Рішення

від 17.06.2020 по справі 390/515/18

КІРОВОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 390/515/18

Провадження № 2/390/16/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2020 р. Кіровоградський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючої - судді Бойко І.А.,

при секретарі - Шматковій А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Берегиня-М , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Кіровоградська районна державна адміністрація, про визнання договору оренди на земельну ділянку недійсним та скасування державної реєстрації права оренди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати недійсним договір оренди землі, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3522581800:02:000:0212, площею 5,90 га, яка знаходиться на території Володимирівської сільської ради Кіровоградського району та області, зареєстрований між ОСОБА_2 та ТОВ Агрофірма Берегиня-М 16.08.2012 року Управлінням Держкомзему Кіровоградського району за реєстраційним номером НОМЕР_1 , а також визнати недійсними усі додаткові угоди цього договору, угоди щодо пролонгації цього договору від 18.10.2016 року.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що він на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого після смерті ОСОБА_2 , одноособово володіє земельною ділянкою, кадастровий номер 3522581800:02:000:0212, яка розташована на території Володимирівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області. За життя ОСОБА_2 22.03.2012 року уклав договір оренди землі із ТОВ Агрофірма Берегиня - М , згідно умов якого вищевказану земельну ділянку він передав в користування орендарю строком на 5 років, починаючи з дня реєстрації договору. Державна реєстрація договору проведена 16.08.2012 року. Після спливу терміну оренди позивач надіслав орендарю повідомлення, у якому зазначив про припинення договірних відносин у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди. У відповідь отримав лист, в якому товариство йому повідомило, що між ОСОБА_2 і Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Берегиня - М укладено додаткову угоду щодо продовження терміну оренди вищевказаної земельної ділянки терміном на десять років. Позивач заперечує укладання ним або ОСОБА_2 додаткової угоди та підписання документів, які свідчать про пролонгацію договору оренди землі та вважає, що вони не існують. Дії відповідача суперечать волевиявленню попереднього власника і позивача, порушують права останнього, тому з метою відновлення своїх порушених прав він звернувся до суду з даним позовом.

В судове засідання позивач та його представник не з`явились, під час підготовчого провадження представник позивача - адвокат Деркаченко Ю.О. позовні вимоги підтримував, до початку судового засідання по розгляду справи по суті ним подано клопотання, в якому він просить судове засідання, призначене для розгляду справи, провести без участі позивача та його представника за наявними матеріалами справи.

Представник відповідача - адвокат Добрострой О.С. у відзиві на позов зазначила, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки, як договір оренди від 22.03.2012 року, так і додаткова угода до зазначеного договору від 18.10.2016 року підписані ОСОБА_2 . Після його смерті ТОВ Агрофірма Берегиня-М для виконання своїх зобов`язань за договором направило рекомендований лист щодо надання необхідних документів для подальшого нарахування та отримання орендної плати за адресою проживання дружини померлого, оскільки орендарю не було відомо про успадкування земельної ділянки позивачем. Доводи позивача, що ОСОБА_2 не підписував додаткову угоду про пролонгацію договору оренди землі і така не існує, спростовується її наявністю та в якій стоїть підпис ОСОБА_2 . Суб`єктивна думка позивача, як нового власника земельної ділянки, про те, що підписання попереднім власником ОСОБА_2 додаткової угоди до договору оренди землі не спростовує правомірність такого правочину та не може визнаватися обставиною для визнання недійсним договору з підстав, передбачених ст.203 та ч.1 ст.215 ЦК України. Договір оренди землі від 22.03.2012 року відповідає вимогам закону, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні. Просила відмовити в позовних вимогах повністю. До судового засідання надала до суду заяву, в якій просить судове засідання по розгляду справи проводити без участі відповідача та її участі, як його представника. Позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи - Кропивницької (Кіровоградської) районної державної адміністрації Кіровоградської області в судове засідання не з`явився, від нього до суду надійшла заява, в якій він просить, у зв`язку із значною завантаженістю працівників, розглянути дану справу за відсутності повноважного представника.

Дослідивши та проаналізувавши в сукупності докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії IІІ-КР № 037200 ОСОБА_2 належала земельна ділянка площею 5,90 га, кадастровий номер 3522581800:02:000:0212, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Володимирівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області (т.1 а.с.8зв.-9).

22.03.2012 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Берегиня-М укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_2 земельну ділянку, належну йому на підставі державного акта серії IІІ-КР № 037200, передав в користування Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма Берегиня-М строком на 5 років, починаючи з дати його державної реєстрації. Вказаний договір зареєстрований управлінням Держкомзему Кіровоградського району 16.08.2012 року, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис, реєстраційний номер НОМЕР_1 , після чого договір набрав чинності і земельну ділянку передано орендарю за актом приймання-передачі об`єкта оренди. Згідно п.3.3 вказаного договору його умови зберігають свою чинність на строк його дії і при зміні власника землі, а відповідно до п.12.4 будь-які зміни до договору здійснюються в письмовій формі та підписуються належним чином уповноваженими представниками сторін (т.1 а.с.201-208).

18.10.2016 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Берегиня-М укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 22.03.2012 року, зареєстрованого за № 352250004004267 від 16.08.2012 року, згідно якої сторони вирішили продовжити термін дії договору до 31.12.2027 року, починаючи з дня державної реєстрації (т. 2 а.с.38).

Після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В.І. 19.09.2017 року на підставі заповіту спадкоємцю ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, реєстровий № 1455. Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається із земельної ділянки, кадастровий номер 3522581800:02:000:0212, площею 5,8965 га, розташованої на території Володимирівської сільської ради, Кіровоградського району Кіровоградської області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1 а.с.13,14, 19, 20).

На підставі отриманого свідоцтва ОСОБА_1 зареєстрував своє право власності, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 97722747 від 19.09.2017 року, відповідно до якого площа зазначеної земельної ділянки становить 5,8965 га (т.1 а.с.15).

27.12.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Берегиня-М за вих. № 1/27/12-17 ОСОБА_3 рекомендованим поштовим відправленням направлено листа, в якому товариство просить надати копії спадкових документів для подальшого нарахування і отримання орендної плати (т.1 а.с.39).

Позивачем оскаржується договір оренди землі від 22.03.2012 року, зареєстрований 16.08.2012 року за реєстраційним номером НОМЕР_2 , угоду про пролонгацію вказаного договору та усі додаткові угоди цього договору.

Підставою для звернення до суду з даним позовом є відсутність волевиявлення власника земельної ділянки на підписання додаткової угоди про пролонгацію договору оренди землі від 18.10.2016 року, та усіх додаткових угод вказаного договору.

Згідно клопотання сторони позивача судом було призначено посмертну судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Кіровоградському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України. Згідно висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 17 від 26.02.2020 року, досліджуваний підпис, розташований в графі Орендодавець в додатковій угоді від 18 жовтня 2016 року до договору оренди землі від 22.03.2012 року, зареєстрованого за № НОМЕР_1 , виконаний ОСОБА_2 (т.2 а.с.70-78).

Імперативними приписами ст.ст. 12, 13, 81, 89 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно положень ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

Згідно положень ст.ст.1, 2, ч.1 ст.4 Закону України Про оренду землі № 161-XIV від 06.10.1998 року, зі змінами та доповненнями, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Відповідно до приписів ч.1 ст.16 Закону № 161-XIV укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що умови договору є обов`язковими до виконання сторонами.

Імперативними приписами ч.4 ст.31 Закону № 161-XIV визначено, що одностороння відмова від договору не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України Про оренду землі , в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Як вбачається, договір оренди землі від 22.03.2012 року, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Берегиня - М містить всі вищевказані істотні умови, вказаний договір пройшов відповідну державну реєстрацію.

В позовних вимогах позивач просить серед іншого, визнати недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_2 та відповідачем, зареєстрований 16.08.2012 року за реєстраційним номером НОМЕР_1 , проте обґрунтування позовних вимог в цій частині з посиланням на відповідні докази, позовна заява не містить і представником позивача такі не наведені під час судового розгляду справи.

Правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту.

В правовій позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 11.02.2019 року по справі № 643/13788/15-ц, зазначено, що тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в Главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду). Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17.

У статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно положень ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч.1 ст.19 Закону № 161-XIV строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Вказана норма закону була чинною, як на час укладення і державної реєстрації договору оренди землі від 22.03.2012 року, так і на час укладення додаткової угоди від 18.10.2016 року та збереглась в діючій редакції.

Відповідно до приписів ч.1 ст.27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його прав на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

В пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 № 9 зазначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено. Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п`ятої ЦК.

Отже, враховуючи відсутність будь-якого спростування презумпції правомірності правочину - договору оренди землі від 22.03.2012 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Агрофірма Берегиня-М , суд вважає, що вказаний договір відповідає волі сторін, які його уклали, і його умови не суперечать вимогам закону.

У зв`язку з чим суд приходить до висновку, що правові підстави для задоволення вказаної позовної вимоги відсутні, тому у її задоволенні слід відмовити.

В частині позовних вимог щодо визнання недійсною додаткової угоди від 18.10.2016 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.ч.2, 3 ст.215 ЦК України).

Відповідно до роз`яснень п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

Відповідно до вимоги, встановленої ч.3 ст.203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Виходячи з викладеного, правочин, як вольова дія, являє собою поєднання волі та волевиявлення, які повинні бути взаємними та двосторонніми. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Таким чином, підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підписів підтверджує наміри учасників правочину і є доказом їх волевиявлення.

Крім того, волевиявлення є важливим чинником, без якого неможливе вчинення правочину, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст.627 ЦК України.

Позивачем оспорюється дійсність додаткової угоди до договору оренди землі від 22.03.2012 року, зареєстрованого за № 352250004004267 від 16.08.2012 року, яку укладено 18.10.2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ Агрофірма Берегиня-М . В якості підстав для визнання недійсною цієї угоди сторона позивача посилається на той факт, що ОСОБА_2 не підписував вказаної угоди. Суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими, оскільки підпис в графі Орендодавець в додатковій угоді від 18 жовтня 2016 року до договору оренди землі від 22.03.2012 року, зареєстрованого за № 352250004004267 виконаний ОСОБА_2 , як встановлено посмертною судово-почеркознавчою експертизою № 17 від 26.02.2020 року.

Зазначена експертиза у справі призначена та проведена з додержанням вимог Цивільного процесуального кодексу України, Закону України Про судову експертизу , а тому суд оцінює висновок експерта за результатами її проведення таким, що відповідає вимогам закону, та є належним і допустимим доказом по справі.

На підставі зазначеного, суд відхиляє доводи представника позивача в частині того, що ОСОБА_2 не підписував оспорювану угоду і така угода не існує.

У зв`язку з чим, волевиявлення ОСОБА_2 , як власника земельної ділянки, при укладенні спірної угоди було вільним та відповідало його внутрішній волі, правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків та не суперечить вимогам ЦК України, отже правові підстави для визнання недійсною цієї угоди у суду відсутні.

Вирішуючи позовну вимогу про визнання недійсними усіх додаткових угод до вищенаведеного договору оренди землі, суд зазначає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З метою дотримання загальних принципів цивільного судочинства, судом в межах наданих йому повноважень, забезпечено реалізацію процесуальних прав учасників судового розгляду, в тому числі і витребовування доказів, за відповідними клопотаннями представників сторін.

Упродовж судового провадження суду надано оригінал додаткової угоди від 18.10.2016 року, чим доведено її наявність, правомірність якої встановлена з вищенаведених мотивів. Відомості про інші додаткові угоди до договору оренди землі від 22.03.2012 року, які можуть стосуватись суті даного спору, в позовній заяві відсутні, представником позивача, як протягом підготовчого провадження у справі, так і судового розгляду, перед судом не ставились питання щодо витребування інших додаткових угод через неможливість їх самостійного отримання, тому суд відмовляє у задоволенні вказаних позовних вимог через їх недоведеність та необґрунтованість.

Суд також зазначає, що позовна заява ОСОБА_1 подана про визнання договору оренди на земельну ділянку недійсним та скасування державної реєстрації права оренди, водночас, в прохальній частині позовної заяви відповідних вимог щодо скасування державної реєстрації права оренди не зазначено.

Відповідно до ч.2 ст.264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Оскільки позовних вимог щодо скасування державної реєстрації права оренди позовна заява не містить, суд не приймає рішення стосовно цього та ухвалює рішення по суті спору лише відносно заявлених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що правові підстави для визнання недійсними: договору оренди землі, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3522581800:02:000:0212, яка знаходиться на території Володимирівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Агрофірма Берегиня-М і зареєстрованого 16.08.2012 року Управлінням Держкомзему Кіровоградського району за реєстраційним номером НОМЕР_1 , а також додаткової угоди щодо пролонгації цього договору від 18.10.2016 року, визначені ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст.14 Закону України Про оренду землі , на які посилається позивач та його представник, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

На підставі ст.ст. 16, 203, 204, 207, 626, 629, 638, 792 ЦК України, ст.93 ЗК України, ст.ст. 1, 2, 4, 14, 15, 19, 27 Закону України Про оренду землі , керуючись ст.ст.4-5, 10, 12-13, 77-81, 95, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Берегиня-М , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Кіровоградська районна державна адміністрація, про визнання договору оренди на земельну ділянку недійсним та скасування державної реєстрації права оренди, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду через Кіровоградський районний суд Кіровоградської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ;

відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Берегиня-М , вул.Садова, 16, с.Овсяниківка, Кропивницького району Кіровоградської області, код ЄДРПОУ 3151109;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Кіровоградська (Кропивницька) районна державна адміністрація, вул.Дарвіна, 25, м.Кропивницький, 25014, код ЄДРПОУ 04055067.

Суддя Кіровоградського районного суду

Кіровоградської області І.А.Бойко