Вирок

від 30.06.2020 по справі 278/17/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 278/17/20

В И Р О К

Іменем України

30 червня 2020 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомира, громадянина України,із вищою освітою, непрацюючого,пенсіонера,неодруженого,зареєстрованого уАДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , не судимого,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі КК),

в с т а н о в и в:

23 жовтня 2019 року близько 15 год. 30 хв. ОСОБА_4 перебував на ділянці місцевості відповідно до картографічних даних за координатами: 50.196799, 28.703703, яка розташована в межах земельної ділянки з кадастровим номером № 1822055600:01:000:0109 в адміністративних межах Новогуйвинської селищної ради Житомирського району та області неподалік від водойми, де у нього виник умисел на таємне викрадення чужогомайна завтомобіля "DeoLanos",реєстраційний номер " НОМЕР_1 ", який знаходився на вищезазначеній ділянці місцевості.

Реалізуючи свійумисел,у цейже часта місці ОСОБА_4 ,переконавшись утому,що зайого діяминіхто неспостерігає,розбив склопередніх лівихдверей вищевказаногоавтомобіля,таким чиномвідкривши їх,проник досалону вказаногоавтомобіля,звідки таємновикрав магнітолумарки "JVS"вартістю 412грн.50коп.,кошти всумі 47грн,мобільний телефонмарки "Fly"вартістю 316грн.33коп.,а всьогомайна ОСОБА_6 на загальнусуму 775грн.83коп.,яким уподальшому розпорядився на власний розсуд.

Обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого діяння не визнав та показав, що до автомобіля ОСОБА_6 він не проникав і не підходив, 23.10.2019 заходив у Новогуйвинське відділення Ощадбанку щоб поспілкуватись із своєю знайомою ОСОБА_7 .

Судом було досліджено всі надані сторонами докази, кожен з яких оцінено з точки зору належності, допустимості й достовірності.

Так, потерпіла ОСОБА_6 показала, що того дня вона разом з чоловіком приїхали на власному автомобілі "Deo Lanos" на риболовлю до водойми біля смт Новогуйвинське, де залишивши свій автомобіль, пішли до водойми. Увечері того ж дня повернувшись до свого автомобіля побачила розбите скло водійських дверей, а в самому автомобілі виявила відсутність магнітоли, мобільного телефону та монет на суму близько 50 грн. В цей час повз проїжджала жінка на велосипеді та повідомила, що вона бачила як в їхньому автомобілі сидів чоловік, а ще з ним була собака з кличкою ОСОБА_8 . Після цього потерпіла звернулась до поліції з приводу крадіжки речей з її автомобіля.

Свідок ОСОБА_9 показала, що того дня вона їхала на велосипеді в лісі та бачила чоловіка, який сидів в автомобілі на водійському сидінні та порпався. Біля нього була собака, яка кинулася до свідка, проте даний чоловік сказав, що вона не кусається і відізвав її по кличці ОСОБА_8 . Крім того, даний чоловік перебував у нетверезому стані і сказав свідку, що назбирав гриби і вже збирається їхати. Свідок поїхала далі по своїх справах, а коли ввечері того ж дня поверталася, то побачила, що біля вказаного автомобіля вже були інші люди, які як виявилося були його власниками.

Свідок ОСОБА_9 впізнала за фотознімками ОСОБА_4 як особу, яку вона бачила 23.10.2019 на водійському сидінні автомобіля "Deo" (протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 25.11.2019, а.с. 43-46). Суд не погоджується з доводами сторони захисту про недопустимість названого протоколу через незазначення у протоколах допиту свідка, за якими ознаками вона впізнала ОСОБА_4 , а також фіксацію у протоколі її допиту від 24.10.2019 демонстрації їй слідчим фото впізнаваної особи. Зокрема, у самому протоколі пред`явлення особи для впізнання чітко зазначені прикмети, за якими свідок впізнала ОСОБА_4 . Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 364 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) учасники судового провадження мають право в судових дебатах посилатися лише на ті докази, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо під час судових дебатів виникне потреба подати нові докази, суд відновлює з`ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами, після закінчення якого знову відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин. Однак, в судовому засіданні протоколи допитів свідка ОСОБА_9 не досліджувались, клопотань про їх дослідження сторона захисту не заявляла. Сама свідок ОСОБА_9 під час судового розгляду не показувала, що до впізнання їй демонстрували фото ОСОБА_4 . Викладене в сукупності виключає у суду розумні сумніви щодо достовірності відомостей протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками.

Під час слідчого експерименту свідок ОСОБА_9 продемонструвала, де саме на місцевості був розташований автомобіль "Deo" та показала, в якому положенні на водійському сидінні вказаного автомобіля знаходився ОСОБА_4 , при цьому він перебував у напіврозвернутому положенні схилений до місця, де перебувала автомагнітола (а.с. 47-55). При цьому суд відкидає як безпідставні доводи сторони захисту про недопустимість цього протоколу через те, що у названій слідчій дії брали участь ті ж самі поняті, що й при проведенні впізнання із свідком ОСОБА_9 у той же самий день. Однак, як вбачається з протоколів названих слідчих дій, вони хоча і проведені в один день 25.11.2019, проте у різний час. Крім того, КПК не вимагає від слідчого для участі у різних слідчих діях запрошувати інших понятих. Інших доводів у зацікавленості понятих стороною захисту не наведено, а тому у суду відсутні сумніви щодо їх безсторонності.

Свідок ОСОБА_7 показала, що вона працює в смт Новогуйвинське у відділенні Ощадбанку. Знайома із обвинуваченим ОСОБА_4 , який одного дня в жовтні 2019 року прийшов до неї на роботу у відділення банку, щоб обміняти дрібні монети на суму приблизно 50 грн.

23.10.2019 о 20:32 потерпіла звернулась із заявою до поліції про викрадення майна з її автомобіля, зазначивши, що в той день близько 18 години вечора невідома особа проникла до її автомобіля , пошкодивши вікно, викрала магнітолу JVC, мобільний телефон Fly та монети на 47 грн.(а.с. 34).

В тойже деньо 20год.56хв.за участюпотерпілої булооглянуто автомобіль"DeoLanos",реєстраційний номер " НОМЕР_1 ", під час огляду якого виявлено пошкодження скла водійської двері (скло повністю вибите), в салоні автомобіля виявлено відсутність автомагнітоли в призначеному для неї місці (а.с. 36-40). Суд відкидає доводи сторони захисту про недопустимість цього доказу через порушення встановленого порядку проникнення до іншого володіння особи, оскільки, як вбачається зі змісту протоколу, огляд проведено з дозволу власника потерпілої ОСОБА_6 , яка під час судового розгляду не заперечувала надання такого дозволу слідчому, що узгоджується із положенням ч. 1 ст. 233 КПК про можливість проникнення до автомобіля за добровільної згоди особи, яка ним володіє. Крім того, відсутність уламків скла під час огляду місця події, на відміну від думки сторони захисту, не спростовує зафіксованого в протоколі пошкодження скла дверцят, оскільки огляд проведено через певний час і не в місці пошкодження біля водойми, а на паркомісці по вул. Миру в смт Новогуйвинське.У протоколіта фототаблицідо ньогочітко зафіксовановідсутність склаводійських дверцятавтомобіля. Невірне зазначення адреси проживання зазначеного як понятого ОСОБА_10 не спростовує його присутність під час проведення названої слідчої дії, що завірено відповідним підписом; крім того, в протоколі зазначено номер мобільного телефону понятого, проте клопотань про його виклик в судове засідання сторона захисту не заявляла.

На дослідженому в судовому засіданні відеозаписі, здійсненому на камеру відеоспостереження відділення Ощадбанку, що в смт Новогуйвинське по вул. Дружби Народів, 5, Житомирського району та області зафіксовано, як 23.10.2019 близько 16 год. 35 хв. ОСОБА_4 зі своєю собакою зайшов до відділення банку, де витягнувши з кишень своїх брюк монети, обміняв їх на купюри (а.с. 58-60). При цьому суд відкидає доводи сторони захисту про порушення порядку отримання цього доказу слідчим, оскільки, на думку захисту, відеозапис мав би бути отриманий не на запит слідчого, а шляхом надання доступу до інформації в порядку, передбаченому главою 15 КПК. Проте, відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом, зокрема, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів тощо. Крім того, частина 2 ст. 100 КПК передбачає, що речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Таким чином, КПК передбачає можливість добровільного (тобто не на підставі судового рішення) надання стороні кримінального провадження будь-якого документу, яким відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 99 КПК є матеріали відеозапису. Відтак суд вважає, що названий відеозапис отриманий у передбаченому КПК порядку.

Відповідно до висновку товарознавчої експертизи від 27.11.2019 № 2320/2322/19-25 ринкова вартість магнітоли автомобільної "JVS" моделі G846, бувшої у експлуатації, станом на 23.10.2019 могла становити 412,50 грн., а ринкова вартість мобільного телефону торгівельної марки "Fly" моделі FS504 Cirrus 2, бувшого у експлуатації, станом на 23.10.2019 могла становити 316,33 грн. (а.с. 63-67).

Суд не бере до уваги доводи сторони захисту про те, що усі вищенаведені письмові докази є недопустимими через їх невідкриття стороні захисту в порядку ст. 221 КПК, тобто до завершення досудового розслідування, оскільки названа стаття КПК дозволяє слідчому не відкривати стороні захисту ті матеріали, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню.

Суд також відкидає доводи сторони захисту про те, що досудовим розслідування не було встановлено конкретне місце вчинення злочину, оскільки, на думку суду, зібраними доказами місце вчинення злочину встановлено з достатнім ступенем конкретизації, це місце визначено на підставі показань потерпілої та свідка ОСОБА_9 , які вказали на одне і те ж саме місце вчинення злочину.

Оцінюючи сукупність вищеописаних доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про неправдивість показань обвинуваченого про те, що він не проникав до автомобіля потерпілої ОСОБА_6 , а отже, і не викрадав з цього автомобіля магнітоли, мобільного телефону та коштів. Ці показання обвинуваченого спростовані показаннями свідка ОСОБА_9 , яка бачила, що саме обвинувачений перебував в автомобілі потерпілої, відомостями протоколу огляду автомобіля із фіксуванням пошкодження скла водійських дверцят та відсутністю автомагнітоли (в місці якої виявлено обірвані проводи), показаннями потерпілої ОСОБА_6 про викрадення з салону її автомобіля автомагнітоли марки JVS, телефону марки Fly та монет на суму 47 грн. При цьому у суду відсутні сумніви у правдивості показань потерпілої, оскільки останні є послідовними, потерпіла вказала непрестижні марки викрадених телефона та автомагнітоли, дрібну суму викрадених коштів тощо. Окрім того, показання потерпілої про суму викрадених коштів узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_7 , які в свою чергу підтверджуються відомостями відеозапису камери відеоспостереження відділення Ощадбанку, на якому зафіксовано, як ОСОБА_4 обмінює монети на купюри.

Таким чином, суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні вищезазначеного діяння доведена, і кваліфікує його за ч. 3 ст. 185 КК як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище.

При призначенніпокарання відповіднодо ст.65КК судвраховує,що злочин,передбачений ч.3ст.185КК,є тяжким корисливим злочином, обвинувачений вчинив один епізод такого діяння.

Обвинувачений ОСОБА_4 не судимий, неодружений, пенсіонер, за місцем проживання характеризується нейтрально як особа, на яку відсутні компрометуючі матеріали.

Обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченому, не встановлено.

З урахуванням наведеного, безальтернативного характеру санкції ч. 3 ст. 185 КК, суд призначає обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі. Разом з тим, беручи до уваги особу обвинуваченого (не судимий, пенсіонер), позицію потерпілої, яка не наполягала на суворості покарання, а також позицію прокурора щодо можливості звільнення його від відбування покарання з випробуванням, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 не є суспільно небезпечним, та його виправлення й перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, а тому на підставі ст. 75 КК звільняє обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком тривалістю, достатньою для запобігання вчиненню нових злочинів.

Потерпілою ОСОБА_6 заявлено два позовипро стягнення з обвинуваченого 1375 грн. 83 коп. майнової шкоди, заподіяної злочином, з яких 775 грн. 83 коп. вартості викраденого майна та 600 грн. збитків, завданих пошкодженням автомобіля. Вирішуючи позови потерпілої, суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. При цьому в силу ст.ст. 91, 92 КПК вид та розмір шкоди, завданої злочином, підлягає доказуванню слідчим, прокурором. Суд визнав встановленим, що обвинуваченим було викрадено у ОСОБА_6 майна на суму 775 грн. 83 коп., і оскільки завдану викраденням майна шкоду потерпілій не відшкодовано, задовольняє її позовні вимоги в цій частині в повному обсязі. Позовні вимоги в частині стягнення збитків, заподіяних пошкодженням майна, виходять за межі обвинувачення, оскільки ОСОБА_4 не інкриміновано пошкодження чужого майна, а тому суд залишає позов в цій частині без розгляду.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта, підлягають стягненню з обвинуваченого.

Речові докази підлягають залишенню в матеріалах кримінального провадження.

Приймаючи до уваги призначене покарання, поведінку обвинуваченого на досудовому слідстві та під час судового розгляду, суд не вбачає підстав для обрання йому запобіжного заходу.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373-374 КПК, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, та призначити йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням протягом двох років п`яти місяців іспитового строку, якщо він протягом визначеного судом строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та не виїжджати за межі України без погодження з цим органом.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_4 не обирати.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 1570 (одну тисячу п`ятсот сімдесят) гривень процесуальних витрат на залучення експерта при проведенні судово-товарознавчої експертизи.

Після набрання вироком законної сили речові докази: оптичні носії інформації CD-R залишити в матеріалах кримінального провадження.

Цивільний позов потерпілої задовольнити частково. Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 775 (сімсот сімдесят п`ять) грн. 83 коп. майнової шкоди, заподіяної злочином. Позовні вимоги про стягнення з обвинуваченого 600 грн. збитків, заподіяних пошкодженням майна, залишити без розгляду.

На вирок може бути подана апеляція до Житомирського апеляційного суду через Житомирський районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Захисник та потерпіла мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя ОСОБА_1