Ухвала

від 30.06.2020 по справі 320/3173/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/3173/19

УХВАЛА

30 червня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Єгорової Н.М., суддів Коротких А.Ю., Федотова І.В., розглянувши заяву Головного управління Державної податкової служби у Київській області про поновлення строку на апеляційне оскарження на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом Споживчого товариства Барахтянське до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, розпоряджень, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2020 року вперше подану ГУ ДПС у Київській області апеляційну скаргу повернуто апелянту у зв`язку із ненаданням документу про сплату судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Київській області вдруге подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Перевіривши апеляційну скаргу, суд ухвалою від 13 травня 2020 року залишив її без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. 295 КАС України, а саме - апелянтом пропущено тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду, а викладені у заяві про поновлення строку причини поважними визнані не були. Апелянту було надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги - десять днів з моменту отримання копії ухвали від 13 травня 2020 року, але не раніше дня закінчення карантину, запровадженого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Як вбачається за матеріалів справи, копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянт отримав 19 травня 2020 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

На виконання вимог даної ухвали ГУ ДПС у Київській області на адресу суду направлено заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, яке обґрунтовано довготривалою процедурою сплати судового збору. Крім того, у заяві наголошено на тому, що звернення сторони із заявою про поновлення строку є підставою для прийняття апеляційної скарги до розгляду, а КАС України не містить застережень щодо неможливості повторного подання апеляційної скарги у межах річного строку з моменту складання повного тексту судового рішення.

Надаючи оцінку наведеним доводам, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Як було встановлено в ухвалі 13 травня 2020 року, повний текст оскаржуваного рішення було отримано відповідачем не пізніше 05 листопада 2019 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи відбитком штампу відділення поштового зв`язку на конверті, в якому до суду надійшла вперше подана апеляційна скарга(а.с. 145). Отже, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції було 05 грудня 2019 року. Проте апеляційну скаргу подано до відділення поштового зв`язку 06 квітня 2020 року, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку.

При цьому судом враховується, що вперше подану ГУ ДФС у Київській області апеляційну скаргу було залишено без руху ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року у зв`язку з несплатою судового збору, копію якої отримано податковим органом 12 грудня 2020 року. Вказаним судовим рішенням було надано п`ятиденний строк для усунення недоліків. У зв`язку з неподанням документу про сплату судового збору в установлений строк суд ухвалою від 20 січня 2020 року повернув ГУ ДФС у Київській області вперше подану останнім апеляційну скаргу, відмовивши у задоволенні поданого клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги. Тобто, Відповідач мав достатній визначений законодавцем строк для сплати судового збору.

Крім іншого, суд звертає увагу на те, що додане до апеляційної скарги платіжне доручення № 4933 від 18 грудня 2019 року про сплату судового збору на суму 11 526,00 грн. свідчить, що його сплату було здійснено 24 грудня 2019 року, водночас, як було встановлено раніше, апеляційну скаргу було подано до відділення поштового зв`язку лише 06 квітня 2020 року, тобто більше ніж через три місяці з моменту сплати судового збору. Викладене свідчить, що апелянт мав об`єктивну можливість надати суду документ про сплату судового збору до моменту постановлення ухвали про повернення вперше поданої останнім апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Судом враховується, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.

Сама по собі сплата судового збору суб`єктом владних повноважень не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб`єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.

Аналогічна позиція підтримується і Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18 травня 2018 року у справі №820/4558/16, від 22 травня 2018 року у справі №826/26113/15, від 18 вересня 2018 року у справі №826/25121/15.

Крім того, у постанові від 21 листопада 2019 року у справі №804/3200/18 Верховний Суд підкреслив, що довготривала процедура сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

Викладене, у свою чергу, свідчить про безпідставність посилання ГУ ДПС у Київській області на те, що несвоєчасне подання апеляційної скарги було зумовлено довготривалою процедурою сплати судового збору.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне підкреслити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Наведений висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26 березня 2020 року у справі № 805/2688/18-а.

Обмеження строку на апеляційне оскарження не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для можливості визнання поважними причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду виключно з підстав наявності в останнього конституційного права на повторне подання апеляційної скарги та довготривалою процедурою сплати судового збору. Інших доводів поважності причин пропуску строку апелянтом не зазначено.

У контексті наведеного суд вважає за необхідне зауважити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії , справа Девеєр проти Бельгії ).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, зважаючи на викладене та з огляду на відхилення доводів апелянта щодо поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви про його поновлення.

Керуючись ст.ст. 248, 295, 321, 325 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Головного управління Державної податкової служби у Київській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.М. Єгорова

Судді А.Ю. Коротких

І.В. Федотов