності чи відсутності законних підстав для визнання недійсними спірних електронних торгів, проведених в межах виконавчого провадження, на яких продано майно підприємства-боржника, яке включено до плану судової санації, не врахували вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

При цьому висновків щодо застосування норми права, а саме статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" Верховний Суд у згаданій постанові не викладав.

Отже, правовідносини у наведеній справі № 910/17383/18 та в даній справі № 902/685/19 не є подібними ні за підставами позову, ні за змістом позовних вимог, ні за встановленими судом фактичними обставинами, ні за матеріально-правовим регулюванням спірних правовідносин.

4.6. Предметом спору в справі № 927/1184/15 є матеріально-правова вимога Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-сервісний центр "Експо-Дніпро-Союз" до Центрального відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області; Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України; Товариства з обмеженою відповідальністю "Денар-Люкс" про визнання недійсними результатів електронних торгів з реалізації нерухомого майна; визнання недійсним акта про проведені електронні торги; визнання недійсним свідоцтва, яким посвідчено право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Денар-Люкс" на реалізоване нерухоме майно. Підставами позову визначено порушенням чинного законодавства при проведенні електронних торгів, у тому числі: порушенням порядку визначення вартості та оцінки майна; реалізації майна раніше закінчення судового спору про оскарження оцінки та за ціною, що суттєво занижена, та не відповідає реальній вартості; неповідомлення позивача належним чином про час проведення електронних прилюдних торгів; невідповідності пакету документів, сформованого органом державної виконавчої служби, вимогам законодавства через відсутність рішення про відведення земельної ділянки під об`єктом незавершеного будівництва.

У постанові Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 927/1184/15 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що електронні торги відбулись з такими порушеннями вимог законодавства, які вплинули на їх результати, за ціною, яка є значно меншою від ринкової ціни вказаного об`єкта на дату продажу майна, а також порушили права позивача, як власника реалізованого майна. З огляду на наведене, Верховний Суд вважав обґрунтованими висновки господарських судів про те, що вимога позивача про визнання недійсними результатів електронних торгів, оформлених протоколом проведення електронних торгів № 100450 від 16.07.2015 з реалізації нерухомого майна, що належало позивачу, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Разом з тим, хоча такі висновки і зроблені у спорі зі схожими предметом та підставами позову, проте на підставі інших встановлених фактичних обставин справи та щодо норм права різних Законів України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV і від 02.06.2018 № 1404-VIII, що не дозволяє зробити висновок про подібність правовідносин у даних справах.

Крім того, колегія суддів враховує, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 821/197/18 викладено правову позицію, згідно з якою визначення вартості майна боржника є процесуальною дією держвиконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам держвиконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності, учиняла відповідні дії) щодо примусового виконання на підставі виконавчих документів. Отже, оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.

Також у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 717/325/14-ц викладено правову позицію, згідно з якою у своїй діяльності суб`єкт оціночної діяльності є самостійним, а тому виконавець жодним чином не може впливати на порядок проведення оцінки майна. Залучивши суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна, державний виконавець діє відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" та, відповідно до положень цього ж Закону, має визначити ціну продажу майна згідно зі складеним звітом про оцінку майна.

Дії державного виконавця щодо визначення вартості майна боржника у виконавчому провадженні є підготовчими діями з метою проведення електронних торгів, вони не стосуються правил проведення електронних торгів та мають самостійний спосіб та строки оскарження, тому не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними, якщо їх не оскаржено та не визнано незаконними у зазначений спосіб.

У постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 910/10136/17 суд касаційної інстанції також погодився із висновками судів попередніх інстанцій щодо того, що дії державного виконавця щодо визначення вартості майна боржника у виконавчому провадженні є підготовчими діями з метою проведення прилюдних торгів, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів та мають самостійний спосіб та строки оскарження, а відтак не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, якщо їх не оскаржено та не визнано незаконними в зазначений спосіб.

При цьому суд касаційної інстанції врахував, що аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 24.10.2012 у справі №6-116цс12, та постановах Верховного Суду, зокрема, від 14.02.2018 у справі №490/5475/15.

Крім того, колегія суддів Верховного Суду в постанові від 02.05.2018 у справі № 910/10136/17 вказала, що визначення вартості майна не входить до предмету доказування в даній справі, оскільки результати оцінки майна мають окремий, передбачений законом спосіб та порядок оскарження, а відтак, суди правомірно відмовили у задоволенні клопотання позивача про проведення у справі судової експертизи щодо визначення вартості спірного майна.

З врахуванням викладеного, оскільки після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказана підстава не знайшла свого підтвердження, то доводи касаційної скарги в частині неповноти встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи щодо визначення вартості майна боржника, за якою його було реалізовано на аукціоні, та інші доводи касаційної скарги, які стосуються оскарження дій державного виконавця щодо визначення вартості майна боржника у виконавчому провадженні, для яких законодавством встановлено окремий порядок оскарження, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду та Верховного Суду України, колегією суддів відхиляються.

4.7. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

При цьому колегія суддів зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) Sunday Times v. United Kingdom Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін передбачено законом передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін передбачено законом передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справах "Ейрі проти Ірландії", п.24, Series A № 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява № 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. З огляду на викладене, на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал" на рішення Господарського суду Вінницької області від 13.11.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2020 у справі № 902/685/19.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал" на рішення Господарського суду Вінницької області від 13.11.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2020 у справі № 902/685/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

І. Кондратова