Постанова

від 23.06.2020 по справі 160/10964/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 червня 2020 року м. Дніпросправа № 160/10964/19 Суддя І інстанції Дєєв М.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Мельника В.В., Сафронової С.В.,

за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства Інтерпайп Дніпропетровський ВТОРМЕТ до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

АТ Інтерпайп Дніпропетровський ВТОРМЕТ звернулося до суду з вищевказаним позовом в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0006464607 від 02.08.2019 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податку на прибуток приватних підприємств на 40 142 951,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 20 071 475,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу щодо не встановлення факту реальності господарських операцій із зазначеним в акті перевірки контрагентом ТОВ ТРАНС-КОМ-ІНВЕСТ враховуючи той факт що податковим органом не належним чином проаналізовано наявність усіх первинних документів що підтверджують реальність вказаних операцій. Крім того позивач не може нести відповідальність за дотримання податкової дисципліни своїми контрагентами та третіми особами.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням Офісу великих платників податків ДПС подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги наявність вироку по ТОВ Транс-Ком-Інвест яким доведено факт фіктивності підприємства. Вказує також на наявність інших кримінальних проваджень якими доводиться фіктивність підприємства. Первинні документи по взаємовідносинам із зазначеним в акті перевірки контрагентом складено всупереч вимогам діючого законодавства України, які не мають юридичної сили первинних документів, що вказує на неможливість підтвердження реального факту постачання товарів (послуг). Посилається на практику Верховного Суду у спірних питаннях відповідно до якої сам факт наявності у позивача податкових, чи-то видаткових накладних, інших документів з посиланням на поставку товарів (послуг), виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу АТ Інтерпайп Дніпропетровський ВТОРМЕТ просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники Офісу великих платників податків ДПС підтримали вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, представник АТ Інтерпайп Дніпропетровський ВТОРМЕТ просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що контролюючим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ (код ЄДРПОУ 00191454) з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ТОВ ТРАНС-КОМ-ІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 41207027) за період листопад-грудень 2017 року, січень-вересень 2018 року з їх відображенням у деклараціях з податку на додану вартість за період листопад-грудень 2017 року, січень-вересень 2018 року або в наступних податкових періодах (місяцях) та показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств за період 2017 рік, І квартал 2018 року - ІІІ квартали 2018 року або наступних податкових періодах (роках) згідно з правилами податкового обліку.

За результатами перевірки складено акт №90/28-10-46-06-00191454 від 05.07.2019 року, яким було встановлено порушення позивачем:

- п.7 МСБО 18, що призвело до заниження фінансового результату (заниження доходу) так як наслідок до порушення п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Кодексу з урахуванням положень пп.14.1.13, 14.1 ст.14 Кодексу, що призвело до заниження об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 223 016 392 грн. в т.ч. по періодам: за 217 рік у розмірі 5 737 717 грн., за І квартал 2018 року у розмірі 68 306 544 грн., за І півріччя 2018 року у розмірі 172 975 481 грн. (в т.ч. ІІ квартал 2018 року - 104 668 937 грн.), за ІІІ квартали 2018 року у розмірі 217 278 675 грн. (в т.ч. ІІІ квартал 2018 року - 44 303 194 грн.). Та як наслідок занижено податок на прибуток на загальну суму 40 142 951 грн., в т.ч. по періодам: за 2017 рік - 1 032 789 грн., за І квартал 2018 рік - 12 295 178 грн., за І півріччя 2018 року - 31 135 587 грн. (в т.ч. ІІ квартал 2018 року 18 840 409 грн.), за ІІІ квартали 2018 року - 39 110 162 грн. (в т.ч. ІІІ квартал 2018 року 7 974 575 грн.).

На підставі висновків акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення №0006464607 від 02.08.2019 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податку на прибуток приватних підприємств на 40 142 951,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 20 071 475,50 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.

Висновків про допущені позивачем порушення норм податкового законодавства контролюючий орган виходив з того, що в товарно-транспортних накладних (далі ТТН), якими оформлено перевезення брухту автомобільним транспортом на адресу АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ , в яких перевізником виступає TOB ТРАНС-КОМ- ІНВЕСТ зазначені прізвища водіїв які здійснювали перевезення брухту. За даними звітів Податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за період охоплений перевіркою в ТОВ ТРАНС-КОМ-ІНВЕСТ серед виплат доходів за ознаками коду 101 (заробітна плата нарахована (виплачена)) та коду 157 (дохід, виплачений само зайнятій особі) відсутні водії, які зазначені в ТТН. Тобто, не можливо встановити, ким саме здійснювалось перевезення.

Також, під час перевірки контролюючим органом було встановлено, що частина брухту на адресу АТ Інтерпайп Дніпропетровський ВТОРМЕТ , яка була відвантажена залізничним транспортом, оформлена залізничними накладними. До залізничних накладних №№ 39201116, 43490226,32809386, 32726572, 43614726, 32716672, 32731895, 32756843, 43522226, 43459643, 43442680, 47779764, 43752690, 32330193, 51027001, 43356559, 32490351, 38655932, 44880102, 41649856, 41492778 додані листи від ТОВ МІТАЛ ТРАНС (код ЄДРПОУ 40332541) адресовані на АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ВТОРМЕТ . Листами повідомлено, що отриманий брухт в вагонах №№ 67703140, 68745116, 67653907, 65356339, 65384851, 66592205, 65297616, 60920444, 68700848, 67897439, 65336547, 68605005, 60308400, 65384588, 68569516, 60317203, 60279056, 67849372, 60657756, 68745470, 67683482 слід вважати власністю ТОВ ТРАНС-Ком-Інвест . Проте, за даними ЄРПН ТОВ МІТАЛ ТРАНС не виписано та не задекларовано жодної податково-накладної на постачання металобрухту як на ТОВ ТРАНС-Ком-Інвест так і на будь-які інші підприємства. У випадку, коли ТОВ МІТАЛ ТРАНС (код ЄДРПОУ 40332541) відповідно до залізничних накладних був відправником брухту, в листах зазначено, що отриманий брухт в вагонах № 65285033, 66488974, 67700179, 65294373, 65385882, 67874040, 67174078, 67681486, 68685635, 68735067, 65947103, 67668426, 60663333, 67682849, 65303984, 65951634 слід вважати власністю ТОВ ТРАНС-Ком-Інвест . При цьому, причетність ТОВ МІТАЛ ТРАНС та ТОВ ТРАНС-Ком-Інвест до даної поставки брухту відсутня, всі документи додані до вказаних залізничних накладних, а саме посвідчення про вибухонебезпечність, хімічну та радіаційну безпечність, сертифікати якості на брухт, акти походження брухту, протокол радіаційного контролю, складені та підписані представниками ТОВ Компанія Вторресурс (код ЄДРПОУ 41923345).

Контролюючим органом зроблені висновки про безтоварність господарських операцій із контрагентом, у зв`язку з неможливістю встановлення ланцюга постачання, з огляду на дані Єдиного реєстру податкових накладних та наявну податкову інформацію стосовно попередніх постачальників контрагента позивача.

Так у перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з TOB ТРАНС- КОМ-ІНВЕСТ (код за ЄДРПОУ 41207027 ) відповідно до укладених договорів поставки №18/0897 від 27.06.2018 року з №17/1420 від 25.10.2017 року, №17/1747 від 14.11.2017 року, №17/1949 АП від 01.12.2017 року, №17/1959 КТ від 01.12.2017 року, №17/1960НИК від 01.12.2017 року, №17/2273НИК від 01.12.2017 року, №17/2536ДОН від 01.12.2017 року, за якими контрагент позивача протягом 2017-2018 років здійснював АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОВТОРМЕТ поставку брухту автомобільним і залізничним транспортом. Умови поставки кожної партії товару вказуються в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надано акти приймання металів чорних (вторинних); акти походження брухту; податкові накладні; товарно-транспортні і залізничні накладні.

Задовольняючи позов суд першої інстанцій дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявність порушень позивачем податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій позивача з TOB ТРАНС- КОМ-ІНВЕСТ підтверджується первинними документами, відбувся реальний рух активів в процесі здійснення цих операцій, а тому відсутні законні підстави для визначення йому податкових зобов`язань. Допущені контрагентами порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо них та не впливають на право позивача на формування податкового кредиту.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з позицією суду першої інстанцій, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регламентуються положеннями ПК України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, у відповідних редакціях.

Питання, пов`язані з підтвердженням даних, визначених у податковій звітності, обчисленням податку на додану вартість та податку на прибуток, формуванням виникнення податкових зобов`язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтями 14, 44, 134, 138, 139, 198 ПК України.

Відповідно до приписів п. 14.1.27 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Визначення господарської діяльності відображене в п 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Так, підпунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.2 статті 42 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з п. 134.1.1 ст. 134 Податкового кодексу України, (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Відповідно до п.п. 138.8.1. п. 138.8 ст. 138 ПК України, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку

За положеннями пункту 6 П(С)БО Витрати 16 встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно з пунктом 7 П(С)БО Витрати 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Таким чином, право платника податку на витрати виникає в періоді отримання доходу від реалізації таких товарів, робіт, послуг за наявності підтвердження понесених витрат первинними документами, що складаються відповідно до вимог ведення бухгалтерського обліку та внаслідок зменшення власного капіталу, тобто зменшення активів або збільшенням зобов`язань. А витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що наявність у позивача, податкових та видаткових накладних по господарськими операціями, що перевірялися, актів приймання металів чорних (вторинни), а також відповідних розрахункових документів, дані яких враховані та відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача повністю підтверджують законність нарахування АТ Інтерпайп Дніпропетровський ВТОРМЕТ відповідних сум прибутку, валових витрат, нарахування податкового кредиту та податкових зобов`язань з податку на додану вартість, а також підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з придбання у контрагента товарів (послуг) на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних послуг були включені до податкового кредиту.

Вказані первинні документи відповідають ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

При укладенні договорів сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству, товари придбавались з метою їх подальшого використання у господарській діяльності позивача.

Відповідно до п.200.1-200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті і перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг, а залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

Висновками перевірки та судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податку на прибуток, податкового кредиту, від`ємного значення ПДВ та на подальше отримання бюджетного відшкодування.

Реальність господарських операцій по вказаним у акті перевірці контрагентам підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, розрахунковими документами, товарно-транспортними накладними, актами приймання товару.

Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно з частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, податку на прибуток наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судом першої інстанції були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту, та податку на прибуток, а також реальне виконання сторонами, укладених правочинів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції позивачем як до суду, так і до перевірки були надані договори поставки №18/0897 від 27.06.2018 року з №17/1420 від 25.10.2017 року, №17/1747 від 14.11.2017 року, №17/1949 АП від 01.12.2017 року, №17/1959 КТ від 01.12.2017 року, №17/1960НИК від 01.12.2017 року, №17/2273НИК від 01.12.2017 року, №17/2536ДОН від 01.12.2017 року, TOB ТРАНС- КОМ-ІНВЕСТ (код за ЄДРПОУ 41207027 ) здійснювало АТ ІНТЕРПАЙП ДНІПРОВТОРМЕТ протягом 2017-2018 років поставку брухту автомобільним і залізничним транспортом. Умови поставки кожної партії товару вказуються в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору.

Поставка брухту по вищевказаним договорам підтверджується актами приймання металів чорних (вторинних); актами походження брухту; податковими накладними; товарно-транспортними і залізничними накладними.

Реальність господарських операцій по вказаним у акті перевірці контрагентам підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, розрахунковими документами.

Щодо посилання відповідача, на фіктивність укладених договорів між позивачем та вказаним вище контрагентом, то колегія суддів зазначає, що відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України N 363 від 14.10.97 р., товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Щодо протоколу допиту свідка ОСОБА_1 від 05.10.2018 року по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №320181001110000081 від 25.09.2018 року, який пояснив, що господарську діяльність в ТОВ ТРАС-КОМ-ІНВЕСТ не здійснював та зареєстрував його за винагороду та протоколу допиту свідка ОСОБА_2 від 26.09.2018 року по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №320181001110000081 від 25.09.2018 року, яка пояснила що господарську діяльність в ТОВ Укрбрухт не здійснювала та зареєструвала його за винагороду, колегія суддів зазначає що сам факт заперечення особи своєї участі у діяльності товариства та у підписанні товариством від його імені первинних облікових та бухгалтерських документів, за умови, що на час встановлення фактичних взаємовідносин сторін керівником цього товариства в Єдиному реєстрі підприємств і організацій України значився саме цей директор, не може бути свідченням безтоварності спірних операцій.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що з вироку Солом`янського районного суду м.Києва від 21.05.2019 року у справі №760/8572/19, яким затверджено угоду про визнання винуватості, що укладена у кримінальному провадженні №32019100110000038 між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 (директором ТОВ Транс-Ком-Інвест ), визнано ОСОБА_3 винним за ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України та вироку Солом`янського районного суду м.Києва від 24.06.2019 року у справі №760/8569/18, яким затверджено угоду про визнання винуватості, що укладена у кримінальному провадженні №32018100110000081 між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 , визнано ОСОБА_4 винним за ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України не вбачається відомостей про господарські операції між позивачем та ТОВ ТРАС-КОМ-ІНВЕСТ , таке рішення суду не може бути визнано належним доказом на підтвердження порушення платником податків вимог податкового законодавства. Встановлення факту фіктивності підприємства - контрагента позивача саме по собі не може свідчити про незаконність господарських операцій.

Крім того вказаними вирками затверджено угоди про визнання винуватості між стороною обвинувачення та керівниками контрагенту ТОВ Транс-Ком-Інвест при цьому колегія суддів, враховуючи правові позиції Верховного Суду, зазначає про те, що факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.

У вказаних вироках не зафіксовано жодних обставин, які б свідчили про здійснення ТОВ ТРАС-КОМ-ІНВЕСТ фіктивних господарських операцій саме з АТ Інтерпайп Дніпропетровський ВТОРМЕТ .

Провадження на підставі угод про визнання винуватості не передбачає такої стадії судового процесу, як судовий розгляд, під час якого суд з`ясовує обставини, встановлені під час кримінального провадження, та перевіряє їх доказами. Суд лише перевіряє відповідність угоди вимогам цього Кодексу та закону щодо кваліфікації кримінального правопорушення, відповідності обраної міри покарання вимогам закону, а також перевіряє у судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Зважаючи на наведені вище особливості провадження у кримінальному процесі за угодами про визнання винуватості, наведені вище вироки судів, якими затверджено угоди про визнання винуватості, не можуть бути взяті до уваги як беззаперечні докази нереальності господарських операцій з контрагентом ТОВ ТРАС-КОМ-ІНВЕСТ .

Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення, тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов`язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.

Зазначені факти свідчать на користь висновку суду першої інстанції щодо підтвердження реальності спірних господарських операцій, крім того відсутність деяких документів, а так само помилки в їх заповненні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, в той час як з інших даних вбачається фактичний рух активів та зміна у капіталі позивача у зв`язку з його господарською діяльністю.

З огляду на встановлені обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, правильним є висновок суду першої інстанції, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв`язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит та податку на прибуток не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю у контрагента трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобов`язань. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено. А недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість виконати роботи або надати послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих робіт/послуг, у тому числі й по ПДВ. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента.

Судом першої інстанції з`ясовано характер та зміст спірних операцій позивача з його контрагентом при виконанні договорів укладених з останнім, зроблено вмотивований висновок про відповідність первинних документів вимогам чинного податкового законодавства, а також про те, що відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, встановлено наявність зв`язку між фактом придбання товарів та послуг з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання придбаного товару та послуг у господарській діяльності.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанцій про те, що відповідачем не підтверджено правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішення.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі постанова складена 24 червня 2020 року.

Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов

суддя В.В. Мельник

суддя С.В. Сафронова