Рішення

від 09.06.2020 по справі 0417/2139/2012

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 0417/2139/2012

Провадження № 2/202/14/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2020 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Нечепуренко А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк до Публічного акціонерного товариства Акцент Банк , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у лютому 2012 року звернувсядо суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заборгованість на свою користь за кредитним договором № 107119 від 28.09.2007 року у розмірі 23956,19 дол. США, що за курсом НБУ №205/5 від 06 січня 2012 року складає 191409,92 грн.; стягнути з ПАТ "Акцент-банк", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 солідарно на свою користь заборгованість у розмірі 10 000,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що відповідно до договору № 107119 від 28.09.2007 року відповідач ОСОБА_1 отримав кредит 22500 дол. США. зі сплатою за користування ним відсотків у розмірі 16,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 27.09.2013 року. Проте, в порушення умов договору ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконав, що стало підставою для звернення до суду.

Вимоги до відповідача ОСОБА_1 , що випливають зі згаданого договору, були забезпечені шляхом укладання з відповідачами ПАТ "А-Банк" договору поруки № 167 від 20.10.2010 року; договором поруки, укладеним з поручителем ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у зв`язку з чим вони є солідарними відповідачами за пред`явленим до стягнення боргом.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 лютого 2012 року позовні вимоги ПАТ КБ ПриватБанк задоволено.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 жовтня 2015 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 лютого вересня 2012 року скасовано і справу призначено до розгляду в загальному порядку до попереднього судового засідання.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2015 року задоволено заяву відповідача про витребування доказів.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2015 року цивільну справу призначено до розгляду в відкритому судовому засіданні.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2016 року за клопотанням представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 по справі призначено судову економічну експертизу, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2016 року відновлено провадження у справі у зв`язку з поверненням цивільної справи для уточнення питань та надання додаткових матеріалів по справі.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня 2016 року за клопотанням представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 по справі призначено судову економічну експертизу, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2016 року відновлено провадження у справі у зв`язку поверненням справи до суду з висновком судової економічної експертизи №12/02/2016 від 19.10.2016 року.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2016 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, справа №201/16150/16-ц, провадження №2/201/3457/2016 по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ПАТ КБ Приватбанк про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2019 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2020 року в задоволенні клопотання представника відповідача про призначення судової економічної експертизи відмовлено.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Відповідно до заяви просив суд розглядати справу без його участі та задовольнити позовні вимоги.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися. Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак судові повістки повернені по закінченню терміну зберігання. Свідоме неотримання судової кореспонденції може свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи.

Представник відповідача ПАТ Акцент-Банк в судове засідання не з`явився. Про час і місце слухання справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася. Про час і місце слухання справи повідомлялась належним чином. Відповідно до заяви від 14.04.2020 року просила суд розглянути клопотання про призначення судової економічної експертизи без її участі та вирішити клопотання. Вказала, що станом на 16.04.2020 року відсутнє транспортне сполучення у межах м. Дніпра, що унеможливлює прибуття до суду відповідача та його представника. З 22.05.2020 року транспортне сполучення в межах м. Дніпро поновлено, однак в судове засідання призначене на 09.06.2020 року представник відповідача та відповідач не з`явилися. Заяв та клопотань до суду не надійшло.

Суд вважає, що відповідачем через представника відповідача затягується розгляд справи, так представником відповідача 14.01.2020 року було заявлено клопотання про призначення судово-економічної експертизи, однак клопотання щодо призначення судової економічної експертизи вже заявлялось представником ОСОБА_1 23.12.2015 року та про що було постановлено ухвалу суду від 03.02.2016 року про призначення експертизи та експертиза була проведена. Судом зупинялось провадження у справі більше ніж на 2,5 роки до набрання чинності рішення по цивільній справі №201/16150/16-ц, та з ініціативи суду було поновлено провадження по справі.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Аналогічні положення закріплено в статтях 1, 11 ЦПК України.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Повторна неявка в судове засідання відповідачів та представників відповідачів незалежно від поважності причин свідчить про зловживання стороною своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які з`являються до суду та призводить до порушення розумних строків розгляду справи. Суд доходить висновку про розгляд справи за наявними доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що між Закритим акціонерним товариством комерційний банк ПриватБанк (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк та Акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк ) та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №107119 від 28.09.2007 року, згідно з яким ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 22500,00 дол. США зі сплатою за користування ним відсотків 16,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом на придбання автомобіля з кінцевим терміном повернення згідно Графіку погашення кредиту до 27.09.2013 року.

За змістом п. 2.2.3 позичальник зобов`язаний здійснювати погашення кредиту в дату сплати згідно Графіку погашення, зазначеному в Додатку №1, з врахуванням пункту 4.13 даного договору.

Пунктом 2.3.1 вказаного вище кредитного договору погоджено, що банк має право збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон`юнктури ринку грошових ресурсів в Україні. При цьому, банк за 20 днів до вступу в силу змін процентної ставки, направляє позичальнику письмове повідомлення про зміну процентної ставки, до якого також додається графік погашення кредиту і відсотків розрахований з врахуванням нової процентної ставки.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору за користування кредитом в період з дати списання коштів з поточного рахунку до дати погашення кредиту згідно до п.п. 1.3, 2.2.3, 2.4.1, 4.13 договору, а також Графіку погашення кредиту та процентів, наведеного в Додатку №1 до договору, позичальник сплачує банку проценти в розмірі 16% річних. Сплата процентів за користування кредитом, визначених в п.4.1. договору, здійснюється в дату сплати процентів (кожного поточного місяця) згідно до Графіку погашення. При несплаті процентів в зазначений строк, вони вважаються простроченими.

Пунктом 4.3 передбачено, що при порушенні позичальником зобов`язань з погашення кредиту, передбачених п.п. 1.3, 2.2.3, 2.3.3, 2.4.1, 4.13 даного договору, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в розмірі 32,00% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

В забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № 107119 від 28.09.2007 року між позивачем та ОСОБА_1 укладений Договір застави транспортного засобу 107119-ДЗ від 28.09.2007 року. Згідно з п.6 Договору в забезпечення виконання заставодавцем зобов`язань за кредитним договором, Заставодавець надав в заставу транспортний засіб Daimler-Chrysler 313D, 2000 р.в., білого кольору, тип ТЗ : Автобус-D, № кузова/шасі: НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Вимоги до відповідача ОСОБА_1 були забезпечені шляхом укладання з відповідачем ОСОБА_2 договору поруки №107119-ДП-1 від 28 вересня 2007 року. Відповідно до договору поруки №107119-ДП-1 від 28 вересня 2007 року ОСОБА_2 зобов`язалася відповідати за виконання ОСОБА_1 обов`язків за кредитним договором№ 107119 від 28 вересня 2007 року. Відповідно до п.2 Договору поруки поручитель відповідає перед Кредитором за виконання обов`язків за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. У випадку невиконання боржником зобов`язань за Кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 4 Договору). Згідно з п.11 Договору, сторони прийшли до згоди, що строк в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється протягом п`яти років.

Відповідно до п.5 Договору у випадку невиконання Боржником якого-небудь обов`язку передбаченого п.1 цього Договору, Кредитор невиконаного (их) обов`язку (обов`язків) направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного обов`язку. Поручитель зобов`язаний виконати обов`язок зазначений в письмовій вимозі Кредитора, впродовж 5 ( п`яти) календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п.5 цього договору ( п.6 Договору).

Також вимоги до відповідача ОСОБА_1 були забезпечені шляхом укладання з відповідачем ОСОБА_3 договору поруки №107119-ДП-2 від 28 вересня 2007 року. Відповідно до договору поруки №107119-ДП-2 від 28 вересня 2007 року ОСОБА_3 зобов`язався відповідати за виконання ОСОБА_1 обов`язків за кредитним договором№107119 від 28 вересня 2007 року. Відповідно до п.2 Договору поруки поручитель відповідає перед Кредитором за виконання обов`язків за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. У випадку невиконання боржником зобов`язань за Кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 4 Договору). Згідно з п.11 Договору, сторони прийшли до згоди, що строк в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється протягом п`яти років.

Відповідно до п.5 Договору у випадку невиконання Боржником якого-небудь обов`язку передбаченого п.1 цього Договору, Кредиторневиконаного (их) обов`язку (обов`язків) направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного обов`язку. Поручитель зобов`язаний виконати обов`язок зазначений в письмовій вимозі Кредитора, впродовж 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п.5 цього договору ( п.6 Договору).

Крім того, вимоги до відповідача ОСОБА_1 були забезпечені шляхом укладання з відповідачем ОСОБА_4 договору поруки №107119-ДП-3 від 28 вересня 2007 року. Відповідно до договору поруки №107119-ДП-3 від 28 вересня 2007 року ОСОБА_4 зобов`язалася відповідати за виконання ОСОБА_1 обов`язків за кредитним договором№107119 від 28 вересня 2007 року. Відповідно до п.2 Договору поруки поручитель відповідає перед Кредитором за виконання обов`язків за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. У випадку невиконання боржником зобов`язань за Кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 4 Договору). Згідно з п.11 Договору, сторони прийшли до згоди, що строк в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється протягом п`яти років.

Відповідно до п.5 Договору у випадку невиконання Боржником якого-небудь обов`язку передбаченого п.1 цього Договору, Кредитор невиконаного (их) обов`язку (обов`язків) направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного обов`язку. Поручитель зобов`язаний виконати обов`язок зазначений в письмовій вимозі Кредитора, впродовж 5 ( п`яти) календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п.5 цього договору ( п.6 Договору).

Також вимоги до відповідача ОСОБА_1 були забезпечені шляхом укладання з відповідачем ПАТ "А-Банк" договору поруки № 167 від 20.10.2010 року. Відповідно до договору поруки № 167 від 20.10.2010 року ПАТ Акцент-банк зобов`язався солідарно з боржником відповідати перед банком за виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором №107119 від 28.09.2007 року, розмір відповідальності 10 000 грн. 00 коп. Строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється протягом п`яти років, у зв`язку з чим вони є солідарними відповідачами за пред`явленим до стягнення боргом.

14 червня 2018 року відбулась державна реєстрація та змінено найменування позивача з Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на Акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк .

Як вказує у своїй позовній заяві позивач, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору №107119 від 28.09.2007 року заборгованість станом на 13.01.2012 р. склала 25207,75 дол. США в тому числі 16477,55 дол. США - заборгованість за кредитом; 6609,79 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2120,41 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Аналізуючи спірні правовідносини, суд доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно ст. 1054 ЦК України, обов`язком Позичальника за кредитним договором є зокрема повернення кредиту та сплата процентів за користування ним.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2017 року по цивільній справі №201/16150/16-ц, провадження №2/201/645/2017 за позовною заявою ОСОБА_1 до ПАТ КБ ПриватБанк про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним, застосування реституції у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2018 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2017 року залишено без змін. Постановою Верховного суду від 18 квітня 2019 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2018 року залишено без змін.

При розгляді справи встановлено, що з наданого відповідачем детального розрахунку заборгованості за кредитним договором, ОСОБА_1 з дати укладання договору до січня 2010 року здійснював погашення кредиту та процентів, а отже, дії останнього свідчать про його згоду з умовами кредитування.

Установивши, що оспорюваний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, ОСОБА_1 на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору, у тому числі валюти кредитування, та у подальшому виконував його умови, банк надав позивачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, процентної ставки (розмір якої підлягав збільшенню у випадку порушення порядку виконання зобов`язань) та деталізованого графіку погашення боргу, суди вірно застосували положення статей 11, 18 Закону України Про захист прав споживачів у редакції, чинній на момент укладення спірного правочину, статей 526, 626-628 ЦК України, дійшли правильного висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 та відсутність підстав (визначених позивачем) для визнання кредитного договору № 107119 від 28 вересня 2007 року недійсним.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участь у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Виходячи із вищевикладеного, оскільки відповідач ОСОБА_1 не виконав зобов`язань за кредитним договором, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 16477,55 дол. США законні, обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Позивач просить суд стягнути заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 6609,79дол. США .

Оскільки заборгованість по процентам за користуванням кредитом є платою за користування грошима, тому вони підлягають стягненню в повному розмірі за правилами основного боргу, виходячи із вищевикладеного, позовні вимоги в цій частині законні і підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за пенею, нарахованою за неналежне повернення кредиту в розмірі 2120, 41 дол. США.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до п. 6.1 Кредитного договору № 107119 від 28.09.2007 року, у випадку порушення Позичальником будь якого із зобов`язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Графіком погашення (Додаток 1к договору), а також п.п. 2.2.2, 2.3.1, 2.4.1, 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 цього договору, строків погашення кредиту передбачених Графіком погашення кредиту (Додаток 1к договору), а також п.п. 1.3, 2.2.3, 2.3.3 даного договору, винагороди передбаченої п.п. 4.5, 4.6, 4.7 даного договору Позичальник сплачує банку за кожен випадок порушення пеню у розмірі 0,3 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Оплата пені здійснюється в гривні. В разі, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату щоденного нарахування.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII Про зовнішньоекономічну діяльність , Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю (далі Декрет № 15-93), Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті .

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Згідно із частиною першою статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частина третя статті 533 ЦК України).

Оскільки відповідач прострочив виконання зобов`язань за договором, позовні вимоги в цій частині також законні і підлягають задоволенню, пеня яка підлягає стягненню з відповідача складає 16942,08 грн. , що еквівалентно 2120,41 дол. США за курсом 7,99 відповідно до повідомлення НБУ від 06 січня 2012 року.

Висновок Великої Палати Верховного Суду щодо нарахування та стягнення пені у національній валюті України, якщо основне зобов`язання виражене в іноземній валюті висловлений у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц.

Суд не приймає до уваги Висновок №12/02/2016 судово-економічної експертизи від 19.10.2016 року складений судовим експертом ОСОБА_6 , оскільки заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогам закону, зазначений висновок не містить розміру заборгованості. Висновок експерта, оцінюється судом на рівні з іншими доказами та не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи із вищевикладеного, та враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконав умови кредитного договору, допустив прострочення платежів, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з боржника.

Щодо заявлених позовних вимог позивача про стягнення солідарно заборгованості з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на свою користь у розмірі 23956,19 дол. США, та щодо заявлених позовних вимог позивача про стягнення ПАТ Акцент - банк , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 солідарно на свою користь заборгованість у розмірі 10 000,00 грн., то суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку та відповідає за порушення зобов`язання боржником.

Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, відповідно до частин 1 та 2 статті 554 цього ж Кодексу, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, статтею 554 ЦК України (в редакції чинній на час укладання договору поруки та звернення до суду з позовом) передбачено солідарну відповідальність боржника і поручителя за договором поруки, тоді як, якщо ж зобов`язання забезпечується кількома поручителями, які надали поруку за різними договорами поруки, то останні не несуть солідарної відповідальності перед кредитором. У такому випадку кредитор має право пред`явити вимогу до кожного з поручителів на підставі відповідного договору.

Судом встановлено, що з ПАТ Акцент - банк , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було укладено окремі договори поруки, за умовами яких кожен з поручителів зобов`язався окремо відповідати перед кредитором по зобов`язаннях ОСОБА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що АТ КБ ПриватБанк звернулося з позовними вимогами про стягнення заборгованості по кредиту з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ПАТ Акцент-Банк , як з солідарних боржників.

Процесуальним законом закріплено право позивача обирати спосіб захисту свого порушеного права та визначати позовні вимоги в межах, яких суд розглядає справу.

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

Виходячи з наведених норм закону та заявлених позовних вимог, враховуючи укладення декількох договорів поруки, умовами яких не передбачена спільна порука відповідачів перед кредитором, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, щодо солідарного стягнення заборгованості з поручителів.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України із ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по справі в розмірі 2014 грн. 10 коп.

Керуючись ст. ст. 526, 533, 549, 551,553,554,611, 625, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 13, 19, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. ІД, код ЄДРПОУ: 14360570) до Публічного акціонерного товариства Акцент Банк (49074, м. Дніпропетровськ, вул. Батумська, буд. 11, ЄДРПОУ 14360080), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_7 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. ІД, код ЄДРПОУ: 14360570) заборгованість за кредитним договором №107119 від 28.09.2007 року станом на 13.01.2012 року у розмірі 25207,75 дол. США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ №205/5 від 06 січня 2012 року становить 201409,92 грн. та складається з: заборгованості за тілом кредиту - 16477,55 дол. США; 6609,79 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2120,41 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. ІД, код ЄДРПОУ: 14360570) 2014,10 грн. судових витрат.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Строк подання апеляційної скарги на рішення суду продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID -19).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.П. Слюсар