Постанова

від 30.06.2020 по справі 280/546/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 червня 2020 року

Київ

справа №280/546/19

адміністративне провадження №К/9901/30631/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Усенко Є.А.,

суддів: Гімона М.М., Ханової Р.Ф.,

розглянув у судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ''Спецрембудсервіс'' до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (правонаступник - Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області) на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.05.2019 (суддя - Лазаренко М.С.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019 (головуючий суддя - Коршун А.О., судді - Чередниченко В.Є., Панченко О.М.),

У С Т А Н О В И В :

У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю ''Спецрембудсервіс'' (далі - позивач, ТОВ ''Спецрембудсервіс'', Товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.09.2018 №0014351406 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток (за основним платежем) на 175' 450,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані доводами Товариства, що його операції з придбання послуг (будівельні роботи) та товару у ТОВ ''Іновест Буд'', ТОВ ''Партнер Буд Гарант'', ТОВ ''Каcтром Груп'', ТОВ ''Жерман Плюс'', витрати за якими в загальній сумі 974' 722,00 грн Товариство врахувало при визначенні оподатковуваного доходу за 2015 рік (рядок 02 декларації з податку на прибуток), відбулися фактично, підтверджуються первинними та іншими документами бухгалтерського та податкового обліку, зокрема і щодо використання Товариством придбаних послуг та товару у своїй господарській діяльності. Висновок же контролюючого органу в акті перевірки про порушення Товариством податкового законодавства внаслідок зменшення суми оподатковуваного доходу безпідставний, а прийняте за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення - протиправне.

Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 21.05.2019, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019, адміністративний позов ТОВ ''Спецрембудсервіс'' задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення рішення ГУ ДФС від 13.09.2018 №0014351406.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що ГУ ДФС не довело, що позивач занизив суму оподатковуваного доходу в податковій декларації з податку на прибуток за 2015 рік на 974' 722,00 грн внаслідок врахування у фінансовому результаті витрат з придбання послуг (будівельні роботи) та товару у ТОВ ''Іновест Буд'', ТОВ ''Партнер Буд Гарант'', ТОВ ''Каcтром Груп'', ТОВ ''Жерман Плюс''. Суди попередніх інстанцій зробили висновок, що господарські операції позивача з придбання у цих постачальників послуг (будівельних робіт) за договорами субпідряду та товару підтверджені належними первинними документами, відображені у бухгалтерському обліку Товариства, придбані послуги (будівельні роботи) та товар позивач реалізував ТОВ ''Арсенал Резерв'' , ТОВ ''Інвестиційна рада'', ВП ''Оріль - Лідер'' ПАТ ''Миронівський Хлібопродукт'', ДП ''Ензим'', ПП ''БМК Будсервіс-2000'', виконуючи договірні зобов`язання перед вказаними контрагентами. Суди визнали недостатнім для висновку про безтоварність господарських операцій Товариства з ТОВ ''Іновест Буд'', ТОВ ''Партнер Буд Гарант'', ТОВ ''Каcтром Груп'', ТОВ ''Жерман Плюс'' ухвалення обвинувальних вироків стосовно засновників та посадових осіб цих товариств в кримінальних справах про фіктивність підприємництва, зазначивши, з посиланням на правову позицію Верховного Суду у постановах від 04.09.2018 у справі №826/18952/14 та від 31.07.2018 №808/1507/16, що факт наявності вироку, зокрема винесеного на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій і що в такому випадку необхідно перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.

ГУ ДФС подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.05.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Обґрунтовуючи вимоги, викладені в касаційній скарзі, відповідач посилається на виявлені під час перевірки порушення Товариством норми підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, внаслідок зменшення оподатковуваного доходу за 2015 рік на 974 722 грн, що відповідало відтвореній у бухгалтерському обліку та у звіті про фінансовий результат за 2015 рік загальній сумі витрат за операціями з придбання послуг (будівельних робіт) та товару у ТОВ ''Іновест Буд'', ТОВ ''Партнер Буд Гарант'', ТОВ ''Каcтром Груп'', ТОВ ''Жерман Плюс'', тоді як зазначені товариства є фіктивними субєктами підприємницької діяльності, що встановлено у вироках судів, відтак виписані від їх імені первинні документи як недостовірні не можуть бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Заперечуючи проти касаційної скарги у відзиві, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, обґрунтування заперечень позивача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Суди попередніх інстанцій встановили, що податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, було прийнято ГУ ДФС на підставі акта від 18.07.2018 №415/08-01-14-0903330301 ''Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ''Спецрембудсервіс'' з питань встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами - ТОВ ''Іновест Буд'', ТОВ ''Партнер Буд Гарант'', ТОВ ''Каcтром Груп'', ТОВ ''Жерман Плюс'' за 2015 рік та ПДВ при здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом ТОВ ''Кастром Груп'' за травень, липень 2015 року та ТОВ ''Партнер Буд Гарант'' за червень 2015 року''.

Згідно з висновками, зробленими в акті перевірки, Товариство, крім іншого, порушило норми пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України (далі - ПК), в результаті чого занизило податок на прибуток за 2015 рік на 175'450,00 грн.

Такий висновок контролюючого органу вмотивований тим, що Товариство безпідставно відтворило в бухгалтерському та податковому обліку операції з придбання послуг (будівельних робіт), товару (будівельних матеріалів) у ТОВ ''Іновест Буд'', ТОВ ''Форті груп'', ТОВ ''Партнер Буд Гарант'', ТОВ ''Каcтром Груп'', ТОВ ''Жерман Плюс'' з огляду на їх безтоварність.

Такого висновку контролюючий орган дійшов на підставі аналізу узагальненої податкової інформації, зібраної стосовно діяльності ТОВ ''Іновест Буд'', ТОВ ''Партнер Буд Гарант'', ТОВ ''Каcтром Груп'', ТОВ ''Жерман Плюс'', а саме: зазначені юридичні особи не декларують та/або не сплачують податкові зобов`язання; відсутні за місцезнаходженням, вказаним в реєстраційних документах; не мають фізичних, технічних та технологічних можливостей (ресурсів) для здійснення господарської діяльності в цілому та виконання будівельних робіт зокрема; номенклатура товарів (послуг) в операціях з придбання товару (послуг), за якими ці товариства задекларували суми податкового кредиту в податковому обліку з податку на додану вартість, не відповідає номенклатурі товарів (послуг) в податкових накладних, виписаних на адресу позивача; стосовно засновників та посадових осіб зазначених товариств ухвалені вироки про визнання їх винними за фіктивне підприємництво. Так, вироком Печерського районного суду м. Києва від 06.11.2015 у кримінальній справі №757/40842/15-к громадянина ОСОБА_1 (засновника ТОВ ''Жерман Плюс'') визнано виннним у вчиненні злочинів, передбачених частинною 1 статті 205, частиною 1 статті 358 Кримінального кодексу України, затверджено угоду про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим. Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.02.2017 у кримінальній справі №335/13457/16-к громадянина ОСОБА_2 (засновника ТОВ ''Іновест Буд'') визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 27, частинною 2 статті 205 Кримінального кодексу України. В цьому ж вироці встановлено, що на пропозицію ОСОБА_2 громадянин ОСОБА_3 , усвідомлюючи, що здійснює злочинну діяльність, зареєстрував як засновник ТОВ ''Партнер Буд Гарант''. Згідно з вироком Печерського районного суду від 01.12.2015 у кримінальній справі №757/42406/15-к громадянин ОСОБА_4 (засновник ТОВ ''Каcтром Груп'') визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених частинною 1 статті 205, частиною 1 статті 358 Кримінального кодексу України.

У акті перевірки контролюючий орган також вказав на кредиторську заборгованість позивача перед ТОВ ''Іновест Буд'' на суму придбання будівельних робіт (104' 102,58 грн) як на обставину, яка підтверджує безтоварність операцій з цим контрагентом.

Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин; далі - так само) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1).

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК встановлено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Встановлюючи обов`язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними документами, законодавець презюмує, що ці документи мають відображати реальний стан речей щодо задекларованих об`єктів оподаткування.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми), як один із принципів бухгалтерського обліку, закріплений в статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та відповідає сутності податкового обліку, який відповідно до частини другої статті 3 цього Закону ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Надання контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених правовими нормами, з метою одержання податкова вигоди є підставною для її одержання, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про удаваність господарської операції можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

Такий висновок щодо оцінки документів, наданих платником податків, у справі, предметом доказування в якій є обставини щодо реальності господарських операцій, на які виписані документи, зробив Верховний Суд України в постанові від 27.03.2012 у адміністративній справі за позовом ПП "Ангара" до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, за участю прокурора м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення та відшкодування податку на додану вартість.

Обов`язковою умовою для визнання документів доказом у адміністративній справі відповідно до вимог статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України є їх достовірність. Якщо документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва, вони не можуть бути підставою бухгалтерського та/чи податкового обліку, оскільки статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках не може надавати встановлені законом податкові вигоди.

Верховний Суд України неодноразово висловлювався щодо такого правозастосування у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 05.03.2012 у справі №21-421а11, від 22.11.2016 у справі №826/11397/14, від 24.05.2016 у справі №21-5332а15, від 14.06.2016 у справі №21-1318а16, від 22.11.2016 у справі №21-2430а16.

Висновок Верховного Суду України полягає у тому, що надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, крім випадку, якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірними. Обставина щодо набрання законної сили вироком суду, яким керівника підприємства визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частинами першою і другою статті 205 Кримінального кодексу України, підлягає врахуванню адміністративним судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами. Це саме стосується і справ, де має місце обставина щодо наявності постанови суду про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин, передбачений статтею 205 Кримінального кодексу України, з нереабілітуючих підстав.

Первинні документи, які виписані фіктивним підприємством, не можуть вважатися належно оформленими документами, що підтверджують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Наведені висновки Верховного Суду України в силу норм частини п`ятої статті 242, підпункту 8 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України підлягає врахуванню судом при застосуванні норм права до подібних правовідносин. Відступу від такої правової позиції Велика Палата Верховного Суду не зробила.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд, зокрема в постановах від 16.01.2018 у справі № 2а-7075/12/2670, від 26.02.2020 у справі №826/1308/18, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18, від 11.09.2019 у справі №814/1932/17, від 06.05.2020 у справі №640/4687/19.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, так само, як і апеляційний суд під час апеляційного перегляду справи, визнав достатніми підставами для висновку, що господарські операції позивача із ТОВ ''Іновест Буд'', ТОВ ''Партнер Буд Гарант'', ТОВ ''Каcтром Груп'', ТОВ ''Жерман Плюс'' відбулися, ці операції відображені в документах бухгалтерського та податкового обліку, зокрема: в актах приймання виконаних робіт форм КБ-2в, КБ-3, актах передачі та витрати давальницьких матеріалів, платіжних дорученнях позивача банку на перерахування зазначеним товариствам вартості послуг (робіт)/товару. Підтвердженням здійснення цих операцій суд також визнав обставини щодо використання позивачем придбаних послуг (робіт) та товарів у своїй господарської діяльності та здійснення щодо них операцій з постачання на адресу ТОВ ''Арсенал Резерв'', ТОВ ''Інвестиційна рада'', ВП ''Оріль - Лідер'' ПАТ ''Миронівський Хлібопродукт'', ДП ''Ензим'', ПП ''БМК Будсервіс-2000''. Довід контролюючого органу, що надані позивачем документи не можуть бути доказом реальності господарських операцій, з посиланням на встановлені у вироках обставини щодо фіктивних підприємств, суди попередніх інстанцій відхилили, вказавши, що у вироках не встановлені обставини, які входять до предмету доказування у цій адміністративній справі.

Частиною шостою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вироками Печерського районного суду м. Києва від 06.11.2015 у кримінальній справі №757/40842/15-к, Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.02.2017 у кримінальній справі №335/13457/16-к, Печерського районного суду від 01.12.2015 у кримінальній справі №757/42406/15-к, які набрали законної сили, дії засновників ТОВ ''Іновест Буд'', ТОВ ''Партнер Буд Гарант'', ТОВ ''Каcтром Груп'', ТОВ ''Жерман Плюс'' щодо державної реєстрації цих товариств з метою незаконної податкової мінімізації для підприємств реального сектора економіки та подальшим використанням в цих цілях кваліфіковані як фіктивне підприємництво.

Суди першої та апеляційної інстанцій в порушення норми частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які встановлені у зазначених вироках щодо фіктивності підприємницької діяльності з використанням ТОВ ''Іновест Буд'', ТОВ ''Партнер Буд Гарант'', ТОВ ''Каcтром Груп'', ТОВ ''Жерман Плюс'', до уваги не взяли, внаслідок чого зробили неправильну оцінку доказів та неправильно встановили обставини у справі.

Первинні документи, виписані на операції з придбання послуг (будівельних робіт) та товару у ТОВ ''Іновест Буд'', ТОВ ''Партнер Буд Гарант'', ТОВ ''Каcтром Груп'', ТОВ ''Жерман Плюс'', які суди першої та апеляційної інстанцій оцінили як належні та достовірні докази, є неприйнятними за об`єктивним критерієм, оскільки ці товариства реальною господарською діяльністю не займалися, а були створені для проведення безтоварних операцій в цілях незаконною податкової мінімізації. Статус фіктивного підприємства цих товариств несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а господарські операції з їх задіянням не можуть бути визнані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Встановлені у вироках факти фіктивного підприємництва з використанням ТОВ ''Іновест Буд'', ТОВ ''Партнер Буд Гарант'', ТОВ ''Каcтром Груп'', ТОВ ''Жерман Плюс'', виключають оцінку наданих позивачем первинних документів, виписаних за операціями з придбання послуг (будівельних робіт) та товарів у цих товариств, як достовірних.

Зважаючи на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що вироками, які набрали законної сили, не встановлені обставини, що мають значення для правильного вирішення цієї адміністративної справи, а також відсутність їх преюдиціального значення при розгляді цієї адміністративної справи.

Посилання судів на висновки в постановах Верховного Суду у справах від 31.07.2018 у справі №808/1507/16 та від 04.09.2018 у справі №826/18952/14 є помилковим з огляду на те, що постанова Верховного Суду про направлення справи на новий розгляд відповідно до частини шостої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи. Відтак посилання на таку постанову як на таку, що містить висновок щодо застосування норм права, який відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України повинні враховувати суди при розгляді інших справ не має правової підстави.

Висновки ж Верховного Суду України та Верховного Суду у вище зазначених постановах щодо застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах суди попередніх інстанцій, однак, в порушення частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України не застосували.

Порушення судами норм частини шостої статті 78, статті 90, частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України призвело до неправильного застосування вище наведених норм матеріального права, а відтак до неправильного висновку щодо прав і обов`язків сторін в цій адміністративній справі.

Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ'' від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України суд здійснив заміну сторони (відповідача) правонаступником згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537.

Керуючись статтями 52, 344, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.05.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019 скасувати.

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю ''Спецрембудсервіс'' до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.09.2018 №0014351406 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Є.А. Усенко

М.М. Гімон

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду