Постанова

від 25.06.2020 по справі 440/5058/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2020 р.Справа № 440/5058/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бартош Н.С.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М. ,

за участю секретаря судового засідання Мороза М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МЄШІ" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Кукоба О.О., м. Полтава) від 10.03.2020 року (повний текст складено 16.03.2020 року) по справі № 440/5058/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЄШІ"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "МЄШІ", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.04.2019 р. № 0016485012 про збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 77963,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог послався на порушення прав та законних інтересів позивача з огляду на безпідставне донарахування грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій за результатами камеральної перевірки податкової звітності ТОВ "МЄШІ".

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 року по справі № 440/5058/19 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "МЄШІ" у визначеному законом порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 31391203 (т. 1, а.с. 13, 14). У період з 12.03.2001 по 30.06.2017 позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість, реєстрацію платника ПДВ анульовано у червні 2017 року, що сторонами не заперечувалося.

Також судом першої інстанції встановлено, що 25.02.2019 р. Головним управлінням ДФС у Полтавській області проведено камеральну перевірку ТОВ "МЄШІ" з питання дотримання вимог п. 184.7 ст. 184 ПК України, результати якої оформлені актом від 25.02.2019 р. № 14166/16-31-12-02-11/31391203, у якому вказано на порушення платником податку вимог п. 184.7 ст. 184 Податкового кодексу України, що призвело до заниження по декларації за червень 2017 року податкових зобов`язань по операціям з умовного постачання після анулювання реєстрації у якості платника ПДВ на вартість необоротних активів (т. 1, а.с. 26-29). Крім того, вказано на порушення позивачем вимог пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України в частині заниження суми податку до сплати у розмірі 62371,00 грн.

У зв`язку з цим, 01.04.2019 р. відповідачем сформоване податкове повідомлення-рішення № 0016485012 про збільшення ТОВ "МЄШІ" грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість загалом у розмірі 77963,75 грн (у т.ч., 62371,00 грн - основний платіж, 15592,75 грн - штрафна (фінансова) санкція) (т. 1, а.с. 24).

Не погодившись із винесеним контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов до висновку про їх необґрунтованість.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

За висновками акту перевірки на дату анулювання реєстрації платника податку на додану вартість податкові зобов`язання по залишках необоротних активів не нараховуються, якщо суми ПДВ по цих активах не були включені до складу податкового кредиту, що підтверджується документами, визначеними у пункті 44.1 ст.44 гл. 1 розд. II ПК України. Якщо відповідне підтвердження відсутнє, то не пізніше дати анулювання реєстрації підприємства як платника податку на додану вартість нараховуються податкові зобов`язання з ПДВ згідно з п. 184.7. ст. 184 ПК України.

Останній звітний період підприємства по податку на додану вартість - червень 2017 року. Одночасно, згідно фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва станом на 30.06.2017 року (вх. № 9143221603 від 24.07.2017 року) по ТОВ «Мєші» вартість необоротних активів склала 151900 грн. та запаси ТМЦ 186400 грн. Також, податковий орган зазначив, що ТОВ «Мєші» , згідно Єдиного реєстру податкових накладних не зареєстровано податкову накладну по операціях з умовного постачання при анулюванні реєстрації платника податку за товарами/послугами, необоротними активами, які не використані в господарській діяльності. В акті перевірки також зазначено, що платнику направлявся лист № 4547/10/16-31-12-02-19 від 03.03.2018 р. щодо надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень з питання визначення умовного постачання), який повернувся без отримання за закінченням строку зберігання.

Колегія суддів зазначає, що виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового законодавства з боку підприємства позивача, зроблені відповідачем за результатами проведення камеральної перевірки. При проведенні перевірки податковим органом були використані наступні податкові документи: декларація з ПДВ за червень 2017 р.; фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва на 30.06.2017 р. (вх. № 9143221603 від 24.07.2017 р.).

Відповідно до пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до ст. 76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу. Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Згідно з п. п. 184.6, 184.7 ст. 184 ПК України, у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації. Якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов`язаний визначити податкові зобов`язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

З аналізу приписів п. 184.7 ст. 184 ПК України вбачається, що законодавцем встановлені певні умови, при настанні яких платник податків зобов`язаний визначити суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість в останньому звітному (податковому) періоді у випадку анулювання його реєстрації як платника ПДВ: а) включення сум податку по товарам/послугам та необоротним активам до податкового кредиту; б) не використання товарів/послуг та необоротних активів у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено та не надано доказів того, що на день анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість на обліку у платника податку залишались товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку останнім включені до податкового кредиту з податку на додану вартість минулих періодів, а в акті перевірки від 25.02.2019 р. № 14166/16-31-12-02-11 відповідачем лише констатовано факт наявності у позивача станом на 30.06.2017 року необоротних активів вартістю 151900,00 грн. та запасів товарно-матеріальних цінностей вартістю 186400,00 грн.

Разом з цим, контролюючим органом не перевірялись обставини придбання позивачем таких активів та запасів, не встановлювалось чи придбані такі ТМЦ саме у платників ПДВ та чи включено у їх вартість суму податку. Крім того, відповідач не перевіряв, чи включені відповідні суми ПДВ позивачем до складу податкового кредиту. Також, податкове зобов`язання зі сплати ПДВ відповідачем обчислено виходячи із залишкової вартості необоротних активів та запасів, тоді як норма п. 184.7 ст. 184 ПК України вимагає проведення таких нарахувань виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів.

Судовим розглядом встановлено, що висновок відповідача про заниження ТОВ «МЄШІ» податкових зобов`язань зі сплати ПДВ за червень 2017 року ґрунтується виключно на даних Фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва, у розділі 1 якого відображені дані про балансову вартість необоротних активів та запасів станом на 30.06.2017 р. Разом з тим, цей звіт не містить відомостей про походження основних засобів та запасів, з урахуванням чого відсутні підстави вважати, що відповідні основні засоби чи запаси ТМЦ були придбані з ПДВ.

В акті перевірки також вказано, що платнику направлявся лист № 4547/10/16-31-12-02-19 від 03.03.2018 р. щодо надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень з питання визначення умовного постачання), який повернувся без отримання за закінченням строку зберігання.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Вичерпний перелік обставин для здійснення документальної позапланової перевірки встановлено у п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Згідно з пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі коли виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Таким чином, ненадання платниками податків пояснень та документального підтвердження на запит контролюючого органу у визначений термін є підставою для проведення документальної позапланової перевірки, а не камеральної перевірки, як це зроблено контролюючим органом.

Положення ст. 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст. 55 Конституції України).

Право на судовий захист відображене і у ч. 1 ст. 5 КАС України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у ст. 2 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

На підставі наведених вище обставин, колегія суддів зазначає, що проведення камеральної перевірки, в межах цих правовідносин, не давало можливості податковому органу встановити лише на підставі даних податкової звітності повноту нарахування податку, оскільки для цього необхідно здійснити аналіз не лише однієї податкової декларації, що перевіряється, а й іншої податкової, фінансової звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку тощо.

Наведене свідчить про те, що у цьому випадку, у податкового органу не було достатніх і достовірних відомостей для визначення зобов`язання на умовний продаж залишків товарів та необоротних активів саме на день анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, підтверджених належними доказами; відповідач не перевіряв та не встановлював їх наявність, як і факту нарахування податкового кредиту за такими товарами (активами), що було б можливим лише при проведенні документальної перевірки. Звітність позивача з відомостями щодо балансової вартості основних фондів та інших необоротних активів платника податків не містить даних щодо способу їх придбання, що унеможливлює ідентифікувати товари, при придбанні яких суми податку на додану вартість включені/не включені до податкового кредиту.

Аналогічну правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 04.02.2019 р. у справі № 2а-6532/12/1470 (адміністративне провадження № К/9901/4396/18).

На підставі цього, колегія суддів дійшла до висновку, що збільшення підприємству позивача суми грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 77963,75 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення від 01.04.2019 р. № 0016485012 здійснено податковим органом без достатніх підстав та з порушенням процедури проведення податкової перевірки (в частині виду податкової перевірки), а тому таке податкове повідомлення підлягає скасуванню.

Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи те, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 року по справі № 440/5058/19 прийняте з порушенням норм матеріального права, воно підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МЄШІ" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 року по справі № 440/5058/19 - задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 року по справі № 440/5058/19 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МЄШІ" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 01.04.2019 р. № 0016485012 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "МЄШІ" суми грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 77963,75 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 43142831) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЄШІ" (код ЄДРПОУ 31391203) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги на рішення суду у розмірі 4802,50 грн. (чотири тисячі вісімсот дві гривні) 50 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді (підпис) (підпис) З.Г. Подобайло А.М. Григоров Повний текст постанови складено 30.06.2020 року