Постанова

від 24.06.2020 по справі 540/2484/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/2484/19

Головуючий в 1 інстанції: Гомельчук С.В.

Дата і місце ухвалення: 17.03.2020р., м. Херсон

Дата виготовлення повного тексту: 25.03.2020р.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді : Бойка А.В.,

суддів: Федусика А.Г.,

Шевчук О.А.,

за участю секретаря: Андрушкевич М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Партизанської селищної ради Генічеського району Херсонської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Партизанської селищної ради Генічеського району Херсонської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 , в якому просили суд визнати протиправним та скасувати рішення Партизанської селищної ради від 20.09.2018 року №268 про надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,067 га. за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення від 19.11.2019 року №377, прийняте XLV сесією Партизанської селищної ради Генічеського району Херсонської області VII скликання, яким відмовлено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у задоволенні заяви від 03.10.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, шляхом викупу у власність, орієнтовною площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Зобов`язано Партизанську селищну раду Генічеського району Херсонської області, з урахуванням висновків суду, повторно розглянути по суті заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, шляхом викупу у власність, орієнтовною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 03.10.2019 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог позову про визнання протиправним та скасування рішення Партизанської селищної ради від 20.09.2018 року №268, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, обґрунтовану посиланням на не правильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також не повним з`ясуванням судом обставин справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянти зазначають, що при вирішенні спору судом першої інстанції не враховано, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула право власності на будівлю чи споруду, стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику. Таким чином, при переході до позивачів права власності на житловий будинок, господарські будівлі і споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одночасно виникло право власності на земельну ділянку, на якій такі об`єкти нерухомості розташовані.

Також, апелянти посилаються на те, що без наявності у ОСОБА_3 права власності на будівлі або споруди за вказаною адресою Партизанською селищною радою спірним рішенням від 20.09.2018 року №268 їй надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,067 га. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з присвоєнням нової адреси: АДРЕСА_1 . При цьому, судом проігноровано, що дозвіл на розробку проекту землеустрою надано відповідачем третій особі за рахунок частини суміжної земельної ділянки, яка перебуває у користуванні позивачів. Судом не вмотивовано своє рішення, на яких правових підставах гр. ОСОБА_3 має пріоритет перед позивачами на виділення спірної земельної ділянки саме їй.

Апелянти вважають необґрунтованими посилання суду першої інстанції на те, що надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою не є безумовним свідченням про затвердження такого проекту та відведення земельної ділянки. Зазначають, що судом не зазначено, які саме визначені законом підстави дадуть відповідачу в майбутньому право відмовити ОСОБА_3 у затвердженні проекту землеустрою та передачі земельної ділянки. Апелянти вважають, що спірним рішенням від 20.09.2018 року №268 вже порушено їх права, які підлягають захисту в судовому порядку, без очікування, коли Партизанська селищна рада можливо відмовить ОСОБА_3 у затвердженні проекту землеустрою.

У зв`язку з цим, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року в частині відмови в задоволенні їх вимог про визнання протиправним та скасування рішення Партизанської селищної ради від 20.09.2018 року №268, з прийняттям у відповідній частині нового судового рішення - про задоволення позову.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НОМЕР_1 , виданого приватним нотаріусом Генічеського районного нотаріального округу Херсонської області Бернацькою Н.Г. 19.04.2019 року, гр. ОСОБА_4 на праві приватної власності належав житловий будинок з господарськими будівлями та побутовими спорудами і будівлями до нього, розташований в по АДРЕСА_2 .

Згідно наявних у матеріалах справи документів, зокрема, витягу з земельно-кадастрової книги Партизанської селищної ради від 23.10.2019 року, технічного паспорту Комунального підприємства Генічеського бюро технічної інвентаризації Херсонської обласної ради (далі - КП Генічеське БТІ Херсонської облради) від 28.03.2019 року №623 та відповіді Виконавчого комітету Партизанської селищної ради від 28.10.2019 року №06/02-16/160, за адресою АДРЕСА_2 була зареєстрована земельна ділянка загальною площею 0,2500 га, з них: для обслуговування вказаного домоволодіння обліковувалося - 600 кв.м., під багаторічними насадженнями - 270 кв.м., решта рілля - 1630 кв.м. Земельна ділянка перебувала у користуванні гр. ОСОБА_4 .

В подальшому частину вказаної земельної ділянки ОСОБА_4 виділила в земельну ділянку площею 0,1500 га (кадастровий номер 6522155700:04:001:0146), в той час як решта землі площею 0,1000 га залишилася у її користуванні, що підтверджується витягом з ДЗК про земельну ділянку від 16.09.2019 року.

04.07.2019 року між гр. ОСОБА_4 , як Продавцем, та гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 , як Покупцями, укладено договір купівлі - продажу будинку з господарськими будівлями та спорудами до нього, за умовами якого Продавець передала, а Покупці прийняли у спільну часткову власність в рівних частках (по 1/2 частки кожному) житловий будинок з господарськими будівлями та побутовими спорудами і будівлями до нього, який знаходиться по АДРЕСА_2 , розташований на земельній ділянці прощею 0,1500 га, цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, з кадастровим номером - 6522155700:04:001:0146.

Придбане позивачами домоволодіння поділено між ними в натурі, у зв`язку із чим, за кожним зареєстроване право власності на окремий об`єкт нерухомості (в частці 1/1): за ОСОБА_2 - по АДРЕСА_2 , за ОСОБА_1 - по АДРЕСА_2 , що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.09.2019 року та технічним паспортом БТІ від 02.10.2019 року.

03.10.2019 року позивачі звернулись до Партизанської селищної ради із клопотанням про надання їм дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у спільну часткову власність земельної ділянки, шляхом викупу орієнтовною площею 0,1000 га, розташованої на території Партизанської селищної ради Генічеського району Херсонської області та детально позначеної в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням.

19.11.2019 року XLV сесією Партизанської селищної ради VII скликання прийнято рішення №377, яким позивачам відмовлено у задоволені наведеної заяви.

Вказана відмова мотивована тим, що рішенням Партизанської селищної ради від 20.09.2018 року № 268 на частину даної земельної ділянки (площею 0,067 га) вже надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно її у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) іншій особі, а саме ОСОБА_3 .

Не погоджуючись з правомірністю рішення селищної ради від 20.09.2018 року №268, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом про його скасування.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, дійшов висновку, що відмова Партизанської селищної ради у наданні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки шляхом викупу у власність, яка оформлена рішенням відповідача від 19.11.2019 року № 377, є протиправною, оскільки обґрунтування рішення, прийнятого за результатами розгляду заяви позивачів, не містить визначених частиною п`ятою статті 128 ЗК України підстав для відмови у задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. У зв`язку з цим, суд першої інстанції визнав за необхідне вийти за межі позовних вимог позивачів та, з метою захисту порушеного права позивачів, зазначив, що ефективним та належним є такий спосіб захисту порушених їх прав, як зобов`язання Партизанську селищну раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, шляхом викупу у власність.

Поряд з цим, суд першої інстанції не знайшов правових підстав для скасування рішення Партизанської селищної ради від 20.09.2018 року №268 про надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, зазначивши, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи позивачів про те, що право на користування бажаної ними до отримання земельної ділянки (площею 0,1000 га) перейшло до них автоматично, оскільки передане позивачам у власність домоволодіння розташоване саме на земельній ділянці прощею 0,1500 га з кадастровим номером 6522155700:04:001:0146, у зв`язку із чим, саме на означену земельну ділянку позивачам безумовно перейшло право користування згідно приписів ч. 2 ст. 120 ЗК України. Документів, які б свідчили про факт передачі іншої земельної ділянки (площею 0,1000 га) у користування позивачів, матеріали справи не містять, тому відповідні твердження суд визнав безпідставними.

Оскільки рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року оскаржено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 лише в частині вимог, в задоволенні яких їм відмовлено, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення Партизанської селищної ради від 20.09.2018 року №268, тому, на підставі ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає правильність висновків суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимоги позову про визнання протиправним та скасування рішення Партизанської селищної ради від 20.09.2018 року №268 виходячи з наступного.

Відповідно до ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 2 статті 116 ЗК України передбачено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч.2 ст.122 ЗК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

Положеннями статті 123 ЗК України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Колегія суддів зазначає, що підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Наведене також узгоджується з практикою Верховного Суду, визначеною в постановах від 27 лютого 2018 року по справі №545/808/17 та від 24 квітня 2018 року по справі №814/1961/17.

Водночас згідно із приписами статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 ЗК України.

За приписами наведеної норми держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

При цьому, частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України вказує, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто, для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв`язку з рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушуються права позивача.

Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, тобто у іншої особи вже виникло право на користування чи власність на земельну ділянку. При цьому, захист прав позивача має бути нерозривно пов`язаним з таким фактом, що у особи існує правовий інтерес як власника або як користувача на цю земельну ділянку.

Порушення своїх прав прийняттям Партизанською селищною радою рішення від 20.09.2018 року №268 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обґрунтовують тим, що спірним рішенням ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, право на яку у них виникло автоматично при придбанні будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість таких посилань позивачів, оскільки отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку.

Колегія суддів звертає увагу на те, що чинним законодавством не встановлено заборони на отримання одночасно декількома особами дозволу на розроблення проекту землеустрою на одну і ту ж саму земельну ділянку. Надання дозволу на розробку проекту землеустрою одній особі, не позбавляє право інших осіб звернутися з відповідним клопотанням до уповноваженого органу і також отримати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 не тягне за собою юридичних наслідків для позивачів, а є лише певним етапом у процесі передачі земельної ділянки у користування, реалізація якого може бути здійснена лише після затвердження розробленої документації із землеустрою.

Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування, а тому надання тотожних дозволів щодо розробки проекту землеустрою на одну й ту саму земельну ділянку не порушує права іншої особи.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 березня 2018 року у справі №463/3375/15-а (провадження К/9901/15205/18), зазначивши, що особи мають рівне право розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримує право власності або користування (оренду) на ділянку. У суб`єкта владних повноважень не має підстав вважати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

А відтак, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що спірним рішенням відповідача безпосередньо не порушено прав позивачів, які підлягають захисту в судовому порядку.

Також, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість посилань ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на те, що право на користування бажаної ними до отримання земельної ділянки площею 0,1000 га перейшло до них автоматично. Як вбачається з матеріалів справи, за умовами договору купівлі-продажу від 04.07.2019 року гр. ОСОБА_4 передала, а позивачі прийняли у спільну - часткову власність в рівних частках (по 1/2 частки кожному) житловий будинок з господарськими будівлями та побутовими спорудами і будівлями до нього під АДРЕСА_2 , розташований на земельній ділянці прощею 0,1500 га.

З вказаного слідує, що, на підставі приписів ч. 2 ст. 120 ЗК України, до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 безумовно перейшло право користування на земельну ділянку площею 0,1500 га з кадастровим номером 6522155700:04:001:0146, а не на земельну ділянку, з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення якої позивачі звернулися до селищної ради.

Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та скасування рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 308, 310, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено та підписано 30.06.2020 року.

Головуючий суддя Бойко А.В. Судді Федусик А.Г. Шевчук О.А.