Ухвала

від 28.09.2020 по справі 320/3173/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/3173/19

УХВАЛА

28 вересня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Єгорової Н.М., суддів Коротких А.Ю., Федотова І.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом Споживчого товариства Барахтянське до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, розпоряджень, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2020 року вперше подану ГУ ДПС у Київській області апеляційну скаргу повернуто апелянту у зв`язку із ненаданням документу про сплату судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Київській області вдруге подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Перевіривши апеляційну скаргу, суд ухвалою від 13 травня 2020 року залишив її без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. 295 КАС України, а саме - апелянтом пропущено тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду, а викладені у заяві про поновлення строку причини поважними визнані не були. Апелянту було надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги - десять днів з моменту отримання копії ухвали від 13 травня 2020 року, але не раніше дня закінчення карантину, запровадженого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Як вбачається за матеріалів справи, копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянт отримав 19 травня 2020 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2020 року у задоволенні заяви Головного управління Державної податкової служби у Київській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року - відмовлено.

На виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху ГУ ДПС у Київській області на адресу суду було направлено два клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Заявлені клопотання обґрунтовано відсутністю у працівників контролюючого органу повноважень на представництво інтересів ГУ ДПС у Київській області в судах до моменту внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Крім того, у клопотанні наголошено, КАС України не містить застережень щодо неможливості повторного подання апеляційної скарги у межах річного строку з моменту складання повного тексту судового рішення.

Надаючи оцінку викладеним у клопотаннях доводам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як було встановлено в ухвалі 13 травня 2020 року, повний текст оскаржуваного рішення було отримано відповідачем не пізніше 05 листопада 2019 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи відбитком штампу відділення поштового зв`язку на конверті, в якому до суду надійшла вперше подана апеляційна скарга(а.с. 145). Отже, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції було 05 грудня 2019 року. Проте апеляційну скаргу подано до відділення поштового зв`язку 06 квітня 2020 року, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку.

При цьому судом враховується, що вперше подану ГУ ДФС у Київській області апеляційну скаргу було залишено без руху ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року у зв`язку з несплатою судового збору, копію якої отримано податковим органом 12 грудня 2020 року. Вказаним судовим рішенням було надано п`ятиденний строк для усунення недоліків. У зв`язку з неподанням документу про сплату судового збору в установлений строк суд ухвалою від 20 січня 2020 року повернув ГУ ДФС у Київській області вперше подану останнім апеляційну скаргу, відмовивши у задоволенні поданого клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги. Тобто, Відповідач мав достатній визначений законодавцем строк для сплати судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Судом враховується, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.

Сама по собі сплата судового збору суб`єктом владних повноважень не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб`єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.

Аналогічна позиція підтримується і Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18 травня 2018 року у справі №820/4558/16, від 22 травня 2018 року у справі №826/26113/15, від 18 вересня 2018 року у справі №826/25121/15.

У постанові від 21 листопада 2019 року у справі №804/3200/18 Верховний Суд підкреслив, що довготривала процедура сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом й у постанові від 10 вересня 2020 року у справі № 815/6482/15.

Крім іншого, суд звертає увагу на те, що додане до апеляційної скарги платіжне доручення № 4933 від 18 грудня 2019 року про сплату судового збору на суму 11 526,00 грн. свідчить, що його сплату було здійснено 24 грудня 2019 року, водночас, як було встановлено раніше, апеляційну скаргу було подано до відділення поштового зв`язку лише 06 квітня 2020 року, тобто більше ніж через три місяці з моменту сплати судового збору. Викладене свідчить, що апелянт мав об`єктивну можливість надати суду документ про сплату судового збору до моменту постановлення ухвали про повернення вперше поданої останнім апеляційної скарги.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вдруге апелянт звернувся до суду з апеляційною скаргою 06 квітня 2020 року, тобто більше ніж через два місяці з моменту постановлення ухвали суду про повернення вперше поданої апеляційної скарги, що вказує на невчинення апелянтом дій, спрямованих на апеляційне оскарження рішення суду.

Щодо доводів відповідача про відсутність у працівників контролюючого органу повноважень на представництво інтересів ГУ ДПС у Київській області в судах до моменту внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Приписами Закону України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) №1401 від 02 червня 2016 року, що набрав чинності 30 вересня 2016 року, Конституцію України доповнено статтею 131-2, у якій передбачено, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Вказаним Законом розділ XV Перехідні положення Конституції України було доповнено пунктом 16-1, у підпункті 11 якого визначено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року.

Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 01 січня 2020 року.

Таким чином, законодавцем було передбачено достатній часовий проміжок в майже три роки для вчинення суб`єктом владних повноважень усіх необхідних дій, спрямованих на забезпечення можливості працівниками ГУ ДПС у Київській області здійснювати представництво контролюючого органу у судах.

При цьому, відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка міститься в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 810/1685/17, законодавством покладено обов`язок дотримання процесуальних строків саме на учасника справи, а не на його окремих працівників. А тому, неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб не може бути поважною причиною для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Твердження ГУ ДПС у м. Київській області про гарантоване чинним законодавством право останнього на апеляційне оскарження судового рішення суд вважає помилковим у контексті спірних правовідносин з огляду на таке.

Європейський суд з прав людини у пунктах 46, 47 рішення від 29.01.2016 року у справі Устименко проти України зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатись перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

При цьому, судом також враховуються висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі Лелас проти Хорватії , відповідно до яких держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

У справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу належного урядування , який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Таким чином, виходячи з принципу належного урядування , державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Обмеження строку на апеляційне оскарження не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 року №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа Стаббігс на інші проти Великобританії , справа Девеер проти Бельгії , справа Креуз проти Польщі ).

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічний гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-ІХ від 30 березня 2020 року, яким, серед іншого, внесені зміни до КАС України, набрав чинності 02 квітня 2020 року. Тоді як строк на апеляційне оскарження рішення у цій справі сплинув, як було встановлено вище, до набрання законом чинності.

Крім іншого, зважаючи на приписи Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 18 червня 2020 року № 731-IX, строк на усунення недоліків, який було продовжено на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), сплинув 06 серпня 2020 року.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для можливості визнання поважними причин пропуску ГУ ДПС у Київській області строку на апеляційне оскарження рішення суду. Інших доводів поважності причин пропуску строку Апелянтом не зазначено.

У контексті наведеного суд вважає за необхідне зауважити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії , справа Девеер проти Бельгії ).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, зважаючи на викладене та з огляду на відхилення доводів апелянта щодо поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Приписи ч. 3 ст. 299 КАС України визначають, що питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне у відкритті апеляційного провадження відмовити та повернути апеляційну скаргу Апелянту.

При цьому, визнання заяви Апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження необґрунтованою перешкоджає розгляду заявленого відповідачем клопотання про звільнення або відстрочення сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 248, 299, 321, 325 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Головного управління ДПС у Київській області про поновлення строків на апеляційне оскарження судового рішення - відмовити.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом Споживчого товариства Барахтянське до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, розпоряджень - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач Н.М. Єгорова

Судді А.Ю. Коротких

І.В. Федотов