Постанова

від 17.06.2021 по справі 160/10964/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2021 року

м. Київ

справа № 160/10964/19

адміністративне провадження № К/9901/533/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

за участі:

секретаря судових засідань: Жураковської Б.М.

представника Позивача: Козарь Ю.І.,

представника Відповідача: Москалець Г.В.,

розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС (правонаступник - Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків)

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року (суддя Дєєв М.В.)

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року (судді -Чепурнов Д.В., Мельник В.В., Сафронова С.В.)

у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Інтерпайп Дніпропетровський ВТОРМЕТ"

до Офісу великих платників податків ДПС (правонаступник - Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1.Короткий зміст позовних вимог

АТ "Інтерпайп Дніпропетровський ВТОРМЕТ" (надалі також - Позивач) звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (правонаступник - Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків; надалі також - Відповідач, скаржник), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0006464607 від 2 серпня 2019 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на 40142951,00 грн та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 20071475,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на безпідставність висновків податкового органу щодо не встановлення факту реальності господарських операцій із зазначеним в акті перевірки контрагентом ТОВ "Транс-Ком-Інвест", оскільки податковим органом не належним чином проаналізовано наявність усіх первинних документів, що підтверджують реальність спірних операцій, як і не враховано, що Позивач не може нести відповідальності за дотримання податкової дисципліни контрагентами та третіми особами.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року, позов задоволено.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що наявність у Позивача податкових та видаткових накладних по господарськими операціям, що перевірялися, актів приймання металів чорних (вторинних), відповідних розрахункових документів, дані яких враховані та відображені у бухгалтерському та податковому обліку, а також реальний рух активів підтверджують реальність господарських операцій Позивача з контрагентом ТОВ "Транс-Ком-Інвест", що доводить безпідставність визначення спірних податкових зобов`язань згідно з оскарженим у цій справі актом індивідуальної дії. Суди обох інстанцій зазначили про те, що допущені контрагентом порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності є підставою для притягнення до відповідальності такого порушника податкової дисципліни та не впливають на право Позивача на формування складу витрат та податкового кредиту. При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей. Натомість, Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій Позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому, підставою касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій Відповідач визначив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України).

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просив касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Суд першої інстанції встановив, що знайшло підтвердження у ході апеляційного перегляду справи, що контролюючим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку АТ "Інтерпайп Дніпропетровський ВТОРМЕТ" з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ТОВ "Транс-Ком-Інвест" за період листопад-грудень 2017 року, січень-вересень 2018 року з їх відображенням у деклараціях з податку на додану вартість за період листопад-грудень 2017 року, січень-вересень 2018 року або в наступних податкових періодах (місяцях) та показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств за період 2017 рік, І квартал 2018 року ІІІ квартали 2018 року або наступних податкових періодах (роках) згідно з правилами податкового обліку.

За результатами перевірки складено акт №90/28-10-46-06-00191454 від 5 липня 2019 року, яким було встановлено порушення:

- пункту 7 МСБО 18, що призвело до заниження фінансового результату (заниження доходу) так як наслідок до порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України з урахуванням положень підпункту 14.1.13, пункту 14.1 статті 14 ПК України, що призвело до заниження об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 223016392 грн, в тому числі по періодам: за 2017 рік у розмірі 5737717 грн, за І квартал 2018 року у розмірі 68306544 грн, за І півріччя 2018 року у розмірі 172975481 грн (в тому числі ІІ квартал 2018 року 104668937 грн), за ІІІ квартали 2018 року у розмірі 217278675 грн (в тому числі ІІІ квартал 2018 року 44303194 грн), та, як наслідок, занижено податок на прибуток на загальну суму 40142951 грн, в тому числі по періодам: за 2017 рік 1032789 грн, за І квартал 2018 року 12295178 грн, за І півріччя 2018 року 31135587 грн (в тому числі за ІІ квартал 2018 року 18840409 грн), за ІІІ квартали 2018 року 39110162 грн (в тому числі ІІІ квартал 2018 року 7 974 575 грн).

На підставі висновків акту перевірки прийнято оскаржене податкове повідомлення-рішення №0006464607 від 2 серпня 2019 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на 40142951,00 грн та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 20071475,50 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.

Роблячи висновки про допущені Позивачем порушення норм податкового законодавства контролюючий орган виходив з того, що в товарно-транспортних накладних, якими оформлено перевезення брухту автомобільним транспортом на адресу АТ "Інтерпайп Дніпропетровський ВТОРМЕТ", в яких перевізником виступає ТОВ "Транс-Ком-Інвест", зазначені прізвища водіїв, які здійснювали перевезення брухту. За даними звітів "Податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку" (форма 1-ДФ) за період, охоплений перевіркою, в ТОВ "Транс-Ком-Інвест" серед виплат доходів за ознаками коду 101 (заробітна плата нарахована (виплачена)) та коду 157 (дохід, виплачений самозайнятій особі) відсутні водії, які зазначені в товарно-транспортних накладних. Тобто, не можливо встановити, ким саме здійснювалось перевезення.

Також, під час перевірки контролюючим органом було встановлено, що частина брухту на адресу АТ "Інтерпайп Дніпропетровський ВТОРМЕТ", яка була відвантажена залізничним транспортом, оформлена залізничними накладними. До залізничних накладних №№ 39201116, 43490226,32809386, 32726572, 43614726, 32716672, 32731895, 32756843, 43522226, 43459643, 43442680, 47779764, 43752690, 32330193, 51027001, 43356559, 32490351, 38655932, 44880102, 41649856, 41492778 додані листи від ТОВ "Мітал Транс" (код ЄДРПОУ 40332541), адресовані АТ "Інтерпайп Дніпропетровський ВТОРМЕТ", якими повідомлено, що отриманий брухт в вагонах №№ 67703140, 68745116, 67653907, 65356339, 65384851, 66592205, 65297616, 60920444, 68700848, 67897439, 65336547, 68605005, 60308400, 65384588, 68569516, 60317203, 60279056, 67849372, 60657756, 68745470, 67683482 слід вважати власністю ТОВ "Транс-Ком-Інвест". Проте, за даними Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ "Мітал Транс" не виписано та не задекларовано жодної податково-накладної на постачання металобрухту як на ТОВ "Транс-Ком-Інвест", так і на будь-які інші підприємства. У випадку, коли ТОВ "Мітал Транс" відповідно до залізничних накладних було відправником брухту, в листах зазначено, що отриманий брухт у вагонах № 65285033, 66488974, 67700179, 65294373, 65385882, 67874040, 67174078, 67681486, 68685635, 68735067, 65947103, 67668426, 60663333, 67682849, 65303984, 65951634 слід вважати власністю ТОВ "Транс-Ком-Інвест". При цьому, причетність ТОВ "Мітал Транс" та ТОВ "Транс-Ком-Інвест" до даної поставки брухту відсутня, всі документи, додані до вказаних залізничних накладних, а саме посвідчення про вибухонебезпечність, хімічну та радіаційну безпечність, сертифікати якості на брухт, акти походження брухту, протокол радіаційного контролю, складені та підписані представниками ТОВ "Компанія Вторресурс" (код ЄДРПОУ 41923345).

За наведеного, контролюючим органом за наслідком проведеної перевірки зроблені висновки про безтоварність господарських операцій Позивача з контрагентом ТОВ "Транс-Ком-Інвест" у зв`язку з неможливістю встановлення ланцюга постачання, та з огляду на дані Єдиного реєстру податкових накладних і наявну податкову інформацію стосовно попередніх постачальників контрагента Позивача.

2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)

У касаційній скарзі Відповідач акцентує, що підставою для звернення з касаційною скаргою слугувало ухвалення оскаржених рішень судами першої та апеляційної інстанції з неправильним застосуванням пункту 44.1 статті 44, пункту 198.6 статті 198 ПК України у розрізі з позицією Верховного Суду щодо застосування наведених норм ПК України, викладеній у постанові від 19 грудня 2019 року по справі №804/1118/16. Всупереч висновкам Верховного Суду судами попередніх інстанцій не враховано, що підтвердження реальності господарських операцій платником податку має здійснюватись на підставі належним чином складених первинних документів, які містять всі необхідні реквізити та відомості про господарську операцію та складені в результаті фактичного здійснення господарських операцій, а відсутність виробничо-технічних можливостей та економічної доцільності свідчить про нереальність відповідних операцій та їх формальне документальне оформлення.

Також зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій у даній справі зроблені всупереч висновкам Верховного Суду у справі №804/4434/15 щодо правозастосування положень статті 198 ПК України в частині правових підстав, що надають право платнику на формування складу податкового кредиту, а також без урахування правової позиції Верховного Суду у постанові від 16 липня 2020 року по справі №620/3716/18 щодо оцінки доказів у справі.

На підставі викладеного скаржник стверджує, що судами попередніх інстанцій не було враховано, що товар, операції з постачання якого декларувалися Позивачем (брухт та відходи чорних металів - металів чорних вторинних за видами та якістю, що передбачено ДСТУ 4121-2002), є специфічним та має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, а суб`єкти господарювання, які здійснюють заготівлю, переробку та металургійну переробку металобрухту, повинні мати кваліфікованих спеціалістів, відповідне устаткування, засоби екологічної безпеки. Зауважує, що надані Відповідачем докази безпідставно не враховано судами першої та апеляційної інстанцій, внаслідок чого ухвалено оскаржувані судові рішення без повного та всебічного дослідження доказів та з`ясування ключових питань в контексті правильного вирішення спору у цій справі.

2.2. Доводи Позивача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)

У відзиві на касаційну скаргу Позивач зазначає, що суди першої та другої інстанцій, задовольняючи позов, в повній мірі дослідили первинні документи, оформлені за спірними операціями, повно та всебічно з`ясували обставини у цій справі та ухвали рішення відповідно до норм матеріального закону та з дотриманням норм процесуального права. Натомість, Відповідачем не доведено порушення Позивачем податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій з контрагентом ТОВ "Транс-Ком-Інвест" підтверджується первинними документами, відбувся реальний рух активів в процесі здійснення цих операцій, а тому відсутні законні підстави для визначення спірних податкових зобов`язань по податку на прибуток. Зауважує, що згідно з конкретною та послідовною судовою практикою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Так само, і певні недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних не позбавляють господарські операції їх реального змісту, з урахуванням наявних податкових накладних, оплати за поставлений товар (послуги) та подальшого використання товару у власній господарській діяльності платника податків, що у своїй сукупності підтверджує отримання товару.

Факти отримання Позивачем товарів від ТОВ "Транс-Ком-Інвест" за період, що перевірявся, підтверджується наданими в ході перевірки первинними документами та доказами оплати, зокрема й актами приймання металобрухту, а отриманий лом було використано АТ "Інтерпайп Дніпропетровський ВТОРМЕТ" для подальшої реалізації, тобто у межах господарської діяльності. Зауважує, що обов`язок перевірки та контролю господарських можливостей контрагента законодавством не передбачений.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Перевіряючи правильність наданої судами попередніх інстанцій правової оцінки оскарженому Позивачем індивідуальному акту в контексті дотримання Відповідачем частини другої статті 2 КАС України при його прийнятті, та виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, Суд звертає увагу на таке.

У підпункті 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.2 статті 42 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з пунктом 134.1.1 статті 134 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Верховний Суд зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

За змістом встановлених обставин справи, у перевіряємий період Позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Транс-Ком-Інвест" відповідно до укладених договорів поставки №18/0897 від 27 червня 2018 року, №17/1420 від 25 жовтня 2017 року, №17/1747 від 14 листопада 2017 року, №17/1949 АП від 1 грудня 2017 року, №17/1959 КТ від 1 грудня 2017 року, №17/1960НИК від 1 грудня 2017 року, №17/2273НИК від 1 грудня 2017 року, №17/2536ДОН від 1 грудня 2017 року, за якими контрагент Позивача протягом 2017-2018 років здійснював поставку брухту автомобільним і залізничним транспортом. Умови поставки кожної партії товару визначені в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів Позивачем надано акти приймання металів чорних (вторинних); акти походження брухту; податкові накладні; товарно-транспортні і залізничні накладні.

Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій виходили з того, що Відповідачем не доведено наявність порушень Позивачем податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій з ТОВ "Транс-Ком-Інвест" підтверджується первинними документами, відбувся реальний рух активів в процесі здійснення цих операцій, при укладенні договорів сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству, товари придбавались з метою їх подальшого використання у господарській діяльності Позивача.

Таким чином, суди обох інстанцій дійшли висновку, що первинні документи, надані Позивачем на підтвердження дійсності господарських операцій із зазначеним контрагентом, враховуючи співвідношення вчинених господарських операцій з основним видом діяльності Позивача та у сукупності зі встановленими обставинами господарських операцій, підтверджують формування показників податкової звітності та вказують на реальність господарських операцій, які є підставою для формування даних податкового обліку Позивача.

Отже, судами попередніх інстанцій зроблено висновки за результатом оцінки наданих сторонами доказів та дослідження обставин щодо фактичного здійснення спірних операцій та реальності їх господарських наслідків для учасників операцій.

Доводи ж скаржника щодо непідтвердження належними первинними документами факту реальності спірних операцій зводяться до незгоди із правовою оцінкою доказам в матеріалах справи та їх переоцінки, що, відповідно до статті 341 КАС України виходить за межі касаційного перегляду і не є свідченням неправильного застосування судами норм статей 134, 135 КАС України.

У судовому засіданні під час касаційного перегляду справи представник Відповідача підтвердив обізнаність Відповідача про те, що постановою Верховного Суду ще до ухвалення оскарженого рішення суду апеляційної інстанції у цій справі було скасовано вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 21 травня 2019 року у справі №760/8572/19 (щодо фіктивного підприємства ТОВ "Транс-Ком-Інвест").

З огляду на це, у касаційній скарзі Відповідачем визначено підставою касаційного перегляду саме неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права всупереч висновкам Верховного Суду. Відтак, Відповідачем при зверненні з означеною касаційною скаргою було чітко окреслено межі касаційного перегляду у цій справі.

Так, частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перегляд рішення суду у порядку касаційного провадження в силу положень статті 341 КАС України окреслено певними межами, встановленими у статті 328 КАС України. Зокрема, пунктом 1 частини четвертої цієї статті межа касаційного перегляду обумовлена наявністю висновку Верховного Суду щодо застосування певної норми права, якою керувався суд надаючи оцінку спірним правовідносинам, та надання оцінки спірним правовідносинам без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування такої норми права у подібних правовідносинах.

Таким чином, підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи скаржника щодо ухвалення судами обох інстанцій оскаржених рішень без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права за подібних правовідносин у справах №804/1118/16, №804/4434/15 та №620/3716/18.

Так, у постановах від 19 грудня 2019 року у справі №804/1118/16 та від 10 квітня 2019 року №804/4434/15 Верховним Судом сформовано загальний підхід щодо дослідження реальності господарських операцій та вимоги до їх документального підтвердження первинними документами в контексті застосування норм статей 134, 198 ПК України.

Суд звертає увагу, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Великою Палатою Верховного Суду у пункті 68 постанови від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц зауважено, що висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формуються виходячи із конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. При цьому під судовим рішенням в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, у яких є аналогічними предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Верховний Суд зазначає, що наведені скаржником висновки Верховного Суду, зроблені виходячи з встановлених обставин у справах №804/1118/16 та №804/4434/15, не є подібними зі спірними, оскільки предметом дослідження у вказаних справах були інші господарські операції. Висновки у кожній з цих справ здійснені за результатами оцінки доказів, які підтверджують або спростовують обставини, якими обґрунтовані доводи та заперечення учасників вказаних справ.

У кожних окремих правовідносинах при застосуванні судом одних й тих самих норм права в залежності від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів, висновки судів можуть бути відмінними від тих, що здійснені судом в цій справи, проте це не свідчить про неправильне застосування норми матеріального права та/або порушення процесуальних норм, а вказує на відмінність фактичних обставин та доказової бази. Різні обставини, що досліджувалися судами у межах вказаних справ, не дають підстав для висновку про подібність спірних правовідносин на противагу аналогічним обставинам, що є ключовим для визначення правовідносин подібними.

Верховний Суд акцентує увагу на тому, що суди надавали оцінку спірним правовідносинам у вказаних скаржником справах виходячи з конкретних обставин, встановлених у межах судового розгляду кожної окремої справи, які не є аналогічними встановленим судами у даній справі, тому спірні правовідносини сторін не є подібними.

Отже, вказані Позивачем висновки Верховного Суду у постановах від 19 грудня 2019 року у справі №804/1118/16 та від 10 квітня 2019 року №804/4434/15 не доводять ухвалення рішення судами попередніх інстанцій у справі, що переглядається, всупереч висновкам Верховного Суду, оскільки обставини у даних справах є відмінними, а висновки не є релевантними до спірних правовідносин.

Так само, у постанові від 16 липня 2019 року у справі №620/3716/18 Верховний Суд виходив зі специфіки спірних у цій справі господарських операцій, а неповне з`ясування судами попередніх інстанцій фактичних обставин таких операцій з урахуванням їх особливостей (послуги пов`язані з тимчасовим розміщенням вагонів на під`їзних коліях) та не належне дослідження окремих первинних документів по таким операціям слугувало підставою для направлення справи на новий судовий розгляд.

Наведене вище у сукупності дає підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів сторін.

Доводи Відповідача, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки обставин господарських операцій Позивача з контрагентом ТОВ "Транс-Ком-Інвест", втім положення статі 341 КАС України не наділяють суд касаційної інстанції повноваженнями встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи ж касаційної скарги не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені вище висновки судів першої та апеляційної інстанції у цій справі, та є аналогічними доводам, викладеним у відзиві на позов та апеляційній скарзі. Проте, таким доводам, з огляду на вищенаведені висновки, судами попередніх інстанцій надано оцінку з дотриманням норм матеріального права.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною четвертою статті 328 КАС України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржених судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 КАС України).

З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 3, 344, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС (правонаступник - Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків) залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх